www.odb.km.ua Відгуки та побажання
ЛАСТІВ’ЯТА Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибрані твори.
        ЛАСТІВ’ЯТА

        ЛАСТІВ'ЯТА

           Наш будиночок майже біля самого моря. У кім­наті повно сонця і солонуватого повітря. Коли море спокійне, ми чуємо, як у воду пірнають крикливі чай­ки. А якщо воно розіграється, то спінені хвилі набіга­ють аж до порога невеликої веранди. Правда, вона без дверей і вікон, зате є вмивальник і дві табуретки.
           Двадцять днів тому ми влаштувалися у цій неве­ликій дерев'яній хаті. І дуже здивувалися, що над вхо­дом у веранду ластівки звили собі гніздо. Середнього зросту чоловікові до нього можна було й рукою дотяг­нутись.
           Не знаю чому, але це гніздо не було побудоване за всіма правилами ластів'ячої архітектури. Птахи не примурували його наглухо до одвірка, залишивши не­великий круглий отвір, як це робить більшість їх ро­дичів. Затишне кубельце було без даху. Тому четверо ластів'ят одночасно висували пухнасті голівки з гніз­да. Здавалося, що вони тягнуться до безмежного моря.
           Ми не раз спостерігали, як працьовиті батьки го­дували своїх ненаситних дітей. Матері ще й не було видно, а великі жовті ротики розкривалися їй назуст­річ. Ластівки давали їсти малятам по черзі: спочатку крайньому, політають, політають і другому принесуть чогось смачного. І так – кожному. Жодного разу одне й те саме не одержало підряд дві порції.
           На наших очах ластів'ята вбиралися в пір'я, виросли. Тепер вони частенько висувалися з гнізда. Коло дзьобиків меншали заїди, а на шийках знизу відроста­ло темно-буре пір'ячко. Вони були такі забавні, що су­сідська Таня щодня щебетала:
           –  Ластів'ята, ластів'ята, покажіть нам оченята!

           З усіх навколишніх будиночків збігалися до нас діти, щоб помилуватися чорноокими пташенятами.
           Якось на березі моря я збирав різнобарвні камін­ці для акваріума, коли це підбігла радісна Таня і крик­нула:
           –  А ластів'ята фіззарядку роблять!
           –  Невже?
           –  Ходи подивишся.
           Ми обережно підкралися до будиночка і, затаму­вавши подих, почали стежити, як пташеня, вчепив­шись лапками за краєчок гнізда, залопотіло крильми. Та так швидко, що ледь не зірвалося.
           Я дивився на ті вправи малят, і на серці ставало неспокійно. Бо знав, що скоро, дуже скоро вони поки­нуть гніздо. А ми звикли до них, як до рідних.
           Одного дня, після обіду, ластів'ята вилетіли з гніз­да і закружляли в лазуровому небі. То до одної дити­ни, то до другої кидалися батьки, ніби хотіли підтри­мати їх, підставити свої дужі крила, якщо малі втом­ляться. А ластів'ята, відчувши волю і молоду силу, то падали над морем, то невміло ще злітали догори, аж поки не щезли з очей...\
           Вже сіло сонце, коли з'явилися ластівки-батьки. Вони кликали ластів'ят, близько підлітали до гнізда, шугали понад землею і морем. Але діти додому не по­вернулися. Не повернулися і батьки...
           Аж наступної весни, коли сонячними іскрами заграє море, у гнізді, мабуть, знову буятиме життя. Може, прилетять ті, що будували кубельце, а може, котресь із ластів'ят.


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Сергій Гридін “Не ангел”
        Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
        Наталія Щерба “Чароділ”
        Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
        Оксана Лущевська “Задзеркалля”
        Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
        Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр