www.odb.km.ua Відгуки та побажання
СИНИЧКА Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибрані твори.
        СИНИЧКА

        СИНИЧКА

           Коло веранди, у затишку, розкошує стара крис­лата яблуня. Кожної весни, наче снігом, вкривається вона білим цвітом. У таку пору бабуся відчиняє вікна, і медяні пахощі наповнюють кімнати.
           А влітку на довгих гілках, що сягають землі, ви­сять великі зелені яблука. Кислі-прекислі. Зате взим­ку, коли вони полежать і порожевіють у них боки, смачніших яблук не знайдеш. Візьмеш рожевощоке в руку, а з нього наче липневе сонце бризкає, духмянить ніжним ароматом.
           Одного разу, коли земля вже давно спала під сні­гом, бабуся ввійшла до кімнати і тихо до мене:
           –  Ходи, щось покажу. Тільки не грюкай двери­ма і не розмовляй.
           Навшпиньки пробралися на веранду. Стали. Ба­буся ледь помітно кивнула на яблуню. Я – туди очи­ма. А там – матусенько рідна! Дятел, живісінький дятел на стовбурі дерева. Махає головою, як коваль молотом, і тільки чути: тук-тук, тук-тук.
           Бабуся приклала палець до губ:
           –  Тихо, бо сполохаєш.
           Я ще ніколи не бачив так близько цього працьо­витого птаха-красеня. На голову він одягнув червоний беретик, шию обмотав білим шарфом, на животик на­тягнув рудувату сорочечку з червоними стрічечками, а на спину накинув чорно-білу накидку.
           Своїм гострим дзьобом дятел безперестанку дов­бав на одному місці, саме там, де торішньої весни бать­ко відрізав суху гілку. Птах так ретельно працював, що під яблунею лежала купа спорохнявілої деревини.
           Коли дятел на мить зупинився, щоб перепочити, я побачив у стовбурі невелике кругле дупло.
           –  Так швидко видовбав собі хатинку?
           –  Та ні, він давненько тут забавляється, ще з осені, – ледь чутно промовила старенька. – Там, здаєть­ся, вже синиця облюбувала оселю. Позавчора вранці звідти вилетіла.
           Я так захопився дятлом, що й не помітив синич­ку. Жовтувато-зелена красуня з білою плямою на по­тилиці перескакувала з гілки на гілку і співала: ”Цінь- цінь, цінь-цінь!”.
           Скоро дятел знявся і сів на грушу. Синичка ж оглянулась навколо маленькими чорними оченятами, по-своєму щось крикнула і шугнула в дупло.
           Ще не встигла пташка вмоститися у новій хатці, як віти навколо дупла обліпили горобці. Вони так га­ласували, ніби побачили кота, що нахабно добуваєть­ся до їхнього гнізда. Але синичка не зважала на той гармидер.
           Довго лементували горобці. Потім трохи приниш­кли, ніби радились, що їм робити з безстрашною сини­цею.
           Несподівано один горобець, мабуть, найхоробріший серед них, вчепився лапками за край дупла. Щой­но хотів заглянути всередину, як звідти висунулась синиця, погрозливо заверещала  – і горобця наче віт­ром здуло.
           Горобці знову зчинили такий галас, що бабуся не витримала, взяла віник і вже хотіла йти на допомогу пташці. Але та вилетіла з дупла і з криком почала від­чайдушно кидатись на своїх недругів. Жевжики зля­калися її бойового наступу і чкурнули на високий кущ бузку. Тоді синичка сіла на гілку коло відвойованої хатки і заспівала переможну пісню. Я глянув на бабу­сю і тихо спитав:
           –  Синичка буде жити в дуплі?
           –  Авжеж. Чуєш, яка вона щаслива? Така ма­ленька, а відважна.
           –  Що ж вона буде їсти?
           –  Ти годуватимеш, а там і весна незабаром.
           Поки ми розмовляли, пташка знову шугнула в дупло...
           Наступного дня я виготовив годівницю і почепив її на яблуневу гілку. Тепер щодня у нас снідають і вече­ряють і синички, і щиглики, і горобці. Це я їх годую.
           А в дуплі живе лише одна пташка – синичка.


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Сергій Гридін “Не ангел”
        Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
        Наталія Щерба “Чароділ”
        Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
        Оксана Лущевська “Задзеркалля”
        Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
        Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр