www.odb.km.ua Відгуки та побажання
ВУХАТІ СОВИ Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибрані твори.
      ВУХАТІ СОВИ

      ВУХАТІ СОВИ

         По телефону з Дунаєвець мені повідомили: у сусі­дів у сорочачому гнізді вивелися вухаті сови.
         Коли я приїхав на вихідний день до родичів, то підтвердилася совина оказія.
         У сусідів, де живуть двоє стареньких, на високій колючій сливці кілька років тому сороки звили гніздо із прутиків – подовгасте та ще й з кришкою зверху.
         Білобокі виводили пташенят до нинішньої весни. Ні­хто на них не скаржився, бо не крали у людей курчат, каченят та іншої птиці.
         Якось наприкінці березня видалося тепле надве­чір'я, запахло весною. Дід з бабою сиділи на лавці під хатою і думали кожен свою думу. Десь далеко ледь за­жеврілося небо – то сходив місяць...
         І раптом у саду щось завовтузилось, зашуміло, мабуть, замахало крильми, щось навіть по-пташино­му ніби крикнуло.
         –  Що це? – запитала баба старого, який недочу­вав.
         –  Га?
         –  Щось у саду скрикнуло.
         –  Питаєш, чи зачинив гараж? Зачинив.
         Тоді баба нахилилася до самісінького вуха чоло­віка і щосили:
         –  Подивися до гаража, бо там щось товчеться!
         –  Там красти нема чого, – прошамкав дід.
         Баба не встигла ще раз гукнути до діда, як над подвір'ям пролетіла одна, а потім і друга великі сови. Так повторилося кілька разів.
         І баба злякано:
         –  Боже, це ж сови товчуться. Ходи, діду, до хати. А то ще накличуть ці птахи якоїсь біди...
         Лише через кілька днів старі догадалися, що того вечора сови вигнали із гнізда сорок і відклали свої яйця...
         З того часу минуло багато теплих і холодних вес­няних днів. За роботою старі й забули за гніздо на ви­сокій колючій сливці.
         Якось надвечір зірвався вітер, нагнав хмару, а вона трохи покропила землю... І з того гнізда, в якому колись виводились сороченята, випало на гараж сове­ня. Баба побачила пташеня, що зіп'ялося на ноги і про­бувало вимахувати крильми, і покликала діда. Маля вже було завбільшки у вгодоване курча, пухнасте, все сіре, з великими очима... Вирішили його спіймати і вкинути у клітку для кролів, що була біля гаража. Бо­ялися, що молоденьке совеня ще замучать коти. Коли старий мішком ловив пташеня, воно таки своїм кри­вим дзьобом до крові поцілувало руку діда. Тому поча­ли його годувати сирим м'ясом і подавали шматочки свинини на довгому металевому прутику. Пташеня ковтало м'ясо і злилося на залізо, подзьобуючи його...
         Вже почало смеркатися, як над гаражем і подвір'­ям почали літати сови-батьки. Одного разу діда вда­рила крилом сова. Тому старий витягнув з клітки маля і разом з мішком викинув на гараж. До ранку батьки забрали своє дитя у гніздо...їх там було четверо.
         Вдень старі сови сиділи недалеко від гнізда: одна – на яблуневій гілці біля стовбура, а друга — на висо­кій черешні, теж біля стовбура. Якби вони іноді не ви­тягали то ноги, то крила, то ніяк їх здалеку не можна було відрізнити від темно-бурих стовбурів дерев. А тільки вечір спускався на землю, як сови оживали, нашорошувалися їх пір'ячі вуха, а великі крила під­німали їх у нічне небо і несли на поля, на городи шука­ти їжу малятам. Годували дітей переважно мишами. І так тривало доти, поки совенята не стали на крило і не полетіли з батьками на полювання.
         Ще кілька разів сови із совенятами навідувалися у рідний їм садок, заглядали у своє гніздо, а потім їх поглинули місцеві яри і недалекі ліси та сади.


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр