www.odb.km.ua Відгуки та побажання
ПОДАРУНОК МАМІ Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибрані твори.
        ПОДАРУНОК МАМІ

        ПОДАРУНОК МАМІ

           Біля “Універмагу” стояв маленький школяр. Він задер голову так, що здавалося, ніби ранець за плечи­ма своїм тягарем ламає йому спину, гне до землі.
           Хлопчик не помічав людського потоку, що вли­вався у широкі скляні двері, не чув голосу дядька, який сидів в автомашині, обклеєній плакатами, і викрику­вав: “Купуйте лотерейні білети! Через три дні тираж! Можете виграти автомашину, мотоцикл, телевізор, пральну машину, кофеварку та багато інших цінних речей! Купуйте лотерейні білети!” Малий пошепки чи­тав велику об'яву, що висіла над входом до магазину: “Шановні громадяни! У нас є різноманітні пода­рунки до Міжнародного жіночого дня – 8 Березня. Привітайте подарунком своїх дружин, матерів, наре­чених, сестричок! Ласкаво просимо до нас!”
           Його очі засяяли радістю. У цьому магазині він знає, що купити мамі. Ото зрадіють бабуся і сестричка Галя, коли принесе подарунок для мами. А принесе обов'язково, бо ж має гроші. Правда, небагато тих гро­шей, всього сорок дев'ять копійок. Мав би більше, коли б вчора не купив солодкого пиріжка у шкільному бу­феті. За ті гроші можна було купити навіть лотерей­ний квиток. А на нього можна було б виграти навіть автомашину. Це правда, бо по радіо щодня про це чує. І дядько он викрикує, аж захрип. От здорово було б, коли б виграти хоч маленького “Запорожця”. Сів би за кермо, поряд посадив матусю, а позаду бабусю і сест­ричку Галю, ще, може, взяв би Зіну, що сидить з ним за партою, і повіз їх далеко-далеко, аж за місто. Але лотерейний білет не купить, не буде й автомашини. І все через той смачний пиріжок.
           А якби і мав гроші, то й тоді не купив би лотерей­ний білет, бо давно складає копійки на мамин подару­нок. Коли б той подарунок хоч був у цьому великому магазині. А здоровезний же! Тут мама купила йому учнівську форму, і ранець, і валянки. Стояв тоді перед великим дзеркалом, а якась тітка в чорному блиску­чому халаті приміряла на нього штани і сорочку. А кашкет сам натягнув на голову і ремінцем сам підпе­резався.
           Хлопчик загубився у натовпі. Не помітив, як уві­йшов до магазину, бо бачив лише пальта чоловіків і жінок, чудернацькі сумки в руках, чорні шкіряні ру­кавиці, що штовхнули його в губи.
           Через кілька хвилин пальта і сумки зникли, і він опинився посередині шумного магазину. Куди ж іти? Оглянувся –і побачив на столах, у шафах безліч ігра­шок. Підійшов ближче, де менше було людей, і почав розглядати ведмедиків, автомашини, ляльки. Тут було стільки різних іграшок, що він навіть забув, чого сюди прийшов. І стояв би не знати доки, якби якась товста головата тітка не гукнула басом на нього: ”Ти чого тут товчешся? Марш додому!”
           Боязко відступив, ще раз із жалем подивився на іграшки і повільно побрів мимо посуду, чемоданів, ра­діоприймачів, килимів.
           Чого тут лише не було! Але не бачив того, чого шукав, за чим і опинився у цьому гамірному магазині. Та й яке воно – теж не знав.
           Широкими сходами хлопчик піднявся на другий поверх. Прямо перед ним висіли великі жіночі сороч­ки, праворуч – годинники, а ще далі – багато різних пляшечок, коробочок. Туди не пішов. У кінці велико­го залу побачив довгу чергу. “А може там?” – подумав малий і побіг, наштовхуючись на сердитих дядьків і тіток.
           Зупинився біля високого скляного прилавка. А там – аж слина покотилася в роті – були тістечка і великі торти з квітами. Точнісінько такі, як мама ба­бусі на іменини купила. І смачний же був торт, аж паль­ці облизував. Мама йому шматочок з червоною вишень­кою ще й вранці до чаю дала. Ото був торт! Такого зро­ду не їв.
           А ще за столиками сиділи тітки, хлопці і дівчата, ласували тістечками і запивали чимось із маленьких чашечок.
           Якась жінка, що стояла в черзі, дуже схожа на його вчительку, запитала:
           –  Що ти хочеш купити, хлопчику?
           Павлик глянув у її чорні очі і довірливо прошепотів:
           –  Подарунок мамі.
           –  А що саме?
           –  Здоров'я, тітонько.
           У черзі засміялися. Той сміх різонув дитяче сер­це так, що великі сині очі запливли слізьми. Хлопчик опустив голову, а сльози падали на цементну підлогу.
           Чого вони регочуться? Що вони знають? Коли він учора запитав бабусю, який би мамі купити подарунок, та відповіла: “Якби можна було купити їй здоров'я”. Весь вечір про це думав, не забував і на уроках. Хотів учительку запитати, де такий подарунок можна при­дбати, бо вона знає про все на світі. Та Зоряна Микола­ївна не мала часу, до неї на кожну перерву приходили батьки, щось приносили...Тому й опинився у цьому магазині, бо мама колись казала, що тут можна все купити, були б лише гроші. Ну, чого вони й досі рего­чуться? Я стану в чергу, без черги не хочу.
           Здригнувся, коли почув дотик чиєїсь руки на сво­їй шапці. Над ним нагнулася та сама тітка з чорними очима:
           –  Тебе як звати, хлопчику?
           –  Пав...Пав...ликом, – насилу видавив із себе малий.
           –  То ти, Павлику, хотів мамі здоров'я купити?
           –  Так.
           –  А де ж твоя мама?
           –  У лікарні.
           –  Давно там?
           –  Давно.
           –  А ще хто в тебе є?
           –  Бабуся і сестричка.
           –  Не плач, Павлику, ти ж учень. У якому класі?
           –  У першому “Б”.
           –  І вчишся добре?
           –  Ага.
           Жінка витягла із сумки хустинку, витерла хлоп­чику сльози і тихо:
           –  Плакати не треба, Павлику, ти ж мужчина. Чи не так?
           Хлопчик блискучими очима подивився на жінку і довірливо:
           –  Тітонько, в мене є гроші. Я вже давно складаю. Купіть шматочок здоров'я мамі.
           –  Тут здоров'я, Павлику, не продається, – сер­йозно сказала жінка. – Здоров'я мамі дадуть лікарі. Вона скоро повернеться додому і піде з тобою до шко­ли. А зараз ми купимо подарунок і мамі, і бабусі, і тво­їй сестричці. Ти постій тут.
           Поки жінка виймала гроші, до хлопчика підійшов високий дядько у волохатій шапці і простягнув вели­ку розмальовану квітами картонну коробку, перев'я­зану голубою стрічкою:
           –  Візьми, Павлику, подарунок мамі. Тільки не рюмсати. Зрозумів?!
           Хлопчик дивився то на дядька, то на коробку і не знав, що йому робити. Аж тут підійшла вже знайома жінка і подала трохи меншу коробку, перев'язану чер­воною стрічкою.
           –  А це, Павлику, подарунок бабусі і сестричці. Ну, бери, бери!
           –  У мене гроші в ранці, – несміливо промовив хлопчик.
           –  Гроші бабусі віддаш, малий, – сказав чоловік. – Бери торт, ну?
           –  Бери, бери, Павлику, це подарунки від усіх нас, – лагідно промовила жінка і показала рукою на жінок і чоловіків, що вже не сміялися, а співчутливо дивилися на нього.
           Хлопчик взяв в обидві руки подарунки і якось невпевнено усміхнувся. А жінка з чорними очима ще запитала:
           –  Тобі далеко додому?
           –  Я тролейбусом.
           Павлик ступив кілька кроків, повернувся до лю­дей і радісно:
           –  Дякую!


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Сергій Гридін “Не ангел”
        Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
        Наталія Щерба “Чароділ”
        Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
        Оксана Лущевська “Задзеркалля”
        Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
        Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр