www.odb.km.ua Відгуки та побажання
З ПЕРШОЇ ЗАРПЛАТИ Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибрані твори.
        З ПЕРШОЇ ЗАРПЛАТИ

        З ПЕРШОЇ ЗАРПЛАТИ

           Левко вийшов з контори вкрай збуджений. У ки­шені лежала пачка грошей – триста двадцять гривень. Ось скільки заробив за літо коло телят! А мати хотіла, щоб він поїхав до дядька відпочивати. Умовляла як! Насилу переконав її, що вже не маленький, навіть со­ромно такому здорованю гратися з малечею у м'ячика чи ще якісь там дитячі ігри. Та й бував уже в дядька аж три літа підряд. Цікаво було, що й казати. Адже Одеса, море. Але тоді лише про ігри думав. Бо ж малий був. Тепер не те. Відколи батько покинув їх і виїхав, він мусить допомагати матері. Аякже! Адже зостався єдиним чоловіком у хаті. А для чоловічих рук тої ро­боти вдома хоч відбавляй: і дров нарубати, і води при­нести, і почистити біля свині і корови. Іноді треба ще й на ферму заглянути. Нелегко там матері.
           Левко йшов вузькою стежкою попід парканами (бо тротуарів не було, хоч торік і вимостили дорогу через село), не помічаючи автомашин і тракторів, які раз у раз проносилися на великій швидкості. По-дорослому розмахував руками, а в голові нанизувалися одна на одну думки, і ткалися з них райдужні кили­ми життя.
           От зрадіє мати, коли покладе перед нею стільки грошей! Це ж якось бідкалась, що Настусі пальто тре­ба купити і йому учнівську форму. Він і в старенькому костюмі ще ходитиме, а сестричка без пальта не обій­деться. На тому і зійшлися на сімейній раді.
           Нічого, мамо, тепер ми заживемо і без батька. На друге літо знову пастиме телят. Чи важко було? Ну, тро­хи набігався, напікся на сонці. Така вже робота, нічого не вдієш. Зате засмаг як! Наче біля моря на пляжі в Одесі цілісінькими днями валявся на піску. Дядько Іван не інакше як циганчуком звав. А тітка Поля, котра оце видала гроші, аж здивувалася, побачивши його:”Ой, як ти виріс, Левку! Дивіться, дівчата, якого помічника вже має Марія”. Потім тихо, щоб ніхто не почув, сказала: “А гроші мамі сповна віддай”. Хотів на неї образитися, та передумав: радила жінка щиро. Коли прощався, то тітка Поля ще прошепотіла: “Тобою, Левку, не нахва­литься дядько Іван. Просив, щоб премію тобі дали”. Спасибі дядькові Івану. Та за що премію? Є ж кому їх давати. От хоч би дядькові Івану. На фронті чотири рази поранений був, праву руку втратив. І досі, хоч вже ста­ренький, а не відсиджується вдома, як деякі, і на авто­мобілі не катає внуків і правнуків... А роботу свою як пильнує! Такому чоловікові не одну премію слід дати. А він, Левко, ще підросте до премій, встигне.
           Подарунок мамі таки купить! За ці перші зароб­лені гроші. І обов'язково косинку. Таку прозору-прозору, що аж просвічується, ніби з павутиння. Він доб­ре пам'ятає, як торік батько надіслав посилку. Була там і рожева косинка. Гарна, з ледь помітними квітка­ми. Ще й ніби зараз бачить, як мати сльозами зросила ту ганчірку. А ввечері, коли він був надворі, ненька відчинила вікно і викинула косинку. Кілька днів нею грався Рябко.
           Несподівано зупинився коло нового будинку з ве­ликими вікнами. З хвилину повагався, чи пора по­стригтися. Таки наважився і зайшов до перукарні. Коли сів у крісло, із великого дзеркала на нього гля­нув засмаглий до чорноти з довгообразим лицем хлоп­чина. З-під темних густих брів здивовано дивилися чорні з синюватими білками очі, а горбинка на тонко­му носі так запеклася, що почала лущитися.
           –  Як тебе постригти? – запитав майстер, затя­гуючи Левка білим простирадлом.
           –  Чубчик залишіть.
           –  Ти в якому класі?
           –  У шостий піду.
           –  Всього? – удавано здивувався чоловік.
           –  А що?
           –  Я думав, що ти вже парубок.
           –  То ще попереду, дядьку, – серйозно промовив Левко.
           –  Правду кажеш, хлопче, у тебе ще все попереду.­
           Левко вибіг з перукарні й кинувся на протилеж­ний бік вулиці, до крамниці. “Чи мати не буде гніва­тися, що розтринькаю гроші на подарунки? – майнуло в голові. – Ну, що буде, а косинку таки куплю!” І він рішуче переступив поріг магазину. Ще від дверей привітався:
           –  Добрий день, тітко Галино!
           –  Добрий день, Левку!
           –  Покажіть оту рожеву косинку.
           –  Косинку? – видивилася на хлопця жінка. – Це ж кому?
           –  Мамі, – усміхнувся Левко.
           –  Вона тебе послала за покупкою?
           –  Ні, я сам.
           –  Чи не виграв ти на лотерею?
           –  Виграв, тітко Галино, в полі коло телят.
           –  А-а-а, то це ти нині зарплату отримав?
           –  Авжеж, першу у житті.
           –  Гарний подарунок робиш мамі.
           –  А ще сестричці щось треба.
           –  Настусі?

           –  Ага.
           –  Візьми їй ось цей набір кольорових стрічок.
           –  Правильно, їй поновити віночок треба, бо стріч­ки полиняли. То ж наша щира україночка, всі пісні від матусі перейняла.
           –  То талант від Бога. Ніхто в шкільному хорі так не співає, як ваша Настуся. Як соловейко!
           Щасливий вийшов з крамниці. Левкові здавало­ся, що з його подарунків радіють і голубе небо, і сонце, і зустрічні люди. А косинка така ж рожева, як та, бать­кова, лише квіти ніби трохи яскравіші. Цю, тату, ко­синку мати не викине. І правильно тоді зробила. Завів собі десь на Уралі іншу сім'ю, то чого лізеш до нас? Обійдемось без твоїх подарунків... Скоріше б вирости, закінчити школу. Тоді він стане чи трактористом, чи комбайнером, чи залишиться пастухом коло дядька Івана. А Настусю обов'язково будуть вчити на співач­ку. Її голосом навіть в області захоплювалися, коли їз­дила на олімпіаду...
           Левко поважно зачинив хвіртку, оглянув под­вір'я, ніби не був тут з місяць, поправив палку біля жоржини, яка нахилилася на стежку, і лише після цього відчинив двері до хати. На нього війнуло запа­хом смаженої цибулі, борщу і ще чогось смачного. На­стуся, що витирала рушником посуд, радісно зустріла брата:
           –  Мамо, наш Левко об'явився.
           Увійшла мати, зав'язана біленькою перкалевою хус­тиною. Докірливо глянула чорними очима на хлопця:
           –  Де це ти так забарився?
           –  У конторі був, потім постригся, потім...
           –  Мий руки, будемо обідати.
           –  Візьміть, мамо, – простягнув Левко невели­кий пакунок, загорнений у білий цупкий папір, і звер­ху на ньому пачку грошей. – А це тобі, Настусю.
           –  Левку, що це? – схопила дівчинка маленький згорток, швидко розгорнула його і радісно вигукнула:
           –  Ой братику коханий!
           Мати щасливими очима обійняла дітей і почала обережно розгортати папір. Тремтячими пальцями взя­ла косинку... Злякано зиркнула на Левка... А той сто­яв, і радісна усмішка надломила його пошерхлі губи. У матері туманом застелилися очі. З хвилину постоя­ла, потім підійшла до хлопця, пригорнула його до гру­дей і міцно поцілувала в голову. Ще прошепотіла схвильовано:
           –  Дякую, синочку!
           А Настуся перед дзеркалом уже приміряла різно­барвні стрічки.


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Сергій Гридін “Не ангел”
        Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
        Наталія Щерба “Чароділ”
        Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
        Оксана Лущевська “Задзеркалля”
        Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
        Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр