www.odb.km.ua Відгуки та побажання
ГРИЦЬКОВІ ДРУЗІ Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибрані твори.
        ГРИЦЬКОВІ ДРУЗІ

        ОКСАНКА

           Оксанка була такою, як усі дівчатка її віку. Лю­била червоні платтячка і голубі стрічечки, цукерки у яскравих обгортках і бублики з маком, книжки з кольоровими малюнками, а також цікаві казки.
           Ніхто так не вмів розмовляти з квітами і пташками, з метеликами і камінцями, деревами і хмарками, як Оксанка.
           Одного разу вона гралася на вулиці. Саме тоді про­ходила мимо незнайома бабуся. Старенька насилу не­сла кошик. Дівчинка підбігла до неї, привіталася і по­просила:
           –  Бабусю-голубонько, дайте кошик, я допоможу вам.
           –  Хіба ти здужаєш, доню?
           –  О, я сильна, бабусю, завжди мамі допомагаю поратися по господарству, прибирати у хаті, – сказа­ла Оксанка і взяла у рученята кошик.
           Несла нелегку ношу доти, доки старенька не про­мовила:
           –  Дякую тобі, люба дівчинко. А за те, що ти така розумниця і роботяща, прихильна до стареньких і щира, то візьми ось це яблуко. Ти його з'їж, а зернят­ко посади у землю. З нього виросте яблуня. Вона роди­тиме дуже смачні плоди.
           Бабуся простягла таке гарне червонобоке яблуко, що аж сонечко на нього задивилося.
           Оксанка подякувала за подарунок і побігла знову гратися. Хотіла поділитися яблуком з мамою і татом, але їх не було вдома. Тоді сама з'їла червонобоке, а в руці залишилося лише одне-однісіньке зернятко. Його й посадила у землю на подвір'ї, як радила бабуся. До вечора вже й забула і про яблуко, і про бабусю, і про зернятко.
           А вранці батьки дивувалися, що серед подвір'я за одну ніч виросла розкішна яблунька та ще й зацвіла великими рожевими квітами.
           Оксанка прокинулася від того, що сонячні промін­ці залоскотали її тоненькі брови і кирпатий носик. Швидко заслала своє ліжечко, вмилася, поснідала і вийшла надвір. Як побачила розквітлу яблуню, то на все подвір'я радісно проспівала:
           –  Ой, яблунько моя мила, яка ж бо ти гарна і пишна!
           Підбігла до дерева, погладила стовбур, понюхала квіти і стурбовано:
           –  Яблунько, а чого у тебе листочки прив'яли?
           –  Води, води мені треба, –простогнало дерево.
           –  Зараз, яблунько, зараз я принесу тобі водич­ки, –сказала дівчинка і стрімголов кинулася до сі­ней. Взяла своє маленьке пластмасове відерце і почала носити воду із діжки, яка стояла під хатою. Але то була крапля в морі. Ще не встигала мала вилити воду під дерево, як воно її випивало.
           Стала Оксанка серед двору та й зажурилася: як напоїти яблуню? Аж бачить: пливе по синьому небу чорна хмаринка, до сонечка добирається. Дівчинка рвучко простягла рученята до хмаринки і закричала- заблагала:
           –  Хмаринко, хмаринко! Прилинь до нас у гості, прилинь, моя люба! Принеси на своїх крильцях теп­ленького дощику для моєї яблуньки! Хмаринко, хма­ринко, прилинь на наше подвір'ячко, прилинь, люба!

           Почула хмаринка дитяче благання, нависла над двором, посміхнулася блискавкою, зареготала громом –і витрусила із свого мішечка теплий дощик. Оксан­ка накрилася відерцем, щоб не змокнути, і заспівала:

        Іди, іди, дощику,
        Зварю тобі борщику,
        Поставлю на дуба,
        Закличу голуба.
        Поки голуб прилетить,
        То голубка захватить.

           Коли дощ перестав йти, дівчинка запитала яб­луньку:
           –  Чого ти знову засумувала? Хіба хмаринка не напоїла тебе водичкою?
           –  Ні, дівчинко добра, інше маю горе. На мене напала гусінь і нищить мої листочки і цвіт.
           –  Що ж робити?
           –  Клич, Оксанко, синичку. Тільки вона мене врятує.
           Побігла дівчинка у садок, стала під високими ста­рими яблунями і як гукне:
           –  Синичко-сестричко, пташко, озовися!
           –  Цінь-цінь, Оксанко, чого тобі треба? –про­співала пташка у густому листі.
           –  Рятуй, пташечко, мою яблуньку. Їй гусінь жити не дає.
           –  Цінь-цінь, Оксанко, я зараз поснідаю тими злюками, що шкодять твоїй яблуньці.
           Не встигла дівчинка повернутися з саду, як синич­ка обібрала всю гусінь. Та яблуня знову засумувала. Глянула на неї Оксанка і здивувалася:
           –  Чого ж ти знову невесела?
           –  Болить мене дуже тіло. Вражий короїд заліз під кору і гризе, гризе, хоче, щоб я всохла.
           –
          Що ж робити, яблунько?
           –  Не плач, Оксанко, а поклич дятла-лікаря. Тіль­ки він мені допоможе.
           Дівчинка кинулася у садок. А там, на груші, щось собі вистукував красень дятел.
           –  Дятлику-братику, – звернулася мала до пта­ха. – Допоможи мені, дуже прошу тебе!
           –  Тук-тук, Оксанко, – обізвався птах. – Що там трапилося?
           –  Врятуй мою яблуньку, дятлику-братику! Її гризе-догризає страшний ворог – короїд.
           –  Тук-тук, не журися, Оксанко, я з короїдом за­раз розправлюся.
           Тільки мала прибігла до яблуньки, аж та як застогне:
           –  Ой, дівчинко, рятуй мене!
           –  Хіба дятел не з'їв короїда? – здивувалася Оксанка. – Обіцяв же.
           –  Ні, ні, дятел свою справу добре зробив, – прошепотіла деревина. – А тепер мене їсть волохата гусінь. То така ненажера, що до ранку чи й доживу.
           –  Що ж робити? Як тебе рятувати?
           –  Клич, Оксанко, зозулю. Лише вона мені зара­дить, бо інші птахи цю бридку гусінь не їдять.
           Дівчинка прислухалась, де кує зозуля, і голосно покликала:
           –  Зозулько-кокулько, зозулько-кокулько, при­лети до нас, прилети!
           Почула птаха Оксанку, сіла на вершечок високо­го ясена і весело:
           –  Ку-ку, ку-ку, дівчинко! Може, тобі літа порахувати?
           –  Ні, ні, зозулько-кокулько, врятуй мою яблунь­ку. Її волохата гусінь догризає. Рятуй її, рятуй, люба наша птахо!
           –  Ку-ку, ку-ку! – радісно закувала зозуля. – Дякую, бо я дуже голодна.
           В одну мить зозуля втамувала голод, задоволено закувала і полетіла кудись, гублячи над садами, горо­дами і лісами своє “ку-ку, ку-ку”. А дівчинка підійшла до яблуньки і запитала:

           –  Ну як тобі? Полегшало?

           –  Тепер добре, Оксанко, – весело промовила яблунька. – Дякую тобі і твоїм друзям вірним! Якби не ти, то не жила б і не вродила б нічого.

        Через кілька днів аж гілки на яблуні повгиналися від червонобоких запашних плодів. Оксанка досхо­чу наїлася тих яблук, вгощала ними маму, тата і дітей з усієї вулиці. І кожному хлопчикові і кожній дівчин­ці радила, як колись бабуся їй: яблуко з'їж, а зеренце посади у землю.


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Весна - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Саллі Грін “Напівзагублений ”
        Джоан Роулінг “Гаррі Поттер и Прокляте дитя”
        Наталія Щерба “Лунастри”
        Саша Кочубей “Сім нескладух говорухи”
        Оксана Радушинська “Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва”
        Наталка Малетич “Щоденник Ельфа”
        Ульф Старк “Диваки і зануди”
        Роальд Дал “Відьми”







        Яндекс.Метрика
        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр