www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Жайвір. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибране
        Жайвір.

        ЖАЙВІР

           Куди не глянь – пшениця.
           Вітерець дихне, і сизуваті стебла озвуться: ш-ш-м- р! ш-ш-м-р!
           Над головою величезне голубе шатро з гарячим сон­цем та жайворонком посередині. Сонце проміння сип­ле, жайвір Гриця вітає:
           –  Фю-ір-рть! Фю-фю-фю-у!
           А Гриць підстрибком та підстрибком, І так йому легко йти-бігти, і так на душі урочисто. Очам гарно і слухати є що: те шумить-бренить, те з-під неба вифітькує.
           В степу літній табір колгоспної ферми.
           І до чого кумедний чоловік – тамтешній сторож дід Гринько Півторапівень! Стрінуть Гриця, руку по­дають, як дорослому, та ще й “Здоров, тезку” скажуть. Дід і страшнуваті трохи, бо одну щоку їм ніби хто переорав, рушницю носять.
           Та ось і табір з оборами, курінем, криницею з дере­в'яним журавлем та жолобами.
           Вітаються за руку. Дід Гринько голосно проказують своє “Здоров, тезку” і, підморгнувши хитрувато, при­кладають до свого зеленого картуза два пальці. Ніби телячі ріжки.
           –  Му-и-и!
           І чого б ото дражнитись? Хіба одне телятко Зірка з ріжками-оцупками цікавить Гриця? А курінь? А дояр­ки, що так радо його завжди стрічають? І за Нінкою, сестричкою, скучив — спав, коли пі тила вона з дому в степ телят пасти. Та й за ними, дідом, прискучилося. От за це ти і маєш: “Му-и-и”. Гриць насупився. Сто­рож у одну мить переінакшились — обличчя стало звичайним, привітним.
           –  Он вони! – про Ніну і про Зірку, – Он-но-о! – показали рукою.
           Не такі вже Півторапівень і вредні! Ти тільки їх зрозумій. Треба однак бігти. Нінка, напевно, чекає. Окраєць хліба в кишені – для телятки. “Фю-ір-рть! Фю-Фю-у!” – не вгаває жайворонок.
           Не встиг добре розбігтися Грицько, як пісня в підне­бессі раптово обірвалася. По землі черкнула чорна тінь. Гримнув постріл. І в цю мить сірий пташок упав Гри­цеві до ніг. За ним кевкнувся... кібець.
           Пташа зіщулене, ніби іще менше, ніж є насправді. Тремтить.
           –  Жайворонку! Жайворе! – Гриць узяв сіренького в руки. Серденько пташати б'ється-б'ється!
           Підійшли дід Гринько. Жайворонок тріпнув крильцями, фюіртьнув – і був уже високо в небі. Сторож помахали йому на привіт рукою. Гриць то на жайво­ронка, то на долоню свою здивовано глипає. Якось дуже швидко пташок ожив, осмілів і додумався, що йому робити.
           –  Літай щасливо! – сміється Гриць.
           –  Молодець! – додають Півторапівень і для чо­гось заглянули в цівку рушниці, з якої вже не в'ється тоненький димок. – Молодець! Бачиш, тезку, птах і той шукає в людини порятунку. Опустився до тебе. Не знав, сердешний, що його ворога перестріне куля. Вірив – не скривдиш.
           –  Скривдити? Що ви, діду!
           Гриць косує на розчепірені кібцеві крила, на гачку­ватий дзьоб його, скуцюрблені кігті.
           –  Як ви, діду, вцілили оцього дзьобаня? Високо буй.
           Сторож торкаються долонею щоки із шрамом.
           –  На війні зенітником я був. Літаки ворожі зби­вав. І пам'ятку ось маю. Ти біжи, біжи! Тебе чекають.
           Півторапівень знов ставлять пальці пообіч зеленого кашкета, підморгують та передражнюють:
           –  Му-и-и!
           Гриць іздалеку гукає:
           –  Зірко-о!
           З-поміж гурту худоби-молодняка висовується біло­голове, з коричневими латками на боках телятко.
           –  Зіронько-о!
           Зірка спочатку дибуляє, потім – навскач.
           –  Му-и-и!
           –  Ось на тобі, на! — Гриць простягає руку з хлібом.
           Теля ласує. Підходить Нінка.
           –  Так йому треба, – каже сестричка про кібця. – Так йому й треба, живодеру!
           У небі жайвір Гриців – чи, може, інший який – затріпотів крильцями на одному місці, заспівав дзвінко – ніби дув у флейту:
           –  Фю-ір-рть! Фю-фю-фю-у!


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Весна - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Саллі Грін “Напівзагублений ”
        Джоан Роулінг “Гаррі Поттер и Прокляте дитя”
        Наталія Щерба “Лунастри”
        Саша Кочубей “Сім нескладух говорухи”
        Оксана Радушинська “Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва”
        Наталка Малетич “Щоденник Ельфа”
        Ульф Старк “Диваки і зануди”
        Роальд Дал “Відьми”







        Яндекс.Метрика
        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр