www.odb.km.ua Відгуки та побажання
ТУРБАНІСТ Т.М. Бібліотека для дітей в Україні: двадцятиліття незалежності, розквіту чи залежності? Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Ресурси бібліотеки » Наші видання » Бібіліотека для дітей: нове бачення, нові орієнтири та соціальне партнерство.
      ТУРБАНІСТ Т.М. Бібліотека для дітей в Україні: двадцятиліття незалежності, розквіту чи залежності?

       Турбаніст Т.М.
      м. Київ

      Бібліотека для дітей в Україні:
      двадцятиліття незалежності, розквіту
      чи залежності?..

         Ми звикли зазвичай на перше місце висувати фінансові ресурси – не вистачає коштів, і усі впевнені – от якщо б вони в нас були, більша частина проблем була б вирішена. Проблеми бібліотек полягають у постійній нестачі квадратних метрів приміщень, нестачі кадрів і фінансування. Припустимо неймовірне: у нас з'явилося нове приміщення – ...м2, але це нам нічого не дасть, а лише посилить існуючі проблеми за однією простою причиною: де взяти кадри? Еволюція кадрів за останні 20 років в Україні загальновідома – це і зниження професійного рівня, і старіння кадрів, і недостатня кількість молоді. Проблема не у тому, чи зберігатимуться бібліотеки, чи ні. Вони зберігатимуться у будь-якому випадку. Проблема у тому, наскільки ми потрібні суспільству, і наскільки держава буде вловлювати ці потреби суспільства.
         Процес формування гуманітарної політики сучасної України є особливо складним. Проблема полягає у відсутності її як чітко виробленої та прийнятної всіма категоріями суспільства системи позицій та ідей. А саме гуманітарна політика є тим аспектом загальнодержавної політики, який об'єднує зовнішній і внутрішній напрямки. Залежно від того, якою постає держава в очах своїх громадян, вона репрезентує власний духовний образ у світі. Значущість гуманітарної політики визначається, перш за все, тим, що саме вона повинна єднати населення, утверджувати його як націю. На жаль, можемо говорити про кризу національної ідентичності, яка за своєю сутністю складніша за кризу фінансово-економічну та політичну, бо безпосередньо пов'язана з несформованістю гуманітарної політики держави.
         Домінуючі функції, які повинна виконувати гуманітарна політика у контексті загальнодержавної:

      -  єднати націю, утверджувати в ній почуття національної єдності та ідентичності;
      -  репрезентувати духовне обличчя нації у світі;
      -  визначити безперервність національної традиції.

         Ще одне дуже важливе питання — ставлення владних структур до бібліотек. Сьогодні у нашій державі функціонує 1193 спеціалізованих бібліотек для дітей. Але в останні роки бібліотечне обслуговування дітей здійснюється в складних умовах: усе частіше точаться суперечки про якусь «кризу» бібліотеки для дітей, більше того, їх об'єднують з іншими бібліотеками. Чому це відбувається? Крім причини фінансової (а невже на закритій дитячій бібліотеці збагатяться місцевий та державний бюджети) на допомогу «кличуть» демографічну (але з огляду на ситуацію, що постала останнім часом з дитячими дошкільними закладами, втратимо і людину-читача – розумій під цим людину думаючу, освічену, грамотну). Та це наша внутрішня бібліотечна політика, а найголовніше – зовнішня: виявляється там, за кордонами нашої держави, а якщо точніше – у Європі, США, Азії, Австралії, на Африканському континенті не функціонують спеціалізовані бібліотеки для дітей. Хоча міжнародна бібліотечна статистика нам “доповідає”про те, що майже щороку у Великобританії, Італії, Голландії, Південній Кореї, Китаї, Японії, Сінгапурі відкриваються дитячі бібліотеки. І згадується із Плінія молодшого: “Мы имеем обыкновение отправляться в путешествие и переплывать моря, желая с чем-нибудь познакомиться, и не обращаем внимания на то, что находится у нас перед глазами. (...) Мы не интересуемся близким и гонимся за далеким; откладываем (...) посещение того, что всегда можно увидеть, в расчете, что мы часто можем это видеть”(Душенко К.В. Мысли и изречения древних с указанием источника. – М., 2003. – С. 322). А ми плавно закриваємо бібліотеки для дітей (станом на 01.01.2009 р. – 1208, на 01.01.2010 р. – 1193 бібліотек для дітей), які у важкі післявоєнні роки разом з відбудовою народного господарства відкривалися у населених пунктах, земля яких ще здригалася від страшних спогадів війни. Зокрема, “четвертим 5-річним планом відбудови і розвитку народного господарства Української РСР на 1946-1950 рр. у галузі розвитку народної освіти і культури в республіці..., збільшити кількість спеціальних дитячих бібліотек порівняно з 1946-м роком на 75%” (Історія розвитку бібліотек України для дітей (1941-1959 рр.) / Держ. закл. “Нац. б-ка України для дітей”; наук. ред. М.С. Слободяник. – К., 2005. – С. 33). Мабуть, демографічна ситуація з дитячим населенням на той час була дещо стабільнішою. Та маємо “втішатися” тим сумним фактом, що у Російській Федерації (теж закордон для нас) ситуація із функціонуванням мережі бібліотек для дітей сьогодні аналогічна нашій.
         Так, світ, в якому ми живемо, і в якому ростуть наші діти, складний і неоднозначний, тому піклуємося про виховання особистості, яка зможе вирішувати завдання, що забезпечить не просто виживання, а прогрес нації. Тобто, мова йде про здоровий (як з фізичного, так і естетичного боку) генофонд нації, здатної творити повноцінне економічне і культурне життя, а також про виховання творчої, естетично збагаченої особистості. До речі, Законом України “Про культуру” (від 14.12.2010 №2778-VI) естетичне виховання дітей та юнацтва визначено пріоритетом розвитку культури (ст. 3 п. 9), а держава у першочерговому порядку створює умови для естетичного виховання громадян, передусім дітей та юнацтва (ст. 4 п.3). Але про який естетичний розвиток йде мова, коли бібліотеку для дітей закривають заради перепрофілювання її приміщення (як правило, наданого свого часу радянською владою в центрі міста або ще й збудованого за спеціальним проектом) і збільшення кількості читачів іншої бібліотеки (воістину, як тут не сказати: “Все починається з дитинства”).
         Західні вчені упродовж останніх років констатують факт, що покоління, яке не читає, – це неграмотне покоління. Явище вторинної неграмотності стає фактом і нашої дійсності. І якщо не буде вжито заходів із захисту та підтримки сучасного культурного ареалу дитинства, читання, ми зіткнемося з великими проблемами подальшого розвитку суспільства. На думку американського сенатора Д. Козола, функціональна неграмотність вже бере тяжке мито з економіки Америки, впливає на її політичну систему і на життя неграмотного населення. Французькі дослідники вважають, що більшість функціонально неграмотних людей можуть бути відкинуті суспільством у професійному або економічному плані, інші усе ж таки будуть обмежені в культурному розвитку і відірвані від соціального та інтелектуального спілкування. Тому в усьому світі проводяться акції із залучення населення до читання, розвитку системи безперервної освіти. Причому відомо, що читач (користувач) повинен пройти у своєму розвитку певні стадії, і те, що він недоотримав, особливо у дитинстві, — практично втрачено. Одне із найголовніших завдань дитячої бібліотеки – залучення до читання, допомога у плавному проходженні усіх етапів розвитку.

      Що ж робить сучасна дитяча бібліотека?
      1.  Залучає до читання, виховує освіченого користувача, тобто вносить свій вклад у створення інтелектуальної еліти суспільства;
      2.  Відволікає частину дітей від впливу вулиці: залучає їх не тільки до роботи з джерелами інформації, а  й організовує для них змістовне дозвілля;
      3.  Бере участь бібліотечними засобами у соціалізації особистості;
      4.  Організовує потрібне для розвитку дитини міжособистісне неформальне спілкування;
      5.  Сприяє школі в освіті та вихованні дітей; формує стійку потребу у читанні як основи безперервної освіти та самоосвіти;
      6.  Веде роботу з дітьми, які мають соціальні та психічні відхилення, використовуючи літературу, мистецтво, спеціальні бібліотечно-інформаційні комп'ютерні програми.

         Виконати усі ці завдання дитяча бібліотека може лише при наявності якісного фонду документів та новітніх носіїв інформації, тому у бібліотеці повинні бути створені необхідні умови: фонд, грамотний бібліотекар-педагог, сучасна технічна база.
         Діти та юнацтво – найбільш відкриті для технічних нововведень категорії населення. Для дітей наявність у дитячих бібліотеках сучасної техніки є фактором, що стимулює їхнє звертання до бібліотеки, до книги і читання.
         Бібліотекарі намагаються, використовуючи різні методи і форми, не тільки навчити дітей інформаційній грамотності, але й налагодити мости між книгою, читанням і комп'ютером.
         Освоєння Інтернету, поява електронної пошти набагато полегшило професійне спілкування, дало можливість дитячим бібліотекам не лише обмінюватися інформацією у регіонах, а й стати активними учасниками всеукраїнського та світового інформаційного простору.
         Однак навіть великі дитячі бібліотеки регіонів усе ще не можуть надати своїм користувачам увесь необхідний спектр послуг, пов'язаний з автоматизацією процесів пошуку та засвоєння інформації і знань через мережу Інтернет,  не  дивлячись  на  зростаючу  у  цьому  потребу.
         Тому в якості одного з пріоритетних завдань формування і реалізації бібліотечної політики повинна стати інформатизація дитячих бібліотек, включення їх як повноправних партнерів до інформаційного простору країни і світу.
         Головною умовою якості бібліотечного обслуговування дітей були, є і будуть люди, які працюють у бібліотеках. Саме від них залежить, наскільки дитині цікаво і тепло у бібліотеці, що і як швидко вона може знайти для навчання, дозвілля, власного розвитку. Відповідно до Закону України “Про позашкільну освіту” (розділ ІІ. ст. 12) бібліотеки для дітей віднесені до категорії позашкільних закладів освіти, що і визначає педагогічний характер роботи дитячого бібліотекаря. Спілкування з дітьми у неформальній обстановці, постановка та рішення завдань розвитку особистості дитини засобами читання вимагають від бібліотекаря не тільки міцних знань педагогіки, психології, бібліотечної справи, літератури, а й особливих якостей особистості.
         На жаль, за останні двадцять років практично в усіх вищих навчальних закладах кафедри і відділення дитячої літератури і підготовки бібліотекарів для роботи з дітьми ліквідовані. А це означає, що бібліотеки не мають можливості отримувати підготовлених фахівців. Основне навантаження лягає на систему перепідготовки кадрів. Головними установами у цій системі є обласні дитячі бібліотеки, які виконують функції науково-дослідницьких і науково-методичних центрів з питання обслуговування дітей. Школи різної тематики, семінари, конференції, стажування, участь у міжнародних акціях сприяють професійному росту бібліотекарів, що працюють з дітьми, однак брак базової освіти у подальшому негативно впливає на якість обслуговування дітей. Більшість бібліотекарів, особливо у сільській місцевості і невеликих містечках, не мають фінансової можливості брати участь у заходах з підвищення кваліфікації, тому дитячі бібліотеки – методичні центри докладають значних зусиль у наданні працівникам бібліотек методичних рекомендацій, які допомагають вирішувати проблеми обслуговування дітей.
         Багато з вас, шановні колеги, вже не один рік плідно співпрацює зі шкільними бібліотеками: це, зокрема, Рівненська, Сумська, Черкаська, Харківська, Одеська, Тернопільська, Житомирська, Миколаївська, Волинська обласні та ЦМДБ м. Севастополя. З досвідом роботи Херсонської ОДБ ми вже знайомилися неодноразово (востаннє на нашому зібранні у 2009 р. на базі цієї бібліотеки). У квітні цього року бібліотека разом з Південноукраїнським регіональним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів провела спільний обласний семінар заступників директорів ЦБС з питань обслуговування дітей та методистів з фондів шкільних бібліотек на тему ”Дитячі та шкільні бібліотеки в інформаційно-освітньому просторі: мотивація до технологічних змін та співпраці”. Національна бібліотека України для дітей з цього року у журналі “Шкільна бібліотека” готує щомісячну збірку “Книга творить людину”, де публікуються методичні поради, консультації, статті, бібліографічні та біобібліографічні посібники про дитячих письменників, книжкові новинки і розповідається про золоту колекцію української та світової дитячої літератури.
         Роль бібліотек в епоху інформатизації і самоосвіти стрімко зростає, і особливо бібліотек, які працюють на нову концепцію освіти. У першу чергу, це дитячі, юнацькі та шкільні бібліотеки. Бібліотеки та бібліотекарі затребувані сучасним суспільством не лише як збирачі та хранителі книжкової культури, але і як навігатори, лоцмани у складному інформаційному світі. Тому бібліотека сьогодні потребує залучення до виконання своєї місії не лише суто бібліотечних фахівців, але й спеціалістів суміжних галузей – психологів, педагогів, соціологів, інших гуманітарних спеціальностей, а також програмістів, інженерів з комп'ютерних технологій та ін. Ці посади нарешті зайняли своє місце у проекті Примірних штатних нормативів обласної  бібліотеки для дітей. Досить вагому роботу проводять дитячі бібліотеки на допомогу освіті. Більшість запитів дітей на документи та їх використання пов'язані зі шкільною програмою. Дитячі бібліотеки практично працюють у режимі великої шкільної бібліотеки, що, з одного боку, погано, а з іншого – дозволяє дитячим бібліотекам залучати дітей до читання “для себе”, перекидаючи “містки” від читання за програмою до вільного читання, розширюючи світогляд учнів.
         Незважаючи на усі труднощі і недостатність ресурсної бази, більшість дитячих бібліотек пристосувалися до складних умов, залишаючись при цьому безплатними дитячими установами. Це двадцятиліття стало не лише і не стільки часом виживання, скільки періодом розвитку бібліотечного обслуговування дітей. Саме у 1990-ті роки минулого століття почалися пошуки нових форм організації комфортного середовища для розвитку особистості в умовах дитячої бібліотеки. Традиційні форми організації фонду документів, довідково-бібліографічного апарату, рекреаційних місць у багатьох бібліотеках зазнали значних змін і тепер більше відповідають особливостям різних груп дітей. З'явилися окремі служби для найбільш повного розкриття особистісних і творчих здібностей дітей, Інтернет-класи, різні клуби за інтересами та ін. Значно посилилася робота з маленькими читачами та їхніми батьками. Школи раннього розвитку, залучення до читання, різні програми з залучення малят до бібліотеки, роботи з сім'єю, з майбутніми, з молодими батьками діють майже в усіх дитячих бібліотеках. Це, звісно, потребує спеціальної підготовки фахівців, які працюють з малюками, знання не лише психофізіологічних особливостей читачів, а й методики роботи з ними.
         Одне із головних завдань дитячої бібліотеки – збереження та підтримка субкультури дитинства, оскільки вона значно змінилася під впливом аудіо- та відеозасобів, комп'ютерів. Сучасну субкультуру дитинства можна визначити за приблизною формулою: бачити–чути–читати–грати–спілкуватися–створювати власну культуру (фольклор, ігри, преса, малюнки, рукописні книжки, комп'ютерні програми тощо). Наші бібліотеки мають цікавий досвід щодо збирання та систематизування елементів дитячої субкультури, створення і стимулювання творчості читачів.
         У світі почали розуміти, що дитячі бібліотеки потрібні для створення умов, що відповідають потребам цієї групи населення, і багато у чому відрізняються від роботи дорослих бібліотек. Діти мають право на власний вибір закладів, які потрібні їм для розвитку та соціалізації. У Франції, Великобританії, Китаї, Японії, Сінгапурі та інших країнах створюються самостійні дитячі бібліотеки, а в Україні відбувається сьогодні зворотній процес: їхня кількість скорочується.
         Чому дитячим бібліотекам необхідна самостійність? В умовах хронічного недофінансування культури у цілому і бібліотек зокрема лише самостійні юридичні особи могли і можуть розпоряджатися своїм малим бюджетом, цілком направляючи його на забезпечення потреб дітей. Як свідчить практика, у спільних ЦБС найбільш знедоленими у фінансовому відношенні виступають якраз дитячі відділи і філії. Скорочення, перепрофілювання або зміна статусу торкнулися, у першу чергу, саме самостійних дитячих бібліотек.
         Об'єднання раніше самостійних установ, які надають послуги населенню, повинне відповідати наступним умовам:
         •  воно повинно відбуватися не зверху за ініціативою органів управління і адміністрації бібліотек, а тільки після проведеного маркетингового дослідження потреб, інтересів користувачів, аналізу наявних ресурсів та наслідків такого об'єднання. На практиці дітей ніхто не питає, чи хочуть вони користуватися бібліотекою, в якій, окрім них, буде ще й молодь, хоча ми знаємо, що взаємини між різними групами дітей і молоді бувають складними. Діти, особливо найменші, часто страждають від агресивності старших, тому у дитячих бібліотеках завжди створювали неформальну комфортну атмосферу, яка відрізняється від шкільної;
         •  аналіз ресурсів при реорганізації майже не проводиться, а коли і проводиться, то з метою скорочення бюджетних коштів на утримання бібліотек. У результаті порушуються права дітей на вільний доступ до інформації, документів, на комфортне спілкування та знаходження дітей у бібліотеці – навіть у тих бібліотеках, де є всі умови для забезпечення більш-менш нормального самопочуття користувачів. Об'єднання дитячих та юнацьких бібліотек не приводить до подвоєння ресурсів (фінансування, площі, оснащення сучасною технікою), навпаки, при збільшенні об'єму робіт збільшення ресурсів не спостерігається;
         •  при вирішенні питань об'єднання не можна ігнорувати і той факт, що громадяни країни повинні мати право вільного вибору, у тому числі вибору бібліотеки, в якій їм було б найбільш комфортно. В усьому світі існували і існують бібліотеки різних типів та видів зі своїми місіями, функціями і завданнями. Для визначення їх місця у бібліотечному просторі важливо виділити, по-перше, цільові категорії користувачів і, відповідно, спрямування комплектування і збереження фондів як основи роботи будь-якої бібліотеки. Для дитячих бібліотек типологічні критерії були завжди більш менш яскраво виражені. Це – діти до 15 років і фонд документів, основу якого складає дитяча література. Відносна ясність критеріїв відбору літератури і визначення цільових груп приводила до того, що навіть те невелике фінансування, яке поступало з бюджету, витрачалося на ефективне обслуговування дітей з урахування вже наявних потреб і виконання завдання формування більш широкого кола інтересів. Для юнацьких бібліотек критерії відбору документів у фонд практично нічим не відрізняються від комплектування публічних бібліотек, які обслуговують усі категорії населення, та і теперішні вікові рамки, які зафіксовані у статистичній формі 6-НК, – від 15 до 24 років – також досить спірні. Завдання та функції дитячих та юнацьких бібліотек дуже відрізняються, оскільки у дитячих бібліотеках завжди головним було залучення дітей до читання, формування культури читання, духовних потреб, а у юнацьких на перше місце виходить інформаційна, освітня та інші функції. Таким чином, непродумане об'єднання цих бібліотек може призвести і часто призводить до дисбалансу функцій, ресурсів, пріоритетів і навіть зміни середовища у бібліотеці різних груп дітей та юнацтва;
         •  для того, щоб об'єднання було ефективним, потрібно також при усіх інших умовах змінити професійну свідомість багатьох керівників бібліотечної справи та їхнє ставлення до проблем обслуговування дітей та юнацтва. Не дивлячись на усі існуючі міжнародні правові акти, інтереси дітей ніяк не відтворені у державній бібліотечній і культурній політиці і не є пріоритетними у вирішенні питань дотримування прав дітей на особливе ставлення як до найбільш незахищеної групи населення. Саме тому знищення або об'єднання бібліотек, яке призводить до втрати їх статусу самостійних юридичних осіб, приведе до того, що навіть невелике бюджетне фінансування і позабюджетні доходи будуть витрачатися на загальні потреби і, як результат, діти і юнацтво отримають менше послуг, ніж у самостійних окремих бібліотеках.
         В умовах оптимізації бюджетної сфери, яка проводиться органами управління у регіонах, ефективніше було б посилити існуючі дитячі бібліотеки з розширенням вікових рамок читачів, що обслуговуються – до 18 років. До речі, у проекті Типового положення про ОДБ нами зафіксовано саме цей вік для визначення категорії читачів дитячої бібліотеки. Це, по-перше, відповідало б усім міжнародним та вітчизняним законодавчим актам, за якими дитиною вважається людина до 18 років, а по-друге, дозволило б, не порушуючи загальне середовище розвитку у дитячій бібліотеці, більш уважно підходити до забезпечення освітніх та культурних запитів читачів, спостерігати розвиток особистості як читача документів і користувача інформаційними технологіями.
         Зменшилася кількість самостійних централізованих дитячих бібліотечних систем. Більша частина дитячих бібліотек власне бібліотеками не є. Вони – структурні підрозділи централізованих бібліотечних систем, тобто не мають практично ніякої свободи у визначенні політики комплектування, контролю за отриманням ресурсів і повністю залежать від рівня розуміння директором системи проблем дитинства. Як правило, вони не володіють сучасною, такою привабливою для дітей технікою, більшість нової дитячої літератури залишається у фондах централізованої дорослої бібліотеки, тобто, по-суті, вони приречені на вимирання як спеціалізовані відділи, які цілеспрямовано надають послуги з розвитку дітей та залученню їх до читання та інформаційної культури. Знижується статус, а у такому випадку і ступінь можливості захисту прав дітей таких структур, як центральні дитячі бібліотеки у складі ЦБС, які, маючи методистів, бібліографів, комплектувальників, могли надавати кваліфіковану допомогу бібліотекарям, що обслуговують дітей, – шкільним, сільським та ін. У багатьох ЦБС скорочують посаду заступника директора ЦБС з питань обслуговування дітей, що призводить до втрати координації бібліотечного обслуговування дітей у системі, ускладнює забезпечення прав дітей на спеціалізоване обслуговування, а головне – до відсутності можливості на досить високому рівні впливати на ставлення до дітей-читачів, у той час як, на жаль, в усьому світі “діти як читачі бібліотек мають низький соціальний статус, і тому представники влади і директори бібліотек без належної поваги ставляться до їхнього бібліотечного обслуговування”.
         Це тим більш не зрозуміло, адже бібліотеки, у тому числі і дитячі, як ніякі інші установи культури, більш-менш витримали досить тяжкі часи перебудови, особливо 1994-1999 рр., коли фінансувалася, та й не постійно, лише заробітна плата. Тепер же, у період відносної стабільності, виникла серйозна загроза зникнення дитячих та юнацьких бібліотек. Ми вважаємо, що це пряме порушення прав дітей на спеціалізоване бібліотечне обслуговування, на особливу увагу з боку суспільства і держави. Така непродумана політика щодо дітей може привести до їхнього повного відчуження від читання, порушення основ культурного розвитку та вміння осмислено організовувати своє дозвілля. Хтось з мислителів минулого казав, що, зачиняючи сьогодні бібліотеки, завтра ми будемо змушені будувати нові тюрми. Дитячі бібліотеки життєво необхідні дітям, оскільки саме в них більша частина дітей з малозабезпечених сімей може отримати не тільки необхідну для освіти і розвитку інформацію і документи, але й реально за допомогою дорослих, які знають особливості дитинства, організувати осмислене дозвілля і необхідне їм спілкування. Як зазначено у Рекомендаціях Міжнародної Асоціації бібліотек (ІФЛА), діти мають право на вибір бібліотеки і на свій простір у ній.
         З огляду на сказане, питання, визначене темою виступу, залишається відкритим...      


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Весна - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Саллі Грін “Напівзагублений ”
      Джоан Роулінг “Гаррі Поттер и Прокляте дитя”
      Наталія Щерба “Лунастри”
      Саша Кочубей “Сім нескладух говорухи”
      Оксана Радушинська “Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва”
      Наталка Малетич “Щоденник Ельфа”
      Ульф Старк “Диваки і зануди”
      Роальд Дал “Відьми”







      Яндекс.Метрика
      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр