www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Бігли коні... Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Хто перший?
        Бігли коні...

        БІГЛИ КОНІ...

           Цілу ніч йому снився колобок. І хатка його малесенька, і ліс – густий, дерева ген-ген які високі. Та не страшно в ньому – зелено, співочо, на сонячних галявинах суниці яскріють...
           А вранці Віталько – бігом до Льонька, до Федя. Ті вже до школи не ходять – літні канікули почалися.
           –  Ходімо... – задихався Віталько від поспіху. – В бібліотеку ходім.
           –  О, ми ще й не прочитали!
           –  Ну, ходімо, Льо... Га, Федю?
           –  Ні, не підемо. Вона скаже, чого так хутко...
           –  То ви книжок не беріть. Тільки зі мною підете.
           –  І хочеться тобі... Може, завтра, га? Давай завтра!
           Завтра, коли вони прийшли, бібліотека була зачинена.
           –  Рано ми притарабанилися, – сказав Льонько й обережно ткнув пальцем у велику колодку на дверях. – 3 обіду ще не прийшла бібліотекарка.
           –  Почекаємо трохи, – несміливо озвався Віталько.
           Хлопці сумно зітхнули – не хотілося стояти отут, коло зачинених дверей.
           –  Тоді давайте побіжимо під місток, – запропонував Федь. – Там знаєте як цікаво!.. А черевики тут можна лишити. І книжку. Потім заберемо. Гайда?
           –  Гайда!
           Хлопці вмить пороззувалися, поскладали черевики в куток, тут же, коло дверей. Зверху поклали Віталькову книжечку.
           Першим з місця зірвався Льонько. Скочив східцями вниз, побіг до греблі, аж курява піднялася за босими ногами. На бігу щосили гукав:
           –  Бігли коні під мостами
           З золотими копитами...
           Федь кинувся вслід, розмахував рукою, наче в ній була шабля:
           –  Треба стати погадати,
           Що тим коням їсти дати...
           Під містком і справді було – аж дух забиває! Тепла вода, запашна від зілля, водоростей і риби, падала згори через дощані заставки, пінилась, гуділа, бризкалась і ляскала важкими струменями по дощаному ж настилу під містком. Погойдувалася хвилями і шпарко неслася вниз, у річку. І аж там стихала, відблискувала під сонячним промінням і текла далі поміж лепеховими берегами.
           Закачавши штани до колін, хлопці гасали по воді, бризкались і кричали. їхній галас бився у кам'яні стіни, плюскався по воді, струшував грудочки землі зі шпарок дерев'яної стелі. Аж тоді вилітав з-під містка і тихнув, танув, наче біла голівка кульбаби на вітрі.
           Коли ж по містку проїжджала машина чи підвода, чи хтось проходив, – над їхніми головами гуркотіло, дрижало або ж глухо погупувало. І голови вбиралися в плечі, п'яти шпигало пострахом. Та міст над ними тримався міцно і незрушно. І знову з-під ніг шалено розліталися бризки, і голоси билися в стіни, і шуміла, шумувала вода...
           Першим отямився Льонько. Як біг, розчервонілий, розчубачений і весь мокрий, так і став:
           –  І-і-і, хлопці, пізно вже як! Сонце заходить!
           Вони всі враз принишкли всі. Глянули на сонце, що схилялось ген-ген до зелених полів, опустили очі на мокру свою вдяганку, на збабчені од води ноги – і тенькнуло кожному всередині.
           Хапалися руками за кущі верболозу, видиралися нагору, побігли греблею. На дорозі лишали мокрі сліди від босих ніг. З кожним кроком сліди ставали сухішими, з кожним кроком серця билися тривожніше – хлопцям уже вчувалися сердиті голоси матерів.
           Ось і бібліотека. Колодки на дверях уже нема. У коридорі, в кутку, ткнувшись нісками в стіну, стояв рядочок їхніх черевиків.
           Книжечки – тоненької, з жовтою обкладинкою, про колобка – на черевиках не було.


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Сергій Гридін “Не ангел”
        Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
        Наталія Щерба “Чароділ”
        Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
        Оксана Лущевська “Задзеркалля”
        Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
        Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр