www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Свято хліба Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Електронна бібліотека » Свято хліба
      Свято хліба

      З  РОСИ-ВОДИ

      Наш уклін вам, добрі люди –
      Сонячна родино!
      Хай з роси-води вам буде!
      Хай сміється днина!

      Щиро просимо до хати,
      І до столу, звісно –
      Хліба-солі скуштувати,
      Заспівати пісню.

      Цю традицію відому
      Всі напевно знають –
      Так приємно гостей дому
      Хлібом зустрічають.

      Горді ми своїм звича́єм,
      Гарним і гостинним.
      Ми сьогодні відзначаєм
      ХЛІБА ІМЕНИНИ!

      ХЛІБ – це мудрості глибини!
      ХЛІБ – це свято ліпше!
      З Днем народження, Хлібино!
      Будь завжди найбільша!

      Привітати хлібну дату
      Радісно малечі,
      А тим більш – розповідати
      Про цікаві речі.

      Хліб їмо, хвалити Бога,
      Славні ми нівроку,
      Бо без Хлібчика святого
      Не ступити й кроку.

      Скибку хліба, як ведеться,
      Смачно уминаю,
      Але звідки Хліб береться –
      Соромно – не знаю…

      Я пізнати правду хочу.
      Кажуть, є такий садочок,
      Де з усіх гілок звисають
      Різні бублики, до чаю?

      Кажуть, ніби десь у полі,
      (Тільки це не на футболі)
      Там ростуть, і дуже густо,
      Буханці, немов капуста?

      Чула я, що в центрі міста
      Невеличка кузня є
      І там молотом із тіста
      Буханці коваль кує?

      Ну й дурниці тут лунають –
      Просто сором, просто сміх!
      Буханці, я точно знаю,
      З неба падають самі!

      Дуже вже на казку схожі
      Дивні вигадки оці –
      З неба град летіти може,
      А не хліба буханці!

      Тим, хто хоче правду знати,
      Хліба істину пізнати -
      Вам усім розкриє тайну
      Наша розповідь детальна.

      ХЛІБА довгий шлях відтворим –
      Шлях від поля до комори,
      Крізь долоні мами й тата,
      До сьогоднішнього свята.

      До завітної мети
      Треба, друзі, довго йти.
      Щира правда це, не казка.
      Отже, слухайте, будь ласка.

       

      ХЛІБА ІСТИНУ ПІЗНАЄМ

      Ще сніги в полях дрімають,
      Ще зима фасон тримає,
      А під снігом будять тишу –
      Там росточки Жита дишуть.

      Затепли́ть ледь-ледь весною –
      Зійде лан озиминою.
      Снігу біле тло розтане,
      Все навкруг зеленим стане.

      Теплим дощиком полите
      Жито виросте за літо,
      Зацвіте, заколоси́ться,
      Заплете зерно в косиці.

      І тоді під небом чистим
      Стане поле золотистим,
      Серп зайдеться жати жито –
      Стане осені служити.

      Перевеселко проворне
      Тісно стан снопа обгорне
      І снопи ті, сонцелиці,
      Дружно вляжуться в копиці.

      Та недовго їм томиться
      Десь на полі, у копиці.
      Тож снопи уже до току
      На свою спішать толоку.

      Все зібрали, до зернинки,
      А трьом стеблам (на Обжинки)
      Гарну стрічку пов'язали
      І примовку проказали:

      “Залишу тебе, стебло,
      Щоб ти поле стерегло.
      Відганяй біду-негоду,
      Залишайся для розплоду!”

      Зупинюсь на дві хвилинки,
      Щоб сказати про ОБЖИНКИ.
      Дійство давнє це, незвичне,
      Дуже гарне, романтичне.

      Уявіть – поля, дороги…
      Два воли золоторогих,
      Фіру тягнучи, ступають –
      Віз у квітах утопає.

      Йде процесія полями,
      Розмережена брилями.
      Там рясніють вишиванки
      І пливуть гучні співанки.

      А на возі, між снопами,
      Там сидить дівчина-панна.
      Юна, з довгою косою,
      Ясно сяюча красою.

      Дуже честь велика панні
      З поля Сніп везти останній,
      Бо снопа внесуть до хати –
      Буде Дідухом стояти!

      Тож цей зви́чай народився,
      Щоб у хаті Хліб водився.
      Щоб дім повнився святами,
      А для дівчини – сватами.

      Гарні плани на майбутнє,
      Щоб була сім"я могутня
      Під благословінням Божим!
      Але розповідь продовжим.

      Помандруєм хлібним ланом.
      Отже, далі що за планом,
      Як зібравши все до краплі,
      Всі снопи на тік потраплять?

      Ціп снопи всі обмолотить,
      Затанцюють околоти.
      Решето не знає втоми –
      Чистить зерна від соломи.

      Жито вивіяли чисто,
      Та його ще рано їсти,
      Бо подальший шлях зерна
      Йде від току до млина.

      Млин – це таїнство саме,
      Там веселий вітер дме,
      Там біжить вода стрімка –
      Обертає вітряка.

      А вітряк також проворно
      Величезні крутить жорна
      І мірошник справу знає –
      Жито в жорна засипає.

      Меле млин, камінням водить –
      Житнє борошно виходить.
      Пропусти його крізь сито –
      (Сієш жито – буде сито )
      Додаси сіль, воду, дріжджі –
      (Це рецепт смачної їжі)
      Заміси пухкеньке тісто,
      Хліб спечи і можна їсти!

      Уточнити тут годиться,
      Що крім жита є пшениця.
      У полях вона росте,
      Як і жито золоте.

      Житній хліб – він смаглий личком,
      А біленький – це з пшенички.
      – Я люблю пшеничну здобу!
      – Я – хліб житній уподобав!

      Є у нас пекарень сотні –
      Хліб печуть для нас сьогодні,
      Та печуть і вдома неньки
      Різні вироби смачненькі.

      Полюбляють їх малята,
      Цінять мамині таланти,
      Тож пограємо давайте –
      Хто що любить – називайте!

       

      – Хто в нас любить пончики?
                                     – Хлопчики Антончики!
      – Бублики, рогалики?
                                     – Петрики і Павлики!
      – Пиріжечки, кексики?
                                     –Насточки, Олексики!
      – Булочки, батончики?
                                     – Дарочки і Льончики!
      – Струдлики і хрумчики?
                                     – Інночки і Ромчики!
      – Коржики, рулетики?
                                     – Костики і Свєтіки!
      – Вергуни і пальчики?
                                     – Васьки й Миколайчики!
      – Ромбики, квадратики?
                                     –  Дмитрики й Кіндратики!
      – Маківки і сочники?
                                     – Катрі і Платончики!
      – Печиво і тістечка?
                                     –   Юлечка і Вірочка!
      – Тортики, бісквітики?
                                     –   Толики і Віточки!
      – Клецики, налиснички?
                                     –   Лесі та Ларисочки!
      – Палянички, млинчики?
                                    –   Галочки й Данильчики!
      – Пишечки, варенички?
                                    –   Пелагеї, Раєчки!
      – Валентинки, палички?
                                    –   Олечки, Наталочки!
      – Крендельки, галушечки?
                                    –    Клавдії, Марусечки!
      – А з повидломкруасан?
                                    –   Дуже любить пекар сам!

       

      Ось який рясний перелік
      Свята ХЛІБА на тарелі!
      Ось які вони духмяні –
      Короваї борошняні!

      ХЛІБ – достаток, сила крові!
      Споживайте, на здоров'я!
      ХЛІБ дарує щедра нива,
      Українська, особлива!

      ХЛІБ – багатство найцінніше,
      Варте слова, пісні, вірша.
      Вам спасибі, хлібороби,
      Вам, хто свято Хліба робить!

      Хлібороб – звання високе,
      Скрізь його відчутні кроки.
      Жилка в нім міцна, селянська,
      Познайомтеся, будь ласка …

      Знана праця тракториста,
      Він орає поле чисто.
      Він засіє, заскородить,
      Після того жито вродить!

      Основна, не менш відома,
      Також праця агронома!
      Це йому про сорт подбати,
      Як, коли культивувати!

      Скосить жито рівно й гарно
      Комбайнер своїм комбайном.
      Комбайнеровий комбайн
      Обмолот веде : “Бам-бам!”
      А шофер те жито зважить
      Та машину завантажить
      І снують, немов джмелі,
      Вантажівки чималі.

      Аби жита більш набрати –
      Поспіша рефрижератор.
      Була гарна посівна –
      Є мільйони тон зерна!

      Кажуть, що не буде горя,
      Якщо жито є в коморі.
      Трактористів, комбайнерів
      Хліб збирає до вечері.

      ХЛІБ зігріє в лютий холод!
      ХЛІБ – це формула життя!
      ХЛІБ завжди здолає голод!
      З ХЛІБОМ наше майбуття!

      Треба сіяти й тримати
      Повну зернами комору,
      Аби жити і не знати
      Страхоти голодомору.

      Хліб, якщо впаде під ноги,
      Я скажу йому: – Не плач.
      Підніму його з підлоги
      І додам іще: – Пробач …

      Застелю я білу скатертину
      І стола прикрашу, до ладу.
      А у центрі золото – Хлібину,
      Ніби сяйне сонце покладу.

      Як той Хліб у хаті задухмянить –
      На душі відчується тепло
      І, неначе поле, те поманить,
      На якому житечко зросло.

      Я тоді вклонюся тому полю
      І скажу спасибі тим дощам,
      Що жита мої поїли вволю
      Та волошок вірили очам.

      Ще скажу я сонечку спасибі
      І вітрам, що жито берегли.
      Ще рукам, що виорали скибу
      І Хлібину сонячну спекли.

      За столом так радісно і любо.
      Хай дзвенять осяйні кришталі!
      Відсвяткуй зі мною СВЯТО ХЛІБА –
      Найсмачніше свято на землі!

       

      ЖАРТУВАТИ МОЖНА
      СМАЧНО

      ХЛІБ цінуєм ми належно!
      З Хлібом радісно безмежно!
      У таке хороше свято
      Нам не гріх пожартувати!

      Запитання з теплим змістом,
      В нім до роздумів ключі:
      – Хто сире приймає тісто
      Й випікає калачі?

      Жити правдою тепліше,
      Я брехню не хочу слухать,
      Бо галушка в роті ліпше,
      Аніж локшина на вухах.

        Струдлики-братики
      Струдель з вишнями, щасливий,
      Що потрапив на бенкет,
      Каже струдлю з чорносливом:
      – Я не струдель, я Рулет!

      Чорносливий здивувався,
      Та проте зазнався й сам –
      Струдлю з яблуком назвався
      Загадково: – Круасан!

      Струдель яблучний, духмяний,
      Не хотів, але, на жаль,
      Також вдався до обману
      І сказав, що він Рогаль!

      А Пиріг їм: – Ну й артисти!
      Ми ж ріднесенькі брати!
      З одного ліпились тіста!
      Треба дружбу берегти!

        Пончик
      Пончик з Бубликом кричали
      На Солодкій вулиці.
      Хто з них любший, сперечались,
      Хто миліший Булочці?

      Пончик каже: – Я миліший!
      Бублик: – Заперечено!
      Я подобаюсь їй більше –
      Круглий я і печений!

      Пончик Бублика вовтузив,
      Бублик лаяв Пончика,
      Ну а Булочка у друзі
      Вибрала Батончика.

        Вареник
      Повний сиру і варений
      Мандрував смачний Вареник:
      З казана – та у макітру,
      Шкварку там зустрів нехитру.

      Обійнявся з нею палко,
      Звідти стриб, аж у піалку.
      Причаївся там на денці,
      Далі стриб – вже на виделці.

      Покрутився і невдовзі
      Опинився на підлозі.
      А з підлоги, м'ятий трішки,
      На язик поліз до кішки
      І, лиш тільки там розсівся,
      Як умить кудись подівся?!

      Зник Вареник з язика?..
      Що за схованка така?!

        Пампушечка
      На пательні біле тісто
      Шкваркотить, мов хоче злізти?
      Я дивуюся на те,
      Як Пампушечка росте …
      Я на неї, хоч і схожа,
      Швидко так рости не можу.

        Пельменьки
      Зі сметанкою, смачненькі,
      У пельменниці Пельменьки.
      Скільки ж там пельменів є?
      Їх виделка дістає
      І несе мені до рота -
      Харч мені, а їй робота.

        Млинчик
      Бабця тісто крутить-вертить,
      З сиром зліплює конвертик
      І смачні листівки ці
      Називаються – Млинці!
      На сніданок кожен млинчик
      Нам усім здоров'я зичить.

        Бутерброд
      Дайте слово Бутерброду –
      Я улюбленець народу,
      Бо мене корисно й модно
      Їсти можна з чим завгодно.
      З маслом, шинкою, ікрою,
      Прошу – їжте, на здоров'я!

        Канапка
      І без мене, без Канапки,
      У меню не буде крапки,
      Тож на хлібчика шматочок
      Покладіть хто що захоче:
      Сир, сальце або ковбаску…
      Насолоджуйтесь, будь ласка!

        Торт
      Солоденький всім привіт!
      Я відомий Торт-бісквіт
      І без мене, кожен знає,
      Днів народжень не буває.
      Їж мене з ванільним кремом,
      Чи без крему їж – окремо.

        Кекс
      Не перечить аніхто,
      Що завжди в пошані торт,
      Але й Кекс теж у пошані –
      Смак і форми в мене гарні.
      Посмакуй та погляди-но,
      Адже повен я родзинок!

        Медя́ник
      – Я Медяник, я Медяник! –
      Заспівав медовий пряник.
      – Я пахучий, я хороший,
      Із солодких – найсолодший!

        Шарлотка
      Обізвалася Шарлотка:
      – Я не менше вас солодка.
      Мене кожна господиня
      Робить з яблучним начинням
      І гостей зове до хати,
      Щоб зі мною чаювати.

        Підпалок
      Ну і я назвусь, отож –
      Звичайнісінький я корж,
      Не такий, як кекси ці –
      Я простий, на молоці
      І мене людей немало
      Називає – наш Підпалок.

        Бо́рошно
      Мої рідні, ви б збагнули,
      Що про Борошно забули,
      Бо, якби не я, біляве,
      То не бачити вам слави.

      Бо без мене пусто в шлунку.
      Я, найвищого гатунку,
      Розчиняю гарне тісто
      І гуртую всіх вас тісно.

      Завдяки  лише мені
      Гарні ви, міцні, смачні.
      Як казав наш Колос-тато?
      Всі ми Хліб –
      Людський достаток!

        Паляниця
      Що за диво-чарівниця
      На столі у нас ясниться,
      Наче сонечко сміється ,
      Рушничок під нею в'ється –
      Як вона, красуня, зветься?
      Це пшенична, пишнолиця
      Українська Паляниця!

        Хлібина
      Розпашіла піч – межа!
      Аж іскрить, вогниста!
      Поруч ніжиться діжа
      Повна-повна тіста.

      Мама тіста колобки
      На черінь саджає,
      Хресним дотиком руки
      Їм добра бажає.

      І вони ростуть увись,
      Розправляють плечі
      І виходить ХЛІБ, дивись, –
      Свіжий, щойно з печі!

      Дуже в хаті й на дворі
      Пахне хлібним духом.
      Білий комин угорі
      В небо димом хуха.

      ХЛІБ – це сила , знаю я.
      Хліб смакую вранці.
      Тож, матусенько моя,
      Дякую за працю !

      *  *  *

      ХЛІБ СПЕКЛИ, ПІЧ ДОГОРЯЄ,
      НУ А МИ У “БЛІЦ” ПОГРАЄМ:

      – Отже, ЖИТО – що воно?
      – Це малесеньке зерно.

      – А зерно куди діваєм?
      – У земельку висіваєм.

      – Із землі що в небо лине?
      – Спершу виросте стеблина.

      – Потім що стебло вінчає?
      – Колосочка помічаєм.

      – А чому пилок літає?
      – Колосок перецвітає.

      – А чого на нім багато?
      – Безліч зерен-намовляток.

      – В колоску їх скільки в'ється?
      – Та десятків п'ять, здається.

      – А чи хто не вередує?
      – Колосок зернят годує.

      – А які вони? Які?
      – Ще зелені та м'які.

      – А коли твердими стануть?
      – Серпень аж коли настане.

      – Далі що, у серпень-місяць?
      – Жнуть, молотять, мелять, місять…

      –І спекти чого бажають?
      – ХЛІБ НОВОГО УРОЖАЮ!

      * * *

      Тайну ХЛІБА, друзі милі,
      Ми сьогодні зрозуміли,
      Тож тепер і я, і ти
      Будем ХЛІБ наш берегти.

      Всіх вітаємо зі святом!
      Сили зичимо багато!
      ХЛІБ куштуйте – на здоров'я!
      Наш уклін полів героям!

      МЕЛОДІЯ ПОЛЯ

      Я веселий Колосочок,
      Маю сильний голосочок.
      Не боюся я вітрів,
      Я уже давно дозрів.

      Урожайне свято в'ється,
      З мене випурхнуть зеренця
      І на жнивному току
      Закружляють у танку.

      * * *

      Ми зеренця золотаві,
      Хоч малесенькі, та жваві.
      Ми ллємось, немов дощем –
      Мала купа – давай ще!

      Ми жартуєм, утікаєм.
      Нас лопата завертає.
      Гей, лопато, не зівай,
      Мала купа – ще давай!

      * * *

      На току ступити ніде.
      Збіжжя – гори, піраміди.
      Познайомитись годиться:
      – Жито я!
      – А я Пшениця!
      – Я – Ячмінь!
      – А я Овес!
      – Колектив іще не весь.
      В хороводі юне, босе
      Дріботить маленьке Просо!

      * * *

      Ой повірте, ой повірте –
      Я художник, вільний Вітер.
      Хвилі я пишу-малюю,
      З полем я приятелюю.

      Та примхлива моя вдача –
      То спокійна, то гаряча.
      Варто лиш мені зітхнути –
      Жито можу сколихнути.

      Можу ще сильніш дмухнути –
      До землі стебло пригнути,
      Щоб нашкодить урожаю.
      Та я ж цього не бажаю!

      Я собі тихенько вію,
      Навіваю полю мрію.
      Тихо жито колихаю –
      Рідне Поле я кохаю!

      * * *

      Маки червоні у житі палають,
      Там перепілки веселі співають.
      Глянеш – до обрію рідне роздолля,
      Разом усе це – мелодія поля.

      * * *

      Із вінцем на голові
      Ми, ромашки польові,
      Дуже тулимось до жита.
      Ми умієм ворожити.

      Ну скажіть, хіба не любо
      Знати: “Любить, чи не любить?”
      А усі нас, без вини,
      Називають – бур'яни?!

      * * *

      Ми, волошки синьоокі,
      Одягнувши сукні сині,
      Забрели в жита високі,
      Межи стебла жовті й сильні.

      Ми шепочемось ласкаво,
      Нам без жита сумно жити.
      Казка поля нецікава
      Без романтики у житі.

      * * *

      Сокирки́ ми, синьоочки,
      Мов небесно-синій трунок,
      Сплетемо рясні віночки –
      Буде полю подарунок.

      * * *

      Маки, ромашки, волошки із казки,
      Ви не засмічуйте поля, будь ласка.
      Любимо вашу красу променисту,
      Тільки рости має житечко чистим.

      Колос до колоса, зе́рно до зе́рна.
      Навіть, травичко, не сійся зелена.
      Поле викохує, наче дитинку,
      Кожну пшеничну і житню зернинку.

      * * *

      Там, де жито – там і жайвір.
      Я співець полів держави.
      Мелодійна і сердечна
      Моя пісня безкінечна.
      Там, де жайвори співають –
      Золоті жита зростають!

      СЛАВА УРОЖАЮ

      Відгули жнива, гай-гай...
      Я багатий УРОЖАЙ,
      Задоволений собою –
      Переможцем вийшов з бою!

      Я не міг на мить присісти.
      Трактори просили їсти
      І мене стерня колола,
      Але ми зібрали поле.

      І тепер, мої кмітливі,
      Я спокійний і щасливий.
      Чути я від вас бажаю
      Дяку: – Слава УРОЖАЮ!

      * * *

      Стільки щастя, сонця стільки –
      Всі засипані засіки!
      Щира вдячність хліборобу,
      Дбає він про наш добробут.

      Хліб – це мир, життя основа!
      Хліб – це дім і рідна мова,
      Міць – од роду і до роду
      Українського народу!

      * * *

      У поле осінь вхід зачинить –
      Хай поле взимку відпочине.
      Весна його розбудить рано,
      А літо вигріє старанно.

      І знову в полі жайвір свисне.
      Над полем райдуга зависне
      І в полі, юне, неозоре,
      Заграє жито, наче море

      * * *

      Співає вітер колискову,
      Колише море колоскове.
      Де хвиля котиться зелена,
      Там сплять її молочні зерна.

      Напне вітрила вітер туго
      І попливе за обрій туга.
      Затим – назад поволі рине,
      Щоб чути жалість жайворинну.

      Пройду стежиною в'юнкою
      І доторкнусь до хвиль рукою:
      - Як вітер море це колише,
      На стежку й краплі не розливши?

      * * *

      Хай житнє море і пшеничне
      Під мирним небом грає вічно!
      Хай СВЯТО ХЛІБА буде з нами,
      Своїми творене руками!

      Батьківщино моя

       (пісня)
      Батьківщино моя,
      Хлібосольна моя Україно,
      Зачарована я
      І для тебе співанка ця лине.
      Ти моє майбуття,
      Б'ється сповнене радістю серце,
      Бо твоє я дитя,
      Я твоє найдорожче Зеренце! (2 р.)

      Приспів:
      Ти країна – весна,
      Моя доля ясна,
      Ти і хліб мій і сіль
      Барвінкових весіль!
      Рушники розстеляй
      Під смачний Коровай,
      Колосись і міцній,
      Краю сонячний мій!

      Україно свята,
      Моє поле життя неозоре,
      Хай рясніють жита,
      Щоб ніколи не знали ми горя.
      Ми разом на віки –
      Я ніколи тебе не покину!
      Небо, сонце й зірки,
      Зберігайте мою Батьківщину! (2р.)

      Приспів

      Батьківщино моя

       


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр