www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Наше рідне Поділля Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаОнлайн послуги
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      Героїв пам’ятаєм імена
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Онлайн послуги
      Відкриті дані
      Карта сайту
      Аудіокниги


        Головна » Сторінка юного краєзнавця » Краєзнавчі видання
      Наше рідне Поділля

       
      Дорогі подоляни!

          Пропонуємо вашій увазі літературно-мистецький календар пам'ятних дат на 2010 рік “Наше рідне Поділля”. Всі, хто цікавиться літературою та мистецтвом рідного краю, знайдуть тут довідковий матеріал про важливі ювілейні літературно-мистецькі події, про відомих і знаних людей, життя і діяльність яких пов'язані із Поділлям – Хмельниччиною та Тернопільщиною.
          Видання містить перелік основних ювілейних дат 2010 року Хмельницької та Тернопільської областей. Про окремі ювілейні дати, життя і діяльність ювілярів подано бібліографічні довідки з рекомендаційними бібліографічними списками літератури. До списків включено матеріали, які є у фонді обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г.Шевченка. Сподіваємось, що даний календар стане в нагоді не лише школярам, а й тим, хто працює з дітьми і цікавиться минулим і сьогоднішнім днем рідного краю.


      ЗНАМЕННІ ТА ПАМ'ЯТНІ ДАТИ 2010 РОКУ.
      ХМЕЛЬНИЦЬКА І ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТІ

      1 січня
      60 років від дня народження Валерія Андрійовича Смолія – українського історика, академіка НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України. Народився в селі Авратин Волочиського району Хмельницької області.

      160 років від дня народження Лева Антоновича Лотоцького (1850-1926) – українського поета, прозаїка та драматурга. Народився в селі Тростянець Бережанського району Тернопільської області.

      115 років від дня народження Миколи Миколайовича Тарнавського (1895-1984) – українського письменника, члена Спілки письменників України. Народився в селі Коцюбинці Гусятинського району Тернопільської області.

      12 січня
      130 років від дня народження Василя Васильовича Безкоровайного (1880-1996) – українського композитора, диригента, педагога. Народився в місті Тернополі.

      14 січня
      95 років від дня народження Богдана Михайловича Антківа (1915-1999) – актора, композитора і диригента, заслуженого артиста України. Народився в селі Острові Тернопільського району Тернопільської області.

      15 січня
      95 років від дня народження Лео Мола (Леоніда Григоровича Молодожанина) – скульптора, автора пам'ятників Т.Г.Шевченку у Вашингтоні (1964) та Буенос-Айресі (1971). Народився в місті Полонне Хмельницької області. Живе у місті Вінніпезі (Канада).

      27 січня
      95 років від дня народження Якова Яковича Гніздовського (1915-1985) – українського графіка, живописця, кераміста і мистецтвознавця. Народився в селі Пилипче Борщівського району Тернопільської області.

      29 січня
      80 років від дня народження Анатолія Володимировича Сваричевського – педагога, літературознавця, краєзнавця Поділля, публіциста, лауреата обласних премій. Народився в селі Баговиці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

      80 років тому за рішенням окружного виконавчого комітету Кам'янець-Подільська музична профшкола реорганізована у школу з підготовки культурно-освітніх працівників, згодом училище культури. Нині це – Кам'янець-Подільський коледж культури.

      2 лютого
      165 років від дня народження Івана Павловича Пулюя (1845-1918) – видатного вченого, фізика і електротехніка, винахідника, громадського діяча. Народився в Гримайлові Гусятинського району Тернопільської області.

      80 років від дня народження Володимира Івановича Хоми – українського літературознавця, краєзнавця, фольклориста, лауреата літературної премії ім. І.Блажкевич. Народився в селі Денисові Козівського району Тернопільської області.

      9 лютого
      130 років від дня народження Івана Джиджори (1880-1919) – вченого-історика, публіциста і громадського діяча. Народився в селі Заставці Монастириського району Тернопільської області.

      11 лютого
      80 років від дня народження Валентина Олександровича Котика (1930-1944) –  юного учасника партизанського руху на Поділлі в роки Другої світової війни, Героя Радянського Союзу. Народився в селі Хмелівка Шепетівського району Хмельницької області.

      16 лютого
      30 років Тернопільській обласній бібліотеці для молоді.

      115 років від дня народження Федора Григоровича Маковського (1895-1959) – вченого-етнографа, фольклориста. Народився в селі Залав'є Теребовлянського району Тернопільської області.

      20 лютого
      105 років від дня народження Уласа Олексійовича Самчука (1905-1987) – українського письменника. В 1914 році сім'я переїхала в село Тилевку Шумського району Тернопільської області. Вчився у Кременецькій гімназії.

      25 лютого
      100 років від дня народження Антона Захаровича Одухи (1910-1967) – керівника партизанського з'єднання, Героя Радянського Союзу. Народився в селі Іванівці Славутського району Хмельницької області.

      160 років від дня народження Володимира Григоровича Барвінського (1850-1883) – політичного діяча, публіциста, письменника. Народився в селі Шляхтинці Тернопільського району Тернопільської області.

      26 лютого
      100 років від дня народження Сергія Георгійовича Горшкова (1910-1988) – військового діяча, адмірала флоту, двічі Героя Радянського Союзу. Народився в місті Кам'янці-Подільському Хмельницької області.

      5 березня
      150 років від дня народження Євгена Олесницького (1860-1917) – громадсько-політичного діяча, адвоката, економіста, публіциста. Народився в селі Великий Говилів Гусятинського повіту Тернопільської області.

      9 березня
      80 років від дня народження Романа Івановича Болюха – члена Національної Спілки письменників України, лауреата обласної премії імені Микити Годованця. Народився в селі Мотрунки Красилівського району Хмельницької області.

      10 березня
      100 років з часу перевидання альманаху “Русалка Дністрова”. Надрукований в місті Тернополі.

      70 років від дня народження Ігоря Микитовича Дуди – мистецтвознавця, педагога, культурного діяча, члена правління Тернопільської Спілки художників України, члена Наукового товариства імені Т.Шевченка у Львові. Живе і працює у Тернополі.

      29 березня
      30 років з часу створення Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України.

      1 квітня
      70 років від дня народження Броніслава Антоновича Грищука – письменника, члена Національної Спілки письменників України. Народився в селі Сергіївка Волочиського району Хмельницької області.

      105 років від дня народження Богдана Самариги (1905-1975) – диригента, режисера, педагога, композитора. Народився в місті Тернополі.

      15 квітня
      65 років від дня народження Миколи Флоровича Сумишина – члена Національної Спілки письменників України. Народився в селі Водички Хмельницького району Хмельницької області.
                                        
      70 років Тернопільському Національному педагогічному університету імені В.Гнатюка.


      18 квітня
      80 років від дня народження Володимира Олександровича Радзієвського – краєзнавця Поділля, спелеолога, публіциста, члена Національної Спілки журналістів України, дійсного члена Географічного товариства України. Народився в селі Миколаїв Хмельницького району Хмельницької області.

      1 травня
      65 років від дня народження Василя Івановича Зінкевича – народного артиста України, лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка. Народився в селі Васьківці Ізяславського району Хмельницької області.

      14 травня
      90 років від дня народження Слави Стецько – видатної громадсько-політичної діячки. Народилася в селі Романівка Теребовлянського району Тернопільської області.

      16 травня
      115 років від дня народження Тодося Степановича Осьмачки (1895-1962) – поета. НА початку 30-х років ХХ століття жив і вчителював у селах Івахнівці та Зарічанка Чемеровецького району Хмельницької області. У 1932-1933 роках був репресований і ув'язнений в Кам'янець-Подільській тюрмі.

      18 травня
      110 років від дня народження Юрія Івановича Липи (1990-1944) – українського письменника, історика, лікаря. Навчався в Кам'янець-Подільському державному університеті (1919-1920), редагував студентський журнал “Наше життя”. Автор спогадів “Кам'янець столичний”. 860 років з часу першої літописної згадки про Болохівську землю.
      31 травня
      105 років від дня народження Андрія Михайловича Наконечного (1905-1983) – українського художника. Народився в селі Урмань Бережанського району Тернопільської області.

      15 червня
      70 років Кременецькому медичному училищу імені Арсена Річинського.
      2 липня
      125 років від дня народження Франца Михайловича Косовського (1985-1940) – українського письменника, журналіста, етнографа, перекладача і критика. Народився в місті  Бережани Тернопільської області.

      11 липня
      70 років від дня народження Олени Антонівни Камбурової – народної артистки Росії. У 1957 році закінчила Хмельницьку школу № 6.
       

      24 липня
      75 років від дня народження Петра Миколайовича Савчука – члена Національної Спілки письменників України. Народився в селі Іванівці Новоушицького району Хмельницької області.

      29 липня
      75 років від дня народження Леоніда Павловича Бессараби – заслуженого художника України, члена Національної Спілки художників України. З 1969 року живе і працює в місті Хмельницькому.  

      40 років з часу створення Хмельницького обласного театру ляльок.

      1 серпня
      85 років від дня народження Петра Семеновича Тимочка – українського поета, перекладача, члена Національної Спілки письменників України, лауреата літературної премії ім. братів Богдана та Левка Лепких, премії ім. М.Рильського в галузі художнього перекладу. Народився в Івачеві Долішньому Тернопільського району Тернопільської області.
      19 серпня
       60 років від дня народження Ольги Іванівни Басистюк – відомої співачки, народної артистки України, лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Народилася в селі Поляни Волочиського району Хмельницької області.

      27 серпня
      15 років обласному музею Богдана Лепкого у Бережанах Тернопільської області.

      1 вересня
      70 років Теребовлянському вищому училищу культури Тернопільської області.

      7 вересня
      140 років від дня народження Олександра Івановича Купріна (1870-1938) – російського письменника, який перебував на військовій службі у Проскурові (нині Хмельницькому). Тут розпочалась його літературна діяльність. Про цей період свого життя написав у повісті “Поєдинок”.

      8 вересня
      100 років від дня народження Мар'яна Якубця – польського вченого славіста. Народився в селі Гиновичі Бережанського району Тернопільської області.

      15 вересня
      70 років від дня народження Василя Ільковича Ярмуша (1940-1976) – українського поета. Народився в селі Острів Тернопільського району Тернопільської області.

      16 вересня
      120 років від дня народження Михайла Івановича Осінчука (1890-1969) – українського живописця і графіка. Народився в селі Голошинці Підволочиського району Тернопільської області.

      24 вересня
      135 років від дня народження В'ячеслава Костянтиновича Розвадовського (1875-1943) – українського художника і педагога. У 1905 році заснував у Кам'янці-Подільському художню школу з інтернатом для сільських дітей.

      1 жовтня
      75 років від дня народження Людмили Павлівни Савчук – дитячої поетеси, члена Національної Спілки письменників України. Народилася в селі Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області.

      2 жовтня
      145 років від дня народження Дениса Володимировича Січинського (1865-1909) – українського композитора, диригента і діяча. Народився в селі Клювинці Гусятинського району Тернопільської області.

      9 жовтня
      125 років від дня народження Володимира Юхимовича Свідзинського (1885-1941) – поета, перекладача. Навчався у Кам'янець-Подільській духовній семінарії. Жив і працював у Кам'янці-Подільському у 1899-1925 роках. Тут видав першу збірку “Ліричні поезії” (1922). У 1941 році був репресований. Реабілітований посмертно.

      10 жовтня
      50 років від дня народження Андрія Івановича Ісаєва – художника, члена Національної Спілки художників України. Живе і працює у Хмельницькому.

      15 жовтня
      115 років від дня народження Володимира Зеновійовича Гжицького (1895-1973) – українського письменника. Народився в селі Острівець Теребовлянського району Тернопільської області.

      18 жовтня
      95 років з дня заснування “Тернопільських театральних вигорів”.

      80 років Тернопільському обласному драматичному театру ім. Т.Г.Шевченка.


      22 жовтня
      85 років від дня народження Петра Костьовича Медведика – театрознавця, фольклориста і етнографа, бібліографа і краєзнавця, члена Наукового товариства ім. Т.Шевченка, дійсного члена НТШ, лауреата республіканських премій ім. П.Чубинського та братів Богдана і Левка Лепких. Народився в селі Жабиння Борщівського району Тернопільської області.

      1 листопада
      30 років Тернопільському обласному театру актора і ляльки.

      13 листопада
      75 років від дня народження Миколи Михайловича Кульбовського – відомого педагога, диригента, музикознавця, публіциста, краєзнавця Поділля, пропагандиста музичного мистецтва.

      140 років від дня народження Станіслава Севериновича Дністровського (1870-1935) – правника, політичного діяча, автора проекту Конституції для ЗУНР. Народився у Тернополі.
      1 грудня
      80 років від дня народження Григорія Радошівського – поета, публіциста, краєзнавця. Народився в селі Радошівка Шумського району Тернопільської області.

      7 грудня
      115 років від дня народження Переца Давидовича Маркіша (1895-1952) – єврейського поета. Народився в місті Полонне Хмельницької області. У 1948 році був репресований. Реабілітований посмертно.

      15 грудня
      70 років від дня народження Якова Мар'яновича Павловича – художника, члена Національної Спілки художників України. Народився в селі Моньки Красилівського району Хмельницької області.

      31 грудня
      165 років від дня народження Сильвестра Лепкого (1845-1901) – письменника, священика, громадсько-політичного діяча. Навчався у Бережанській гімназії, працював священиком у селі Жуків на Бережанщині Тернопільської області.

      100 років з часу виходу в світ першої газети у Проскурові – повітовому центрі Подільської губернії.

      610 років з часу першої згадки про смт. Ярмолинці Хмельницької області (1400).

      590 років з часу документальної згадки про смт. Теофіполь Хмельницької області (1420).

      625 років з часу проголошення Кам'янця столицею Поділля (1385).

      670 років з часу заснування міста Заліщики Тернопільської області.

      635 років з часу заснування міста Бережани Тернопільської області.

      560 років з часу заснування міста Почаїв Тернопільської області.

      470 років з часу заснування міста Тернополя.

      ЮВІЛЕЙНІ ДОВІДКИ



      80 років Кам'янець-Подільському коледжу культури

       
          У січні 1930 року за рішенням окружного виконавчого комітету існуюча в місті Кам'янці-Подільському музична профшкола була реорганізована у школу з підготовки спеціалістів для політосвітніх закладів та загальноосвітніх шкіл. В новоутвореному закладі функціонувало три відділи – фортепіанний, інструментальний, педагогічний, на яких навчалося 60 студентів, працювало 5 викладачів.
          За час свого існування даний навчальний заклад був чотири рази реорганізований. У 1930-31 роках це був політосвітній технікум на 100 слухачів, у 1947 році заклад перейменовано в технікум підготовки культосвітніх працівників, у 1961 році його перейменовано в культурно-освітнє училище, а у 1990 році училище змінює назву на училище   культури.  І,  зрештою,   у   2009   році   училище культури перейменовано у коледж культури.
          За час свого існування даний навчальний заклад підготував більше 7 тисяч спеціалістів у галузі культури. Серед них – випускники, які займають високі державні посади, відзначені високими званнями та нагородами, заслужені і народні артисти України, заслужені працівники культури України, відмінники народної освіти, директори установ культури і мистецтв, викладачі мистецьких навчальних закладів та установ освіти, завідувачі бібліотек, керівники професійних і самодіяльних колективів.
          Коледж здійснює підготовку спеціалістів із спеціальностей та спеціалізацій: бібліотечна справа, діловодство, хореографія, образотворче мистецтво, видавнича справа, народне пісенне мистецтво, народне інструментальне мистецтво, кіно-фото-відеосправа, видовищно-театралізовані заходи, як за державним замовленням, так і на платній основі.
          Коледж культури сьогодні – це сучасний навчальний заклад І рівня акредитації, який має високий творчий кадровий потенціал – 96 викладачів. Серед них кандидати наук, заслужені працівники культури, відмінники освіти. В коледжі систематично проводяться науково-практичні конференції, працюють клуби за інтересами, художньо-творчі колективи, впроваджуються інноваційні технології навчання та виховання. Тут навчається творча талановита молодь, яка щедро додає свою частку труда у духовність та культуру краю.

      Матеріали про Кам'янець-Подільський коледж культури:

      Нелюбов Р. Половина викладачів училища – його випускники : 75 років Кам'янець-Подільському навчальному закладу / Р.Нелюбов // Освіта України. – 2005. – 15 квітня.
      Слободянюк Т. Уже 70 літ це училище найкультурніше в області / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2000. – 1 червня.

      29 січня

      80 років від дня народження А.В.Сваричевського


       

             Анатолій Володимирович Сваричевський знаний на теренах області як талановитий педагог, краєзнавець, публі-цист, який  зробив   чималий   внесок  у духовне відродження Поділля.
            Анатолій  Володимирович ародився 29 січня 1930 року в селі Баговиця Кам'янець-Подільського району в учительській сім'ї. Важке воєнне й повоєнне дитинство пройшло у невеликому хуторі Гуцули, що в мальовничих Медоборах. У 1949 році закінчив Древлянську середню школу, а потім – у 1953-му – Кам'янець-Подільський педагогічний інститут.
          Спочатку Анатолій Володимирович працював викладачем технікуму, а далі його трудова діяльність уподовж багатьох років нерозривно пов'язана з Хмельницьким обласним інститутом удосконалення вчителів. Тут він пройшов шлях методиста, завідувача кабінетом української мови і літератури, лабораторією гуманітарних предметів, редактора науково-методичного журналу “Педагогічний вісник”, завідувача видавничим відділом.
          Як людина різнобічних інтересів, Анатолій Володимирович зі студентських років захоплювався краєзнавчим  літературознавством. Його, насамперед, цікавило перебування на Хмельниччині відомих класиків української     літератури:     С.Руданського,     Т.Шевченка, Л.Українки, А.Свидницького і багатьох інших. Цій темі він присвятив окремі книги: “Краса України – Поділля: літературна карта Хмельниччини” (1991) та “Проскурів педагогічний” (1998).
          Ще  з  60-х  років  минулого  століття А.В.Сваричевський став активно розробляти тему перебування Лесі Українки на півночі нашої області, зокрема в Полонному. Результатом цих досліджень стало видання книг: “Буду жити. Слідами Лесі Українки на Хмельниччині” (1991) та “Себе українкою звала” (2001). Понад 40 років свого життя А.В.Сваричевський вивчав матеріали, пов'язані з перебуванням на Поділлі Т.Г.Шевченка. Своїми працями про Тараса Шевченка Сваричевський посів гідне місце з-поміж шевченкознавців України.
          Крім виступів на наукових конференціях, статей у журналах, йому належать окремі видання: “Шевченко і Поділля. До 180-річчя від дня народження поета” (1994), “На прекрасній Подолії. До 140-річчя перепоховання Шевченка в Україні та 155-річчя перебування на Поділлі”.
          А.В.Сваричевський – учасник більше 50 міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних та історико-краєзнавчих конференцій і симпозіумів у Києві, Львові, Луцьку, Чернігові, Кам'янці-Подільському та інших містах України.
          Його творча спадщина складає більше 800 найменувань книг, статей, нарисів, рецензій. Він активно працює на освіту, краєзнавство, літературу, публіцистику. А.В.Сваричевський є членом Центру досліджень історії Поділля в Кам'янці-Подільському, він є членом різних наукових і літературних товариств. Анатолій Володимирович лауреат обласних премій: літературно-мистецької імені Тараса Шевченка, педагогічної імені Мелетія Смотрицького, журналістської імені Якова Гальчевського, імені К.Широцького в галузі фольклору та етнографії. Як педагог і учасник війни відзначений багатьма урядовими нагородами.

      Праці А.В.Сваричевського:

      ● Сваричевський А.В. Буду жити : слідами Лесі Українки на Хмельниччині / А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 1991. – 32 с.
      ● Сваричевський А.В. Дорогі мої жінки : нариси, художні оповіді / А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 2000. – 28 с.
      ● Сваричевський А.В. Зустрічі далекі й близькі : нариси про письменників, журналістів, педагогів / А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 2003. – 44 с.
      ● Сваричевський А.В. Краса України – Поділля : літературна карта Хмельниччини / А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 1991. – 47 с.
      ● Сваричевський А.В. На прекрасній Подолії : сторінки подільської шевченкіани / А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 2001. – 56 с.
      ● Сваричевський А.В. Проскурів літературний: від давнини до сучасності / А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 1998. – 156 с.
      ● Сваричевський А.В. Себе українкою звала : до 130-річчя від дня народження Лесі Українки : нарис з дослідженням /А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 2001. – 48 с.
      ● Сваричевський А.В. Шевченко і Поділля / А.В.Сваричевський. – Хмельницький, 1994. – 62 с.


      Матеріали про життя і діяльність А.В.Сваричевського:
      Гура А.Б. Подільською землею виплеканий : А.В.Сваричевський – краєзнавець, педагог, редактор і публіцист / А.Б.Гура // Історичне краєзнавство в системі освіти України : здобутки, проблеми, перспективи : науковий збірник. – Кам'янець-Подільський, 2002. – С. 400-404.
      Закоханий у рідний край : А.В.Сваричевський – краєзнавець, педагог, публіцист : статті, рецензії, відгуки, бібліографія / упоряд. В.Прокопчук. – Хмельницький, 1999. – 44 с.
      Подільською землею виплеканий. А.В.Сваричевський – краєзнавець, педагог, публіцист : статті, рецензії, відгуки, бібліографія. – Хмельницький : Евріка, 2004. – 68 с.
      Прокопчук В. Лесезнавець із Поділля / В.Прокопчук // Олена Пчілка і Волинь : матеріали науково-практичної конференції 29-30 червня 1999 р. : науковий збірник. – Луцьк, 1999. – С. 98-99.
      Сваричевський Анатолій Володимирович // Краєзнавці України : довідник. Т. 1. – Кам'янець-Подільський, 2003. – С. 198-199.
      Сваричевський Анатолій Володимирович // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклопедичного словника. Вип. 7. – Львів, 2000. – С. 299-300.
      Баженов Л. Подвижник подільської землі : до 75-річчя від дня народження А.Сваричевського / Л.Баженов // Проскурів. – 2005. – 20 січня.
      Лавренюк А. Слово про методиста / А.Лавренюк // Майбуття. – 2009. – № 9. – С. 5.
      Марчук-Мачківська М. Майстрами слова славен край / М.Марчук-Мачківська // Подільські вісті. – 2004. – 14 серпня.
      Марценюк В. Фонд Анатолія Сваричевського / В.Марценюк // Проскурів. – 2007. – 5 липня.
      Олійник В. І педагогам, і учням / В.Олійник // Майбуття. – 1998. – № 21-22.



      11 лютого

      80 років від дня народження юного
      героя Валі Котика

          Народився юний герой Валя Котик 11 лютого 1930 року в селі Хмелівка Шепетівського району. Був розумним, допитливим хлопчиком. На початку 1937 року пішов до школи, згодом сім'я переїхала у Шепетівку.
          У 1941 році Валя навчався у п'ятому класі. Він мріяв стати інженером. Та не збулася Валина мрія: на нашу землю вдерлися фашисти. Протягом кількох днів вони зруйнували і пограбували рідне місто. Гаряча ненависть до ворога привела хлопчика в ряди підпільної організації. Валя розклеював листівки, шукав на полях зброю для партизанів, здобував відомості про окупантів та їх прислужників. Це з його допомогою партизани знищили великий продовольчий склад окупантів. Іншим разом Валя знайшов у річці кулемет, який підпільники передали партизанам.
          Незабаром Валя й сам став партизаном. І розпочалося для нього небезпечне, сповнене відваги життя народного месника. Скільки мужності й витримки виявляв юний месник, коли під час розвідки спокійно проходив повз фашистських вартових, маючи зашиті у підкладці куртки листівки або важливі донесення підпільному обкомові.
          У партизанському загоні Валя був не тільки зв'язківцем. Він брав участь у багатьох диверсіях на залізниці, нарівні з дорослими ходив на бойові  операції. Шість ешелонів з боєприпасами, спорядженням, живою силою ворога  на  рахунку  бойової  групи,  до  складу  якої входив юний герой.
          Одного разу Валя стояв на посту. Пильно вдивлявся у лісові хащі. Раптом хтось важкий підім'яв хлопчика, викрутив йому руки, відібрав автомат. Це були карателі, які йшли по слідах загону. Валю допитували, але він мовчав, напружено міркуючи, як повідомити партизанів про небезпеку. Та ось згадав про гранату, яка лежала поруч… Партизани почули вибух. Фашистам не вдалося застати їх зненацька. А Валя, поранений осколками, кілька кілометрів повз лісом, аж поки його не підібрав лісник.
          Чотирнадцятирічний партизан Валя Котик загинув смертю хоробрих 17 лютого 1944 року в бою за місто Ізяслав. Згодом юному партизану Валі Котику було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Його ім'я відоме далеко за межами України. Біля пам'ятника Валі Котику в Шепетівці завжди багато квітів. Подвиг юного героя назавжди залишиться в історії Великої Вітчизняної війни.


      Матеріали про життя і подвиги Валі Котика:

      Бугай Е. Валькино небо / Е.Бугай, А.Макухин  // Бугай Е., Макухин А. Из когорты мужественных. – Львов, 1978. – С. 80-83.
      Котик Валентин Александрович // Гордость и слава Подолии : очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Хмельницкой области / сост. М.Е.Макухин. – Львов, 1985. – С. 118-121.
      Котик Г. Мій син / Г.Котик. – К. : Веселка, 1965. – 90 с.
      Котик Г. Останній бій / Г.Котик // Вічно живі. – К., 1975. – С. 307-312.
      Наджафов Г. Валя Котик / Г.Наджафов // Салют, пионерия! : рассказы о пионерах – Героях Советского Союза. – М., 1985. – С. 45-66.
      Наджафов Г. Смелые не умирают / Г.Наджафов ; худож. Д.Белов. – М. : Молодая гвардия, 1968. – 141 с. : ил.
      Познанская М. Валя Котик  : поэмы / М.Познанская ; пер. с укр. З.Александровой ; рис. В.Самойлова. – М. : Детская литература, 1971. – 94 с. : ил.
      Познанська М. Валя Котик // Познанська М. Жоржини цвітуть : поеми / М.Познанська. – К., 1985. – С. 41-72.
      Сбойчаков М. Валя Котик // Сбойчаков М. Два юных героя / М.Сбойчаков. – М., 1964. – С. 34-67.
      Царик О. Троянди на снігу : п'єса / О.Царик // Зірка. – 1980. – 10 січня.
      Чумаков С. Храбрый партизан / С.Чумаков // Дети-герои / сост. И.К.Гончаренко, Н.Б. Махлин. – К., 1988. – С. 153-167.


       


      29 березня
      30 років Хмельницькій обласній організації Національної Спілки письменників України

          Упродовж віків Хмельниччина набула багатих літературних традицій. Зі сторінок історії на нас дивляться літературні предтечі – Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Леонід Глібов, котрі жили, творили у нашому краї, надихалися його красою, котрі навідувалися сюди, аби збагатитися творчою    уявою,    помилуватися    душевним     теплом і працьовитістю подолян. У двадцятому столітті наша земля стала куточком, куди привела доля Івана Огієнка, Михайла Драй-Хмару, Остапа Вишню, Володимира Свідзинського. Тут народилися Микола Бажан, Кость Гордієнко, Володимир Булаєнко, Володимир Маняк – письменники, творчість яких відома далеко за межами України.
          У повоєнні літа на Хмельниччині з'явилася чимала група талановитих  літераторів, які заснували обласне літературне об'єднання. Щороку у цей осередок вливалися все   нові   свіжі  сили.  Активно  заявили  вони  про  себе  у шістдесяті роки. На той час в області жив і творив лише один  член  Спілки  письменників – Микита Годованець. Та поступово членів Спілки ставало все більше. 6 березня 1980 року Президія правління Спілки письменників України прийняла ухвалу: створити Хмельницьку обласну організацію Спілки письменників України. 29 березня 1980 року відбулися установчі збори літераторів. Ця подія – одна із яскравих сторінок культурного життя Поділля.
          До складу організації на той час входило дев'ять літераторів: Василь Баженов, Броніслав Грищук, Петро Карась, Аполлінарій Мацевич, Микола Мачківський, Анатолій Ненцінський, Микола Сумишин, Микола Федунець, Григорій Храпач. Відповідальним секретарем до 1986 року був відомий письменник Броніслав Грищук, а далі на протязі багатьох років – відомий поет, заслужений працівник культури України Микола Федунець. Сьогодні головою обласної організації Національної Спілки письменників України є Ростислав Балема.
          У наступні роки творчий колектив письменників поповнили: Микола Магера, Павло Гірник, Василь Горбатюк, Іван Іов, Василь Кравчук, Валерій Басиров, Роман Болюх, Афанасій Коляновський, Віталій Нечитайло, Олександра Ванжула, Мар'ян Красуцький, Петро Савчук, Віктор Гончарук, Микола Коломієць, Надія Пукас, Борис Мамайсур, Ніна Шмурикова, Віталій Мацько та інші. За тридцять літ, що пройшли з часу створення письменницької організації, дехто вибув у зв'язку з переїздом. За межу вічності відійшли Василь Баженов, Іван Іов, Микола Магера, Микола Федунець.
          Сьогодні письменники Поділля вагомо причетні до розвитку як літературних, так і державотворчих процесів. Більшість із них бере активну участь в літературно-мистецьких подіях, що відбуваються на Хмельниччині.
          У  Хмельницькому   створено   музей   “Літературна Хмельниччина”.   Присуджуються   обласні   премії   імені Микити Годованця, Володимира Булаєнка, Мелетія Смотрицького та інші.
          Немало зроблено письменницькою організацією для видання колективних збірок. З'явилося декілька випусків “Хмельниччини  літературної”,  антологія  “Сто  поезій  ста поетів”. Високу оцінку на всеукраїнському рівні одержала серія “Поетична Хмельниччина: давнє і сучасне”. З її книг Поділля постає із сивої минувшини до наших днів.
          Якщо оглянути творчість письменників Хмельниччини загалом, то можна зробити висновок, що за останні десятиліття з'явилося чимало творів, написаних на гідному художньому рівні, пройнятих вболіванням за народ, за Україну. Рідне Поділля, його сива минувшина, бурхливе сьогодення, непересічні долі земляків, природа рідного краю знаходять відображення у творчості сучасних поетів та прозаїків Хмельниччини.
          Майстри слова беруть вагому участь у літературно-мистецьких подіях, що відбуваються в області. Популярними стали дні письменницької організації у бібліотеках, школах, трудових колективах, Булаєнківські читання у с. Сорокодуби на Красилівщині, Ахматівські читання у с. Слобідка Шелехівська на Деражнянщині, свято байки у Кам'янці-Подільському, вечори вшанування репресованих письменників. Літератори Хмельниччини прагнуть робити все, аби сприяти дальшому розвитку української духовності, культури. Вони перші серед тих, хто відроджує рідну мову, дбає про рідне слово, працює в ім'я честі рідного народу і його духовного розвою.

      Матеріали про Хмельницьку обласну організацію НСПУ:

      Автограф : збірник Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України / за ред. М.Федунця. – Хмельницький : Поділля, 2000. – 80 с.
      Літератори Хмельниччини : довідник обласної організації Спілки письменників України. – Хмельницький  : Доля, 1997. – 32 с.
      Плекаймо час добра :твори поетес міста Хмельницького / упоряд. М.Федунець. – Хмельницький : Доля, 1999. – 52 с.
      Хмельниччина літературна : збірник обласної організації Спілки письменників України. – Хмельницький, 1992. – 56 с.

       

      1 квітня
      70 років від дня народження Б.А.Грищука


          Його тема – Добро,   Справедливість, Милосердя. Нетлінні духовні цінності людини і вічні філософські поняття.
          Його тема – історична пам'ять народу і екологія його культури.
          Письменника Броніслава Грищука знають далеко за межами України як палкого публіциста і талановитого прозаїка лірико-філософського напрямку.
         Непримиримість, пристрасність журналіста поєднується в його творчості з глибокими філософськими роздумами про сенс життя, місце в суспільстві, відповідальність перед людьми письменника-гуманіста.
          Броніслав Антонович Грищук народився 1 квітня 1940 року в селі Сергіївка Волочиського району Хмельницької області в сім'ї колгоспника. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Львівського державного університету імені І.Я.Франка. Працював редактором видавництва “Каменяр”, в газетах “Слава Родины” (Прикарпатський військовий округ), “Радянське Поділля”, “Корчагінець”. Був відповідальним секретарем Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України, редактором обласних газет “Милосердя” та “Подільські вісті”.
          Перша книжка повістей та оповідань “Білий птах” з'явилась у 1972 році. Наступні віхи його творчості: збірки “Вечірні поїзди” (1977), “Двоє в березні” (1980), “Колія” (1982), роман “Станція сподівань” (1984), “Звуки гармони” (російською мовою, 1986 р.), роман-есе “Поділля – колиско і доле”, “Ріка  пам'яті” (1989), “Танець  на  пуантах” (1990), “Хмельницький” (1977, 1983, 1988, 1989), “Хмельниччина” (1986, 1996), “Кинджал милосердя” (1981), “Граф Мархоцький і Миньковецька держава” (1992), “Античний гондольєр” (1994), “Колиска для гладіатора” (1996), “Блюз у джазових тонах” (1998), “Зелений борщ для принцеси” (2002), “По Троянській війні” (2002), “Солом'яні дзвони” (2007).
          Свого часу, коли Броніслав Грищук тільки-но вступав на письменницьку ниву, одержав він дорогого для нього листа. Григір Тютюнник писав, прочитавши одне з його оповідань: “Ти цілком сформований самостійний письменник… Хай тобі доріженька рівніше стелиться, ніж мені…”. Ця дружня підтримка і визнання відомого українського письменника  окрилили й вселили впевненість, віру в своє покликання.
          Ідейно-тематичні обрії творчості письменника широкі. Герої його книг – люди різних професій, різного соціального стану, різного рівня освіченості. Та хто б це не був, професор консерваторії чи колгоспний їздовий, їм обом притаманне відчуття “малої батьківщини”, їх єднає любов до рідної української землі.
          Настільною книгою кожного краєзнавця став його роман про рідну землю, про отчий край, про “красу України – Поділля” і про Україну – “Поділля – колиско і доле”, в якому, осягаючи її простори, заглиблюючись в її історію, письменник шукає ті чисті джерела, які живлять душу народу вічною творчою енергією.
          “…Броніслав навдивовиж природний – як ота глібовська лагідна річечка. Природний, об чім не писав би: і доба слов'янська, й антична, і психологія людини, й душа звіра у нього наскрізь подільські” – пише про Б.Грищука подільський поет, лауреат Національної премії України імені Т.Шевченка Павло Гірник.
          Броніслав Грищук береться за вирішення нелегких, філософських питань, в центрі його пильної  уваги завжди людина, її мораль, її духовна культура. Він не з тих, хто йде по лінії найменшого опору. Береться за найгостріші, найактуальніші, найважливіші теми. За його  сценарієм  на хмельницькому обласному телебаченні знято художній фільм “В золотому дощику масло полоскала”, а на сцені Хмельницького монотеатру “Кут” поставлено за його драмою спектакль “Поет і Кат”. “Письменницьке ремесло мусить бути зухвалим, бо інакше що нового можеш ти сказати цьому консервативному лицемірному світові? І чи почує він тебе?”, – зізнається письменник.
          У статтях, кореспонденціях, літературних творах Б.Грищук відстоює утвердження і розбудову незалежної Української держави, національного і культурного відродження. Всі його твори пройняті українською національною ідеєю. Загалом Б.Грищук автор понад 20 книг прози, поезії, публіцистики. Його твори виходили російською, білоруською, грузинською, казахською, узбецькою та іншими мовами. Друкувалися у Москві, Києві, Львові, прозові антології побачили світ у Мінську, Тбілісі, Ташкенті, Єревані, Братиславі.
          Б.А.Грищук – член Національної Спілки письменників України, заслужений журналіст України, лауреат диплому і премії Президії Спілки журналістів України “Золоте перо”, лауреат обласної літературної премії  імені  М.Годованця, Хмельницької  міської премії  в галузі літератури імені Богдана Хмельницького. У 2008 році Президент України призначив йому державну стипендію. Броніслав Антонович Грищук є автором ідеї та ініціатором створення міжрегіональної премії “Скарби землі Болохівської”, яка заснована у 2007 році.


      Твори Б.А.Грищука:


      ● Грищук Б.А. Античний гондольєр : поема, вірші / Б.А.Грищук. – Хмельницький : Проскурів, 1994. – 63 с.
      ● Грищук Б.А. Білий птах : оповідання / Б.А.Грищук. – К. : Молодь, 1972. – 139 с.
      ● Грищук Б.А. Блюз у джазових тонах : проза поета, поезія прозаїка :  вибрані  твори  різних  років /  Б.А.Грищук. – Хмельницький : Поділля, 1998. – 246 с.
      ● Грищук Б.А. Вечірні поїзди : повісті, оповідання / Б.А.Грищук. – К. : Рад. письменник, 1977. – 220 с.
      ● Грищук Б.А. Двоє у березні : повісті, оповідання, етюди / Б.А.Грищук. – К. : Молодь, 1980. – 200 с.
      ● Грищук Б.А. Звуки гармони : повести, рассказы / Б.А.Грищук. – М. : Сов. Списатель, 1986. – 286 с.
      ● Грищук Б.А. Зелений борщ для принцеси : роман, повісті, новели, драма / Б.А.Грищук. – Хмельницький : Поділля, 2002. – 306 с.
      ● Грищук Б.А. Колія : повісті, оповідання / Б.А.Грищук. – Львів: Каменяр, 1982. – 287 с.
      ● Грищук Б.А. Кинджал милосердя : повісті, оповідання / Б.А.Грищук. – К. : Рад. письменник, 1991. – 319 с.
      ● Грищук Б.А.  По Троянській війні… : нова проза / Б.А.Грищук. – Хмельницький : Поліграфіст, 2002. – 223 с.
      ● Грищук Б.А. Поділля – колиско і доле : роман / Б.А.Грищук. – Львів : Каменяр, 1988. – 294 с.
      ● Грищук Б.А. Ріка пам'яті : публіцист. роздуми / Б.А.Грищук. – Львів : Каменяр, 1989. – 120 с.
      ● Грищук Б.А. Станція сподівань : роман / Б.А.Грищук. – К. : Рад. письменник, 1984. – 255 с.
      ● Грищук Б.А. Танець на пуантах : романи, повість / Б.А.Грищук. – К. : Дніпро, 1990. – 480 с.
      ● Грищук Б.А. Творці солодкого дива / Б.А.Грищук. – Хмельницький : Поділля, 1998. – 79 с.
      ● Грищук Б.А. Хмельницький : путівник / Б.А.Грищук. – Львів : Каменяр, 1989. – 72 с.
      ● Грищук Б.А. Хмельницький : фотонарис / Б.А.Грищук, А.С.Сургунд. – Львів: Каменяр, 1978. – 63 с.

      *     *     *

      ● Грищук Б. А ви питали мертвих і ненароджених? : з приводу референдуму із так званого мовного питання / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2007. – 27 вересня.
      ● Грищук Б. “А я ні з ким. Сам по собі” : про літературу і навколо неї, про місце письменника у цьому складному світі роздумує Б.Грищук в інтерв'ю / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2008. – 17 січня.
      ● Грищук Б. Біла хата на зеленому пагорбі : присвячується народному артисту України Миколі Балемі / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2005. – 11 листопада.
      ● Грищук Б. Блаженний Авраам і закони гравітації : новела / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2007. – 12 квітня.
      ● Грищук Б. Він і вона, вона і він : рефлексії, навіяні необтяжливим безсонням / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2006. – 12 січня.
      ● Грищук Б. Вощиновий берег, річка нектарна : мелодія на два голоси / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2005. – 20 січня.
      ● Грищук Б. Дарунки від предків : пролог до премії “Скарби землі Болохівської” / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2007. – 13 вересня.
      ● Грищук Б. “Два світи, між якими стою…” : відкритий лист Ользі Ткач, авторці поетично-прозової книжки “Небесний дар” / Б.Грищук // Подільський кур'єр. – 2008. – № 4.
      ● Грищук Б. 22 червня 1941-го… Чорний ранок, чорний рік / Б.Грищук // Культура і життя. – 2008. – 18 червня.
      ● Грищук Б. Заграй мені “Прощання слов'янки” / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2007. – 23 серпня.
      ● Грищук Б. Зваба вродженої мудрості : про книгу Ольги Ткач “Небесний дар” / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2008. – 10 січня.
      ● Грищук Б. Знову до вікінгів? / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2006. – 20 квітня.
      ● Грищук Б. І було “Прощання слов'янки”, і був “Тріумф переможців” : до 60-річчя Перемоги / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2005. – 27 січня.
      ● Грищук Б. Іржаві цвяхи в дивані : з приводу однієї статті власкора “Дзеркало тижня” / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2007. – 26 квітня.
      ● Грищук Б. Камо грядеші, пані мас-медіа? : роздуми про українські ЗМІ / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2005. – 31 березня.
      ● Грищук Б. Киньте в мене каменем / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2007. – 22 листопада.
      ● Грищук Б. Коментар засновника нової премії (“Скарби землі Болохівської”) / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2008. – 20 березня.
      ● Грищук Б. Котить каменюку Сізіф / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2005. – 29 грудня.
      ● Грищук Б. Лики радості, лики печалі… : спостереження, сумніви, медитації / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2004. – 2 вересня.
      ● Грищук Б. Молитва : розділ з істор. роману “Чуєш, Везувій шепоче…” / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2009. – 2 червня.
      ● Грищук Б. Народжений бурею – поглинутий бурею : про М.Островського / Б.Грищук // Культура і життя. – 2009. – 22 квітня.
      ● Грищук Б. Народжений бурею – поглинутий бурею : 29 вересня – 100 років від дня народження М.Островського / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2004. – 16 вересня.
      ● Грищук Б. Не журися, він ось-ось прилетить : повість-притча / Б.Грищук // Дзвін. – 2004. – № 9. – С. 27-40.
      ● Грищук Б. Не карай малих сих… / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2009. – 13 листопада. – (Нація і час).
      ● Грищук Б. Під травою забуття – золото пам'яті / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2007. – 4 жовтня.
      ● Грищук Б. Про Вагнера і фрау в комбінезоні / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2009. – 26 березня.
      ● Грищук Б. Семен Олейничук – Кармалюк № 2? : сенсація з позаминулого століття / Б.Грищук // Проскурів. – 2008. – 28 серпня, 4 вересня.
      ● Грищук Б. Слово – ось твій герб : про книгу М.Федунця “Іспит” / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2005. – 20 травня.
      ● Грищук Б. Сходження тривалістю у двадцять літ : про книгу В.Горбатюка “Кручі” / Б.Грищук // Проскурів. – 2008. – 13 березня.
      ● Грищук Б. “Такого поета, як Павло Гірник, Поділля ще не мало…” / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2009. – 12 березня.
      ● Грищук Б. Триколірна Дуся, а також Каштанка, Гуля, Аліса / Б.Грищук // Подільські вісті. – 2006. – 27 січня.
      ● Грищук Б. Убивці від Інтера / Б.Грищук // Культура і життя. – 2008. – 13 серпня.
      ● Грищук Б. Усе золото світу тьм'яніє перед блиском слова : 24 травня – День слов'янської писемності і культури / Б.Грищук // Культура і життя. – 2008. – 21 травня.
      ● Грищук Б. Чи кохала імператорова внучка поета Овідія? : [про книгу А.Ройченка “Кринички”] / Б.Грищук // Літературна Україна. – 2009. – 10 грудня.
      ● Грищук Б. Чи не зарано споруджуємо монументи? : про книгу М.Мачківського “Живи – як сад…” / Б.Грищук // Проскурів. – 2008. – 3 січня.
      ● Грищук Б. Чуєш? Крила шелестять… : психологічно-ліричний етюд / Б.Грищук // Культура і життя. – 2008. – 27 серпня.
      ● Грищук Б. Шепіт вулкана : варіація на тему “Зруйнувати, щоб зберегти?” / Б.Грищук // Проскурів. – 2007. – 15 березня.


      Матеріали про життя і творчість Б.А.Грищука:

      Державну стипендію – Броніславу Грищуку // Подільський кур'єр. – 2008. – № 9.
      Карась П. Перший роман / П.Карась // Радянське Поділля. – 1984. – 30 жовтня.
      Короненко С. Творчий зеніт романіста : про книгу Б.Грищука “Солом'яні дзвони” / С.Короненко // Літературна Україна. – 2007. – 7 червня.
      Красуцький М. Троя Броніслава Грищука : про книгу Б.Грищука “По Троянській війні…” / М.Красуцький // Літературна Україна. – 2006. – 24 серпня.
      Маліш П. …І цим щасливий буду / П.Маліш // Корчагінець. – 1983. – 3 січня.
      Мачківський М. А є таємниця любові / М.Мачківський // Подільські вісті. – 1994. – 20 вересня.
      Облогін П. Дошукуючись джерел / П.Облогін // Радянське Поділля. – 1980. – 1 листопада.
      Олійник В. Душа матеріального світу / В.Олійник // Проскурів. – 1998. – 26 серпня.

      Поділля – колиско і доле. Життя і творчість Броніслава Грищука : бібліографічний покажчик / уклад. Т.Є.Сорокаліт. – Хмельницький : Міська друкарня, 2006. – 71 с.
      Письменник-земляк – словацькою мовою // Корчагінець. – 1997. – 19 березня.
      Слабошпицький М. Неначе нова ріка з новими берегами : Броніслав Грищук учора, сьогодні – і навколо Грищука / М.Слабошпицький // Літературна Україна. – 2006. – 7 грудня.

      Слободянюк Т. Броніслав Грищук: нова проза, або Правда про блудних дітей : про книгу Б.Грищука “По Троянській війні” / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2006. – 7 квітня.
      Слободянюк Т. Президентський стипендіат / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2008. – 18 березня.
      Слободянюк Т. Холодний душ для трьох хворих китів : розмова з Б.Грищуком / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2007. – 19 січня.
      Соленцов О. Про автора / О.Соленцов // Літературна Україна. – 2000. – 13 квітня.

       

      1 травня
      65 років від дня народження Василя Зінкевича


           Дзвенить крізь століття українська пісня, відлунюючи в серцях прийдешніх поколінь. Їй, українській пісні, присвятив усе своє життя народний артист України, лауреат Шевченківської премії, естрадний  виконавець Василь Іванович Зінкевич.
          Василь Зінкевич – це ціла епоха в історії  української пісні. Разом із ним прийшли до нас, слухачів, і на все життя глибоко запали в душу його пісні “Мамина світлиця”, “Шлях до Тараса”, “Музика”, “День новий над Україною” та багато інших пісенних шедеврів. У цих піснях доля України, многострадальна історія нашого народу.
          Народився Василь Іванович Зінкевич на Поділлі 1 травня 1945 року в селі Васьківці Ізяславського району. Тут, серед чарівної природи, на живописному березі голубої Горині  пройшло  його дитинство. Малий Василько ріс веселим та допитливим. Гарно малював і дуже любив рукоділля. Але найбільше любив співати. Батько хлопчика – Іван Харитонович гарно співав, був регентом церковного хору. Як згадувала згодом мати Василя – Ганна Прокопівна, хист та любов до співу передалися хлопчику, мабуть, від батька. Ще малим він зробив собі вдома невеличку сцену і виспівував на ній. Навчаючись у школі, часто брав участь у художній самодіяльності, вчився грати на балалайці. Згодом, закінчивши школу, Василь вступив до Вижницького училища прикладного мистецтва. Звідти і почалося його сходження у велике мистецтво. Отже, перші творчі кроки зробив на Буковині. У 1968-1973 роках був художнім керівником народного самодіяльного ансамблю “Смерічка” у м. Вижниця Чернівецької області. До речі, він був першим чоловіком-солістом у цьому жіночому ансамблі (через рік в ансамблі почав співати і юний Назарій Яремчук).
          Незабаром “Червона рута” В.Івасюка у виконанні ансамблю стала найкращою піснею в країні. У фіналі “Пісні-72” звучав “Водограй”, а через рік самодіяльну “Смерічку” запросили у Чернівецьку філармонію. З 1973 по 1975 рік Василь Зінкевич був солістом вокально-інструментального ансамблю “Смерічка” у Чернівецькій філармонії.
          У 1975 році Василь Іванович переїжджає на Волинь і стає солістом ансамблю “Світязь” Волинської обласної філармонії, а з 1980 року – його художнім керівником. Пісні “Ти – моя весна”, “Тільки раз цвіте любов”, “Світ без тебе” дуже швидко роблять Зінкевича досить популярним співаком в Україні, а “Світязь” переживає свої найкращі часи.
          20 жовтня 1978 року Василю Зінкевичу присвоєно звання заслуженого артиста, а 3 січня 1986 року – народного артиста України. У цей час співак вніс у скарбничку української естради багато і понині популярних пісень: “Ясні зорі”, “Зову тебе”, “Забудь печаль”, “Сонце в небі”, “Скрипка грає”, “Тече вода”, “Музика”, “Ніби вчора”, “Через літа”.
          У 1994 році нашому земляку Василю Зінкевичу присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка, а у 1997 році фонд Міжнародної премії імені українського академіка Миколи Касьяна нагородив його орденом “Миколи Чудотворця”, яким нагороджуються найпочесніші особистості за вагомий особистий внесок у примноження добра на Землі. У цьому ж році Василь Зінкевич стає лауреатом почесного звання “Людина року” у номінації “Митець року” на Волині.
          12 серпня 1999 року під час творчого звіту Волині у Національному Палаці “Україна”, що проходив у рамках Всеукраїнського огляду  народної творчості, Василю Зінкевичу вручено орден “За заслуги” ІІІ ступеня, а через 8 днів, 20 серпня, Президент  України Л.Д.Кучма вручив йому орден “За заслуги” ІІ ступеня.
          За результатами конкурсу, проведеного газетою “Голос України” серед читачів у жовтні 2001 року Василь Зінкевич став “Золотим голосом України” та отримав особливу відзнаку “Золоте перо”.
          24 травня 2002 року у Києві перед Міжнародним центром культури та мистецтв відкрилася “Алея зірок”, на якій одним із перших власників “Зірки” став народний артист України Василь Зінкевич.
          І сьогодні яскраво і самобутньо горить творча зірка Василя Зінкевича. Він різнобічно обдарована людина – вокаліст, хореограф, художник, автор костюмів “Смерічки”, “Світязя”, дослідник етнографії і фольклору. Пісні В.Івасюка “Червона рута”, “Пісня буде поміж нас”, М.Мозгового “Моя земля”, “На щастя, на долю”, П.Дворського “Твої очі”, І.Перчука “Там, на полонині”, “Музика звучить”, І.Білозіра “Надивлюсь на тебе”, “Материнська світлиця” та багато інших у виконанні нашого земляка Василя Зінкевича вже давно ввійшли до золотого фонду української музики.
          Кожен його виступ, кожен концерт – це зустріч з українською піснею, що залишає глибокий слід у людських серцях. Адже пісні, які співає Василь Зінкевич – про долю України,  про  матір,  про  рідну землю, про кохану, пісні, у яких переплелись радість, і печаль, світлі, задушевні, високі і ніжні почуття. А рідні Поділля та Волинь стали для золотого голосу України Василя Зінкевича тим невичерпним джерелом, яке наповнює його снагою, творчістю, самобутнім талантом.


      Матеріали про життя і творчість Василя Зінкевича:

      Зінкевич Василь Іванович // Шевченківські лауреати. 1962-2007 : енциклопедичний довідник. – К., 2007. – С. 219.
      Зоря незгасна // Корчагінець. – 1988. – 27 березня.
      Кравчук В. У цій хаті пісня народилася / В.Кравчук // Подільські вісті. – 1999. – 8 квітня.
      Крищенко В. Хай щастить / В.Крищенко // Порадниця. – 2009. – 29 жовтня.
      Чудний В. Пісня синіх гір / В.Чудний // Культура і життя. – 1979. – 9 серпня.



      11 липня
       70 років від дня народження О.А.Камбурової
       

           Народна артистка Росії, член Спілки театральних діячів Росії Олена Антонівна Камбурова народилася у місті Новокузнецьку (Росія) 11 липня 1940 року. Родовід її йде від приазовських греків. Але дитинство та юність цієї відомої талановитої акторки та співачки пройшло в Україні, у місті Хмельницькому. Саме сюди, у повоєнний Проскурів  разом  із  військовим  госпіталем   доля  привела родину Камбурових. Її батько, Антін Семенович, був інженером, мама, Лідія Марківна – лікар-педіатр. В дитячі роки мріяла стати драматичною актрисою, серйозно захоплювалась поезією. “В дитинстві я писала вірші. Шкода, що потім це якось відійшло. А ті мої вірші були цікаві. Як би хотілось все повернути!” – згадує співачка. А ще вона дуже любила  слухати платівки, а потім наспівувати почуте.
          Після школи, яку закінчила із срібною медаллю, не маючи твердої впевненості, що поступить до театрального інституту, вступила в Київський інститут легкої промисловості, але вже через два роки поїхала в Москву вступати в театральне училище імені Щукіна. Не пройшовши третій тур, Олена пішла працювати на будову. Проте, через рік вона вступила в Державне училище циркового мистецтва на відділення естради. Вищу освіту отримала пізніше, закінчивши відділення естрадної режисури інституту театрального мистецтва імені Луначарського. Якось викладач показав їй декілька пісень Новели Матвєєвої, сказавши: “По-моєму, це – ваше”. Так розпочався творчий шлях співачки Олени Камбурової. Пісня “Вітер” стала першою піснею, з якою Камбурова вийшла на сцену. Сповідальність, темперамент, романтизм юної співачки зразу завоювали симпатію глядацької аудиторії. Пісні Н.Матвєєвої і Булата Окуджави склали першу програму співачки, яка вирішила з естради співати про серйозне і потаємне. З перших кроків на сцені О.Камбурова заявила про себе як витончений і вимогливий митець.
          Доля звела її з талановитою піаністкою і композитором Л.Критською. На фірмі “Мелодія” вони разом записали перший сольний диск-гігант Олени Камбурової, в який ввійшли пісні Л.Критської та М.Таривердієва. В результаті роботи з композитором М.Таривердієвим в репертуарі Камбурової з'явився цикл пісень на вірші Г.Поженяна, А.Воскресенського за мотивами роману Е.Хемінгуея.
          Разом  з  композитором В.Дашкевичем О.Камбурова створила яскраві музично-драматичні інтерпретації шедеврів російської поезії першої половини ХХ століття. Серед них – цикли пісень на вірші О.Блока, В.Маяковського, М.Цвєтаєвої, дві сюїти для голосу і оркестру – одна на цикл віршів А.Ахматової “Реквием”, друга – “Сохрани мою речь” на вірші О.Мандельштама. Обидві присвячені темі трагедії людської долі в епоху тоталітарного сталінського режиму. Досить сказати, що в сімдесяті роки публічне виконання віршів поетів срібного віку з естради в умовах їх негласної заборони вимагало сміливості і мужності. Тому ім'я Камбурової стало знаковим для інтелігенції тих років, а її концерти – ковтком свободи, можливістю доторкнутися до істинної культури.
          Разом з В.Дашкевичем у 1982 році О.Камбурова випустила другий авторський диск “Послушайте!”, на якому зібрані пісні Дашкевича на вірші Ф.Тютчева, М.Цвєтаєвої, О.Мандельштама, В.Маяковського та інших. В 1986 році був записаний третій  диск Камбурової під назвою “Да осенит тишина”, в якому співачка запропонувала слухачам погляд на російську історію через пісню: це хронологічно і тематично вибудуваний цикл пісень, який охоплює російські народні пісні, авторські балади, написані на історичні теми.
          Репертуар Олени Камбурової надзвичайно різноманітний, він відображає багатогранність таланту і широту її поетичних та музичних смаків. Її російськомовний репертуар поєднується з піснями на французькій, англійській, польській, іспанській, грецькій, івриті та інших мовах. Це пісні, в основі яких витончена лірика поетів Польщі, Латинської Америки, Франції. Камбурова співає і класику – пісні Ф.Шуберта, П.І.Чайковського, М.М.Мусоргського та інших. Вільне володіння голосом надзвичайно широкого діапазону, багатий набір тембрів та інтонацій, акторська майстерність – це ті якості, завдяки яким О.Камбурова стала незамінною в кінематографі. Її голос звучить більш як у ста кінофільмах і мультфільмах. Серед її робіт у кіно – “Дульсинея Тобосская”,  “Небеса обетованные”, “Приключения Електроника” та багато інших. Камбурова не обмежується концертними програмами. З 1992 року – вона художній керівник заснованого нею Театру Музики і Поезії у Москві.
           За роки творчої діяльності О.Камбурова випустила  5 платівок на фірмі “Мелодія” та два компакт-диски: “Е.Камбурова” (1996 р.) та “Дрема” (російські колискові, США, 1997 р.).

          Співачка багато гастролює за рубежем. З успіхом проходять її концерти у Фінляндії, Великобританії, Португалії, США, Канаді, Німеччині, Нідерландах, Греції, Ізраїлі. Вона часто буває і в Україні, зокрема у місті Хмельницькому – місті своєї юності. Адже тут поховані її батьки. Її концерти у рідному місті завжди проходять з повним аншлагом.
          У 1995 році Олені Антонівні Камбуровій було присвоєно звання народної артистки Росії. Вона – лауреат Державної   премії Російської Федерації, нагороджена орденом Дружби.


      Матеріали про життя і творчість О.А.Камбурової:

      Белоглазова О. Професія – пісня : наші відомі земляки / О.Белоглазова // Корчагінець. – 1970. – 5 вересня.
      Грабович І. Олена Камбурова – непростий шлях до глядача : анонс / І.Грабович // Проскурів. – 2000. – 10 листопада.
      Грабович І. Олена Камбурова – символ мазохістського самозречення інтелігенції? / І.Грабович // Проскурів. – 2000. – 8 грудня.
      Кульбовський М. Співачка не для всіх / М.Кульбовський // Кульбовський М. З подільського кореня / М.Кульбовський. – Хмельницький, 1999. – С. 96-98.
      Рудакова И. Раба любви к песне. Елена Камбурова / И.Рудакова // Звезды. – 2009. – № 11. – С. 75-83.
      Сарабін Т. Вона тут не співає, вона тут просто вдома / Т.Сарабін // Проскурів. – 1998. – 29 липня.
      Шандовська Л. Коли співає Олена Камбурова, здається, співають ангели / Л.Шандовська // Подільський кур'єр. – 2000. – 17 серпня.




      29 липня
      75 років від дня народження Л.П.Бессараби


            Заслужений художник України, живописець, член Національної Спілки художників України з 1983 року.
           Народився Леонід Павлович Бессараба 29 липня  1935  року в селі  Нова  Гребля  Липовецького  району Вінницької області. Хлопчик змалечку тягнувся до мистецтва. Цьому сприяла благодатна природа Поділля, вроджені задатки та сімейне оточення. Незважаючи на важке повоєнне життя, батько його любив малювати аквареллю, а мати гарно вишивала. Отож, малювання, папір, фарби були найулюбленішими з дитинства. Закінчивши семирічку, юнак навчався у республіканській художній школі імені Т.Г.Шевченка. Згодом, вже після служби в армії, у 1965 році успішно закінчив Київський художній інститут.
           З 1965 по 1968 роки працював викладачем у Хмельницькому педагогічному училищі, а потім асистентом кафедри інженерної графіки Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. З 1969 року працює художником, а з 1977 по 1985 роки – головним художником Хмельницьких виробничих майстерень художнього фонду України.
          Перші живописні картини “В життя” (1967 р.) і “Перший  урок” (1968 р.) отримали  досить  високу оцінку глядачів і художників. На першій картині схвильована і трішечки розгублена вчителька, яка стоїть біля вікна в класі і проводжає поглядом своїх вчорашніх вихованців. Друга картина – також про вчительку, яка вперше прийшла до своїх учнів, маючи за плечима лише знання, добре серце і приязну посмішку. Підкуплює її тендітність, неприховане хвилювання. Ці перші роботи були кроком до самоутвердження, до вибору свого жанру в живописі – від картини до психологічного портрету, від портрету – до портрету-картини. Так починався шлях митця, яким він і дотепер впевнено крокує.
         Герої полотен Л.Бессараби сильні, ніжні, вольові і лагідні, мужні і тендітні люди, які живуть, працюють, діють. Художник знаходить такі зображувальні засоби, які допомагають якнайкраще розкрити особистість. Про це свідчать портрети А.Г.Гайдашевського, В.Лозинського, О.Скорупської та інших. Художник створив цілу портретну галерею людей праці, представників мистецтва, молоді і людей старшого покоління. І для кожного з них у художника знаходяться нові фарби, нові композиційні рішення, своя специфічна атмосфера, притаманна тій чи іншій особі.

          Діапазон творчих уподобань художника не обмежується лише жанром портрету. Свою увагу він приділяє як минулому, так і сучасному нашого краю. Досить відомі його твори: “Материнство” (1979 р.), “На кордоні”, “На заставі” (1978 р.), “Підпільники Проскурова” (1975 р.), “Без права на помилку” (1982 р.), “Т.Шевченко в Кам'янці-Подільському” (1989 р.), “Звільнення Проскурова” (1995 р.), “Подільська фортеця” (2000 р.), “Південний Буг” (2001 р.), діорами “Звільнення Нової Ушиці”, “Звільнення м. Кам'янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників”, “Пилявська битва” та інші. Надзвичайно красиві, свіжі, оригінальні ліричні пейзажі, краєвиди Леоніда Павловича. Вони живо і вірно передають не тільки стан природи, але й співпереживання художника (“Взимку” (1966 р.), “Перед грозою” (1969 р.), “Весна”, “Осінь в Карпатах” (1978 р.), “Літній  день” (1981 р.), “Карпатський пейзаж” (1988 р.) та інші.
           Ліричні інтонації властиві багатьом натюрмортам митця. Найбільше вражають його квіти. Дякуючи пензлеві майстра, що увічнив їх на полотні, вони милують око і душу.

          Леонід Павлович Бессараба і сьогодні залишається вірним представником реалістичного мистецтва. Він є учасником багатьох обласних, республіканських, міжнародних виставок. Нині Леонід Павлович – викладач Хмельницького Національного університету. За вагомий внесок у розвиток та популяризацію національного образотворчого мистецтва у 2001 році нагороджений обласною премією імені В.Розвадовського. У 2008 році Л.Бессарабі присвоєно звання заслуженого художника України.


      Матеріали про життя і творчість Л.П.Бессараби:

      Бессараба Л.П. // Довідник Національної Спілки художників України. – К., 2005. – С. 481.
      Бессараба Леонід Павлович // Енциклопедія сучасної України. Т. 2. – К., 2003. – С. 548-549.
      Гірник Г. Про ювілей у день неювілейний / Г.Гірник // Є! – 2004. – 29 липня.
      Гірник Г. Учителька в житті художника / Г.Гірник // Подільські вісті. – 2005. – 4 листопада.
      Голунський В. Риси сучасника в творчості художника Л.Бессараби / В.Голунський // Корчагінець. – 1986. – 8 липня.
      Карась П. Уклін тобі, трудівничий майстре / П.Карась // Подільські вісті. – 2005. – 29 липня.
      Павлович Я. Пошук / Я.Павлович // Радянське Поділля. – 1991. – 6 березня.
      Середа О. Надихнули Шевченкові рядки / О.Середа // Корчагінець. – 1991. – 11 березня.
      Яхницька С. Життя, яким воно є / С.Яхницька // Прибузька зоря. – 1990. – 26 липня.




      19 серпня
      60 років від дня народження О.І.Басистюк


       
           Ольга Іванівна – народна артистка України, кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, володарка Золотої медалі ім. Е.Віла-Лобоса, лауреат міжнародних конкурсів, викладач Національної Музичної Академії ім. Чайковського по класу вокалу, солістка Республіканського будинку органної і камерної музики. За багаторічну працю на рахунку Ольги Іванівни Басистюк 15 звань, медалей і премій.
          Народилася ця чудова надзвичайна співачка 19 серпня 1950 року в селі Поляни Волочиського району Хмельницької області. Кароока, чорнявенька сільська дівчинка гарно навчалася, допомагала по господарству, любила природу, а у вільний час разом із мамою Марією Пилипівною співала народних пісень, брала участь у художній самодіяльності, виступала на оглядах. “Чому я почала співати? І сама того не знаю, – розповідає Ольга Іванівна. – Свідомо, з двох років, уже затягувала різні мелодії – таким сильним було бажання самовираження. Професійних артистів у сім'ї серед предків не було. Але я українського роду, а він співучий увесь! І родина наша не була винятком: бабця, мама, дідусь по лінії мами мали добрі голоси… А я така дівчинка була, що не тільки співати могла, а й вірші писала, малювала,  танцювала. І непосидюча була, мов дзиґа!”.
          У 1961 році сім'ю спіткало велике горе – в автомобільній катастрофі загинув батько, якому виповнилося лише 35 років. Важку ношу на свої плечі взяла мама Ольги. Вона робила все, щоб у доньки було більше часу для художньої самодіяльності і щиро раділа її успіхам. А Оля тихцем мріяла стати артисткою.
          Закінчивши десятирічку, не знаючи навіть нотної грамоти, поїхала до Львівської консерваторії здійснювати свою потаємну мрію. На щастя, прослухав дівчину у 1970 році завідувач кафедрою оперного співу, народний артист України, професор Павло Кармалюк і напророчив  їй бути оперною співачкою. А потім було сім років напруженої праці під мудрою опікою заслуженої артистки України Людмили Жилкіної.  Рік 1975-й став для Ольги Басистюк доленосним: на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. Віла Лобоса в Ріо-де-Женейро вона здобуває першу премію і золоту медаль. Бразильська преса порівнювала красу її голосу із скрипкою геніального Страдиварі в руках неперевершеного скрипаля Давида Ойстраха. У цьому ж році вона удостоюється золотої медалі імені славетної болгарської співачки Каті Попової на Міжнародному конкурсі вокалістів у місті Плевені (Болгарія).
          З багатьох країн світу посипались запрошення на гастролі. В 70-х роках провідній артистці Львівської філармонії аплодують у Бразилії, Болгарії, Москві, Тбілісі, Києві, Лондоні.
          У 1976 році Ольга Басистюк отримує звання заслуженої артистки України. У 1978 році отримує Золоту медаль на Міжнародному конкурсі грамзапису в Братиславі за ініціативою ЮНЕСКО, а у 1987 році отримує медаль ЮНЕСКО за видатні творчі заслуги.
          З 1981 року за наказом Міністерства культури переїхала до Києва. Виступає у Республіканському будинку органної та камерної музики. У 1985 році Ольга Басистюк стає народною артисткою України, а 1987 рік приніс їй  нову  нагороду –  лауреата   премії  імені  Тараса Шевченка.
           Її незвичайної краси і виразності голос, який рівно і благородно  звучить  у всіх  регістрах,  зачаровує  кожного, кому хоч раз довелося його почути. За цією найвищою довершеністю в співі стоїть багатолітня  напружена  праця співачки над собою. Зачаровує глядача не лише голос співачки, а й її вміння концентруватися на образі твору, який виконується, бездоганне володіння мистецтвом швидкого емоційно-образного перевтілення від твору до твору.
          Репертуарний діапазон О.Басистюк надзвичайно широкий – охоплює твори композиторів майже чотирьох століть – Скарлатті, Белліні, Каччіні, Вівальді, Верді, Генделя, Шуберта, Дворжака, Сен-Санса, Бізе, Равеля, Веделя, Мусоргського, Лисенка, Стеценка, Дичко, чимало творів сучасних вітчизняних і зарубіжних композиторів. Камерні солоспіви, оперні арії, духовна музика, народні пісні багатьох народів світу, в т.ч. й негритянські. Компакт-диск, який випустила після успіху в Ріо, вісім разів перевидавався й розходився миттєво. В репертуарі співачки більше трьохсот творів різноманітних стилів, епох, жанрів, народна музика, п'ятнадцять сольних програм.
         У 1993 році Ольга Басистюк одержала престижну премію фундації Михайла Дем'яніва “Свобода й мир для України”, яка, як відомо, вручається найдостойнішим представникам нашого народу, які мають особливі заслуги в розбудові української державності в царині політики, науки, культури та літератури. Ольга Іванівна частий гість на Хмельниччині, де проживають її родичі. Вона щаслива мама – у неї вже дорослий син Тарас.
         На сьогоднішній день наша землячка Ольга Басистюк – одна із кращих концертно-камерних співачок України. Ольга Басистюк – це золотий голос, унікальна індивідуальність, не схожа ні на кого особистість, яка гостро і по сучасному відчуває мистецтво і життя.
       
      Матеріали про життя і творчість Ольги Басистюк:

      Басистюк Ольга Іванівна // Енциклопедія сучасної України. Т. 2. – К., 2003. – С. 294.
      Басистюк Ольга // Хто є хто на Хмельниччині : довідково-біографічне видання. Вип. 1. – К., 2003. – С. 116.
      Гриник-Сутанівська В. Багато сказати без слів : інтерв'ю / В.Гриник-Сутанівська // Українська культура. – 1993. – № 7.
      Клейменова О. Оркестр і примадонна / О.Клейменова // Голос України. – 1998. – 19 травня.
      Кульбовський М. Золотий ювілей Ольги Басистюк / М.Кульбовський // Проскурів. – 2000. – 12 травня.
      Яшин К. Тут вчилася Ольга Басистюк / К.Яшин // Радянське Поділля. – 1982. – 17 жовтня.

       
      1 жовтня
      75 років  від дня народження Л.П.Савчук


       

             Подільській поетесі, члену Національної Спілки письменників України, лауреату премії імені Богдана Хмельницького Людмилі Павлівні Савчук виповнюється 75. Та її життєлюбству і невсипнущому прагненню творити позаздрить кожен. Вона пише чудову поезію для дітей. Її віршики як ковток джерельної води, прозорої і чистої. Вони – невигадливі, образні. Щирі, на диво мелодійні. Легко запам'ятовуються, дохідливі, прості і мудрі, як усе справжнє.
          Народилася Людмила Павлівна Савчук 1 жовтня 1935 року в селі Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області в сім'ї хліборобів. Важкі то були часи. За те, що батьки матері збудували цегляну хату, їх “розкуркулили”, вислали до Казахстану. Людмилину маму з батьком теж виселили з тієї оселі. Від Казахстану сім'ю врятувало те, що батько подав заяву до колгоспу, став працювати у нім механіком. Згодом батько поїхав працювати у Росію, де його і застала війна. У голоді і холоді пройшли роки окупації. Батько був на фронті тричі поранений, а в березні 1944-го загинув. Не маючи власного житла, сім'я змушена була перебратися до Проскурова (нині Хмельницький). Тут мама влаштувалася на роботу, і сім'ї надали гуртожиток, а маленька Люда пішла до школи.
          Оточуючих дивували здібності дитини, вже тоді вона почала писати свої перші вірші. Скінчивши сім класів у Хмельницькій жіночій школі № 1, Людмила пішла у вечірню середню школу, бо треба було заробляти на “власний  хліб”. Заробляти його довелося спершу на обласній телеграфно-телефонній станції, а згодом – на Хмельницькому заводі ковальсько-пресового устаткування – обліковцем, старшим інженером відділу зовнішньої комплектації.
          Ще у школі почала віршувати. А ось коли вийшла заміж і народився син, Людмила Павлівна захопилася дитячою поезією, почала всерйоз писати. Її твори зацікавили членів обласного літературного об'єднання, що працювало при редакції газети “Радянське Поділля” (нині “Подільські вісті”). Незабаром вірші Людмили Савчук зарясніли на сторінках обласних та республіканських газет: “Літературна Україна”, “Прапор юності”, журналах “Перець”, “Вітчизна”, “Дніпро”, “Малятко”. У 1969 році видавництво “Веселка” опублікувало першу книжку Л.Савчук “Кенгуреня”. 16 віршів, поміщених в ній, як шістнадцять перлів у віночку. Невдовзі те ж видавництво “Веселка” видало одна за одною збірочки: “Вишенька” (1973 р.), “Йде Яринка” (1976 р.), “Підростай, Іваночку” (1990 р.), “Один, два, три…” (1989 р.).
          У  віршах Людмили Павлівни такі зримі образи постають в уяві, що гріх було б їх гарно не проілюструвати. Подільські художниці Олена Скорупська та Лариса Мазур роблять це дуже талановито, з вигадкою, в національному стилі.
          У важкі для книговидання часи поетеса не мала де і за що видаватись. Проте, твори нові писала і діти на них чекали. Тернопільські видавництва “Підручники і посібники” та “Навчальна книга  Богдан” зацікавлено поставилися до доробку талановитої поетеси-хмельничанки. В цих та інших видавництвах лише за останні роки видано більше 40 видань творів Л.Савчук. Варто згадати хоч би збірки: “Бігла білка”, “Абетка”, “В Україні”, “Горобчики”, “Кого матуся цілувала”, “Треба ділитися”, “Веселий їжачок”, “Ручки-сестрички” та багато інших. Чудова книга віршів Л.Савчук “Смачний малюнок” вийшла у Харківському видавництві “Торнадо” у серії “Золота колекція української поезії для дітей”.
          Творчість Людмили Павлівни Савчук знайшла свого вдячного читача, здобула визнання й серед видатних майстрів слова. В свій час її поезію високо оцінили Наталя Забіла, Марія Познанська, Олександр Пархоменко, Віктор Кава та інші видатні письменники.
          Сьогодні вагомий творчий доробок поетеси, як отой вщерть наповнений добірним зерном колосок: “Сію в розум дитячий слова, як дбайливий господар насіння”. ЇЇ вірші – безцінний дарунок не лише маленьким читачам, а й батькам, вчителям. Вона частий гість у вузах, школах, бібліотеках, де радо зустрічають її твори – добрі, щирі, сонячні, як дитяча посмішка.

      Твори Л.П.Савчук:

      ● Савчук Л.П. Абетка : вірші / Л.П.Савчук ; худож. О.Шіхова. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 32 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Бігла білка : вірші / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. – 12 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. В Україні / Л.П.Савчук ; худож. О.Шіхова. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 16 с. : ілюстр.
      Веселі пісеньки : нотне видання / музика А.Павлюка ; слова Л.Савчук. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2007. – 40 с.
      ● Савчук Л.П. Веселий їжачок : альбом-розмальовка / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2008. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Весна : розмальовка / Л.П.Савчук ; худож. О.Золотник. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2008. – 8 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Вишенька / Л.П.Савчук ; худож. Л.Іванова. – К. : Веселка, 1973. – 14 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Галя / Л.П.Савчук ; худож. С.В.Бедна. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. – 8 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Горобчики : вірші для дітей / Л.П.Савчук ; худож. О.В.Шіхова. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2008. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Здрастуйте : розмальовка / Л.П.Савчук ; худож. О.Золотник. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2007. – 8 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Зима  : розмальовка / Л.П.Савчук ; худож. О.Золотник. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2008. – 8 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Йде Яринка : вірші / Л.П.Савчук ; мал. В.Гукайла. – К. : Веселка, 1976. – 14 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Кенгуреня : вірші / Л.П.Савчук ; іл. О.Ткаченко. – К. : Веселка, 1969. – 14 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Кого матуся цілувала : вірші / Л.П.Савчук ; худож. Н.Петречко-Теслюк. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Котик : вірші ; розмальовка для дітей дошкільного віку / Л.П.Савчук ; худож. О.Демчак. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2005. – 12 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Котикова служба : вірші / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 8 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Літо : розмальовка / Л.П.Савчук : худож. О.Золотник. –  Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2008. – 8 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Літо-літечко : вірші / Л.П.Савчук. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Один, два, три… : вірші / Л.П.Савчук ; худож. С.О.Логінов. – Х. : ПП Якубенко, 2003. – 8 с. : ілюстр. – (Книжки для малят).
      ● Савчук Л.П. Осінь : розмальовка / Л.П.Савчук ; худож. О.Золотник. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2008. – 8 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Підростай, Іваночку! : вірші / Л.П.Савчук ; худож. С.Скачко. – К. : Веселка, 1990. – 14 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Поспитайте в Гриця : вірші / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Ручки-сестрички : вірші / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Святкували птахи : альбом-розмальовка / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2008. – 11 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Сестричка : вірші / Л.П.Савчук ; худож. О.Демчак. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Смачний малюнок : вірші / Л.П.Савчук. – Х. : Торнадо, 2007. – 80 с. – (Золота колекція української поезії для дітей).
      ● Савчук Л.П. Так і ні / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. – 12 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Треба ділитись : вірші / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Цікаві події / Л.П.Савчук ; худож. Л.Мазур. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – 16 с. : ілюстр.
      ● Савчук Л.П. Я втомилась : вірші / Л.П.Савчук ; худож. О.Демчак. –      Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. – 15 с. : ілюстр.

       

      Матеріали про життя і творчість Л.П.Савчук:

      Її слово – свіча // Кульбовський М. З Подільського кореня. Кн. 4. – Хмельницький, 2007. – С. 55-56.
      Савчук Людмила : поетеса // Літератори Хмельниччини : довідник обласної організації Національної Спілки письменників України. – Хмельницький, 1997. – С. 25.
      Савчук Людмила // Літературна Хмельниччина ХХ століття : хрестоматія. – Хмельницький, 2005. – С. 311-315.
      Савчук Людмила Павлівна // Мацько В. Літературне Поділля. – Хмельницький, 1991. – С. 61.

      *     *     *

      Кабачинська С. Як для дорослих, тільки краще : про книги Л.П.Савчук “Один, два, три…”, “Підростай, Іваночку” / С.Кабачинська // Радянське Поділля. – 1990. – 15 серпня.
      Кульбовський М. Її слово – свіча / М.Кульбовський // Проскурів. – 2005. – 22 вересня.
      Кульбовський М. Колисаночки малятам : про книги Л.Савчук / М.Кульбовський // Проскурів. – 2004. – 18 березня.
      Кульбовський М. Ми всі з країни, що зветься дитинство : про Л.П.Савчук / М.Кульбовський // Є! – 2000. – 30 жовтня.
      Олійник В. Прочитаймо малюкам : нова “Абетка” Л.П.Савчук навчить найменшеньких дбати про себе й оточуючих / В.Олійник // Подільські новини. – 2007. – 22 листопада.
      У третю зміну : про дитячу поетесу Л.Савчук // Хмельницький вечірній. – 1992. – 19 лютого.
      Яровенко Т. “Я живу на Поділлі”, – з гордістю каже подільська поетеса Людмила Савчук / Т.Яровенко // Є Поділля. – 2005. – 13 жовтня.


      10 жовтня
      50 років від дня народження А.І.Ісаєва


       
         Живописець, графік Андрій Іванович Ісаєв народився 10 жовтня 1960 року у м. Красноярськ (Росія). Згодом у 1990 році закінчив Одеське художнє училище імені М.Грекова. З 1990 року живе і працює в м. Хмельницькому, з 1992 року – член Національної Спілки художників України. Ще з студентських літ брав участь у багатьох міжнародних,   всесоюзних, всеукраїнських виставках.
          Не оминали І.А.Ісаєва і високі нагороди: він лауреат всесоюзних та республіканських конкурсів, отримав першу і третю премії на міжнародному конкурсі “Заради життя на землі”.
          Його основні твори: “Загубити одне – значить загубити інше” (1989), “Спадщина” (1990), “Час бути особистістю” (1990), “Не хлібом єдиним” (1991). А.І.Ісаєв є автором декоративно-монументального розпису у молодіжному центрі “Проскурів”, розпису у Палаці дитячої та юнацької творчості у м. Хмельницькому, а також багатьох картин, плакатів, графічних робіт, які експонувалися на престижних виставках в Україні та за її межами. Його роботи знаходяться у приватних колекціях та музеях України, Росії, США, Японії, Ізраїлю, Польщі, Болгарії, Німеччини, Канади.
      Матеріали про життя і творчість А.І.Ісаєва:

      Ісаєв Андрій Іванович // Довідник Національної Спілки художників України. – К., 2005. – С. 483.
      Черниш Г. Сотворення смислу і відстороненість / Г.Черниш. – Житомир : А.Т.Трейзінг, 2002. – 45 с. : ілюстр.

      *     *     *

      Павлович Я. Уже не зелене / Я.Павлович // Радянське Поділля. – 1990. – 20 жовтня.
      Художник Андрій Ісаєв: “Вальс глухих серед сірих квіток…” // Хмельницький вечірній. – 1995. – 19 серпня.
      “Я просто споглядаю світ” [розмову з художником А.Ісаєвим вела Н.Захарчук] // Є! – 2001. – № 63.

       
      13 листопада
      75 років від дня народження М.М.Кульбовського


           Важко перелічити всі сфери діяльності цієї унікальної, енергійної, талановитої людини – музиканта, педагога, літератора, журналіста, краєзнавця.
          Народився Микола Михайлович Кульбовський 13 листопада 1935 року на Житомирщині. Закінчивши у 1954 році Христинівську середню школу Народицького району, пішов на строкову службу до війська.
           З 1955 року почав друкуватися в армійській пресі. По закінченні служби навчався у Львівському музичному училищі та консерваторії (1957-1964 рр.). Одночасно з навчанням керував аматорським хором та інструментальними ансамблями. Викладав клас баяна у Львівському училищі культури.
          З 1970 року він назавжди поєднав свою долю з Хмельниччиною. Відтоді й донині – викладач Хмельницького музичного училища ім. В.Заремби (клас диригування). Нині Микола Михайлович – заступник директора цього навчального закладу.
          Як позаштатний методист Хмельницького науково-методичного центру, понад 30 років надавав професійну допомогу багатьом аматорським хоровим колективам області. Чоловіча хорова капела Хмельницького заводу ковальсько-пресового устаткування під керівництвом М.М.Кульбовського у 70-ті роки стала лауреатом Всесоюзного огляду-фестивалю художньої самодіяльності. Протягом десятків років керував багатьма хоровими колективами обласного центру.
          Диригентсько-хормейстерська робота спонукала Миколу Михайловича до створення власних обробок українських пісень та написання оригінальних музичних творів. Частина з них увійшла у збірку В.Крушельницького “Музично-пісенна творчість митців Хмельниччини” (видавництво “Поділля”, 1997 р.). Тернопільське видавництво “Підручники і посібники” видало збірку шкільних пісень на слова подільської поетеси Людмили Савчук “Сестричка Насточка”.
           Микола Михайлович Кульбовський як пристрасний патріот Поділля постійно вивчає літературно-мистецьке життя краю, досліджує його цікаві сторінки, пропагує серед учнівської і студентської молоді. Слугуючи вихованню молоді в дусі національної свідомості та гордості за видатних митців Поділля, написав понад 400 статей-розвідок, нарисів про хмельницьких письменників, художників, диригентів, артистів. Ці статті друкувалися в місцевих та всеукраїнських ЗМІ, в українських та міжнародних журналах. Його нариси-портрети про видатних подолян вміщені в книгах: “Хмельниччина: роки становлення та поступу” (Хмельницький, “Доля”, 1997), “Творче Поділля” (1998, 2003). Дві новели “Тополина віхола” і “Фас” вміщені у двох випусках “Антології сучасної новелістики та лірики України” (Київ, 2004, 2005).
          Микола Михайлович є автором п'ятьох книг “З  подільського  кореня” (1999, 2003, 2004, 2007, 2009), в яких знайомить читачів із життям та творчістю видатних подолян, із новими іменами, які своєю творчістю прославляють рідне Поділля, загалом вимальовує  культурно-духовний  портрет рідного краю, творить  його мистецький літопис.
          Вагоме місце у творчому доробку письменника займає тема “Шевченко і Поділля”. Отож, у двох книгах “Подільська Шевченкіана” (2001, 2006) автор подає матеріали про подолян-лауреатів Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, лауреатів обласної мистецької премії імені Т.Г.Шевченка та висвітлює надзвичайно цікаві і важливі теми: “Т.Г.Шевченко на Поділлі”, “Вшанування Шевченка подолянами в ХІХ-ХХ століттях”, “Подільське Шевченкознавство”, “Образ Т.Г.Шевченка у творах подільських письменників”, “Образ Т.Г.Шевченка у творчості подільських митців” та інші. “…з-під пера автора вийшов не просто сухий довідник, а портретні нариси тих, які вважають своїм духовним обов'язком донести до народу, особливо молоді, Шевченкове слово, поезію, образотворчу спадщину, які мають попутній емоційно-виховний заряд”, – пише про ці книги подільський краєзнавець А.Сваричевський.
          Надзвичайно популярними стали і наступні книги М.Кульбовського: історична оповідь “Перлина Поділля” (2006), “Зерна” (2004), “Хмельницький кетяг калиновий” (мистецький путівник вулицею Проскурівською) (2004). А нещодавно з-під пера письменника-краєзнавця вийшов історичний роман “Веремія” (2008), в якому досліджується один із найдраматичніших, найсуперечливіших етапів історії України ХХ століття – період визвольних змагань 1918-1921 років у боротьбі з білими і червоними агресорами.
          Микола Михайлович із задоволенням пише і для такої категорії читачів, як діти, підлітки. Він є автором книг “Тарасикові пригоди” (2007), “Воронець” (2004), “Тончик” (2009), які допомагають дітям пізнати цей непростий світ, вчать самостійності. 
          М.Кульбовський – частий гість радіо, телебачення, бібліотек, де виступає з розповідями про видатних подолян – героїв його книг.
          А ще Миколі Михайловичу природа подарувала рідкісний талант – чути голос дерева, бачити природу очима поета. Тому і розкрилася так щедро нова грань його душі – скульптура, незвична, дерев'яна. Серед лісових скульптур М.Кульбовського – “Дон-Кіхот”, “Лілея”, “Романс”, “Предок”, “Запорозький козак”, “Той, що греблю рве”, “Перелесник і русалка”, “Журавлик”. Та хіба їх перелічиш…
         Більше 150  скульптурних робіт із дерева Миколи Михайловича експонувалося на персональних та колективних виставках. Роботи неодноразово відзначалися дипломами та грамотами.
          Пером майстра, який глибоко розуміється у мистецтві, написана його книга “Голос дерева”, яка і присвячена цьому чудовому виду мистецтва – скульптурі малих форм.
         Сьогодні Микола Михайлович Кульбовський – шанована на Хмельниччині людина – невтомний краєзнавець, митець, літератор, педагог. Він – член Національної Спілки журналістів України, лауреат обласної премії ім. Т.Г.Шевченка.


      Твори М.М.Кульбовського:

      ● Кульбовський М. Веремія : історичний роман / М.Кульбовський. – Хмельницький : А.Цюпак, 2008. – 318 с.
      ● Кульбовський М. Воронець : лялькова вистава / М.Кульбовський. – Хмельницький : Міська друкарня, 2004. – 20 с.
      ● Кульбовський М. Голос дерева : нариси / М.Кульбовський. – Хмельницький : Евріка, 2004. – 56 с.
      ● Кульбовський М. З подільського кореня / М.Кульбовський. – Хмельницький : Поділля, 1999. – 186 с.
      ● Кульбовський М. З подільського кореня. Кн. 2 : нариси / М.Кульбовський. – Хмельницький : Евріка, 2003. – 200 с.
      ● Кульбовський М. З подільського кореня. Кн. 3 / М.Кульбовський. – Хмельницький : Евріка, 2004. – 124 с.
      ● Кульбовський М. З подільського кореня. Кн. 4 / М.Кульбовський. – Хмельницький : А.Цюпак, 2007. – 248 с.
      ● Кульбовський М. З подільського кореня. Кн. 5 / М.Кульбовський. – Хмельницький : А.Цюпак, 2009.   – 240 с.
      ● Кульбовський М. Зерна : повісті, оповідання, новели, есе / М.Кульбовський. – Хмельницький : Евріка, 2004. – 72 с.
      ● Кульбовський М. Перлина Поділля : історична оповідь про село Баламутівку та його людей / М.Кульбовський. – Хмельницький : Поділля, 2006. – 204 с.
      ● Кульбовський М. Подільська Шевченкіана : лауреати обласної премії імені Тараса Шевченка 1993-2000 / М.Кульбовський. – Хмельницький : Поділля, 2001. – 90 с.
      ● Кульбовський М. Подільська Шевченкіана. Кн. 2 / М.Кульбовський. – Хмельницький : А.Цюпак, 2006. – 134 с.
      ● Кульбовський М. Пустили Дуньку в Європу : тижневі усмішки сатиричного дуету / М.Кульбовський. – Хмельницький : Евріка, 2001. – 24 с.

      ● Кульбовський М. Сестричка Насточка : пісні в супроводі фортепіано для дошкільнят та школярів початкових класів / М.Кульбовський, Л.Савчук. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2006. – 32 с.
      ● Кульбовський М. Тарасикові пригоди : книжка-розмальовка / М.Кульбовський ; худож. М.Андрійчук. – Хмельницький : Евріка, 2007. – 32 с.
      ● Кульбовський М. Тончик : читаємо з батьками / М.Кульбовський. – Хмельницький : А.Цюпак, 2009. – 67 с. : ілюстр.


      Матеріали про життя і діяльність М.М.Кульбовського:

      Високий дух мистецтва // Сваричевський А. Зустрічі далекі і близькі : нариси / А.Сваричевський. – Хмельницький, 2003. – С. 37-39.
      Палітра його творчості // Дмитрик В. Прообраз / В.Дмитрик. – Хмельницький, 2002. – С. 12-16.
      Сваричевський А. Кульбовському М.М. – 70 / А.Сваричевський // Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини. – Хмельницький, 2004. –  С. 47-49.
      Дмитрик В. Повернення до природи / В.Дмитрик // Проскурів. – 2000. – 1 грудня.
      Дмитрик В. “З подільського кореня” / В.Дмитрик // Склянка часу. – 2005. – № 34. – С. 136-137.
      Іваненко В. Духовні скарби Поділля / В.Іваненко // Подільські вісті. – 1999. – 23 вересня.
      Миколі Кульбовському – 70! // Проскурів. – 2005. – 17 листопада.
      Небесна Я. Про Поділля – з любов'ю / Я.Небесна // Хмельницький вечірній. – 2005. – № 1-2.
      Пакулько Н. Листи із кореня одного / Н.Пакулько // Молодь України. – 2003. – 4 листопада.
      Сівач В. Микола Кульбовський: “З Подільського кореня” – це моя книжкова серія, як сповідь перед рідним Поділлям / В.Сівач // Проскурів. – 2009. – 24 вересня.
      Слободянюк П. “Подільська Шевченкіана” Миколи Кульбовського / П.Слободянюк // Проскурів. – 2007. – 6 вересня.

       
      6 вересня.
      40 років Хмельницькому обласному театру ляльок

           У листопаді 1970 року відкрив свій перший театральний сезон Хмельницький обласний театр ляльок. За роки існування театру декілька разів змінювалась його адреса, мінявся творчий колектив, оновлювався репертуар, але незмінним було одне – добрі і вірні стосунки з маленькими глядачами. Пам'ятний внесок у творчий доробок театру зробили заслужені артисти України С.Єфремов, Л.Попов, заслужені працівники культури Т.Александрова, М.Гончарук. У театрі працюють справжні майстри своєї справи, безмежно закохані у стародавню і вічно молоду професію – заслужений артист України О.Царук, режисер театру С.Брижань, провідні актори Лідія Місюренко, Лідія та Сергій Корницькі, Ігор та Марія Брильови, Анатолій Іванченко, Наталя Брижань, художник Михайло Ніколаєв,  композитор Іван Пустовий та інші.
          У доробку колективу майже 60 вистав. Щорічно здійснюються постановки трьох-чотирьох нових вистав, створюються концертні номери. Для пошуку нових форм і засобів художньої виразності театр співпрацює з молодіжними експериментальними театральними студіями, фольклорними колективами, молодими авторами – поетами і драматургами, режисерами. Театр брав участь у 35 міжнародних та всеукраїнських фестивалях і неодноразово ставав переможцем.
          Пам'ятним в історії театру був міжнародний фестиваль “Дивень”. Тріумфально пройшла міжнародними фестивалями в Україні, Болгарії, Польщі, Молдові, Росії, зібрала безліч творчих нагород вистава “Івасик-Телесик”. Етапною для ствердження поетичного театру стала вистава “Чарівна зброя Кендзо” за японськими легендами. Вона стала володарем “Гран-Прі” міжнародного фестивалю театрів ляльок “Подільська лялька”. “Гран-Прі”   міжнародного фестивалю театрів ляльок “Театр у валізі” у місті Ломжа (Польща) отримала також вистава “Чумацький шлях”. Вирішальним кроком у становленні поетичного напрямку театру стала вистава “Тарас” за драматичною поемою Богдана Стельмаха. Вперше на сцені театру було створено легенду про те, як приходить на землю Поет.  Вистава була представлена на фестивалі “Мистецьке Березілля. Лідери” – своєрідному огляді досягнень творчих колективів, які формують обличчя сучасного українського театру.
          За грантом Президента України у 2009 році була здійснена постановка вистави “Українська ніч” за мотивами творів Миколи Гоголя. Прем'єра цієї вистави відбулася на VІ Міжнародному фестивалі “Подільська лялька”, де колектив театру отримав диплом за відродження національних традицій та за кращі ляльки.
         Сьогодні Хмельницький обласний театр ляльок – це Палац Казки, сучасний театр з оновленим, казковим інтер'єром, цікавим складним, різножанровим репертуаром, творчим, самобутнім, високопрофесійним колективом. Він завжди вабить до себе маленьких і дорослих хмельничан та гостей краю.
        Нині Хмельницький обласний театр ляльок часто називають “Дивень”, бо тут справді є на що подивитись і дивуватись, насолоджуватися красою таємничого рукотворного світу, який оживає на сцені і виповнюється духом своїх творців.


      Матеріали про Хмельницький обласний театр ляльок:

      Гостинна Д. Ветха оселя для красивих ляльок / Д.Гостинна // Подільські вісті. – 2005. – 5 квітня.
      Кульбовський М. Від шкільного драмгуртка до театру лялькової казки / М.Кульбовський // Проскурів. – 2005. – 31 березня.
      Кульбовський М. Тарас / М.Кульбовський // Проскурів. – 2002. – 28 березня.
      Пасічник Г. Театр ляльок отримав статус академічного / Г.Пасічник // Проскурів. – 2009. – 19 листопада.
      Пасічник Г. Ювілейний сезон відкриває обласний театр ляльок / Г.Пасічник // Проскурів. – 2009. – 17 вересня.
      Русанівська Т. Чи стане палацом Казок злиденний театр ляльок / Т.Русанівська // Подільські вісті. – 2002. – 24 вересня.
      Садомська Л. Високий статус Хмельницького лялькового / Л.Садомська // Подільські вісті. – 2009. – 19 листопада.
      Слободянюк Т. Метаморфози ляльок / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2002. – 23 квітня.
      Чушкіна О. Операція “Карабас-Барабас”, або Фінансові перипетії культурного життя / О.Чушкіна // Подільський кур'єр. – 2005. – № 11.


      15 грудня
      70 років від дня народження Я.М.Павловича

         Яків Мар'янович Павлович – художник-графік, дизайнер, член Національної Спілки художників України та Національної Спілки журналістів України.
         Народився Павлович Я.М. 15 грудня 1940  року в селі Моньки Красилівського району Хмельницької області. Важким було його дитинство. Мати померла в голодному сорок сьомому, залишивши четверо дітей, з яких Яків був наймолодшим. Хоч як гірко, холодно, голодно жилося малому Якову, та найкращим його заняттям було малювання. Проте, після закінчення школи поїхав до старших сестер на Луганщину, щоб працювати у шахті. Потрібно було думати про хліб насущний. А далі – військова служба на прикордонній заставі у далекій Туркменії, потім робота на сірчаній шахті, будовах, нарешті здійснення мрії – навчання в Ашхабадському художньому училищі ім. Шота Руставелі. Після закінчення навчання працював у Торговій палаті та міністерстві  побутового обслуговування Туркменії, займався промисловою та прикладною графікою. Виконані ним товарні знаки, логотипи, етикетки, упаковки виставлялись на Всесоюзних та профільних виставках в Ашхабаді, Москві, Ризі, Ленінграді, ряд етикеток та упаковок друкувалися у Німеччині.
          Після дванадцяти років проживання у Туркменії, Яків Мар'янович повертається на рідне Поділля. З 1971 року працює у Хмельницьких художньо-виробничих майстернях, де понад десять років був головним художником. Щоб вдосконалити свій  фаховий рівень, з 1980 по 1986 рік навчався на п'ятирічних Вищих курсах по проектуванню та дизайну при Центральній експериментальній студії Спілки художників СРСР. У складі дизайнерської групи брав участь у розробці проекту реконструкції вулиці О.Кобилянської у Чернівцях, у впорядкуванні Центрального Будинку художника на Кримській набережній у Москві та інших проектах.
          Палітра творчих пошуків художника багатогранна: проектування інтер'єрів, екстер'єрів, графічний дизайн, оформлення книг, іншої поліграфічної продукції. Павлович Я.М. є автором комплексного благоустрою меморіальних скверів воїнам Великої Вітчизняної війни у місті Хмельницькому, селах Попівці, Давидківці, площі біля кінотеатру “Сілістра”. Художником створено експозиції Шепетівського краєзнавчого музею, музеїв М.Островського у Берездові та Ізяславі, краєзнавчого музею у Меджибізькій фортеці. Загалом ним оформлено біля 30 музеїв, розроблено понад 300 фірмових знаків, логотипів, піктограм, десятки буклетів, плакатів, каталогів. Він – учасник багатьох міжнародних і вітчизняних виставок, щирий пропагандист високого і прекрасного. Його перу належать десятки статей про митців Хмельниччини, адже Яків Мар'янович член не лише Національної Спілки художників (1989), а й Спілки журналістів України (1995).
         Уподовж 1995-2000 років Я.М.Павлович очолював Хмельницьку обласну організацію Національної Спілки художників України, а з 2000 по 2005 роки був її відповідальним секретарем. За творчу діяльність, вагомий внесок у розвиток та популяризацію образотворчого мистецтва, художнє оформлення установ культури у 2001 році був нагороджений обласною премією ім. В.Розвадовського.


      Матеріали про життя і творчість Я.М.Павловича:


      Глінська М. Присвоєно і вручено… / М.Глінська // Подільські вісті. – 2001. – 28 серпня.
      Голунський В. Мовою фарб і символів / В.Голунський // Проскурів. – 2000. – 29 грудня.
      Карась П. Осяйні миттєвості митця / П.Карась // Подільські вісті. – 2000. – 14 грудня.
      Карась П. Це тільки початок / П.Карась // Радянське Поділля. – 1991. – 14 червня.
      Крочек Я. Художнику-земляку присвячено / Я.Крочек // Радянське Поділля. – 1981. – 5 серпня.
      Крочек Я. Хмельниччина : хроніка / Я.Крочек // Образотворче мистецтво. – 1973. – № 4. – С. 28.
      Павлов В. Побут зі смаком / В.Павлов // Перспектива. – 2004. – 21 травня.
      Тарханов А. Образы прошедшего сезона : дизайн / А.Тарханов // Декоративное искусство СССР. – 1984. – № 7. – С. 6, 7, 11, 12. – 1986. – № 1. – с. 26, 28, 30-32.
      Ткачук В. Мовою яскравого плаката / В.Ткачук // Радянське Поділля. – 1985. – 10 жовтня.
      Царик А.І. Шепетівський краєзнавчий музей : путівник / А.І.Царик. – Львів : Каменяр, 1985. 

       

       

      Матеріал підготували                          Суховірська О.А.
                                                                    Яскілка Н.Я.

      Комп'ютерний набір                             Марчук Л.В.
                                                                    Богданова О.Г.

      Відповідальні за випуск                      Черноус В.Ю.
                                                                    Новіцька Н.С.

       

       

       

                                                                      


      Календар знаменних дат

      Знаменні події 28 березня

      1. Руцький, Микола Миколайович -- 28.03.1961 р. народився Руцький М.М.
        До ювілею 7 років (інтервал 5 років), з дати події минуло 63 років
      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      Бібліотека запрошує

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Якій літературі ти надаєш перевагу:
      Історичній
      Пригодницькій
      Детективній
      Містичній
      Фентезі
      Мотиваційній







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2024 г.
          Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua             mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр