www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Постать, якою треба пишатися : (до 105-річчя від дня народження Івана Багряного). Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Ресурси бібліотеки » Наші видання
      Постать, якою треба пишатися : (до 105-річчя від дня народження Івана Багряного).

      Не іменуй же мене поетом, друже мій.
      Я хочу бути тільки людина, яких так мало
      на світі…”.
                                                    
                                                              І.Багряний

       

         2 жовтня 2011 року минає 105 років з дня народження видатного українця, поета, прозаїка, драматурга, художника, публіциста, журналіста і політичного діяча Івана Багряного.
         Народився Іван Павлович Багряний (Лозов'ягін) 2 жовтня 1906 року в селі Куземин у Зіньківському повіті на Полтавщині в родині муляра. Пізніше жив і виростав  у м. Охтирка Харківської (тепер Сумської) області. Про своє дитинство Багряний згадує: “Літературою почав займатися дуже рано, якщо мати за літературну працю дитяче писання віршів. Вірші я почав писати (і то по-українському) ще в російській церковно-приходській школі. Почав їх писати з протесту проти вчителя і вчительки, які мене злісно називали “мазепинцем”, бо я лічив (рахував) в арифметиці не так, як вони веліли, а так, як навчила мати: один, два, три, чотири… Це було завзяте змагання. І от під впливом байок Глібова та “Катерини”Шевченка, які я дістав нелегально, я почав писати войовничі вірші в другому класі церковно-приходської школи восьмирічним хлоп'ям”.
         У 1916-1919 роках продовжував навчання у вищій початковій школі м. Охтирки. Там він був редактором журналу “Надія”, що виходив українською мовою. Сім'я Лозов'ягіних жила незаможно, нестатки давалися взнаки і це позначилося на освіті здібного до науки Івана. То були важкі роки, коли знесилена світовою війною Україна виборювала собі державність. У 1920 році Іван став свідком того, як бійці винищувального загону закатували до смерті його діда-пасічника та дідового сина за приналежність до армії С.Петлюри. Загнали на Соловки і другого дядька, звідки той не повернувся. Очевидно, в ті роки у душі юнака заліг тяжкий камінь непокори режимові.
         Після закінчення вищої початкової школи у 1920 році він вступив в Охтирську технічну школу, де навчався слюсарній справі. Згодом, залишивши тут навчання, переходить до Краснопільської художньо-керамічної профшколи, яку закінчив у 1923 році. Тоді Багряний ще вірить у перебудову суспільства, бере активну участь у тогочасному місцевому молодіжному русі. Щоб глибше пізнати життя і збагатитись враженнями, побував на Донбасі, в Криму, на Кубані. Деякий час працював ілюстратором у Кам'янець-Подільській газеті “Червоний кордон”. Наприкінці 1925 року під своїм першим псевдонімом “І.Полярний” видає в Охтирці невелику збірочку “Чорні силуети. П'ять новель'.
         Восени 1926 року вступив до Київського художнього інституту, де навчався на малярському факультеті до 1929 року. Вже на першому курсі перед Багряним виникла загроза опинитися за межами інституту. Матеріальна скрута й відсутність допомоги… Інститут він закінчив, однак через політичну “неблагонадійність” його не допустили до захисту диплома, бо мав ще й інший “фах” – літературу, в якій виражав свої антирежимні, антикомуністичні погляди.
         Літературну кар'єру розпочав у 1926 році в Києві. Тут, у журналі “Глобус”було видрукувано його перший вірш “В місто”. Вступаючи в літературу, за звичаєм тих часів, обрав собі промовистий псевдонім: Багряний. Організаційно Іван Багряний належав до літературної організації МАРС (Майстерня Революційного Слова), до якої входили так звані “попутники”, тобто письменники “непролетарські”: В.Підмогильний, Б.Антоненко-Давидович, Г.Косинка, Є.Плужник, Т.Осьмачка та інші. Київські літератори охоче ввели в своє коло молодого і талановитого поета, який в цей час активно друкувався у журналах “Глобус”, “Всесвіт”, “Життя і революція”, “Червоний шлях”та інших. Молодого поета І.Багряного радують часи відносного спокою і відбудови, які наступили після революції і громадянської війни. Молодість та любов до рідної землі надихають його на створення ліричних віршів – гімнів людині праці і природі:

      Осанна ж їм
      Трудівникам невпинним,
      Що йдуть з упертістю дрібної комашні
      Робить основу небувалого донині…
                                  (“Товаришам”, Глобус, 1927 р.).

         Та молодий поет бачить і те, що сподівання людей на покращення життя поступово стають марними.

      О, краю мій! О, мій народе сірий!
      У перший раз (за скільки це віків?)
      Підвів ти голову затуркану без міри…
      І знов хотять запхнуть тебе у прірву,
      У прірву рабства, в царство батогів.
                                  (“Газават”, 1927 р.)

         Подібні мотиви і в інших поезіях, видрукуваних в цей період: “Монголія”, “Туман”, “Батіг”, “Маяк”.
         Невдовзі одна за одною з'являються збірки поезій “До меж заказних” (1928), до якої входять переважно раніше видрукувані твори: “В поті чола”(1930), поеми “AveMaria” (1929). У присвяті до поеми І.Багряний пише: “Вічним бунтарям і протестантам, всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, всім скривдженим, зборканим і своїй бідній матері крик свого серця присвячує автор”.
         Критика уважніше починає придивлятися до творчості молодого автора. У 1930 році виходить віршований роман “Скелька”. В його основу лягла місцева легенда про те, як у ХVІІІ столітті селяни, вчорашні козаки, доведені до відчаю здирництвом, насильством, знищили російський монастир, оплот русифікації й покріпачення. В усіх історичних подіях Багряний бачить одне – національне поневолення України, за що й охрестили його співцем куркульської ідеології.
         1928-1930 роки – це зоряний час Багряного-письменника: виходять друком поеми “Батіг”, “Вандея”, “Собачий бенкет”, “Гутенберг”, епопея “Комета”та інші. Виразно заявляє про себе й у прозі. Журнал “Всесвіт”опублікував два його оповідання “В сутінках”та “З оповідань старого рибалки”.
         Більшовицька критика піддає письменника гострому осуду, називає його “антисовєтським”, “куркульським ідеологом”. Над головою І.Багряного почали збиратися хмари. У 1932 році він пише два компромісні нариси, які могли б охарактеризувати його як співця сталінської колективізації. Їх об'єднана назва “Крокви над табором”. Проте, восени 1932 року у Харкові письменник був заарештований. Це сталося серед білого дня, на очах у перехожих. До Багряного підійшов агент НКВД у цивільному і наказав іти за ним.
         Цілий рік тримали Багряного у камері смертників Харківської в'язниці. “При першому арешті в ГПУ, по рокові сидіння в камері самотнього ув'язнення, мені пропонували орден, якщо я здамся, засуджу офіційно, в пресі, своє минуле і всіх своїх соратників, засуджу свою літературну творчість, як класово ворожу, тощо й напишу велику поему про Сталіна. Я все це відкинув геть” – згадував І.Багряний. 1933 року його засудили на п'ять років заслання й вивезли на Далекий Схід. Вже через два роки він тікає і переховується у знайомих українців в Зеленому Клині. Того ж року Іван Павлович одружується і в нього народився син Борис. Згодом він насмілюється приїхати додому, де його через чотири дні за доносом сусіда заарештовують. Два роки і чотири місяці письменник просидів у Харківській в'язниці, з них 83 дні – у камері смертників. І так було аж до приходу німців. На волю І.Багряний вийшов із підірваним здоров'ям – у нього починають розвиватися сухоти. Всі ці в'язничні поневіряння і лягли згодом в основу роману “Сад Гетсиманський”.
         Період життя з 1940 по 1945 рік – мало досліджений. Під час окупації німцями Охтирки І.Багряний працює і декоратором у театрі, і в газеті “Голос Охтирщини”. Деякий час письменник перебував в ополченні. У 1942 році його мало не розстріляли фашисти та якимось дивом смерть оминає його.
         Після визволення Охтирки Радянською армією Багряним знову зацікавилося НКВД, тому він залишає Охтирку, йде на захід. В 1943-1944 роках він у лавах українських повстанців, які боролися з німецькими завойовниками, пише пісні, коломийки, готує листівки, бере участь у підготовці й організації політичного центру українського підпілля.
         У надзвичайно складних і небезпечних умовах у гірському селищі Моршин, недалеко від Львова, він лікується від туберкульозу і за декілька тижнів пише роман “Тигролови”. Цей роман на літературному конкурсі у Львові був нагороджений першою премією (разом із повістю Т.Осьмачки “Старший боярин”). Григорій Многогрішний – герой роману “Тигролови”не змирився із своїм насильницьки нав'язаним йому статусом в'язня і залишився людиною. Сюжетна канва роману вибудувана на “полюванні” майора НКВС Медвина – цього новітнього тигролова –  за гордим, не прирученим тоталітарною системою молодим хлопцем із України, який у тайзі знайшов земляків, друзів, кохання. Григорій Многогрішний перемагає. Перемагає тому, що не озлобився, не втратив у собі людське, зберіг доброту, здатність співчувати і вірити, що людина повинна вистояти за будь-яких обставин. Згодом роман “Тигролови”видавався англійською мовою в Канаді, США, Англії.
         Літом 1944 року І.Багряний намагався через Карпати пробратися в Словаччину, але під час облави на емігрантів його схопили і відправили до Німеччини. Хворому письменнику довелося бути “остарбайтером”. Невдовзі він тікає в Тіроль, далі в Інсбрук (Австрія), нарешті оселяється в Новому Ульмі (Німеччина) і включається в активну роботу української еміграції.
         У холодній кухні табору для  переміщених осіб Іван Багряний за одну ніч написав пристрасний памфлет “Чому я не хочу вертатись до СРСР?”. Автор пояснює всім, чому він не хоче повертатися на “родіну”. Для багатьох людей дивно: як це можна втікати від своєї Вітчизни? Багряний каже, що його Вітчизна – Україна – сниться йому щоночі, бо там лежать кості його пращурів, могила матері. Але він не може туди повернутися, бо там більшовики і знов можуть кинути його і таких як він у тюрму. В авторському епіграфі він писав: “Я вернуся до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, у Європі, і там, по сибірських концентратах, тоді, коли тоталітарна кривава система буде знесена так, як і гітлерівська”. Памфлет відіграв значну роль у вирішенні долі нашої політичної еміграції.
         У 1946 році виходить збірка поезій “Золотий бумеранг”. До збірки ввійшли твори, які раніше не друкувалися, зокрема із забороненої цензурою книги “В поті чола”, “Шахтар”, “Годинникар”, “Маляр”, “Швачка”, “Ратай”. У збірці також вперше було надруковано поему “Гуляй-Поле”, в якій поет зображує жахливу картину людського буття на землі, спотвореній війнами:

      Лежить Гуляй-Поле в крові і сльозах
      Потоптане, смертю розоране,
      В бомбових кратерах і черепах,
      В гільзах, в ожугах, в м'язах, в трісках…
      І навіть не крячуть ворони –
      Жахаються круки, минають здаля, –
      Шкіриться жаско, смердить земля…

         Водночас, ця поема – і віра в те, що люди схаменуться, зрозуміють, біля якої прірви вони опинилися. Збіркою “Золотий бумеранг” І.Багряний ніби підводить риску своєї поетичної творчості.
         У 1947-1948 роках виходять твори: драматична, виспівана в камері смертників повість “Морітурі”, комедія-сатира “Генерал”, повість-вертеп “Розгром”. Та справжньою подією в українському літературному житті став вихід  у 1950 році роману І.Багряного “Сад Гетсиманський”. В основі своїй роман автобіографічний, написаний на підставі перебувань письменника у слідчих камерах Харківського НКВД та в тюрмі на Холодній Горі. Як зізнається автор, майже всі прізвища у романі є правдиві.
         Син коваля Андрій Чумак утікає з тюрми додому. На похорон батька. На поминках зібралася осиротіла родина: матір, Андрій, троє старших і видатних братів: командир дивізії Микола, моряк Михайло, льотчик-орденоносець Сергій та сестра Галя, дівчина-підліток та священик. Окрім них, Андрія бачив ще й візник. І от несподівано перед світанком прийшов до хати начальник НКВД і забрав “націоналіста”. Герой проходить кола пекла, а мозок випікає одна думка: “Хто зрадив?”. Цей роман приніс черговий успіх і славу авторові. Відомий російський демократ О.Солженіцин наважився писати про ГУЛАГи і сталінські концентраки лише через 20 літ.
         У 1953 році виходить у світ “Огненне коло” – повість про трагедію під Бродами. Це одна із найтяжчих тем усієї нашої визвольної боротьби. В основі твору – криваві події недавньої української історії про трагічну загибель української дивізії “Галичина”, сформованої в  структурі німецьких військ і розбитої двома могутніми арміями – фашистською і радянською у Львівській області влітку 1944 року.
         Після “Огненного кола”побачили світ віршована повість-сатира “Антон Біда – Герой Труда” (1956), роман “Маруся Богуславка” (1957), перша частина незавершеної трилогії “Буйний вітер”, роман “Людина біжить над прірвою”, який вийшов друком у 1965 році, вже після смерті письменника. Цей роман – про трагедію людей, затягнутих у вир світової війни і про мужність героя в непростій ситуації.
         Особливого значення письменник надавав творам для дітей. Ще у 1947 році була написана “Казка про лелек та Павлика-мандрівника”, у 1960 році – “Телефон”.
         Іван Багряний плідно займався не лише літературою, а й політичною діяльністю. Разом із друзями-однодумцями організував Українську Революційно-Демократичну Партію, в якій згуртовує найкращих, відданих українській справі людей. До останніх днів життя він був її незмінним Генеральним секретарем. У період з 1952 по 1963 рік він був також головою Української Національної Ради. Незважаючи на гучні титули і посади, І.Багряному жилося важко і скрутно. І хоча письменник мав родину, в якій знаходив підтримку, морально в еміграції йому жилося досить важко. Його тероризували наклепами, тримали у психологічному напруженні. У 1956 році старшого сина Бориса, який жив в СРСР, змусили виступити по радіо з публічним викриттям і критикою на батька. Потрібно врахувати і те, що письменник останні 15 років життя був важко хворий на сухоти, а потім ще й на цукровий діабет. Фактично з 1948 року він майже не виходив з лікарень. Коли вже не міг працювати за столом, йому зробили для письма спеціальну дошку, яку, лежачи на лікарняному ліжку, він ставив на груди. До останнього подиху змагався І.Багряний за злагоду межи людьми, за право кожного народу жити в мирі і вільно на своїй землі.
         Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Поховано його на цвинтарі в Новому Ульмі. На надгробній плиті викарбувані слова із “Золотого бумерангу”:

      Ми є. Були. І будем ми.
      Й Вітчизна наша з нами.

         Високе почуття гідності, віри в щасливе майбутнє на нашій “і своїй землі” залишив своїм нащадкам І.Багряний – письменник, патріот, політичний діяч. Життєвий подвиг письменника було високо оцінено в незалежній Україні. У березні 1992 року Івана Багряного посмертно нагороджено найвищою відзнакою нашої держави – Національною премією України імені Тараса Шевченка.

      ТВОРИ ІВАНА БАГРЯНОГО:

      ♦ Багряний І.П. Вибрані твори / І.П.Багряний ; упоряд. текстів та передм. М.А.Балаклицького. – Х. : Ранок, 2009. – 288 с. – (Українська муза).
      ♦ Багряний І.П. Вибрані твори / І.П.Багряний ; вступ. ст., упоряд. і прим. Г.М.Жуковська. – К. : Книга, 2007. – 368 с.
      ♦ Багряний І.П. В сутінках / І.П.Багряний // До першоджерел! Українське розстріляне відродження. – К., 2004. – С. 71-78.
      ♦ Багряний І.П. Вірю : хрестоматія / І.П.Багряний. – Х. : Фундація ім. І.Багряного, 2000. – 543 с.
      ♦ Багряний І.П. До Ворскли, по рибу : оповідання / І.П.Багряний; худож. В.Євдокименко. – К. : Веселка, 1995. – 16 с.
      ♦ Багряний І.П. До Ворскли, по рибу : оповідання / І.П.Багряний // Дивосвіт “Веселки” : антологія літератури для дітей та юнацтва. – К., 2005. – С. 293-295.
      ♦ Багряний І.П. З камери смертників ; Гуляй поле ; Морітурі / І.П.Багряний. – Львів : Сполим, 2000. – 160 с.
      ♦ Багряний І.П. Казка про лелек та Павлика-мандрівника / І.П.Багряний // Українська дитяча література. – К., 2002. – С. 491-499.
      ♦ Багряний І.П. Людина біжить  над прірвою : роман / І.П.Багряний. – К. : Укр. письменник, 1992. – 320 с.
      ♦ Багряний І.П. Рідна мова / І.П.Багряний // Читай-місто : читанка для учнів 5-6 кл. – Х., 2003. – С. 458-459.


      ♦ Багряний І.П. Сад Гетсиманський : роман / І.П.Багряний. – К. : Дніпро, 1992. – 511 с.
      ♦ Багряний І.П. Тигролови : роман та оповідання / І.П.Багряний ; упоряд. О.С.Гаврильченка, А.П.Коваленка ; худож. оформл. О.В.Набоки. – К. : Молодь, 1991. – 264 с.
      ♦ Багряний І.П. Тигролови : роман / І.П.Багряний. – К. : Наукова думка, 2007. – 368 с. – (Бібліотека школяра).
      ♦ Багряний І.П. Тигролови : роман / І.П.Багряний ; упоряд. М.А.Балаклицький. – Х. : Ранок, 2009. – 256 с. – (Українська муза).

      МАТЕРІАЛИ ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ
      ІВАНА БАГРЯНОГО:

      Іван Багряний (1906-1963) / Інші псевдоніми – Полярний, Дон Кочерга // Усі українські письменники. – Х., 2007. – С. 142-147.
      Іван Багряний (1906-1963) // Жулинський М. Слово і доля. – К., 2006. – С. 511-528.
      ♦ Балаклицький М. “Нова релігійність” Івана Багряного : наукова монографія / М.Балаклицький. – К. : Смолоскип, 2005. – 167 с.
      ♦ Волошина Н. Іван Багряний (Іван Павлович Лозов'ягин) 1906-1963 / Н.Волошина // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – № 3. – С. 2-5.
      ♦ Волошина Н. Незабутній Іван Багряний (1906-1963) / Н.Волошина // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2008. – № 12. – С. 10-13.
      ♦ Гаєвська Р.С. Мала проза Івана Багряного : новела “Мадонна”, оповідання “Пацан” / Р.С.Гаєвська // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – № 6.
      ♦ Горячок І. “Хай не повернеться засуджене повік, хай не відновиться закопане, зарите…” : до вивчення памфлета І.Багряного “Чому я не хочу вертатись до СРСР?” / І.Горячок // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – № 8. – С. 20-21.
      ♦ Гриневич В. Іван Багряний – митець і особистість / В.Гриневич // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – № 5, № 6.
      ♦ Данилишина Т. Жага до життя : неоромантичні мотиви у творчості Д.Лондона та І.Багряного / Т.Данилишина // Українська мова та література. – 2006. – № 41-43. – С. 55.
      ♦ Іван Багряний : програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести / авт.-упоряд. І.Роздельська. – К. : АртЕк, 2001. – 62 с. : ілюстр. – (УСЕ для школи).
      ♦ Коновал О. Постать, якою треба пишатися : Іван Багряний / О.Коновал // Літературна Україна. – 2006. – 14 вересня.
      ♦ Лілік О. “Нуль, що кинув виклик вічності” : історичні коментарі до роману І.Багряного “Сад Гетсиманський” / О.Лілік // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – № 10. – С. 51-53.
      ♦ Лілік О. Роман І.Багряного “Сад Гетсиманський” : вивчення в школі / О. Лілік // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2007. – № 2. – С. 12-14.
      ♦ Лілік О. “Страшний документ комуністичної доби” : урок за романом І.Багряного “Сад Гетсиманський” / О.Лілік // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – № 9. – С. 28-30.
      ♦ Мисевич М. Українська еміграційна література / М.Мисевич // Українська мова та література. – 2010. – № 46-47. – С. 15-22.
      ♦ Нестеренко П. Овіяний романтикою героїзму : до 100-річчя від дня народження І.Багряного / П.Нестеренко // Урядовий кур'єр. – 2006. – 3 жовтня.
      ♦ Осадчук І. “Я хочу бути тільки людиною…” : життєвий і творчий шлях Івана Багряного / І.Осадчук // Українська мова та література. – 2007. – № 12. – С. 21-22.
      ♦ Пестрецова О.М. Іван Багряний. “Б'є крильми птах” : метод. поради щодо вивчення тексту / О.М.Пестрецова // Українська література в загальноосвітній школі. – 2011. – № 16-18. – С. 61-68.
      ♦ Подобєд О. Кіносценарні задуми Івана Багряного / О.Подобєд // Історія України. – 2010. – № 1. – С. 7-8.
      ♦ Привалова С. Художня мова як засіб розкриття ідейного змісту твору : за повістю І.Багряного “Огненне коло” / С.Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – № 12. – С. 20-23.
      ♦ Приходченко К.І. Сумління нації. Есеї про письменників : Яр Славутич, Іван Багряний / К.І.Приходченко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. – № 11. – С. 31-35.
      ♦ Радзієвський В. “Місячна соната” Бетховена як виражений засіб у романі Багряного “Сад Гетсиманський” / В.Радзієвський // Дивослово. – 2007. – № 8. – С. 15-20.
      ♦ Слоньовська О. Анатомія національної української ідеї в “Огненному колі” Івана Багряного / О.Слоньовська // Дивослово. – 2004. – № 1. – С. 5-13.
      ♦ Слоньовська О. Мистецтво – завжди національне! : міфопоетична парадигма переваги окупованої нації у повісті-вертепі І.Багряного “Розгром” / О.Слоньовська // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – № 5. – С. 96-106.
      ♦ Сотник Л.І. Іван Багряний Аве Марія”: урок за поемою / Л.І.Сотник // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – № 8.
      Той, що біг над прірвою… : до 100-річчя від дня народження І.П.Багряного // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2006. – ІVквартал. – С. 26-31.
      ♦ Трусевич Н. “Пам'ятай, що кажу…” : за творами І.Багряного, В.Барки, О.Довженка / Н.Трусевич // Українська мова та література. – 2006. – № 1-2. – С. 15-17.
      ♦ Яценко Т. Вивчення творчості Івана Багряного в 9 класі : компетентний підхід / Т.Яценко // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 5. – С. 39-45.

      НА ДОПОМОГУ ВИВЧЕННЮ РОМАНУ
      І.БАГРЯНОГО “
      ТИГРОЛОВИ”

      ♦ Ігнатьєва Н. Романтичне й реалістичне : жанрова своєрідність роману І.Багряного “Тигролови” / Н.Ігнатьєва // Українська мова та література. – 2007. – № 37-39. – С. 50-51.
      ♦ Білоус Н. Вивчення роману Івана Багряного “Тигролови” на тлі історичних подій та явищ із застосуванням інтерактивних методів навчання / Н.Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – № 1. – С. 28-31.
      ♦ Білоус Н. Роман І.Багряного “Тигролови” на історичному тлі : методика вивчення твору / Н.Білоус // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2007. – № 1. – С. 13-15.
      ♦ Бородіна Т. Комп'ютер – помічник, господар – текст : урок вивчення нового матеріалу з використанням інформаційних технологій в 11 кл. за романом І.Багряного “Тигролови” / Т.Бородіна // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – № 12. – С. 50-54.
      ♦ Дятленко Т. До проблеми формування в старшокласників уміння аналізувати пейзаж у прозових творах різних художніх систем на прикладі роману І.Багряного Тигролови” / Т.Дятленко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – № 7. – С. 16-20.
      ♦ Королюк Н. Філософське осмислення величі людського духу (за пригодницьким романом І.Багряного “Тигролови”  : урок-дослідження в 11 кл. / Н.Королюк // Українська мова та література. – 2010. – № 46-47. – С. 23-28.
      ♦ Котляр С. Проблематика роману Тигролови”Івана Багряного / С.Котляр // Українська мова та література. – 2010. – № 46-47. – С. 29-34.
      ♦ Логвіненко Н. У сміливих доля завжди прекрасна : вивчення роману І.Багряного “Тигролови” / Н.Логвіненко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2010. – № 6, № 7-8.
      ♦ Мащенко Л.В. Традиції родинного виховання у романі І.Багряного Тигролови” / Л.В.Мащенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. – № 4. – С. 32-36.
      ♦ Пономарьова Т. Дослідження мовного багатства роману Тигролови” Івана Багряного / Т.Пономарьова // Дивослово. – 2007. – № 4. – С. 26-31.
      ♦ Привалова С. Вивчення мови твору на уроці літератури в старших класах : на матеріалі роману “Тигролови”І.Багряного / С.Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – № 5. – С. 32-36.
      ♦ Сітало О. Гуманістична ідея перемоги добра над злом у авантюрно-пригодницькому романі Івана Багряного Тигролови” / О.Сітало // Українська література в загальноосвітній школі. – 2010. – № 2. – С. 20-23.
      ♦ Сергієнко Л.В. Національний менталітет і моральні основи української родини : (за романом “Тигролови” І.Багряного / Л.В.Сергієнко // Все для вчителя. – 2009. – № 23-24. – С. 65-67.
      ♦ Соснова В. У кожного своє щастя? : урок-дискусія в 11 кл. за романом І.Багряного “Тигролови” / В.Соснова // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 1-2. – С. 47-53.
      ♦ Сухорукова А.А. Іван Багряний Тигролови”Версія шкільного аналізу / А.А.Сухорукова // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. – № 2. – С. 22-28.
      ♦ Сухорукова А.А. Шкільна версія роману І.Багряного “Тигролови” : урок в 11 кл. / А.А.Сухорукова // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010 – № 13. – С. 20-25.

       

      Матеріал підготувала                      Суховірська О.А.

      Комп'ютерний набір                        Марчук Л.В.
                                                               Богданова О.Г.

      Відповідальна за випуск                Черноус В.Ю.


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр