www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Спортивна слава Хмельниччини. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Ресурси бібліотеки » Наші видання
      Спортивна слава Хмельниччини.

      ДОРОГІ ДРУЗІ!

          Наша рідна Хмельниччина – правічна подільська земля, багата не лише на героїчну історію, талановитих та працьовитих людей, а й знаменита своїми спортсменами-олімпійцями. Вагомими досягненнями на міжнародній арені вони прославили Хмельниччину та Україну.
          Вам, юним, варто знати імена видатних спортсменів – чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, які народилися, проживали в нашому краї, навчалися, представляли Хмельниччину на різних престижних змаганнях.
          Дане інформаційне досьє познайомить вас із життєписами та найвагомішими досягненнями видатних спортсменів нашого краю. Інформаційні та вебліографічні списки, включені до видання, допоможуть отримати додаткові відомості про розвиток олімпійського руху в краї і тих людей, котрі зробили великий внесок у популяризацію спорту в Україні.
          Матеріал розташований у двох розділах за алфавітом прізвищ спортсменів-чемпіонів та призерів олімпійських та паралімпійських ігор, а в інформаційних списках – за алфавітом прізвищ авторів та назв статей. Для зручності в користуванні у кінці видання є іменний покажчик олімпійців та паралімпійців Хмельниччини.
          Отож, читайте, більше дізнавайтеся про успіхи спортсменів-земляків та  самі старайтеся примножувати спортивну славу рідного краю.

      СПОРТСМЕНИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ – ЧЕМПІОНИ ТА
      ПРИЗЕРИ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

      БЕХ Марина Олександрівна

      Розбіг, політ, піску фонтани,
      І ось встановлено рекорд.
      Дарують оплески вам фани
      І славлять цей нелегкий спорт!

                          (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими
                          сторінками Хмельниччини”)

          Цього ж року Марина Бех стала світовим лідером літнього сезону  у стрибках  в довжину  (6 м 47 см)  серед  дівчат  1994  року народження та чемпіонкою ХІ  Європейського юнацького олімпійського фестивалю в стрибках у довжину (6 м 25 см).
          В наступному році (2012 р.) Марина зайняла 8 місце на чемпіонаті світу серед юніорів. Всі роки навчання в університеті дівчина успішно поєднувала із тренуваннями та спортивними досягненнями.
          У 2013 р. вона стала учасницею чемпіонату Європи серед дорослих у Великій Британії, в цьому ж році – бронзовою призеркою чемпіонату Європи в Італії, учасницею дорослого чемпіонату світу в м. Москві. Далі – фіналісткою чемпіонату світу в США (2014 р.), учасницею дорослого чемпіонату Європи в приміщенні у Чехії (2015 р.), фіналісткою чемпіонату Європи серед молоді в Естонії (2015 р.), учасницею командного Деканейшена (4 місце) у Франції (2015 р.).
          І сьогодні Марина Бех прагне досягти ще більших вершин у легкій атлетиці, продовжує активно та наполегливо тренуватися під керівництвом свого тренера.
          За вагомі досягнення у спорті Марина Бех у 2011 р. нагороджена нагрудним знаком Міністерства освіти і науки, молоді та спорту “Гордість та надія України”.

      Прочитайте про Бех Марину Олександрівну:

      ♦ Бех Марина Олександрівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 58-60.

      ***

      ♦ За вагомі успіхи // Подільський кур'єр. – 2011. – 1 верес.
      ♦Гординський В. “Підготовку не форсуємо” : М.Бех знову підтвердила свою майстерність у стрибках в довжину / В.Гординський // Поділля. – 2012. – 7 черв.
      ♦ Дружбан Н. Марина Бех розпочала літній сезон / Н.Дружбан // Подільські вісті. – 2017. – 11 трав.

      ♦  Флентін В. Дуель виграла Марина / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 23 черв.
      ♦ Флентін В. Із Бреста – з нагородою / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2010. – 9 груд.
      ♦ Флентін В. Марина Бех розпочинає літній сезон / В.Флентін // Проскурів. – 2017. – 18 трав.
      ♦ Флентін В. Нагороди з Білорусі / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 10 берез.
      ♦ Флентін В. Перемога Марини Бех / В.Флентін // Проскурів. – 2012. – 31 трав.
      ♦ Флентін В. Тріумф у Туреччині / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 4 серп.
      ♦ Холод В. “Травма вносить свої корективи” : М.Бех стала бронзовою призеркою на чемпіонаті України серед молоді, але нагорода не потішила ні її, ні тренера / В.Холод // Поділля. – 2012. – 21 черв.
      ♦ Цимбалюк О. Бех і Сідорська поїдуть на чемпіонат світу / О.Цимбалюк // Проскурів. – 2011. – 30 черв.
      ♦ Цимбалюк О. Марина Бех: “Спорт – це постійна боротьба за життя і слабким тут не місце…” / О.Цимбалюк // Проскурів. – 2011. – 10 лют.

      ***

      – Бех Марина Олександрівна[Електронний ресурс]. – Режим доступу:      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%85_%D0%9C%D0%B0%
      D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1
      %81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

       // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Марина Бех, легкоатлетка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
      https://vsim.ua/top-25-khmelnytchanok/top-25-marina-beh-legkoatletka-10317923.
      html // ТОП-25
      успішних хмельничанок. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Спортсменка Марина Бех: “Доля посміхається тим, хто вміє долати труднощі” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://ye.ua/news/news_10405.html //Є. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      БОНДАРЧУК Анатолій Павлович

      Ну, ось уже примхливий молот
      Взяв і розкручує атлет,
      Й, признатись чесно, наче холод,
      Якось по тілу пропливе…
      Ось, ось і вирветься ця груда,
      І полетить зі свистом з рук,
      Якась із спроб рекордом буде,
      Здійме трибун шалений звук!

                          (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими
                          сторінками Хмельниччини”)

          Легкоатлет, чемпіон ХХ Олімпійських ігор, бронзовий призер ХХІ олімпійських ігор, чемпіон СРСР, чемпіон Європи, заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР.
         Бондарчук А.П. народився у 1940 р. в місті Старокостянтинів Хмельницької області. Легкою атлетикою почав займатися під час навчання в Старокостянтинівській школі № 6. Захопився метанням ядра та дисків, часто виступав у багатоборстві. Далі навчався у Кам'янець-Подільському педінституті на факультеті фізвиховання, який закінчив у 1962 р. До речі, у 1987 р. Бондарчук А.П. захистив дисертацію, став доктором педагогічних наук. А спортивна доля нашого земляка склалася досить цікаво і успішно.
          Багатоборством він успішно займався в інституті, встановлював рекорди області в метаннях диска, досягнувши найкращого результату в 50,88 м.
          Продовжував тренування і в Рівному, куди був направлений на   роботу,  а   потім   переїхав   до   Києва. Вдосконалюючи  свою майстерність, Анатолій Павлович неодноразово виступав за збірну команду України та СРСР. Брав участь у 55-ти міжнародних турнірах, у 42-х ставав переможцем. Був визнаний найкращим легкоатлетом України та Радянського Союзу (1970 р.). У 1976-1989 роках був старшим тренером збірної команди Радянського Союзу з метання молота.
          Найзорянішими роками нашого земляка Бондарчука А.П. були семидесяті. У 1972 році на ХХ Олімпійських іграх у Мюнхені він став чемпіоном із метання молота – 75,50 м та у 1976 р. у Монреалі став бронзовим призером з метання молота – 75,48 м.
          У 80-х роках він працював на кафедрі легкої атлетики Київського державного інституту фізичної культури, а з 1992 р. – тренером за кордоном в країнах Близького Сходу та в Канаді.
          Бондарчук А.П. є автором праць з питань тренувального процесу в легкоатлетичних метаннях, засновником нового напрямку підготовки метальників молота. А ще – Анатолій Павлович був знаючим і успішним тренером. Він підготував дворазового олімпійського чемпіона Юрія Сєдих та призера Олімпійських ігор та світу Юрія Тамма.
          З 2010 року в місті Кам'янці-Подільському проводиться відкритий чемпіонат Хмельницької області з легкоатлетичних метань на честь олімпійських чемпіонів 1972 р. Анатолія Бондарчука та Фаїни Мельник.
          За високі заслуги у спорті Бондарчук А.П. був удостоєний державних нагород: орденом “Знак Пошани” (1972 р.), орденом Трудового Червоного Прапора (1976 р.), орденом “Дружби народів” (1985 р.).

      Прочитайте про Бондарчука Анатолія Павловича:

      ♦ Фомін С.К. Бондарчук Анатолій Павлович // Енциклопедія Сучасної України. Т. 3. – Київ, 2004. – С. 273.
      ♦ Бондарчук Анатолій Павлович // Олімпійські призери : Хмельницька   область :   до   75-річчя   Хмельницької   області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 6-8.
      ♦ Игры ХХІ Олимпиады // Булатов М.М. Олимпийские игры / М.М.Булатов, С.Н.Бубка, В.Н.Платонов. – Киев, 2013. – С. 27, 35.

      ***

      ♦ Флентін В. Тактика “першої спроби” підняла Бондарчука і його вихованців на олімпійський п'єдестал / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2010. – 10 черв.

      ***

      – Бондарчук Анатолій Павлович [Електронний ресурс].
      – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%
      D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%
      D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%
      D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Бондарчук Анатолий Павлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
      http://infosport.ru/person/legkaya-atletika/bondarchuk-anatolii //Легкая атлетика. – Заголовок з екрана. – Мова рос.

                                           ВЕШКО Валерій Іванович

      Лише сказати варто: “Вешко!”, –
      Як тремом повниться душа,
      Бо золотою була стежка,
      Що до зіркового ковша.

                          (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими
                          сторінками  Хмельниччини” 

          Семиразовий чемпіон світу з веслування на байдарках і каное, чотириразовий чемпіон Радянського Союзу, переможець багатьох регат республіканського і союзного значення, заслужений майстер спорту.
          Народився Вешко В.І. 2 січня 1966 р. в місті Волочиську Хмельницької області. В дитинстві захоплювався багатьма видами спорту – футболом, велоспортом, але в результаті вибір зробив на користь веслування.
          Активно займатися веслуванням на байдарках та каное почав в одинадцять років, згодом проходив підготовку у Хмельницькому під керівництвом тренера Ю.П.Корнілова, був членом спортивних товариств “Колос” та “Буревісник”.
          Валерій успішно навчався у Хмельницькому технологічному інституті, потім – служив у армії і продовжував тренуватися, адже служив у спортивній роті. “Ці півтора року перетворили мене із звичайного спортсмена на професійного, оскільки у роті була велика конкуренція і для того, щоб мати змогу тренуватися там і отримувати підготовку, потрібно було витримувати досить великі навантаження. Хто їх витримував, в того і з'являлися результати” – згадував згодом спортсмен в одному  з інтерв'ю. В армії Валерій сів в один човен із Юрієм Гуріним, із ним він був пліч-о-пліч з 1985  до 1992 р. в двійках і четвірках у різних видах програм. Вже у 1986 р. їх команда стала чемпіоном     Радянського Союзу. У 1987 р. вони стали чемпіонами світу, де захищали честь країни в німецькому Дуйсбурзі (золото за перемогу в двійках на 1000 м і срібло в двійках на 500 м).
          В якості запасного екіпажу були на літніх Олімпійських іграх 1988 р. в Сеулі. Практично щорічно до 1992 р. Валерій Вешко разом із Юрієм Гуріним ставали чемпіонами світу.
          У 1989 р. Валерій Вешко побував на світовому чемпіонаті в болгарському Пловдиві. Там він піднімався на п'єдестал пошани тричі: виграв золоті медалі в четвірках на 500 та 1000 метрів, а також бронзову медаль в двійках на 1000 метрів. Через рік на аналогічних змаганнях в польській Познані майже повторив минулорічний результат: здобув золоті медалі у четвірках на 500 і 1000 метрів. А в 1991 р. на чемпіонаті світу в Парижі знов отримав перемогу в програмах чотиримісних каное на дистанціях 500 і 1000 метрів. Невдовзі по закінченні цих змагань Вешко В.І. вирішив завершити спортивну кар'єру. За видатні заслуги у спорті наш земляк удостоєний звання “Заслужений майстер спорту СРСР”.
          Валерій Іванович повернувся у рідні краї. З 1997 р. очолює управління молоді і спорту в місті Хмельницькому.

      Прочитайте про Вешка Валерія Івановича:

      ♦ Грот Ю.І. Вешко Валерій Іванович / Ю.І.Вешко // Енциклопедія Сучасної України. Т. 4. – Київ, 2005. – С. 328.
      ♦ Швайка І. Валерій Вешко: “Спорт у нашому місті має неабиякі досягнення” / І.Швайка // Проскурів. – 2003. – 7 лют.

                  ***

      – Вешко Валерий Иванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
      http://wiki-org.ru/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%88%D0%BA%D0%BE,_%D0%92%D0%B0%D0%
      BB%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0
      %B2%D0%B8%D1%87 // Википедия. – Заголовок з екрана. – Мова рос.

      – Валерій Вешко: колишніх чемпіонів не буває  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://vsim.ua/lyudi/valeriy-veshko-kolishnih-chempioniv-ne-
      buvae-10323804.html//
      Всім. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ГВОЗДИК Олександр Сергійович

          Боксер, бронзовий призер ХХХ Олімпійських ігор (2012 р.), переможець кубка Європи, пере-можець чемпіонату світу серед студентів. Чемпіон України, заслужений майстер спорту.
          Народився в Харкові у 1987 р. Закінчив Харківський Національний педагогічний університет ім. Г.Сковороди та Національний університет “Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого”. У 2008 р. став переможцем чемпіонату світу серед студентів, а у 2010-му – переможцем кубка Європи. Олександр Гвоздик представляє ФСТ “Україна”, Харківську і Хмельницьку області. Неодноразово в ці роки ставав чемпіоном України у ваговій категорії 81 кг. Наполегливі тренування принесли Олександру гарні результати і в наступні роки: 5-е місце в чемпіонаті світу (2011 р.) та бронзову медаль на ХХХ Олімпійських іграх у Москві (2012 р.).
          За заслуги у спорті цей молодий боксер нагороджений орденом “За заслуги” ІІ ступеня та почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

      Прочитайте про Гвоздика Олександра Сергійовича:

      ♦ Цимбалюк О. Гвоздик – третій, Мерлені – ні з чим / О.Цимбалюк // Проскурів. – 2012. – 16 серп.
      ♦ Флентін В. Відгомін Лондона / В.Флентін // Проскурів. – 2012. – 8 листоп.

      ***

      – Гвоздик Олександр Сергійович [Електронний ресурс].– Режим доступу:
       
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B8%D0%BA_%
      D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A1%D0
      %B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Гвоздик Олександр Сергійович [Електронний ресурс] . – Режим доступу:
      https://sites.google.com/site/boxinginukraine/gvozdik-oleksandr-sergijovic //BoxinginUkraine. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Гвоздик Александр Сергеевич [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
      http://wikivisually.com/lang-ru/wiki/%D0%93%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B8%D0%BA,_%D0
      %90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A1%D0%B5%D1
      %80%D0%B3%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // WikiVisually
      . – Заголовок з екрана. – Мова укр. 

      ГОТФРІД Денис Рудольфович

          Важкоатлет, бронзовий призер ХХVІ Олімпійських ігор (1996 р.), чемпіон світу (1999, 2000 рр.), чемпіон Європи (1997, 1999 рр.), багаторазовий переможець та призер міжнародних та всеукраїнських змагань з важкої атлетики, заслужений майстер спорту.
          Готфрід Д.Р. народився у м. Магнітогорськ (Росія) у 1975 р. У спорт хлопчика привів батько, побачивши у нього чималі спортивні здібності. Вже у п'ятнадцять років Денис став призером першості Росії та СРСР з важкої атлетики серед юнаків. А в наступному році став майстром спорту.
          Переїхавши до України, закінчив Київський Національний університет фізичної культури і спорту. Важкою атлетикою професійно почав займатися в м. Луганську у 1991 р., а в 1996-му Денис Готфрід завойовує бронзову медаль на літніх олімпійських іграх в Атланті.
          Через два роки, на прохання колишнього мера міста Хмельницького  Михайла Чекмана, великого шанувальника спорту, штангіст починає представляти на змаганнях Хмельниччину. Тут його талант розкрився на повну силу. У 1999 р. Денис Готфрід – чемпіон Європи та світу, а в 2000-му – учасник літніх Олімпійських ігор у Сіднеї, у 2001 р. здобув срібну нагороду на чемпіонаті Європи в Туреччині. І це далеко не повний перелік перемог важкоатлета. Виступав у трьох вагових категоріях: 99 кг, 105 кг, 108 кг. Найкращі його результати: сума двоборства – 443 кг, ривок – 200,5 кг, поштовх – 243 кг.
          Багато років поспіль  перебував  на  службі  у  внутрішніх військах  України,  викладав  загальну  фізичну  підготовку  для підрозділу спеціального призначення. Зараз тренує жіночу збірну команду України з важкої атлетики, проживає в м. Києві.
          За високі заслуги перед Україною та перемоги у спорті Готфрід Денис Рудольфович має високі нагороди: він кавалер Хреста Слави, удостоєний ордена “За заслуги” ІІІ ступеня та почесної відзнаки Президента України.

      Прочитайте про Готфріда Дениса Рудольфовича:

      ♦Готфрід Денис Рудольфович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 29-30.
      ♦ Драга В.В. Готфрід Денис Рудольфович / В.В.Драга // Енциклопедія Сучасної України. Т. 6. – Київ, 2006. – С. 335.
      ♦ “Сподіваюся на себе” // Зірки Олімпійського спорту України. 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 36.

      ***

      ♦ Борисенко М. Олімпійська Греція аплодувала хмельничанину / М.Борисенко // Проскурів. – 1999. – 3 груд.
      ♦ Балема Р. А чемпіоном став Готфрід / Р.Балема // Подільські вісті. – 2002. – 13 груд.
      ♦  Балема Р. Український дуб з німецьким корінням / Р.Балема // Подільські вісті. – 2002. – 31 груд.
      ♦ Мацьоха М. Денис Готфрід – наш чемпіон світу / М.Мацьоха // Поділля-спорт. – 1999. – 10 груд.

      ***

      – Готфрід Денис Рудольфович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%82%D1%84%D1%80%D1%96%D0%B4_%D0%
      94%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%81_%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8C%
      D1%84%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр. 

      ЖОВНІР Ольга Богданівна

      Рух стрімкий, і укол за уколом,
      Нараховує бали суддя,
      Хай удач подарує вам доля,
      У таких вже нелегких боях.

                          (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими
                          сторінками  Хмельниччини”

          Фехтувальниця-шаблістка, Олімпійська чемпіонка (ХХІХ Олімпійські ігри), чемпіонка світу, чемпіонка Європи у командній першості, заслужений майстер спорту.
          Народилася Ольга Богданівна у 1989 р. в м. Нетішині Хмельницької області. Навчалася в Нетішинській школі № 3. З 11 років почала займатися фехтуванням на шаблях в групі Валерія Штурбабіна в місцевій спортивній школі.
          У 2005 році Ольга вступила до Хмельницького Національного університету. Всі роки навчання посилено займалася фехтуванням. З 2007 р. спортсменка у збірній команді України. Вона – представниця Центрального спортивного клубу Збройних Сил України та ФСТ “Україна”.
          У 2008 році на Олімпійських іграх в Пекіні Ольга була запасною в українській команді з фехтування на шаблях. Однак тренери поставили її на фінальний бій замість Галини Пундик, яка виступала у чвертьфіналі і півфіналі. І хоч Ольга нанесла у фіналі лише 6 результативних уколів, українська команда в складі Ольги Жовнір, Галини Пундик, Ольги Харлан і Олени Хомрової здобула перемогу над китайською командою і таким чином отримала золоту медаль.
          “Було дуже складно. Мене виставили лише у фіналі, а до цього фехтувала Галя Пундик. Я відразу попала на сильну суперницю. Була велика психологічна напруга. Але дуже хотілось виграти свій поєдинок, все робила для цього. Впевнена, ми варті цього “золота” і дуже щасливі” – розповідала згодом Ольга.
          А далі – на чемпіонаті світу 2009 р. Ольга Жовнір стала чемпіонкою в складі команди, у 2010, 2011, 2012 роках стала срібною призеркою.
          На чемпіонаті Європи 2010 року Жовнір стала чемпіонкою в командній першості. На чемпіонаті Європи 2009 р. Ольга, на жаль, була лише запасною в складі української команди і в жодному поєдинку участі не брала.
          У 2012 р. Ольга Жовнір зайняла третє місце на етапі Кубка світу в особистих змаганнях.
          За високі досягнення в спорті, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України О.Жовнір отримала звання почесного громадянина м. Нетішина та нагороджена орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

      Прочитайте про Жовнір Ольгу Богданівну:

      ♦ Жовнір Ольга Богданівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 47-49.
      ♦ Недашківська Т.Ю. Жовнір Ольга Богданівна / Т.Ю.Недашківська // Енциклопедія Сучасної України. Т. 9. – Київ, 2009. – С. 630.
      ♦ Танець із шаблями для зухвалих дівчат // Зірки Олімпійського спорту України. 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 154-155.

      ***

      ♦ Героям Пекіна – високі нагороди // Подільський кур'єр. – 2008. – 25-31 груд.
      ♦ Заморока Т. Золото – за українськими фехтувальницями / Т.Заморока // Всім. – 2009. – 9 квіт.
      ♦ Заморока Т. Фехтувальниці Галина Пундик і Ольга Жовнір стали героями / Т.Заморока // Всім. – 2009. – 11 берез.
      ♦ Нетішинські шаблісти підтвердили звання найкращих // Всім. – 2010. – 13 жовт.
      ♦ Флентін В. Олімпійські чемпіони / В.Флентін // Проскурів. – 2009. – 23 лип.
      ♦ Флентін В. Ольга Жовнір – серед сильніших “мушкетерів” світу / В.Флентін // Проскурів. – 2012. – 23 лют.
      ♦ Флентін В. Подільські шаблісти на висоті / В.Флентін // Проскурів. – 2009. – 12 берез.
      ♦ Флентін В. Хмельницькі спортсмени поповнюють українську скарбничку Олімпійських ігор / В.Флентін // Проскурів. – 2008. – 21 серп.
      ♦ Шабля в жіночих руках // Подільський кур'єр. – 2011. – 21 лип.
      ♦ Шевчук І. Золоті наші дівчата / І.Шевчук // Подільський кур'єр. – 2008. – 21-27 серп.
      ♦ Ще одне золото Ольги Жовнір // Подільський кур'єр. – 2009. – 30 квіт. – 6 трав.
      ♦ Якби не фехтування, стала б медиком : олімпійська чемпіонка з фехтування на шаблях Ольга Жовнір // Всім. – 2009. – 2 груд.

      ***

      – Жовнір Ольга Богданівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%80_%D0%9E
      %D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%B
      D%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Жовнір Ольга Богданівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
      http://wikivisually.com/lang-uk/wiki/%D0%96%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%80_%D0%9E
      %D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1
      %96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // WikiVisually
      . – Заголовок з екрана. – Мова укр. 

      ЗАСПА Лариса Леонідівна

          Гандболістка, бронзова призерка ХХVІІІ Олімпійських ігор, призерка чемпіонату світу, чемпіонка юного чемпіонату світу, срібний призер суперкубка Європи серед клубних команд, володарка Кубка кубків європейських країн, бронзова призерка чемпіонату СРСР, одинадцятиразова чемпіонка України, заслужений майстер спорту.
          Заспа Лариса Леонідівна народилася в м. Хмельницькому в 1971 р. Навчалася у ЗОШ № 14 і займалася гандболом у ДЮСШ № 1. Далі удосконалювала свою спортивну майстерність у республіканському спортивному інтернаті в Києві.
          Продовжила навчання в Київському державному інституті фізкультури. Була голкіпером в гандбольних жіночих командах: “Автомобіліст”, “Спартак” (Київ), “Мотор” (Запоріжжя) та грала за клубну команду Словенії. За збірну команду України з гандболу виступала з 1995 по 2005 рік. В її складі зіграла біля 70 матчів. У складі збірної команди України з гандболу стала бронзовою призеркою ХХVІІІ Олімпійських ігор (2004 р.). Була капітаном олімпійської збірної.
          Наша землячка Лариса Заспа є найтитулованішою гандболісткою незалежної України, визнавалася кращим воротарем багатьох міжнародних турнірів.
          Сьогодні Лариса Заспа проживає в місті Києві. На її честь часто проводяться чемпіонати з гандболу серед дівочих команд міста Хмельницького.
          За заслуги в спорті має нагороди: орден Княгині Ольги ІІІ ступеня (2004 р.) та почесну грамоту Кабінету Міністрів України (2004 р.).

      Прочитайте про Заспу Ларису Леонідівну:

      ♦ Заспа Лариса Леонідівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 35-37.
      ♦ Коноплястий В.О. Заспа Лариса Леонідівна / В.О.Коноплястий // Енциклопедія Сучасної України. Т. 10 – Київ, 2010. – С. 350.

      ***

      ♦ Флентін В. 20 літ на останньому рубежі / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2010. – 11 листоп.

      ***

      Заспа Лариса Леонідівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%B0_%D0%9B%D0%B0%
      D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4%D
      1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ЗАХАРОВА (МАНОХА) Галина Петрівна

          Гандболістка, чемпіонка ХХІ Олімпійських ігор, семиразова володарка кубка європейських чемпіонів у складі “Спартака”, двохразова призерка чемпіонатів світу. Переможниця багатьох спартакіад народів СРСР, дев'ятиразова чемпіонка СРСР, заслужений майстер спорту.
          Народилася Галина Петрівна Захарова у 1947 р. в м. Києві. Гандболом почала займатися в підлітковому віці в Київській ДЮСШ № 2, виступала в складі гандбольної команди “Спартак”.
          Під час навчання у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті (закінчила у 1972 р.) посилено займалася спортом. Вже з 1971 р. перебувала у складі збірної команди СРСР, неодноразово ставала чемпіонкою СРСР та володаркою кубка європейських чемпіонів у складі команди “Спартак” та переможницею V (1971 р.) і VІ (1975 р.) спартакіад народів СРСР в складі збірної команди України.
          На чемпіонаті світу гандболістка Г.П.Захарова займала ІІ місце (1975 р.) та ІІІ місце (1973 р.).
          Особливо знаменним для гандболістки був 1976 рік. На ХХІ Олімпійських іграх у канадському Монреалі гандболістка Захарова Г.П. здобула золоту медаль.
          Залишивши великий спорт, працювала на державних посадах: інструктором навчально-тренувального відділу Київської міської та Української республіканської ради ДСТ “Спартак” (1980-1990 рр.), а з 1990 по 1996 роки обіймала посаду головного спеціаліста відділу спортивних ігор Деркомспорту України. З 1996 по 2005 роки очолювала Благодійний фонд сприяння розвитку гандболу, з 2005 р. була обрана відповідальним секретарем Федерації гандболу.
          За високі заслуги у спорті Захарова Г.П. була нагороджена орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, медаллю “За трудову звитягу”, почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

      Прочитайте про Захарову Галину Петрівну:

      ♦ Захарова (Маноха) Галина Петрівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 14-15.
      ♦ Захарова Галина Петрівна // Жінки України : біограф. енциклопедич. словник. – Київ, 2001. – С. 157.
      ♦ Коноплястий В.О. Захарова Галина Петрівна / В.О.Коноплястий // Енциклопедія Сучасної України. Т. 10. – Київ, 2010. – С. 377.

      ***

      – Захарова Галина Петрівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0
      %B0_%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%
      80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

       

      – Захарова Галина Петрівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://esu.com.ua/search_articles.php?id=15820// Енциклопедія Сучасної України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ЗОЗІРОВ Заза Діанозович

          Атлет, заслужений майстер спорту, бронзовий призер ХХVІ Олімпійських ігор (1996 р.), учасник ХХVІІ Олімпійських ігор (2000 р.), чемпіон Європи, призер чемпіонатів світу.
          Народився Зозіров З.Д. у м. Горі (Грузія) у 1972 р. У 1993 р. переїхав до України. Закінчив Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут. Займаючись боротьбою, зазнав серйозної травми, тому довелося тривалий час лікуватися. Але Заза продовжував серйозно тренуватися. Виступав за Збройні Сили України у ваговій категорії 69 кг. Невдовзі, у 1996 р. став бронзовим призером ХХVІ Олімпійських ігор (1996 р.) в категорії до 68 кг, а далі бронзовим призером чемпіонату світу, срібним призером чемпіонату світу (1998 р.), чемпіоном Європи у 1999 році.
          Сьогодні Зозіров З.Д. проживає в Києві, є Президентом клубу ЦСКА.

      Прочитайте про Зозірова Зазу Діанозовича:

      ♦ Максималіст із запасом терпіння // Зірки Олімпійського спорту України. 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 31.
      ♦ Зозіров Заза Діанозович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 31-32.
      ♦ Муха В.С. Зозіров Заза Діанозович / В.С.Муха // Енциклопедія Сучасної України. Т. 10. – Київ, 2010. – С. 650.

      ***

      – Зозиров Заза Дианозович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2,_
      %D0%97%D0%B0%D0%B7%D0%B0_%D0%94%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B7
      %D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Википедия. – Заголовок з екрана. – Мова рос.

      КАПЛИЧНИЙ Володимир Олександрович

      Таке було ім'я це звичне
      У ті часи для подолян,
      Як грав Володя наш Капличний –
      Футбольний маг і капітан.
      На Олімпійському турнірі
      Він уперед команду вів,
      Тож, самих добрих, самих щирих
      Він заслуговує в нас слів.

                          (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими
                          сторінками Хмельниччини”)

          Футболіст, бронзовий призер ХХ Олімпійських ігор, віце-чемпіон Європи, чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту.
          Народився Капличний Володимир Олександрович у 1944 р. в м. Кам'янці-Подільському. Шлях до великого спорту у Володі розпочався із дворової команди, участі у футбольних іграх на першість міста. У 1961 р. він закінчив місцеву середню школу № 9, вступив до будівельного технікуму, де провчився лише рік. Тоді на одному з юнацьких турнірів, коли Володимир забив одразу чотири голи, на нього звернув увагу старший тренер Хмельницької команди “Динамо” і запросив його до юнацької команди в обласний центр. Тут, у Хмельницькому “Динамо” він наполегливо трудився, індивідуально шліфував майстерність і став гравцем основного складу. А далі – служба в армії, опинився у Львівському спортивному клубі армії. Разом із друзями-спортсменами став чемпіоном України в класі “Б”. Згодом, у 1966 р., за рекомендацією тренерів був зарахований до складу головного армійського клубу ЦСКА. У тому ж 1966 р. Володимир став бронзовим призером союзного чемпіонату, а вже у 1968 р. – визнаний одним з найкращих захисників, входить до національної збірної країни.
          З 1968 по 1974 роки зіграв 62 матчі за національну збірну команду СРСР, а в 1971-1974 роках був її капітаном.
          Особливо пам'ятним для спортсмена був сезон 1972 року. В серпні-вересні збірна Радянського Союзу на футбольних полях Німеччини складала новий іспит на олімпійському турнірі. Після кількох успішних матчів Володимир Капличний здобув “бронзу”, піднявся на п'єдестал пошани разом із Олегом Блохіним.
          Футбол для Володимира Капличного був не лише грою, а його захопленням. Футбол був сенсом його життя. У 1968, 1969, 1970, 1972 і 1973 роках він входив до числа 33 кращих футболістів країни, тричі був першим у ролі лівого захисника. Довгий  час   наш   земляк   був   тренером:   у   1978 р. –   ЦСКА (Москва), у 1979-1980 рр. – СКА (Львів), у 1981 р. – СКА (Київ), у 1983-1984 рр. – СКА (Одеса), у 1992-1994 рр. був головним тренером команд “Афган-Київ” та збірної України інвалідів.
          На жаль, у 2004 р. Володимир Капличний помер, похований у Києві.
          “Ми не завжди перемагали – спорт є спорт. Але прагнули цього завжди і завжди бажали кращої долі своєму народові. В ім'я цього не шкодували ні сил, ні майстерності, ні самих себе. Запам'ятайте, будь ласка, нас такими” (із художньо-документальної повісті “Футбол – не тільки гра” В.Капличного та М.Красуцького).

      Прочитайте про Капличного Володимира Олександровича:

      ♦ Капличный В. Футбол не только игра / В.Капличный, М.Красуцкий. – Каменец-Подольский, 1996. – 149 с.
      ♦  Капличний Володимир Олександрович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 8-10.
      ♦ Старков В.А. Капличний Володимир Олександрович /  В.А.Старков // Енциклопедія Сучасної України. Т. 12. – Київ, 2012. – С. 256.

      ***

      ♦ Флентін В. Він грав у футбольному Євро-1971 : [В.Капличного за срібло чемпіонату ледь до Сибіру не вислали] / В.Флентін // Проскурів. – 2012. – 21 черв.

      ***

      – Капличний Володимир Олександрович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%
      D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%
      D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%
      D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Володимир Олександрович Капличний – легендарний Захисник [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
      http://yrok.pp.ua/sport/5261-volodimir-oleksandrovich-kaplichniy-
      legendarniy-zahisnik.html //
      Урок. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      КІРКЕВИЧ (ЛІТОШЕНКО) Марія Петрівна

          Гандболістка, чемпіонка ХХІ Олімпійських ігор (1976 р.), призерка чемпіонатів світу, семиразова володарка кубка європейських чемпіонів, переможниця V і VІ спартакіад народів СРСР в складі збірної України, десятиразова чемпіонка СРСР в складі “Спартака”, заслужений майстер спорту.
          Народилася Кіркевич М.П. у 1949 р. в м. Києві. Ще школяркою захопилася спортом, гандболом почала займатися у 1959 р. в Київській ДЮСШ № 2.
          У 1972 р. закінчила Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут. Всі студентські роки займалася гандболом, виступала у складі гандбольної команди “Спартак” та в складі збірної СРСР з гандболу (1972-1983 рр.).
          Особливо успішними для Марії Петрівни були 70-ті роки. Вона була учасницею чемпіонатів світу (ІІ місце у 1975 р. та ІІІ місце у 1973 р.), стала переможницею V (1971 р.) та VІ 91975 р.) спартакіад народів СРСР в складі збірної команди України. В складі “Спартака” стала десятиразовою чемпіонкою СРСР та семиразовою володаркою Кубка європейських чемпіонів.
          У 1976 р. разом із своєю командою отримала звання чемпіона Олімпійських ігор у Монреалі.
          На  жаль,  через  травму, Марія Петрівна  була  змушена у 1982 р. покинути великий спорт. Працює зараз на кафедрі фізичного виховання Київського автомобільно-дорожного інституту, з 2005 р. – завідувачка кафедри.
          За заслуги у спорті удостоєна державних нагород: ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня, медалі “За трудову доблесть”, почесної грамоти Верховної Ради України.

      Прочитайте про Кіркевич Марію Петрівну:

      ♦ Захарова Г.П. Кіркевич Марія Петрівна / Г.П.Захарова // Енциклопедія Сучасної України. Т. 13. – Київ, 2013. – С. 214.
      ♦ Літошенко Марія Петрівна // Жінки України : біограф. енциклопед. словник. – Київ, 2001. – С. 257.
      ♦  Кіркевич (Літошенко) Марія Петрівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 16-17.

      ***

      – Кіркевич Марія Петрівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://esu.com.ua/search_articles.php?id=6998//
      Енциклопедія Сучасної України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      КОМАЩУК Аліна Іванівна

          Шаблістка, срібна призерка олімпійських ігор 2016 року, чемпіонка світу, срібна призерка чемпіонату Європи, член Національної збірної команди України з фехтування на шаблях, заслужений майстер спорту України.
          Комащук Аліна Іванівна народилася в 1993 р. в м. Нетішині Хмельницької області.
          У дев'ятирічному віці почала займатися фехтуванням. Вона – вихованка Нетішинської КДЮСШ. Вже у 2008 р. Аліна виконала норматив майстра спорту України з фехтування, а в 2009 р. – майстра спорту України міжнародного класу. По закінченні середньої школи навчалася у Кам'янець-Подільському Національному університеті ім. І.Огієнка. На І Юнацьких  Олімпійських іграх 2010 р. у Сінгапурі зайняла ІV місце в особистих змаганнях.
          Золоту медаль чемпіонки світу Аліна здобула в командних змаганнях на чемпіонаті світу з фехтування 2013 р., що проходив у Будапешті, разом із Ольгою Харлан, Галиною Пундик та Оленою Вороніною. А у квітні 2013 р. Аліна Комащук здобула золоту медаль юніорського чемпіонату світу, що проходив у хорватському місті Пореч.
          Наступного 2014 р., на чемпіонаті світу з фехтування на шаблях серед жінок (Казань, Росія) Аліна зайняла ІІІ місце у командних змаганнях. Досить урожайним в Аліни Комащук був 2015 рік. У лютому в Афінах (Греція) на етапі Кубка світу вона посіла перше місце в командних змаганнях, у травні (Пекін, Китай) та в жовтні у Венесуелі була другою у складі національної збірної України.
          У цьому ж році на чемпіонаті Європи, що проходив у Швейцарії, зайняла ІІІ місце. На І Європейських іграх, котрі приймало Баку (Азербайджан), допомогла вибороти І командне місце, а на чемпіонаті світу в Москві – ІІ командне.
          У 2016 р. на етапах Кубка світу в командних змаганнях, які проходили наприкінці в грецьких Афінах, наша землячка виборола перше місце, а 3-тє місце зайняла на чемпіонаті Європи в Тороні (Польща).
          Невдовзі Аліна Комащук стала срібною призеркою Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
          За високі заслуги в спорті, призові результати на Іграх ХХХІ  Олімпіади   2016  року   в   Бразилії,   виявлені   мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України Аліна Іванівна Комащук у 2016 р. отримала державну нагороду – “Орден княгині Ольги” ІІІ ступеня.

      Прочитайте про Комащук Аліну Іванівну:

      ♦ Вікторов К. Нетішинка Аліна Комащук серед “срібних” дівчат / К.Вікторов // Подільські вісті. – 2016. – 16 серп.
      ♦ Флентін В. Як виступили представники Хмельниччини на ХХХІ Олімпійських іграх / В.Флентін // Проскурів. – 2016. – 15 верес.
      ♦ Ящишин А. Хмельницький подякував своїм олімпійцям / А.Ящишин // Проскурів. – 2016. – 15 верес.

      ***

      – Комащук Аліна Іванівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%89%D1%83%D0%BA_%
      D0%90%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0
      %B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Комащук Аліна Іванівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://esu.com.ua/search_articles.php?id=3193// Енциклопедія Сучасної України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Нетішинка Аліна Комащук – срібна призерка Олімпіади-2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://www.samooborona-netishyn.com.ua/2016/08/14/netishinka-alina-komashhuk-sribna-prizerka-olimpiadi-2016/.
      – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      КУЛІШ Сергій Володимирович

          Стрілець, срібний призер Олімпійських ігор 2016 р., багаторазовий чемпіон України, майстер спорту міжнародного класу.
          Народився Сергій Куліш у 1993 р. в Черкасах. Закінчив Кам'янець-Подільський Національний університет. Молодого спортсмена Сергія Куліша називають зіркою і одним із найсильніших гвинтівників світу. Ще юним став майстром спорту міжнародного класу, у 2010-2013 роках став багаторазовим чемпіоном України, призером І-х юнацьких Олімпійських ігор. Успішно склалася і подальша спортивна доля Сергія Куліша. Неодноразово він ставав чемпіоном Європи, призером етапів Кубка світу, рекордсменом.
          На ХХХІ Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро Сергій Куліш приніс Україні першу медаль. Він став срібним призером у стрільбі з пневматичної гвинтівки з дистанції 10 метрів. А напередодні Олімпіади Міжнародна федерація стрільби представила рейтинг спортсменів світу. Сергій Куліш увійшов до трійки кращих.
          За досягнення високих спортивних результатів, за виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України, Сергій Куліш нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня та ювілейною медаллю “25 років незалежності України”.

      Прочитайте про Куліша Сергія Володимировича:

      ♦ Вікторов К. Першу медаль для збірної України здобув кам'янецький студент / К.Вікторов // Подільські вісті. – 2016. – 11 серп.
      ♦ Флентін В. Як виступили представники Хмельниччини на ХХХІ Олімпійських іграх / В.Флентін // Проскурів. – 2016. – 15 верес.       

      ***

      – Куліш Сергій Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%96%D1%88_%D0%A1%D0%B5%
      D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%
      D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Куліш Сергій Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   
      http://esu.com.ua/search_articles.php?id=51398// Енциклопедія Сучасної України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Сергій Куліш: “Моя ціль – олімпійське золото»  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://cherkassy-sport.com/home/32-interview/2079-sergij-kulish-lmoja-cil--olimpijske-zolotor- //
      Черкаський спорт. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      МЕЛЬНИК Фаїна Григорівна

      З казкових Бакотських долин,
      З країв Устимового краю,
      Прийшла Фаїна, що колись,
      Свій диск далеко так метала.
      Усе красиво і магічно,
      Замах, розкрут, фінальний штрих,
      Фаїнин диск літав так звично,
      Не кожен так метати міг.

                          (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими
                          сторінками Хмельниччини”)

          Чемпіонка ХХ Олімпійських ігор в метанні диска (66,62 м), призерка ХХІ Олімпійських ігор в метанні диска, учасниця ХХІІ Олімпійських ігор, двохразова чемпіонка Європи в метанні диска, 3-разова володарка Кубка Європи, переможниця десятків легкоатлетичних міжнародних змагань, дев'ятиразова чемпіонка СРСР.
          Мельник Фаїна Григорівна народилася у 1945 р. в мальовничому селі Бакота Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Школяркою мріяла бути бухгалтером, тому в 20 років поїхала до столиці, аби вступити на економічний факультет сільськогосподарської академії. Прогулюючись Києвом, випадково зайшла на стадіон. Із захопленням спостерігала за тренуваннями студентів Московського педінституту. Знайомство із тренером команди вирішило її долю. Так майбутня чемпіонка стала студенткою Московського педінституту, невдовзі перевелася до Єреванського державного інституту фізичної культури, який закінчила у 1969 р., а другу вищу освіту отримала в Московському медичному стоматологічному інституті в 1986 р. Проте, всі роки навчання головним в житті Фаїни Григорівни був спорт, адже вперше взявши в руки диск, вона з ходу виконала норматив майстра спорту. За день вона виконувала по двісті спроб. Потім йшла в тренажерний зал до штанги, в середньому за одне заняття піднімаючи кілька тонн ваги. Через п'ять років про неї заговорили як про одну з найперспективніших спортсменок-дискоболок світу. Сталося це після того, як спортсменка виграла радянську першість і поїхала на чемпіонат Європи в Гельсінкі (1971 р.). Там вона здійснила свій перший світовий рекорд – виконала кидок на 64,22 метри. До олімпіади в Мюнхені вона ще тричі покращувала цей результат. На п'єдестал пошани Олімпіади в Мюнхені (1972 р.) Фаїна Мельник піднялася з рекордом – 66,62 метри. Всього ж наша землячка за кар'єру здійснила 11 світових рекордів.
          На  Олімпіаді  в  Монреалі  Фаїна  Мельник  зайняла  4-е місце в метанні диска. На жаль, незадовго до ХХІІ Олімпійських ігор в Москві, спортсменка отримала серйозну травму: підіймаючи штангу, розірвала м'язи правої руки. Не зважаючи на біль, вона таки виступила на Московських іграх, зайнявши 16 місце в метанні диска. Невдовзі залишила великий спорт.
          А в 35 років Фаїна Мельник почала життя з чистого аркуша. П'ять років навчалася в медичному інституті, два роки в ординатурі, чергування медсестрою в лікарні. Обрала фах стоматолога. Відтоді й працює в одній із Московських клінік.
          Проте назавжди розстатися із спортом Фаїна не змогла. У 1987 р. Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій визнала Фаїну Мельник дискоболкою номер один усіх часів. У неї були найкращі результати: метання диска – 70,5 м, штовхання ядра – 20,03 м. Деякий час Фаїна Григорівна займалася тренерською роботою, змінивши диск на ядро. У неї було дві учениці: штовхальник ядра Наталія Лісовська (олімпійська чемпіонка, дворазова чемпіонка світу) та Світлана Крівельва (чемпіонка світу, володарка бронзи в Афінах).
          Фаїна Григорівна має державні нагороди: орден “Знак пошани” (1971 р.) та почесний знак “За заслуги в розвитку фізичної культури і спорту” (1995 р.).

      Прочитайте про Мельник Фаїну Григорівну:

      ♦  Мельник Фаїна Григорівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 10-12.

      ***

      ♦ Флентін В. Максималістка Фаїна Мельник / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2010. – 17 черв.
      ♦Флентін В. Перша олімпійська чемпіонка з Поділля, або Як Мельники творять олімпійську історію / В.Флентін // Проскурів. – 2009. – 18 черв.
      ♦ Цимбалюк О. Кращій дискоболці всіх часів Фаїні Мельник – 65! / О.Цимбалюк // Проскурів. – 2011. – 2 черв.

      ***

      – Мельник Фаїна Григорівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%
      BA_%D0%A4%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%
      D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      МЕРЛЕНІ (МЕЛЬНИК, МИКУЛЬЧИН) Ірина Олексіївна

      І на вищу сходинку піднялась
      Королева Афін – Мерлені!
      Були радості, сльози і втіхи
      І признань непідкупних порив,
      Клас “юкрейне” – доносилось стиха,
      І Хмельницький нестримно радів!

                          (А.Пасічник “Поклик килимка”)

          Заслужений майстер спорту, чотириразова чемпіонка світу, двохразова переможниця чемпіонату світу, чемпіонка ХХVІІІ Олімпійських ігор в Афінах та бронзова призерка ХХІХ Олімпіади в Пекіні.
          Народилася Ірина 8 лютого 1982 року в м. Кам'янці-Подільському, а наступного року сім'я переїхала на постійне місце проживання до Хмельницького. Навчалася у школі № 15, згодом у школі № 28. У Хмельницькому вона проживає і нині.
          У 15-річному віці почала займатися вільною боротьбою у Хмельницькому обласному центрі фізичного виховання учнівської молоді. Її батько був учителем фізичної культури у школі. Він змалечку прививав Ірині та її брату Олексію любов до спорту. Діти годинами могли спостерігати як тренуються учні і самі мірялися силами. Спочатку дівчина займалася гімнастикою, любила грати в шахи, п'ять років відвідувала музичну школу, мріяла бути співачкою, а вже потім спробувала свої сили у вільній боротьбі.
          Початком спортивного сходження Ірина вважає 1998 рік. Тоді її, шістнадцятирічну дівчину, допустили до чемпіонату України серед дорослих, де вона посіла четверте місце. Так склалося, що з однолітками в Україні практично не змагалася, а одразу розпочала з чемпіонату світу серед кадетів, що проходив у Манчестері, де стала чемпіонкою (1998 р.). Тоді й повірила Ірина у свої можливості. Вже у 1999 р. стала чемпіонкою України серед жінок, чемпіонкою молодіжного чемпіонату світу. А наступного року в Софії вона перемогла на чемпіонаті світу серед дорослих.
          З 2001 р. жіночу боротьбу включили в олімпійську програму. Саме в цей час Ірина вступила до Львівського училища фізичної культури. Там вона завзято тренувалася у заслуженого тренера України Ігоря Духа. Результат не забарився – цього ж року дівчина вдруге стала чемпіонкою світу.
          Справившись із травмою ноги, Ірина успішно виступила в Нью-Йорку, де втретє стала чемпіонкою світу.
          А далі – була блискуча перемога на Олімпійських іграх 2004 р. в Афінах: три феєричні перемоги до фіналу і заключний драматичний поєдинок з Ічо Чохару за золото. І коли судді оголосили Ірину переможницею – вона не могла стримати емоцій. Глядачі стоячи аплодували їй – першій олімпійській чемпіонці серед усіх жінок, котрі займаються вільною боротьбою.
          А далі були нові перемоги, одруження (чоловік – майстер спорту Міжнародного класу з вільної боротьби Андрій Микульчин),  народження  сина   Артура,   друге   повернення   у великий світ спорту: срібна медаль чемпіонату світу з боротьби, що проходив у Баку 2007 року. У 2008 р. Ірина стала бронзовим призером ХХІХ Олімпійських ігор в Пекіні.
          Потім три роки займалася публічною діяльністю, народила ще одного сина – Адама. За сімейною традицією навчалася у Кам'янець-Подільському педагогічному університеті. І, звичайно, продовжувала займатися спортом. І не дарма. Адже в нелегкій боротьбі на Олімпіаді в Лондоні (2012 р.) борчиня посіла п'яте місце. 21 вересня 2012 р. наша землячка Ірина Олексіївна Мерлені увійшла до всесвітньої Зали Слави Міжнародної Федерації об'єднаних стилів боротьби.
          У 2014-2015 роках Ірина Олексіївна очолювала управління молоді та спорту Хмельницької облдержадміністрації, допомагала спортсменам, організовувала багато заходів, які пропагували здоровий спосіб життя серед дітей та молоді. У 2014 р., коли розпочалася війна на Сході нашої країни, вона виставила на аукціон золоту медаль та Кубок, які здобула на Міжнародному турнірі “Чорне море” і виручені кошти перерахувала на потреби української армії.
          І сьогодні Ірина Олексіївна Мерлені має активну життєву позицію, займається громадською діяльністю. Вона – часта учасниця різноманітних телевізійних проектів: стала кращою у вокальному конкурсі “Караоке-ринг”, на “Битві українських міст” очолювала команду міста Хмельницького, на спортивно-розважальному шоу “Ігри патріотів” неодноразово приводила свою команду до перемоги, була активною учасницею (з нашим земляком Сергієм Костецьким) у проекті “Танцюю для тебе”. Отож, Ірина Олексіївна Мерлені живе публічним життям, щорічно організовує турнір на призи “Ірини Мерлені”.
          За успіхи в спорті борчиня Ірина Олексіївна Мерлені удостоєна високих нагород: ордена княгині Ольги ІІ (2002 р.) та ІІІ ступенів (2008 р.), ордена “За заслуги” ІІІ ступеня (2004 р.), ордена  “За розбудову  України”  імені  Михайла  Грушевського (2004 р.), Почесної грамоти Кабінету Міністрів України (2004 р.), звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” та інших відзнак.

      Прочитайте про Мерлені Ірину Олексіївну:

      Віват Ірині! // Зірки Олімпійського спорту України : 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 106-107.
      ♦ Мерлені (Микульчин, уродженка Мельник) Ірина Олексіївна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 37-40.
      ♦ Ніколи не кажи “ніколи” // Зірки Олімпійського спорту України : 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 186-187.
      ♦ Олімпійські чемпіони незалежної України // Твій перший Олімпійський путівник. – Київ, 2007. – С. 97.

      ***

      ♦ Балема Р. Ірина Мельник: “Головне – носити золото в душі” / Р.Балема // Подільські вісті. – 2004. – 5 листоп.
      ♦ Блажевич Н. Подолянки здобули золоті нагороди в Пекіні… / Н.Блажевич // Подільські вісті. – 2008. – 19 серп.
      ♦ Бондар А. Дві медалі, шість учасників / А.Бондар // Поділля. – 2012. – 16 серп.
      ♦ Бондар А. “За кожну свою медаль була готова вмерти” / А.Бондар // Поділля. – 2012. – 30 серп.
      ♦ Воронін В. Олімпійське золото Ірини / В.Воронін // Майбуття. – 2004. – № 17.
      ♦ Гординський В. Ні пуха, ні пера… : завтра, 8 серпня розпочинаються Олімпійські ігри. Подоляни “тримають кулаки” за своїх / В.Гординський // Є Поділля. – 2008. – 7 серп.
      ♦ Грошко В. Земляк Вернигори і Вернидуба : [про батька І.Мерлені О.Мельника] / В.Грошко // Подільські вісті. – 2010. – 30 листоп.
      ♦ Дияк М. Злет у чемпіони / М.Дияк // Подільський кур'єр. – 2000. – 14 верес.
      ♦ Кубок світу – нова вершина у спортивній кар'єрі // Подільський кур'єр. – 2008. – 31 січ.
      ♦ Марцонь В. Ірина Мерлені: Я мріяла бути співачкою / В.Марцонь // Всім. – 2014. – № 1.
      ♦ Мерлені завоювала Олімпійську ліцензію для України // Проскурів. – 2012. – 10 трав.
      ♦ Ірина Мерлені: “Я відчула, що хочу боротися” // Подільський кур'єр. – 2010. – 29 лип.
      ♦ Перемога на Олімпіаді була її мрією // Подільський кур'єр. – 2005. – 4 трав.
      ♦ Про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” : рішення № 4 сорок другої сесії Хмельницької міської ради від 17.09.2014 р. // Проскурів. – 2014. – 9 жовт.
      ♦ Скала М. Дорога до п'єдесталу / М.Скала // Проскурів. – 1998. – 17 лип.
      ♦ Собко А. Ірина Мерлені: “Перемагає той. Хто впевнений у собі” / А.Собко //  Проскурівський телеграф. – 2012. – 23 серп.
      ♦ Таран О. Спортивна гордість Хмельниччини. Ірина Мерлені / О.Таран // Марічка news. 2016. – 13 лип.
      ♦ Флентін В. Жага боротьби / В.Флентін // Подільські вісті. – 2012. – 14 лют.
      ♦ Флентін В. Хмельницькі спортсмени поповнюють українську скарбничку Олімпійських ігор / В.Флентін // Проскурів. – 2008. – 21 серп.
      ♦ Цимбалюк О. Ірина Мерлені ювілей відзначила перемогою на турнірі серії Гран-прі / О.Цимбалюк // Проскурів. – 2012. – 9 лют.
      ♦ Цимбалюк О. Ще одна перемога Мерлені / О.Цимбалюк // Проскурів. – 2008. – 31 січ.

      ***

      – Мерлені Ірина Олексіївна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%
      96_%D0%86%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%
      D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Ірина Мерлені коротка біографія [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
      http://mykniga.com.ua/biograph/irina-merleni-irini-merleni-korotka-biografiya.html //
      Mykniga.com.ua
      . – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Мерлени Ирина[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://file.liga.net/person/630-irini-merleni.html//ЛІГА. – Заголовок з екрана. – Мова рос.

      – Ірина Мерлені - лідер завжди й у всьому [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://ukrwrestling.com/home/media/interview/page-20/// Асоціація спортивної боротьби України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Ірина Мерлені : “Чоловіків ношу на руках” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://chask.net/?p=13046// Час Київщини. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Ірина Мерлені [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://dimamurik.blogspot.com/p/blog-page_89.html //Видатні спортсмени Хмельниччини. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Мерлені Ірина Олексіївна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
         
      http://cbs.km.ua/?dep=1&dep_up=126&dep_cur=327 // Хмельницька міська централізована бібліотечна система. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Мерлені Ірина Олексіївна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://sites.google.com/site/vidomiludihmelniccini/home/irina-merleni //
      Відомі люди Хмельниччини. – Заголовок з екрана. – Мова укр. 

      НАГОРНИЙ Сергій Вікторович

      Загули Олімпійські горни,
      П'єдестал, і… медаль золота!
      Пам'ятатиме довго Нагорний
      Ті п'янкі чемпіонські літа.
      Не забудемо й ми того злету,
      І для юних він завжди кумир,
      Будь щасливим, подільський атлете!
      І неси у народ спорт і мир!

                (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими 
                                                                  сторінками Хмельниччини”)

          Перший Олімпійський чемпіон Хмельниччини (ХХІ Олімпійські ігри), майстер спорту міжнародного класу, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, почесний динамівець України, почесний громадянин міста Хмельницького, голова Хмельницького міського осередку Хмельницького обласного відділення Міжнародної асоціації ветеранів фізичної культури і спорту, заступник президента обласної федерації веслування на байдарках і каное.
          Сергій Вікторович Нагорний народився 8 грудня 1956 р. в місті Хмельницькому. Тут пройшло його дитинство, юність, тут він проживає і сьогодні. Ріс рухливим, допитливим хлопчиком, навчався в середній школі № 16 (нині колегіум ім. В.Козубняка). Він гарно вчився, колекціонував марки, значки, монети. З ранніх років почав займатися спортом – легкою атлетикою, гандболом, а в 13 років вперше прийшов на греблю. “О шостій ранку йшов на тренування, потім – на уроки, а на 1600 – знову на греблю” – згадує Сергій Вікторович. Під час його навчання школа мала креслярський нахил. Сергій мав добре розвинену просторову уяву, тому досягав гарних успіхів у креслярській справі. По закінченні школи  йому  пропонували  вступати  на  навчання  до Дніпропетровського  інституту  на будівельний  факультет.  Але після смерті батька хлопець не хотів залишати маму одну, тому вступив до Хмельницького технологічного інституту (нині ХНУ) на інженерно-механічний факультет. Всі роки навчання і в школі, і у ВУЗі Сергій Нагорний ні на день не залишав спорт, тренування на байдарках.
          Протягом п'яти років регулярних занять веслуванням талановитий і наполегливий юнак під опікою першого тренера Віталія Яремчука, а потім іншого місцевого фахівця Бориса Барміна, зріс від початківця до зрілого спортсмена. Тренувався Сергій Нагорний у Хмельницькому спортивному товаристві “Динамо”. Вже на час навчання у ВУЗі він був чемпіоном Радянського Союзу, адже неодноразово представляв ФСТ “Динамо”, місто Хмельницький, Україну, СРСР на великих спортивних змаганнях. Виступав у екіпажах байдарок-двійок та четвірок.
          В період з 1975 по 1981 рік Сергій Вікторович досяг найкращих спортивних вершин: влітку 1975 року він здобув звання чемпіона Радянського Союзу серед юніорів на байдарці-одиночці. А у 1976 році Сергій Вікторович Нагорний був включений до складу збірної команди СРСР для участі в ХХІ літніх Олімпійських іграх в Монреалі (Канада). На веслувальному каналі “Нотр-Дам” екіпаж байдарки-двійки в складі нашого Сергія Нагорного і білоруса Володимира Романовського відзначився двічі. Ось як про ці події згадує сам чемпіон: “Попереднього дня на дистанції 500 метрів я у парі з білорусом Володимиром Романовським вибороли “срібло”, і лише наступного дня у гонці на дистанції 1000 метрів ми на 0,03 секунди обійшли німців і перемогли… Ми піднімаємося на п'єдестал, звучить гімн Радянського Союзу, піднімають прапор, а у нас сльози на очах…”. Золота Олімпійська медаль – гідна нагорода нашому земляку за волю, витримку, майстерність. 
          Так Сергій Нагорний став чемпіоном і срібним призером ХХІ   Олімпійських   ігор   у   1976 р.,   чемпіоном   і   бронзовим призером чемпіонатів світу у 1977 і 1979 роки, а також став семиразовим чемпіоном Радянського Союзу та чемпіоном VІІ спартакіади народів СРСР.
          Впродовж всього свого життя Сергій Вікторович бере активну участь в популяризації спорту як в місті Хмельницькому, так і в Україні.
          У 80-ті роки в рідному місті очолив дитячо-юнацьку спортивну школу “Зеніт”. Потім став головою міського спорткомітету. Особливу увагу приділяв масовому залученню дітей в різні спортивні секції. За часів його керівництва десятки хмельничан стали майстрами спорту, чемпіонами і призерами на змаганнях різного рівня.
          Сьогодні Сергій Вікторович очолює Хмельницький міський осередок обласного відділення Міжнародної асоціації ветеранів фізичної культури і спорту. Він – член Національного олімпійського комітету у Хмельницькій області.
          За високі спортивні досягнення, популяризацію спорту Сергій Вікторович Нагорний удостоєний високих нагород та відзнак: ордена “Дружби народів”, Почесної грамоти Верховної Ради СРСР, Почесної грамоти Верховної Ради УРСР, звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, Почесного громадянина міста Хмельницького, відомчої відзнаки УР ФСТ “Динамо” України “Почесний динамівець” та іншими нагородами.

      Прочитайте про Нагорного Сергія Вікторовича:

      ♦ Нагорный Сергей Викторович // Звезды спорта : справочник. – 2-е изд., перераб. / сост. Б.Н.Хавин. – Москва, 1979. – С. 242.
      ♦ Нагорний Сергій Вікторович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 17-20.

      ***

      ♦ Кривошия В. Душу і серце вкладає у спорт: почесний громадянин м. Хмельницького Сергій Нагорний / В.Кривошия // Подільські вісті. – 2011. – 22 верес.
      ♦ Олімпійці серед нас // Проскурів. – 2006. – 31 серп.
      ♦ Флентін В. “Золотий” заїзд Нагорного : [олімпійський чемпіон, заслужений майстер спорту, хмельничанин С.Нагорний] / В.Флентін // Подільські вісті. – 2017. – 31 січ.
      ♦ Флентін В. “Золотий” заїзд Нагорного : [заслужений майстер спорту С.Нагорний – олімпійський чемпіон 1976 р., який народився в м. Хмельницькому] / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 18 серп.
      ♦ Флентін В. Олімпійський літопис Хмельниччини / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 15 верес.
      ♦ Флентін В. Спортсмени-олімпійці – вихідці з Хмельниччини / В.Флентін // Подільські вісті. – 2004. – 10 серп.
      ♦ Флентін В. Хмельницькі спортсмени поповнюють українську скарбничку олімпійських ігор / В.Флентін // Проскурів. – 2008. – 21 серп.
      ♦ Чорногуз Х. Сергій Нагорний: “На байдарці я обійшов навколо земної кулі” / Х.Чорногуз // Проскурівський телеграф. – 2012. – 5 квіт.
      ♦ Шокало М. Зоряне сходження Сергія Нагороного / М.Шокало // Подільські вісті. – 2006. – 3 серп.
      ♦ Яремчук В. Наш перший олімпійський чемпіон / В.Яремчук // Проскурів. – 2014. – 27 лип.

      ***

      – Нагорний Сергій Вікторович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://cbs.km.ua/?dep=1&dep_up=126&dep_cur=131// Хмельницька міська централізована бібліотечна система. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Олімпійський чемпіон Сергій Нагорний “На байдарці я обійшов навколо земної кулі” [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
      https://ye.ua/news/news_8634.html //Є. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Хмельницького Нагорному Сергію Вікторовичу”
      [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

      http://www.khmelnytsky.com/index.php?option=com_content&
      view=article&id=7405%3A-l-r-&catid=308%3A-8-&Itemid=543
      //
      Хмельницька міська рада. Виконавчий комітет. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Ювілей олімпійської перемоги хмельничанина Сергія Нагорного [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
      http://moyagazeta.com/news/a-6278.html //Моя газета. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ПОРАДНИК (БОБРУСЬ) Людмила Костянтинівна

          Гандболістка, чемпіонка ХХІ та ХХІІ Олімпійських ігор (1976, 1980 рр.), двохразова срібна призерка чемпіонатів світу, семиразова володарка Кубка європейських чемпіонів, двохразова чемпіонка спартакіади народів СРСР та дванадцятиразова чемпіонка СРСР в складі “Спартака”.
          Народилася Порадник Л.К. у 1946 р. в м. Києві. Гандболом почала займатися у підлітковому віці в Київській ДЮСШ № 2. З 1966 року почала виступати за Київський гандбольний клуб “Спартак”, багато років була капітаном цієї команди.
          З 1966 по 1972 роки навчалася в Кам'янець-Подільському державному  педагогічному  інституті  на  факультеті  фізичного виховання. В 70-ті роки успішно грала в складі “Спартака” та збірної команди України, була багаторазовою призеркою чемпіонатів СРСР та чемпіонатів світу. Порадник Людмила Костянтинівна двічі ставала чемпіонкою Олімпійських ігор – ХХІ у Монреалі та ХХІІ у Москві. Після Олімпійських ігор перейшла на тренерську роботу – тренувала гандбольний клуб “Спартак-2” міста Києва.
          За високі успіхи у спорті отримала державні нагороди: орден “Трудового Червоного Прапора”, орден “Дружби народів”, орден “За заслуги” ІІІ ступеня, “Орден княгині Ольги” ІІІ та ІІ ступенів, орден “Знак Пошани”.

      Прочитайте про Порадник Людмилу Костянтинівну:

      ♦ Порадник Людмила Костянтинівна // Жінки України : біограф. енциклопед. словник. – Київ, 2001. – С. 364.
      ♦ Порадник (Бобрусь) Людмила Костянтинівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 20-21.

      ***

      – Бобрусь-Порадник Людмила Костянтинівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C-%D
      0%9F%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9B%D1%
      8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1
      %8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр. 

      ПУНДИК Галина Василівна

          Чемпіонка ХХІХ Олімпійських ігор, багаторазова переможниця і призерка чемпіонатів світу і Європи з фехтування на шаблях, заслужений майстер спорту.
          Галина Василівна Пундик народилася у 1987 р. в селі Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької області.
          Навчалася в Нетішинській загальноосвітній школі № 1. З 10 років почала займатися фехтуванням на шаблях в групі В.Штурбабіна в місцевій спортивній школі.
          Наполеглива та вольова фехтувальниця у 2004 р. ввійшла до збірної команди України. Вона є представницею центрального спортивного клубу Збройних Сил України (військовослужбовець) та ФСТ “Україна”. У 2011 році Галина Пундик закінчила Хмельницький Національний університет. Та найважливіше те, що молода спортсменка досягла у ці роки високих результатів у спорті, своїми успіхами достойно піднімала авторитет України у світі.
          Із золотою медаллю повернулася Галина Пундик у 2008 р. із ХХІХ Олімпійських ігор в Пекіні. У складі жіночої збірної шпажисток вона піднялася на найвищу сходинку олімпійського п'єдесталу пошани. А далі були чемпіонати світу (2009 – І місце,2007, 2010, 2011, 2012 роки – ІІ місце) і чемпіонати Європи (2009-2011 роки – І місце, 2008, 2011, 2012 роки – ІІ місце).
          Гарні результати Галина показала і в індивідуальних змаганнях: на чемпіонатах Європи у 2009 і 2011 роках посіла ІІІ місце.
          За високі заслуги перед Україною та визначні здобутки у спорті Галина  Пундик  нагороджена орденом  “За заслуги”  ІІІ ступеня (2008 р.) та удостоєна звання почесного громадянина м. Нетішина.

      Прочитайте про Пундик Галину Василівну:

      ♦  Танець із шаблями для зухвалих дівчат // Зірки Олімпійського спорту України : 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 154-155.
      ♦ Пундик Галина Василівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 49-51.

      ***

      ♦ Галина Пундик: тепер є злість і бажання повернутися на вершину / розмову вів П.Троць // Україна молода. – 2010. – 19 листоп.
      ♦ Героям Пекіна – високі нагороди // Подільський кур'єр. – 2008. – 25-31 груд.
      ♦ Заморока Т. Фехтувальниці Галина Пундик і Ольга Жовнір стали героями / Т.Заморока // Всім. – 2009. – 11 берез.
      ♦ Нетішинські шаблісти підтвердили звання найкращих // Всім. – 2010. – 13 жовт.
      ♦ Тополенко М. Галина Пундик – одна з легендарної четвірки / М.Тополенко // Подільський кур'єр. – 2010. – 25 листоп.
      ♦ Флентін В. Подільські шаблісти на висоті / В.Флентін // Проскурів. – 2009. – 12 берез.
      ♦ Флентін В. Олімпійські чемпіонки / В.Флентін // Проскурів. – 2009. – 23 лип.
      ♦ Флентін В. Хмельницькі спортсменки поповнюють українську скарбничку олімпійських ігор / В.Флентін // Проскурів. – 2008. – 21 серп.
      ♦ Чорний В. Браво, Галино! / В.Чорний // Подільські вісті. – 2011. – 18 жовт.
      ♦ Шабля в жіночих руках // Подільський кур'єр. – 2011. – 21 лип.
      ♦ Шевчук І. Золоті наші дівчата / І.Шевчук // Подільський кур'єр. – 2008. – 21-27 серп.
      ♦ Яворський І. Подільські фехтувальниці – серед кращих / І.Яворський // Всім. – 2009. – 9 квіт.

      ***

      – Пундик Галина Василівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%BA_%D0%93%
      D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1
      %96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Пундик Галина Василівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://www.wikiwand.com/uk/%D0%9F%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%BA_%D0%93%
      D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1
      %96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Wikiwand. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Пундик Галина Василівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://www.khnu.km.ua/root/s9.aspx?usr=46// Хмельницький Національний університет. Книга пошани. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      САВИЦЬКИЙ Антон Вячеславович

          Дзюдоїст, чемпіон Європейського юнацького олімпійського фестивалю (2011 р.), бронзовий призер етапів Кубка Європи серед юнаків, переможець четвертих Всеукраїнських ігор школярів.
          Народився Савицький Антон Вячеславович у Львові в 1995 році. Дзюдо почав займатися в Хмельницькій ДЮСШ “Динамо” у 2002 році, навчався в ЗОШ № 12 м. Хмельницького.
          З 2010 році навчався в Республіканському вищому училищі фізичної культури (м. Київ). У 2011 р. став чемпіоном ХІ Європейського юнацького олімпійського фестивалю та бронзовим призером етапів Кубка Європи серед юнаків 2011 р. В наступні роки став переможцем Міжнародного турніру в Казахстані серед юнаків та переможцем четвертих Всеукраїнських ігор школярів. Дзюдоїст Савицький А.В. виступає за м. Київ та Хмельницьку область.
          За успіхи у спорті Антон Савицький має нагороду – нагрудний знак Міністерства освіти і науки, молоді та спорту “Гордість і надія України”.

      Прочитайте про Савицького Антона Вячеславовича:

      Антон Савицький: “Чемпіонами з-під палиці не стають…” / розмову вела О.Цимбалюк // Проскурів. – 2012. – 14 черв.

      СІДОРСЬКА Олена Володимирівна

          Легкоатлетка, переможниця ХІ Європейського юнацького олімпійського фестивалю 2011 року, срібний призер чемпіонату України, рекордсменка України серед юніорок, переможниця та бронзовий призер чемпіонатів України серед дівчат, переможниця та призерка чемпіонатів України з легкоатлетичного кросу серед кадеток, майстер спорту України з легкої атлетики.
          Народилася Сідорська О.В. у м. Полонне Хмельницької області в 1994 р. В 11 років стала займатися в місцевій ДЮСШ легкою атлетикою, навчалася в Полонській ЗОШ № 3.
          З 2010 р. навчалася в Донецькому вищому училищі олімпійського резерву ім. Сергія Бубки. В цьому ж році успішна спортсменка ввійшла до юнацької та юніорської збірної України з легкої атлетики, виступає за Донецьку і Хмельницьку області.
          У 2009 р. Олена Сідорська здобула перемогу – бронзову медаль на чемпіонаті України серед дівчат з бігу на 300 м. У 2011 р. наша землячка стала переможницею ХІ Європейського юнацького олімпійського фестивалю в бігу на 800 м (2 хв. 5,26 сек.) та переможницею чемпіонату України серед дівчат з бігу на 800 м.
          Наступні роки теж були успішними для юної спортсменки: вона стала срібною призеркою чемпіонату України в приміщенні з бігу на 800 м серед жінок (2012 р.), рекордсменкою України серед юніорок в бігу на 800 м в приміщенні та переможницею чемпіонату України серед юніорів на вище вказаних дистанціях.
          За успіхи у спорті Сідорська Олена нагороджена нагрудним знаком Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України “Гордість і надія України”.

      Прочитайте про Сідорську Олену Володимирівну:

      ♦ Перед поїздкою до сябрів // Подільський кур'єр. – 2011. – 17 лют.
      ♦ Флентін В. Із мрією про Францію / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 9 черв.
      ♦ Флентін В. Тріумф у Туреччині / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 4 серп.

      СЛИВІНСЬКИЙ Олексій Ярославович

          Весляр-байдарочник, учасник літніх Олімпійських ігор в Атланті, чемпіон світу, призер чемпіонатів Європи, переможець багатьох регат національного і міжнародного значення.
          Народився О.Сливінський у 1972 р. у Хмельницькому. Активно займатися веслуванням почав з раннього дитинства.  Почалося все тоді, коли Олексій прийшов на водну станцію. П'ятикласник виявився хлопчиком з характером, тому швидко почав освоювати ази веслування. Проходив підготовку разом із старшим братом Михайлом, який згодом став досить відомим гребцем-каноїстом. Олексій проявляв неабияке терпіння, волю, тренувався до сьомого поту, тому цілком заслужено добився спочатку вітчизняного, а потім міжнародного визнання.
          Першого серйозного успіху на дорослому міжнародному рівні домігся у 1994 р., коли потрапив до основного складу української національної збірної та побував на чемпіонаті світу в Мехіко. Звідти Олексій привіз бронзову нагороду, здобуту в заліку чотиримісних байдарок на дистанції 200 метрів. Далі, у складі екіпажу чотиримісних байдарок був учасником літніх Олімпійських ігор 1996 року в Атланті.
          У 1997 р. Сливінський виступив на світовій першості в канадському Дартмуті, де став бронзовим призером в одиночках на 200 метрах. В наступні роки успішно виступав на байдарках-одиночках. Так, йому не було рівних на дистанціях 200 і 500 метрів на Всеукраїнських літніх спортивних іграх. Він здобув золото в обох запливах.
          У 1998 р. на чемпіонаті світу в угорському Спеді здобув срібло, а ще через рік на аналогічних змаганнях в Мілані знову був бронзовим призером.
          В сезоні 1999 р. хмельничанин Сливінський став срібним призером на чемпіонаті Європи в хорватському Загребі.
          На європейській першості 2000 року в польській Познані Олексій Сливінський виграв срібні медалі на дистанції 200 метрів серед байдарок одиночок і четвірок. В наступному сезоні на чемпіонаті світу в тій же Познані двічі піднімався на п'єдестал пошани, удостоївся срібної нагороди в одиночках на 200 м і бронзової в четвірках на 200 м. У 2003 р. на світовій першості в американському Гейнсвіллі у двохсотметровій гонці байдарок-четвірок обігнав усіх своїх суперників і завоював золоту медаль.
          Незабаром після цих змагань Олексій вирішив завершити кар'єру професійного спортсмена, але спорту не залишає: працює на кафедрі фізвиховання в Академії прикордонних військ.
          За високі досягнення в спорті, самовідданість та волю до перемоги,    піднесення    міжнародного    авторитету    України Сливінський Олексій Ярославович нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

      Прочитайте про Сливінського Олексія Ярославовича:

      ♦ Полянський І. Срібні весла Олексія Сливінського / І.Полянський // Подільські вісті. – 1999. – 2 груд.

      ***

      – Сливінський Олексій Ярославович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%81
      %D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%
      96%D0%B9_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE
      %D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      СТАДНІК Андрій Володимирович

          Призер ХХІХ Олімпійських ігор, володар Кубка світу, призер чемпіонатів світу і Європи, багаторазовий переможець та призер всеукраїнських та міжнародних змагань, заслужений майстер спорту.
          Стаднік А.В. народився в 1982 р. в смт. Віньківці Хмельницької області в багатодітній сім'ї. Батько – майстер спорту з вільної боротьби, мати – легкоатлетка.
          Добре навчався, вже в десятирічному віці почав займатися  вільною боротьбою у Віньковецькій ДЮСШ. “Із малих   років   займався   спортом  –   грав  у   футбол,   проявляв легкоатлетичні здібності, ходив у музичну  школу. Згодом батько поступово затягнув на боротьбу мене і мого брата. На тренування ходили сім кілометрів пішки в сусіднє село, бо в нас не було  борцівського килима. Пізніше і в нашій школі з'явилися борцівські килими, на яких я виграв перші свої змагання” – згадує Андрій. Після переїзду до міста Хмельницького навчався в ЗОШ № 27 і посилено тренувався в ОЦФВУМ. Виступав за ФСТ “Спартак”, “Динамо”, представляв Хмельницьку та Львівську області.
          По закінченні середньої школи навчався в Українській академії друкарства (м. Львів), згодом закінчив магістратуру факультету фізичної культури Кам'янець-Подільського університету ім. І.Огієнка.
          На свої перші міжнародні змагання – на чемпіонат світу серед кадетів (1999 р.) – Андрій поїхав у 17-річному віці. Подальша його спортивна доля була успішною. Він був багаторазовим переможцем та призером всеукраїнських та міжнародних змагань. У 2002 р. став чемпіоном Європи серед молоді, а у 2005 р. Андрій отримав звання володаря Кубка світу. У цьому ж році здобув ІІІ місце на чемпіонаті Європи. Далі, у 2006-му став бронзовим призером чемпіонату світу. ХХІХ Олімпійські ігри в Пекіні принесли нашому земляку нову перемогу – став срібним призером, а у 2009 р. на чемпіонаті Європи здобув золоту нагороду.
          В Андрія Володимировича спортивна родина – його брати і сестри теж займаються спортом. Наприклад, сестра Яна Стаднік – борчиня. Вона двохразова срібна призерка чемпіонатів Європи, срібна призерка Ігор Співдружності. Дружина Марія Стаднік теж борчиня, триразова Олімпійська призерка, призерка та чемпіонка світу, п'ятиразова чемпіонка Європи, чемпіонка Європейських ігор.
          За високі успіхи у спорті, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги,  піднесення  міжнародного авторитету України Андрій Володимирович Стаднік удостоєний державних нагород: ордена “За мужність” ІІІ ступеня та відзнаки Президента України – ювілейної медалі “20 років незалежності України”.

      Прочитайте про Стадніка Андрія Володимировича:

      ♦  “Знову рвуся в бій!” // Зірки Олімпійського спорту України : 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 174-175.
      ♦ Стаднік Андрій Володимирович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 52-53.

      ***

      ♦ Героям Пекіна – високі нагороди // Подільський кур'єр. – 2008. – № 52.
      ♦ Паламарчук В. Стадник здобув “бронзу” / В.Паламарчук // Всім. – 2010. – 10 лют.
      ♦ Стаднік – “золотий”, Стадник – “бронзовий” // Проскурів. – 2011. – 9 черв.

      ***

      – Стаднік Андрій Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%BA_%
      D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%
      D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Стаднік Андрій Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
      http://galsports.com/personality/stadnik-andriy-volodymyrovych/10.aspx //
      Галичина спортивна. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ТАЙМАЗОВ Тимур Борисович

      Підрив, підсід, снаряд на грудях,
      Встає з ним впевнено атлет,
      Мабуть, і вдалий поштовх буде,
      Буде доспіваний куплет.
      Мить і між штангою й помостом
      Стоїть уже наш богатир,
      Велично й гордо, повним зростом
      Аплодисментів лине вир.

                          (Із збірки А.Пасічника “Олімпійськими
                                                                сторінками Хмельниччини”)

          Двохразовий чемпіон світу, трьохразовий чемпіон Європи, срібний призер ХХV Олімпійських ігор, чемпіон ХХVІ Олімпійських ігор, заслужений майстер спорту.
          Народився Таймазов Т.Б. у 1970 році в смт. Нагір в Північній Осетії. Доля склалася так, що в дорослому віці почав проживати в місті Хмельницькому, навчався у Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування, закінчив його у 1996 році, далі – навчався у Північно-Осетинському державному університеті та Всеросійській державній податковій академії МНС РФ.
          З 1989 році у м. Хмельницькому Тимур Таймазов почав професійно займатися важкою атлетикою. Виступав у вагових категоріях до 100 кг. Навчання поєднував із серйозними тренуваннями у тренера Михайла Мацьохи. У 1991 р. добився перших серйозних успіхів: став чемпіоном СРСР. А далі – у 1992-1994 роках тричі ставав чемпіоном Європи та двічі чемпіоном світу. Так, у 1992 р. Тимур Таймазов став срібним призером ХХV Олімпійських ігор у Барселоні у ваговій категорії 100 кг – сума двоборства 402,5 кг (ривок – 185 кг, поштовх – 217,5 кг). Але друге місце на цих Олімпійських іграх він сприйняв як поразку, адже був націлений на чемпіонство.
          І  ось  1996  рік,  такі  очікувані  ХХVІ  Олімпійські ігри  в Атланті. У найцікавішій боротьбі найупертіших характерів, найсильніших чоловіків Тимур Таймазов став олімпійським чемпіоном, штовхнувши 230 кг. “Але боротьбу не закінчено! Атлет приймає рішення не припиняти змагання. Він знову з'явився на помості біля штанги, на якій встановили рекордну вагу 236 кг! Зал вибухнув від захоплення. Наш спортсмен узяв снаряд і штовхнув, як усім здалося, без над зусиль. Є світовий рекорд!” (із журналу “Олімпійська арена”, 2011, с. 18). Так, 29 липня 1996 р. український штангіст Тимур Таймазов встановив світовий рекорд, став першим серед сильних чоловіків.
          Зараз Тимур Таймазов проживає у Владикавказі. За високі досягнення у спорті Тимур Таймазов удостоєний високих державних нагород: ордена “За мужність” ІІ ступеня та почесної відзнаки Президента України.

      Прочитайте про Таймазова Тимура Борисовича:

      ♦ Игры ХХVІ Олимпиады // Булатова М.М. Олимпийские игры 1976-2012 / М.С.Булатова, С.Н.Бубка, В.Н.Платонов. – Киев, 2013. – С. 244, 246.
      ♦ Нові олімпійські сказання // Твій перший олімпійський путівник. – Київ, 2007. – С. 96.
      ♦ Перший серед сильних чоловіків // Зірки Олімпійського спорту України : 1994-2008. – Київ, 2011. – С. 18-19.
      ♦ Таймазов Тимур Борисович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 27-28.

      ***

      ♦ Довгий А. Тимур на троні. А за ним ще дев'ять богатирів / А.Довгий // Україна молода. – 1993. – 26 листоп.
      ♦ Золото України : Тимур Таймазов // Урядовий кур'єр. – 1996. – 1 серп.
      ♦ Тертичний В. Барселонське срібло у Хмельницькому / В.Тертичний // Хмельницький вечірній. – 1992. – 19 серп.

      ***

      – Таймазов Тимур Борисович  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://proskurov.info/component/content/article/433 //
      Хмельницький портал. – Заголовок з екрана. –  Мова рос.

      – Таймазов Тимур Борисович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D0%B7%D0%BE%
      D0%B2_%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%80_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%
      D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ТКАЧЕНКО Надія Володимирівна

          Легкоатлетка, чемпіонка ХХІІ Олімпійських ігор, учасниця ХХ і ХХІ Олімпійських ігор, переможниця Всесвітньої універсіади, чемпіонка Європи та СРСР, заслужений майстер спорту.
          Народилася Ткаченко Н.В. у м. Кременчуці Полтавської області у 1948 р. В юнацькі роки почала займатися легкою атлетикою. З 1969 року, переїхавши у Донецьк, виступала за ФСТ “Авангард”.
          З 1979 по 1984 роки навчалася у Кам'янець-Подільському державному педагогічному інституті на факультеті фізичного виховання.
          Тричі ставала рекордсменкою світу в легкоатлетичному п'ятиборстві. Надія Ткаченко була учасницею ХХ Олімпійських ігор (9 місце) і ХХІ Олімпійських ігор (5 місце).
          У 70-ті та 80-ті роки вона була багаторазовою переможницею всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних змагань в легкоатлетичних багатоборствах та в окремих видах. Надія Володимирівна оновлювала рекорди України в окремих легкоатлетичних дисциплінах тричі в бігу на 100 м з бар'єрами (кращий результат 1978 р. – 13,30 сек.) і тричі в стрибках у довжину (кращий результат 1974 р. – 6,56 м).
          ХХІІ Олімпійські ігри у Москві (1980 р.) принесли легкоатлетці Ткаченко Н.В. золото. Вона першою із жінок перевершила рубіж у п'ять тисяч очок. У 1987 році легкоатлетка Ткаченко Н.В. визнавалася Міжнародною асоціацією легкоатлетичних федерацій кращою п'ятиборкою світу всіх часів.
          По закінченні спортивної кар'єри тривалий час працювала тренером-викладачем з легкої атлетики спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву профспілок у Донецьку.
          За вагомі успіхи у спорті Ткаченко Н.В. має державні нагороди: орден “Трудового Червоного Прапора” (1980 р.) та почесну грамоту Президії Верховної Ради УРСР (1976 р.).

      Прочитайте про Ткаченко Надію Володимирівну:

      Ткаченко Надія Володимирівна // Жінки України : біограф. енциклопед. словник. – Київ, 2001. – С. 451.
      ♦Ткаченко Надія Володимирівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 24-26.

      ***

      ♦ Леонідов О. Сяйво п'яти кілець / О.Леонідов // Україна. – 1980. – № 32. – С. 2-3.
      ♦ Циганчук П. Королева п'ятиборства / П.Циганчук // Радянське Поділля. – 1980. – 3 серп.

      ***

      –  Ткаченко Надія Володимирівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://noc-donetsk.org/olimpiyci-donbasu/15-olimpijtsi-donbassu/22-tkachenko-nadiya-volodimirivna //
      Національний олімпійський комітет України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      –  Биография Ткаченко Надежды Владимировны[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://donpatriot.ru/626-nadezhda_vladimirovna_tkachenko_sovetskaja_legkoatletka_pjatiborka_olimpijskaja_
      chempionka_1980_zasluzhennyj_master_sporta_sssr_kavaler_orde.html //
      Патриот Донбасса. – Заголовок з екрана. –  Мова рос.

      ТОРОХТІЙ Олексій Павлович

          Важкоатлет, чемпіон ХХХ Олімпійських ігор, учасник ХХІХ Олімпійських ігор, бронзовий призер чемпіонату світу, переможець Кубка світу, призер чемпіонатів Європи, багаторазовий чемпіон України, заслужений майстер спорту.
           Народився Торохтій Олексій Павлович у м. Зугрес Донецької області. Важкою атлетикою почав займатися ще в юнацькі роки, після школи удосконалювався у цьому виді спорту в Харківському вищому училищі фізичної культури. У 2010 р. закінчив Національний аерокосмічний університет ім. М.Жуковського.
          Важкоатлет Торохтій О.П. виступає у ваговій категорії до 105 кг, найкращий    його   результат    у   двоборстві    428 кг    (ривок – 198 кг, поштовх – 230 кг).
          У 2006 році студент Торохтій О. став срібним призером чемпіонату Європи серед юніорів, а у 2008 р. був учасником ХХІХ Олімпійських ігор, неодноразово в ці роки здобував перемогу на чемпіонатах України.
          Двічі ставав призером чемпіонатів Європи (у 2009 р. здобув ІІ місце, у 2010 р. – ІІІ місце).
          З 2011 р. важкоатлет Торохтій О.П. представляє Харківську та Хмельницьку області. Саме у 2011-му він став бронзовим призером чемпіонату світу та переможцем Кубка світу.
          А 2012 рік приніс спортсмену золото: він став чемпіоном ХХХ Олімпійських ігор в Лондоні. Сума двоборства 412 кг (ривок – 185 кг, поштовх – 227 кг).
          За вагомі заслуги у спорті Торохтій О.П. нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня та почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

      Прочитайте про Торохтія Олексія Павловича:

      ♦ Игры ХХХ Олимпиады // Булатова М.М. Олимпийские игры 1976-2012 / М.С.Булатова, С.Н.Бубка, В.Н.Платонов. – Киев, 2013. – С. 487.

      ***

      ♦ Олексій Торохтій – олімпійський чемпіон [вітання голови облдержадміністрації В.Ядухи важкоатлету] // Подільські вісті. – 2012. – 9 серп.
      ♦ Українці – чемпіони та призери ХХХ Олімпіади // Урядовий кур'єр. – 2012. – 14 серп.
      ♦ Флентін В. Відгомін Лондона / В.Флентін // Проскурів. – 2012. – 8 листоп.

      ***

      – Торохтій Олексій Павлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D1%82%D1%96
      %D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0
      %B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
        // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Алексей Павлович Торохтий [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
       
      http://www.mir-ta.com/forum/index.php?showtopic=2361&mode=threaded&pid=12629// Мир тяжелой атлетики. – Заголовок з екрана. – Мова рос.

      ТУРЧИНА (СТОЛІТЕНКО) Зінаїда Михайлівна

          Гандболістка, чемпіонка ХХІ та ХХІІ Олімпійських ігор, бронзова призерка ХХІV Олімпійських ігор, чемпіонка світу, переможниця Кубка світу, тринадцятиразова володарка Кубка європейських чемпіонів, трьохразова чемпіонка V-VІІ спартакіад народів СРСР, багато-разова чемпіонка СРСР в складі “Спартака”, заслужений майстер спорту.
          Народилася Турчина Зінаїда Михайлівна в Києві в 1946 р. Гандболом  почала займатися у підлітковому віці в Київській ДЮСШ № 2, грала у складі гандбольної команди “Спартак”. Згодом навчалася у Кам'янець-Подільському державному педагогічному інституті, який закінчила у 1972 р. За збірну СРСР з гандболу у 1972-1991 роках зіграла понад 500 матчів. Особливо   плідними   та   успішними   для   спортсменки   були сімдесяті та вісімдесяті роки. Зінаїда Турчина брала участь у трьох Олімпійських іграх: у ХХІ (1976 р., Монреаль), та ХХІІ (1980 р., Москва), стала чемпіонкою, а у 1981 р. – бронзовою призеркою ХХІV Олімпійських ігор.
          Зінаїда Михайлівна багаторазова володарка Кубка європейських чемпіонів серед клубних команд та двадцятиразова чемпіонка СРСР в складі “Спартака”, а також трьохразова чемпіонка V-VІІ спартакіад народів СРСР. Довгий час З.Турчина вважалася однією з лідерів світового гандболу, була включена в 1975 і 1978 роках в символічну збірну світу.
          За версією Міжнародної Федерації гандболу у 2000 р. вона визнана найкращою гандболісткою ХХ століття. Найкраща гандболістка Європи 1976 р.
          За вагомі успіхи у спорті З.М.Турчина удостоєна високих державних нагород: двох орденів “Трудового Червоного Прапора”, “Ордена княгині Ольги” І, ІІ та ІІІ ступенів, ордена “Дружби народів”, ордена “Знак пошани”, ордена “За заслуги” ІІІ ступеня.

      Прочитайте про Турчину Зінаїду Михайлівну:

      ♦ Игры ХХІІ Олимпиады // Булатова М.М. Олимпийские игры 1976-2012 / М.С.Булатова, С.Н.Бубка, В.Н.Платонов. – Киев, 2013. – С. 87.
      Турчина Зінаїда Михайлівна // Жінки України : біограф. енциклопед. словник. – Київ, 2001. – С. 460.
      ♦ Турчина Зінаїда Михайлівна // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 22-23.

      ***

      – Турчина Зінаїда Михайлівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D1%80%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0
      _%D0%97%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%97%D0%B4%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%
      85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Зінаїда Турчина [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/b9c1a89d9461135c/ // Українці в світі. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Турчина Зінаїда Михайлівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      http://kmr.gov.ua/uk/content/turchyna-zinayida-myhaylivna //
      Київська міська рада. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ФІЛАТОВ Юрій Миколайович

          Веслувальник, байдарочник, чемпіон ХХ Олімпійських ігор, чемпіон ХХІ Олімпійських ігор, чемпіон світу, десятиразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту, Філатов Юрій Миколайович народився в смт. Нова Ушиця Хмельницької області у 1948 році. Спортом почав займатися ще в дитячі роки. Вступивши до Київського державного інституту фізичної культури (закінчив у 1972 р.), посилено займався веслуванням, тренувався на байдарках. В другій половині 60-х років у світі не мала конкуренції радянська команда веслувальників у складі українських спортсменів Юрія Філатова, Юрія Стеценка, Володимира Морозова та  Валерія Діденка. Напружено  команда готувалася до Олімпіади 1968 року в Мехіко. Проте, успішно стартувавши, вона не могла успішно дійти до фінішу – лопнув трос управління кермом. Та наші веслувальники через чотири роки в олімпійському Мюнхені добилися найкращого результату: зійшли на найвищу сходинку п'єдесталу із золотими медалями.
          З 1974 року Юрій Філатов виступав за Збройні Сили України (м. Київ). А у 1976 р. наш земляк знову став чемпіоном ХХІ Олімпійських ігор у Монреалі.
          З 1977 р. Юрій Миколайович Філатов працював старшим тренером ЦСК ВМФ СРСР, тренером збірної Радянського Союзу з веслування, працівником Спорткомітету СРСР.
          Зараз Ю.М.Філатов на пенсії, проживає в Москві.
          За високі досягнення у спорті Ю.М.Філатов нагороджений орденом “Знак пошани” та орденом “Трудового Червоного Прапора”.

      Прочитайте про Філатова Юрія Миколайовича:

      ♦ Нові олімпійські сказання // Твій перший олімпійський путівник. – Київ, 2007. – С. 49.
      ♦ Філатов Юрій Миколайович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 13-14.
      ♦ Костін Є.І. Хмельниччина олімпійська / Є.І.Костін // Пасічник А. Олімпійськими сторінками Хмельниччини : поетично-пісенна збірка / А.Пасічник. – Хмельницький, 2007. – С. 37-38.

      ***

      – Юрій Філатов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/04344e33e9d2ff91/  // Українці в світі. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      – Філатов Юрій Миколайович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2_%
      D0%AE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%
      D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      ЧЕРНИШ Віктор Дмитрович

          Легкоатлет, бронзовий призер І літніх юнацьких Олімпійських ігор, бронзовий призер чемпіонату України серед молоді, чемпіон України серед юнаків, майстер спорту України з легкої атлетики.
          Народився Черниш Віктор Дмитрович у м. Старокостянтинів Хмельницької області у 1993 році. Навчався у ЗОШ № 5. Спортивне сходження розпочав у Старокостянтинівській ДЮСШ, в 2007 році почав займатися легкою атлетикою. Далі навчався у Львівському державному університеті фізичної культури. У 2010 році в Сінгапурі на І літніх юнацьких Олімпійських іграх здобув бронзову медаль у стрибках у висоту – 2 м 17 см., став бронзовим призером європейських відбірних змагань на юнацьку Олімпіаду в Москві та чемпіоном України серед юнаків.
          В наступному, 2011 році Черниш Віктор брав участь в чемпіонаті Європи серед юніорів (6 місце) та став бронзовим призером чемпіонату України серед молоді (м. Вінниця, 2 м. 10 см).

      Прочитайте про Черниша Віктора Дмитровича:

      ♦ Філатов Юрій Миколайович // Олімпійські призери : Хмельницька область : до 75-річчя Хмельницької області : інформац.-довідк. вид. – Хмельницький, 2012. – С. 56-57.

      ***

      ♦ Гостинна Д. Відрядили – гідно, тепер чекатимемо з перемогою / Д.Гостинна // Подільські вісті. – 2010. – 29 лип.
      ♦ Молоді та перспективні : 10 кращих юніорів області 2010 року // Подільський кур'єр. – 2011. – 27 січ.
      ♦ Флентін В. Стрибнув на “бронзу” / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2010. – 26 серп.

      ЯНЧУК Дмитро Миколайович

          Веслувальник-каноїст, бронзовий призер літніх Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро, бронзовий призер чемпіонату світу, чемпіон Європи, багаторазовий переможець націо-нального значення, заслужений майстер спорту.
          Дмитро Янчук народився у 1992 р. в місті Хмельницькому. За прикладом старшого брата у дванадцятирічному віці почав займатися веслуванням. Тренувався у Хмельницькій дитячо-юнацькій спортивній школі, пізніше перейшов до школи вищої спортивної майстерності в спортивний клуб “Гірник”.
          Дебютував у складі української національної збірної у 2012 році, зумів виграти бронзову і золоту медалі на етапах Кубка   світу.    Як    студент     Хмельницького     Національного університету, представляв країну на літній універсіаді 2013 року в Казані. Там він завоював золото в четвірці на тисячу метрів і срібло в четвірці на п'ятсот метрів. За ці видатні досягнення Янчук Д.М. нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
          В 2014 році він побував на чемпіонаті Європи в німецькому місті Бранденбурзі. Звідти привіз бронзову нагороду в заліку чотиримісних каное на дистанції 2000 метрів.
          Наполегливий та успішний Дмитро через рік знову тричі піднімався на п'єдестал пошани: на європейській першості в чеському місті Рачиці взяв срібло в двійках на 500 метрів, золото у двійках на 500 метрів, золото у двійках на тисячі метрах та став бронзовим призером в четвірках на тисячі метрах. Крім того, виступив на чемпіонаті світу в Мілані та додав до своєї колекції бронзову нагороду, отриману в гонці на 500 метрів на каное-двійках.
          Дякуючи ряду вдалих виступів, Янчук отримав право захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 2016 р. в Ріо-де-Жанейро. Стартував тут в заліку двохмісних каное на кілометровій дистанції разом з напарником Тарасом Міщуком у фінальному заїзді фінішували третіми, тобто отримали бронзу. За це видатне  досягнення наш земляк Янчук Дмитро Миколайович нагороджений орденом “За заслуги” ІІ ступеня.

      Прочитайте про Янчука Дмитра Миколайовича:

      ♦ Трошкін В. Молодці, каноїсти! / В.Трошкін // Подільські вісті. – 2016. – 24 серп.
      ♦ Хмельницькі регбісти знову з бронзою // Проскурів. – 2016. – 10 листоп.
      ♦ Хмельницькі регбісти здобули бронзу чемпіонату України // Проскурів. – 2016. – 6 жовт.

      ***

      – Янчук Дмитро Миколайович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
      https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%94%D0%BC%
      D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%
      D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
      // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

      СПОРТСМЕНИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ – ЧЕМПІОНИ ТА
      ПРИЗЕРИ ПАРАЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

      ХІ літні Паралімпійські ігри 2000 року Сідней (Австралія)

          Боднар Ігор Андрійович – легкоатлет, заслужений майстер спорту, срібний призер ХІ літніх Паралімпійських ігор з бігу  на 1500 м. Нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Народився в с. Покутинці Віньковецького району Хмельницької області у 1980 році.


       

       

       

          Дутко Тарас Романович – футболіст, гравець Паралімпійської збірної команди України, срібний призер ХІ та ХІV літніх Паралімпійських ігор, чемпіон Всесвітніх спортивних ігор серед спортсменів з ДЦП, чемпіон світу, багаторазовий чемпіон України.
          Нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ, ІІ, І ступенів та медаллю Президента України “За працю і звитягу”. Народився у 1980 році в с. Наконечне Яворівського району Львівської області, представляв Хмельницьку область.

       

       

      Паралімпійські ігри 2004 року Афіни (Греція)

          Дутко Тарас Романович – чемпіон ХІІ Паралімпійських ігор.

          Антонюк Володимир Петрович– футболіст, чемпіон двох ХІІ та ХІІІ Паралімпійських ігор. В Афінах став кращим бомбардиром, срібний призер ХІV Паралімпійських ігор, чемпіон світу, чемпіон всесвітніх спортивних ігор серед спортсменів з ДЦП, чемпіон Європи. Нагороджений орденами “За заслуги” ІІІ, ІІ, І ступенів, “За мужність” ІІІ ступеня. Народився в м. Ізяслав Хмельницької області у 1979 році.

       

       

       

          Пономарьов Денис Валерійович – футболіст, гравець команди з наслідками дитячого церебрального паралічу, чемпіон ХІІ і ХІІІ літніх Паралімпійських ігор, срібний призер ХІV літніх Паралімпійських ігор, чемпіон світу, чемпіон Всесвітніх спортивних ігор серед спортсменів з ДЦП, чемпіон Європи. Нагороджений орденом “За зуслуги” ІІІ, ІІ, І ступенів. Народився у 1985 році в с. Первомайське Миколаївської області, навчався у Кам'янець-Подільському планово-економічному технікумі, представляв Хмельницький регіональний центр “Інваспорт”.

       

       

          Трушев Віталій Євгенович – футболіст, гравець команд з наслідками дитячого церебрального паралічу, чемпіон ХІІ і ХІІІ літніх Паралімпійських ігор, срібний призер ХІV літніх Паралімпійських ігор, чемпіон світу, чемпіон Всесвітніх спортивних ігор серед спортсменів з ДЦП, чемпіон Європи, чемпіон України. Нагороджений орденом “За зуслуги” ІІІ, ІІ, І ступенів. Народився в с. Нова Чара Читинської області, Росія. Проживає у Кам'янці-Подільському.

       

       

       

      ХІІІ літні Паралімпійські ігри 2008 року Пекін (Китай)

          Антонюк Володимир Петрович –  чемпіон ХІІІ літніх Паралімпійських ігор.

          Девлиш Олександр Васильович– футболіст, гравець команд з наслідками ДЦП, чемпіон ХІІІ літніх Паралімпійських ігор, срібний призер ХІV літніх Паралімпійських ігор, чемпіон світу, чемпіон Всесвітніх спортивних ігор серед спортсменів з ДЦП, чемпіон Європи, чемпіон України. Нагороджений  орденом “За зуслуги” ІІІ та ІІ ступенів. Народився у 1986 році в с. Заставці Старосинявського району Хмельницької області. Працює в школі № 24 м. Хмельницького.

       

       

       

       

          Дутко Тарас Романович – чемпіон ХІІІ літніх Паралімпійських ігор.

          Пономарьов Денис Валерійович– чемпіон ХІІІ літніх Паралімпійських ігор.

      ХІV літні Паралімпійські ігри 2012 року Лондон (Англія)

          Антонюк Володимир Петрович –  срібний призер ХІVлітніх Паралімпійських ігор.

          Девлиш Олександр Васильович – срібний призер ХІVлітніх Паралімпійських ігор.

          Дутко Тарас Романович – срібний призер ХІVлітніх Паралімпійських ігор.

          Пономарьов Денис Валерійович – срібний призер ХІVлітніх Паралімпійських ігор.

          Трушев Віталій Євгенович – срібний призер ХІVлітніх Паралімпійських ігор.

      ХVлітні Паралімпійські ігри 2016 року Ріо-де-Жанейро (Бразилія)

          Антонюк Володимир Петрович – футболіст, володар золотої нагороди у складі збірної України.

          Трушев Віталій Євгенович – футболіст у складі української паралімпійської команди завоював золото в Ріо-де-Жанейро.

      ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ПРО
      ІСТОРІЮ ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ

      Блажевич Н. Подолянкиздобули золоті нагороди в Пекіні… : [збірна шаблісток України завоювала першу золоту медаль для своєї країни. У її складі Г.Пундик та О.Жовнір – наші землячки] / Н.Блажевич // Подільські вісті. – 2008. – 19 серп.
      ♦ Бондар А. Дві медалі, шість учасників : лондонський олімп. “улов” для подолян виявився біднішим, ніж пекінський / А.Бондар // Газета Поділля. – 2012. – 16 серп.
      ♦ Вікторов К. Серед переможців Паралімпійських ігор – два футболісти Хмельниччини / К.Вікторов // Подільські вісті. – 2016. – 20 верес.
      ♦ Вершини долають сильніші : [про десять кращих спортсменів Хмельниччини з олімпійських видів спорту] // Подільський кур'єр. – 2011. – 6 січ.
      ♦ Відзначили кращих // Подільський кур'єр. – 2010. – 14 січ.
      ♦ Героям Пекіна – високі нагороди // Подільський кур'єр. – 2008. – № 52.
      ♦ Гординський В. Ні пуха, ні пера… : подоляни – учасники Олімпіади-2008 у Пекіні / В.Гординський // Є Поділля. – 2008. – 7 серп.
      ♦ 2011: рік наших перемог : за 2011 р. спортсмени Хмельниччини назбирали чимало нагород // Всім. – 2011. – 28 груд.
      ♦ Дияк М. Сприяють усі : [про здобутки хмельничан-олімпійців] / М.Дияк // Подільський кур'єр. – 2000. – 6 лип.
      ♦ Єсюнін С. З історії хмельницького футболу / С.Єсюнін // Проскурів. – 2009. – 14 трав.
      ♦ Єсюнін С. Олімпійський вогонь на Хмельниччині / С.Єсюнін // Поділля. – 2012. – 26 лип.
      ♦ Костін Є. Гідні традиції – множити : [зірки спорту з Хмельниччини] / Є.Костін // Подільські вісті. – 1996. – 13 верес.
      ♦ Лавринчук В. Перша королева нашої гімнастики : за кількістю перемог на чемпіонатах України Олена Бірюк і досі вважається неперевершеною рекордсменкою / В.Лавринчук, В. Заверуха // Поділля. – 2014. – 1 трав.
      ♦ Мельник А.Г. Розвиток фізичної культури і спорту в м. Хмельницькому / А.Г.Мельник // Культура Поділля: історія і сучасність. – Хмельницький, 1993. – С. 52-54.
      ♦ Наші на Паралімпіаді // Проскурів. – 2016. – 15 верес.
      ♦ Олексюк А. Олександр Пацерук. Боксер з народження : спортивна гордість Хмельниччини / А.Олексюк // Марічка news. – 2016. – 30 листоп.
      ♦ Олімпійські надії Хмельниччини // Проскурів. – 2008. – 10 квіт.
      ♦ Олімпійці серед нас // Проскурів. – 2006. – 31 серп.
      ♦ Паламарчук В. Хмельничанин став чемпіоном України з боротьби : [Андрій Власов] / В.Паламарчук // Марічка news. – 2016. – 30 листоп.
      ♦ Повна скарбничка нагород хмельницьких спортсменів на Олімпійських іграх-2008 // Проскурів. – 2008. – 21 серп.
      ♦ Разуваєв В. Спортивні обрії Хмельниччини : [про учасників Олімпійських ігор в Афінах] / В.Разуваєв // Проскурів. – 2004. – 12 серп.
      ♦ Роздобудько А. Фізична культура та спорт – важлива ознака здорового способу життя / А.Роздобудько // Подільські вісті. – 2003. – 27 трав.
      ♦ Стремецький С. Роздуми про хмельницький професійний футбол / С.Стремецький // Проскурів. – 2004. – 4 листоп.
      ♦ Таран О. Ірина Мерлені – спортивна гордість Хмельниччини / О.Таран // Марічка news. – 2016. – 13 лип.
      ♦ Трошкін В. Молодці, каноїсти! / В.Трошкін // Подільські вісті. – 2016. – 24 серп.
      ♦ Тюлька М. Ранкова гімнастика з паралімпійцем / М.Тюлька // Подільські вісті. – 2016. – 4 жовт.
      ♦ Флентін В. Жінки Хмельниччини в олімпійському русі / В.Флентін // Проскурів. – 2009. – 16 квіт.
      ♦ Флентін В. І один у полі – воїн… : [хмельничанин важкоатлет С. Полторацький у 1974 р. здобув нагороди європейського і світового гатунку] / В.Флентін // Проскурів. – 2011. – 24 берез.
      ♦ Флентін В. Марина Бех розпочинає літній сезон / В.Флентін // Проскурів. – 2017. – 18 трав.
      ♦ Флентін В. На честь Олімпійських чемпіонів / В.Флентін // Подільські вісті. – 2017. – 9 трав.
      ♦ Флентін В. Олімпійський літопис Хмельниччини / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 15 верес.
      ♦ Флентін В. Перший заслужений тренер України на Хмельниччині : до 95-річчя з дня народження В.О.Жабенка / В.Флентін // Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2017 р. – Хмельницький, 2016. – С. 172-176.
      ♦ Флентін В. Спортивна гордість Хмельниччини : до 75-річчя з дня народження В.В.Яремчука / В.Флентін // Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2017 р. – Хмельницький, 2016. – С. 83-86.
      ♦ Флентін В. Спортивна слава Поділля: спортсмен із Хмельницького В.Балашов / В.Флентін // Проскурів. – 2007. – 22 берез.
      ♦ Флентін В. Спортсмени-олімпійці – вихідці з Хмельниччини / В.Флентін // Подільські вісті. – 2004. – 10 серп.
      ♦ Флентін В. Той, хто виводить у майстри : до 70-річчя з дня народження В.М.Гоняка / В.Флентін // Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2017 р. – Хмельницький, 2016. – С. 76-79.
      ♦ Флентін В. Хмельницькі спортсмени поповнюють українську скарбничку Олімпійських ігор / В.Флентін // Проскурів. – 2008. – 21 серп.
      ♦ Флентін В. Чемпіони легкоатлетичних метань / В.Флентін // Подільський кур'єр. – 2011. – 31 берез.
      ♦ Флентін В. Як виступали представники Хмельниччини на ХХХІ Олімпійських іграх / В.Флентін // Проскурів. – 2016. – 15 верес.
      ♦ Хмельницькі регбісти здобули бронзу чемпіонату України // Проскурів. – 2016. – 6 жовт.
      ♦ Хмельницькі регбісти знову з бронзою // Проскурів. – 2016. – 10 листоп.
      ♦ Шишкін О. Зародження на Поділлі жіночого фізкультурного руху / О.Шишкін // Проскурів. – 2009. – 9 лип.
      ♦ Ящишин А. Хмельницький подякував своїм олімпійцям / А.Ящишин // Проскурів. – 2016. – 15 верес.

       

       

       

          Матеріали обговорені на засіданні науково-методичної ради Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г.Шевченка.
                Протокол № 4 від 1.06.2017 р.

       

       

       

       

       

      Матеріал підготувала:                                    Суховірська О.А.
      Комп'ютерний набір:                                       Богданова О.Г.
                                                                               Марчук Л.В.
      Відповідальна за випуск                                Черноус В.Ю

       


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр