www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Федір Назаров. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Ресурси бібліотеки » Наші видання
      Федір Назаров.

          “Партизани і підпільники – наша слава, наша гордість. Це ті сини України, перед якими знімуть шапки цілі століття, якими будуть гордитися цілі покоління, і будуть складати про них думи і пісні. Це немеркнучий символ безсмертя нашого доброго і чесного народу”.

                                                                                             О.Довженко

      ФЕДІР НАЗАРОВ

          Народився Федір Назаров у 1922 році в приміському селі Скаржинцях, що біля Лісових Гринівець, у селянській родині. Батько був ковалем. У Проскурові мешкала із родиною його старша сестра. Вона взяла Федю до себе на проживання, відвела у школу і опікувалася ним, аж доки не отримав атестата. Варто сказати, що Федір вчився у трьох міських школах: семирічку закінчив у сьомій, восьмий і дев'ятий класи – у третій, атестат одержав – у першій. Тому він знав досить широке коло молоді, мав багато друзів. Після десятирічки Федір навчався в інституті залізничного транспорту, але залишив навчання у зв'язку з хворобою батька. Потім закінчив шестимісячні курси техніків-торфяників і працював у селі Пирогове на Вінниччині. Але чорним вороном накрила все війна… Федір мав намір пробитися через лінію фронту, але змушений був повернутися в рідні краї.
         Тут теж вже порядкували фашисти. Сміливий та рішучий хлопець Федір Назаров не міг довго відсиджуватися у батьківській хаті, він швидко налагодив зв'язки із давніми друзями: Петром Семенюком, Марією Ченаш, Павлом Вітановим та іншими. І зовсім скоро він був при ділі: виготовляв із друзями листівки, розповсюджував їх, збирав боєприпаси, включився в активну боротьбу проти окупантів. А в середині вересня 1941 року на першій спільній нараді на квартирі Петра Семенюка був обраний підпільний комітет, який очолив Микола Храновський. До складу комітету ввійшов і Федір Назаров. Підпільники вирішили: на часі організація своєї підпільної друкарні, розширення підпільних груп у різних районах міста, активізація диверсійних дій.
        Федір Назаров включився в активну боротьбу проти окупантів. Він брав безпосередню участь в розгромі німецької автоколони, яка перевозила зброю із Барського укріпрайону для озброєння проскурівської поліції. Під час цієї сміливої  операції  було  знищено  ворожий  бронетранспортер,  29 автомашин, 42 солдати ворога, забрано велику кількість зброї для партизан.
         Якось у грудні 1941 року, разом із товаришами Федір замінував залізничне полотно, щоб підірвати німецький ешелон. Але щось там не спрацювало. Спритний та сміливий юнак миттю кинувся виправити ситуацію. Потрібно було негайно і швидко зв'язати розірвану мотузку до запала. Наближався німецький товарняк.
         “З холодної тунельної темряви лісу вирвався сліпучий сніп світла, і Федір ще устиг крикнути Борисову:
          – Буду рвати!
         Відповіді не почув і зопалу трусонув за обірваний край мотузки.
         Блиснуло! Гаркнуло! Затріщало… щось дуже і гараче рвучко  підкинуло Федора вгору і швиргонуло на кілька метрів у глиб кущів.
         Рейки карьожилися, вагони наверталися один на одного, жовте люте полум'я шарпалося з-під них і звивалося у скаженому танці, щось голосно тріскалося і глушило барабанні перетинки.
         “Поїзд з боєприпасами”, – відразу оцінив Борисов і нахильці, разом з товаришами біг до Федора. На холодному, зірчастому снігу, серед прим'ятих вибуховою хвилею кущів, Назаров лежав тихо, не стогнав, і з-під нього виповзла червона китайка крові”. Так про мужність і відвагу юнака розповідає у художньо-документальному романі “Буремний Буг” Петро Карась.
         Після важкого поранення у праву руку, контузії і струсу головного мозку, Федору довелося деякий час лікуватися, а потім йому вдалося влаштуватися майстром на Гречанську торфорозробку.
         Вже в березні 1942 року молодий підпільник організував саботаж виконання завдань по виготовленню торфопалива.
         Робота в Гречанах давала змогу краще налагодити діяльність підпільних осередків, координувати їх. Невдовзі у Гречанах було зірвано депо, електростанцію, водокачку. Підпільники пошкодили шістдесят шість верстатів і дванадцять паровозів.
        В травні 1942 року, після добре продуманої підготовки, разом з Вітановим, Семенюком, Храновським, Федір Назаров бере участь у здійсненні втечі 180 військовополонених з Раківського табору особливого режиму, які влилися у підпільні і партизанські групи. А в грудні 1942 року була здійснена смілива операція по викраденню з аеродрому радянського літака ТБ, який німці використовували у розвідувальних цілях. В результаті вдало проведеної операції 7 чоловік на чолі з капітаном льотчиком полетіли на схід.
         У квітні 1943 року підпільна організація перенесла важкий провал. В гестапівських катівнях загинуло багато товаришів Федора. За доносом зрадника майже повністю були знищені деякі підпільні групи. А Федора Назарова також шукало гестапо, фельджандармерія, кримінальна поліція. За його голову вони обіцяли чималу винагороду – 10000 марок.
         Федір тим часом переховувався в рідному селі, у Скаржинцях. Але відсиджуватися на горищі – не в характері сміливого хлопця, йому кортіло дізнатися, що твориться у Проскурові.
         Налагодивши зв'язки із підпільниками, яким вдалося залишитися живими, Федір Назаров у другій половині 1943 року очолив Проскурівське антифашистське підпілля.
         З допомогою Марії Ченаш та Бориса Дмитрука в першу чергу було відновлено вцілілу підпільну друкарню, яка зберігалася на квартирі Пелагеї Кратюк. Вже до кінця 1943 року було випущено 12 листівок (загальним тиражем до 10000 примірників) з повідомленнями Інформбюро про перемоги на фронтах. Комітет зайнявся також пошуком нових конспіративних квартир для зв'язкових і збереження зброї і боєприпасів. Була створена також каса матеріальної допомоги для членів сімей загиблих товаришів.
         Підпільники збирали розвідувальні дані про рух поїздів, зосередження літаків, вивели з ладу десятки паровозів, більше ста вагонів, багато бойової техніки ворога.
        В кінці грудня 1943 року під час перебування у Волочиському районі Федір Назаров з допомогою місцевих підпільників встановив зв'язок із розвідгрупою розвідуправління І Українського фронту. В Проскурів було направлено двох офіцерів-розвідників, яким Федір забезпечив надійний притулок та необхідні документи. Було встановлено зв'язок із загонами ім. Суворова та ім. Кутузова партизанського з'єднання ім. Михайлова. Туди було переправлено біля 40 озброєних підпільників.
        Підпільний комітет під керівництвом Ф.Назарова постановив також створити партизанський загін. У січні 1944 року підпільники, які діяли на меблевій фабриці під керівництвом Миколи Ченаша (брат Марії Ченаш), вирушили у Янковецький ліс. Там мали закласти базу партизанського загону. Проте, в нерівному бою ці сміливці, в тому числі і Микола Ченаш, загинули.
        Взимку 1944 року під час спроби викрасти німецьку автомашину з метою відправлення чергової групи підпільників у партизанський загін, Федір Назаров з друзями попали в засаду. При втечі він був поранений в ліву руку, чудом вдалося врятуватися. А незабаром, 5 лютого 1944 року Федір Назаров вже був у селі Плужне Ізяславського району в обласному штабі партизанського руху – доповідав його керівнику С.Олексенку про діяльність проскурівських підпільників.
         Молодому підпільнику довелося лікуватися в партизанському госпіталі, що знаходився у селі Стригани. Він дуже шкодував, що не зміг повернутися до окупованого ще Проскурова. А друзям-підпільникам ще належало допомогти армійській розвідці, організовувати диверсії, відправляти у партизанські загони нових членів Проскурівського підпілля, – робити все, щоб якнайшвидше звільнити рідний край від окупантів.
         Після війни Федір Васильович Назаров здобув вищу юридичну освіту, працював в органах прокуратури.
         За мужність і героїзм його було нагороджено орденом Червоної Зірки, двома орденами Вітчизняної війни, орденом Богдана Хмельницького, багатьма медалями. Все своє життя він свято беріг пам'ять про своїх друзів-підпільників, розповідав молоді про їх героїчні подвиги, захищав їх честь і славу.
         На жаль, мужній підпільник Федір Васильович Назаров теж вже пішов за вічну межу. Світла і вічна йому пам'ять.

      ПРОЧИТАЙТЕ ПРО ФЕДОРА НАЗАРОВА:

      ♦ Карась П. Буремний Буг : художн.-документ. роман / П.Карась. – Хмельницький : Поділля, 2001. – 678 с.

      ♦ Карась П. Батьківщину ми не вибирали / П.Карась // Проскурів. – 1994. – 2 квітня.

      ♦ Мачківський М. Пароль “Проскурів” :  художн.-документ. роман / М.Мачківський. – Хмельницький : Поділля, 1997. – 543 с.

      ♦ Михайлів Т. За рідну землю, за Україну / Т.Михайлів // Майбуття. – 2014. – № 19.

      ♦Назаров Ф. Від фальшивих буклетів – до живої правди / Ф.Назаров // Подільські вісті. – 1993. – 15 липня.

      ♦ Хрящевська О.В. Подвиг, що житиме вічно / О.В.Хрящевська // Місто Хмельницький в контексті історії України : матеріали ІІІ науково-краєзнавчої конференції “Місто Хмельницький в контексті історії України”. – Хмельницький, 2011. – С. 341-351.

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       

       


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр