www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Марія Ченаш. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Ресурси бібліотеки » Наші видання
      Марія Ченаш.

      МАРІЯ ЧЕНАШ

         Народилася Марія Миколаївна Ченаш 11 січня 1922 року в Проскурові у сім'ї робітників. Навчалася вона у середній школі № 3 (сьогодні НВО № 5).
         На світанку, 22 червня 1941 року Марія разом з однокласниками зустрічала сонце на березі Південного Бугу. У всіх був радісний та піднесений настрій: вони закінчили школу і мріяли про щасливе майбутнє. А вранці на юнаків та дівчат чекала страшна звістка: “Війна!”.
        Марія бачила, як відступають наші війська, як з перших днів війни німці бомбили залізничний вокзал, станцію Гречани, нафтобазу. Вже 8 липня фашисти ввійшли в Проскурів і зразу ж запровадили свої порядки.
        Якось Марія зайшла до магазину, який відкрили німці. Там вона випадково зустріла однокласника Петра Семенюка. Вони згадали школу, друзів. Петро попросив її налагодити зв'язок з однокласниками, які залишилися в місті.
        Вже в кінці липня організовується перша підпільна група, до якої входять Петро Семенюк, Павло Вітанов, Федір Назаров, Марія Трембовецька і, звичайно, Марія Ченаш. З перших днів окупації ці юнаки і дівчата свої вміння і сили спрямували на боротьбу з окупантами. На квартирі у Петра Семенюка вони слухали радіоприймач. Таким чином діставали відомості про події на фронті. Вручну почали писати листівки і розповсюджувати їх у місті.
         У вересні 1941 року це вже була багаточисельна організація, яка складалася із 26 груп. Підпільний комітет очолив Микола Храновський, заступником став Петро Семенюк.
         За дорученням підпільного комітету Марія Ченаш влаштувалася на роботу у німецьку друкарню, адже конче необхідно було дістати шрифти для підпільної друкарні. Там же працювала ще одна Марія – однокласниця Марія Трембовецька.
        Юні підпільниці, ризикуючи життям, виносили шрифти, папір, фарбу, а ще німецькі бланки, які потім допомагали молодим людям уникнути відправлень на каторгу до Німеччини. Смілива дівчина виготовила також дві печатки для паспортів та німецький штамп Гебітскомісаріату.
         Сьогодні Марія Миколаївна згадує: “Коли мені вдавалось взяти літери, я непомітно йшла до уборної і там ховала їх як подалі. У взутті у мене була вкладена спеціальна друга стелька, шрифт я висипала у взуття, розкладала його рівномірно, закладала другою стелькою і тоді взувалась знову. Взимку було набагато легше. В зимовому пальто я зробила потаємний внутрішній карман і там зберігала шрифт. Весь шрифт я доставляла і передавала через Ф.Назарова в комітет”.
         Невдовзі почала діяти підпільна друкарня. Друковані листівки розповсюджувалися не лише в місті, а й у селах. Коли Мані випадала нагода друкувати продуктові картки для німців, або бланки паспортів, то намагалася виготовити їх більше для підпільної організації.
         У квітні 1943 р. підпільна організація перенесла важкий провал. У нерівному бою з ворогом загинув Петро Семенюк. За доносом зрадника було арештовано і закатовано багато підпільників-друзів Марії Ченаш. Загинув і керівник Проскурівського підпілля М.Храновський. Марія боляче пережила ці непоправні втрати.
         Невдовзі підпільна організація все ж відновила свою роботу. Цього разу підпільний комітет очолив Федір Назаров. До комітету увійшла також і Марія Ченаш. З її допомогою вдруге було налагоджено роботу підпільної друкарні.
         Членом підпільної організації став і рідний брат Марії – Микола Ченаш. З перших днів війни він добровольцем пішов на фронт. Але, потрапивши в полон, дивом втік і добрався до Проскурова. Рідні переховували його, а згодом влаштували на роботу на меблеву фабрику. Там Микола очолив підпільну групу, яка шкодила фашистам. Незабаром Микола організував партизанський загін, який проіснував не довго. Хлопці попали в оточення, Микола відбивався до останнього. Важко пораненого, його схопили німці. Зібравши останні сили, він накинувся на ворога. Життя хлопця обірвалось. Після смерті брата Марію чекав арешт. Вона змушена була терміново відбути до партизанського загону ім. Суворова з'єднання А.Одухи.
         Невдовзі Марія повернулася у Проскурів. Виконуючи завдання головрозвідки 1-го Українського фронту і командування загону, Марія Ченаш повинна була налагодити зв'язки із Проскурівським підпіллям і дізнатися про дислокацію німецьких військ у місті.
         З отриманими даними вона разом із пораненим Ф.Назаровим переходить лінію фронту і вручає їх штабу партизанського з'єднання С.Олексенка. Чотири рази в негоду і бездоріжжя перетинала Марія лінію фронту, виконуючи кожного разу важливі доручення. При звільненні Білогір'я, 3 березня 1944 р. Марія була контужена і ледве добралася до села Плужне, де був командир партизанського загону. Смілива підпільниця повертається у партизанське з'єднання Одухи, з яким дійшла з боями до Рівного. До Проскурова Марія Ченаш повернулася наприкінці квітня 1944 р. Здоров'я молодої підпільниці було сильно підірване і вона довгий час змушена була лікуватися.
         Сьогодні Марії Миколаївні – за дев'яносто. На її грудях сяють численні нагороди, серед них – орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалі “Партизану Великої Вітчизняної війни” І та ІІ ступенів. Не дивлячись на солідний вік, вона часто зустрічається з молоддю, згадує свою непросту юність, ділиться спогадами про своїх друзів-підпільників.

      ПРОЧИТАЙТЕ ПРО МАРІЮ ЧЕНАШ:

      ♦ Баранюк В. Їх залишилося троє / В.Баранюк // Проскурів. – 2014. – 18 вересня.

      ♦ Карась П. Буремний Буг : художньо-документ. роман / П.Карась. – Хмельницький : Поділля, 2001. – 677 с.

      ♦ Мачківський М. Пароль “Проскурів” : художньо-документ. роман / М.Мачківський. – Хмельницький : Поділля, 1997. – 543 с.

      ♦ Михайлів Т. За рідну землю, за Україну! / Т.Михайлів // Майбуття. – 2014. – № 19.

      ♦ Мачківський М. Брат і сестра : (фрагменти повісті-діалогу з авторськими ремарками) / М.Мачківський // Подільські вісті. – 2013. – 15 жовтня.

      ♦ Хрящевська О. Підпільниця Марія… / О.Хрящевська // Проскурів. – 2012. – 12 січня.

      ♦ Хрящевська О. Щоб не згасла пам'ять / О.Хрящевська // Проскурів. – 2006. – 25 січня.

      ♦ Яхницька С. Стежками Героїв / С.Яхницька // Проскурів. – 2009. – 5 листопада.


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр