www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Державний історико-культурний заповідник “Межибіж” Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Ресурси бібліотеки » Наші видання » Сім чудес Хмельниччини
      Державний історико-культурний заповідник “Межибіж”

      Державний історико-культурний заповідник
      “Межибіж”

         Серед мальовничих пагорбів Поділля, там, де зливають свої води річки Буг та Бужок височіють потужні мури великого замку. Через своє розташування фортеця дістала назву “Меджибіж” – між двома Бугами.
         Вперше про Меджибіж згадується в Іпатіївському літописі під 1146 роком, коли київський князь Ізяслав Мстиславович передав князю Святославу Всеволодовичу у володіння п'ять міст, серед яких і “Межибож'є”.


      Південні мури замку.

         Залишки городища ХІ-ХІІІ століть свідчать, що на той час це було добре укріплене місто Київської Русі, яке охороняло її кордони з кінця ХІІ століття. Меджибіж входив до складу Галицько-Волинського князівства, але в середині ХІІІ століття Золотій Орді вдалося захопити частину подільських земель. Данилу Галицькому, який визнав залежність від Орди, довелося знищити укріплення  кількох міст, в тому числі і Меджибожа.
         У 1362 році Великий Литовський князь Ольгерд розбив татар на річці Синюха і включив всі подільські землі в склад Литовського князівства.   Володарями краю стали князі Кориатовичі. Припускають, що саме вони розпочали будівництво меджибізьких кам'яних укріплень замість дерев'яних.  Мури фортеці були змуровані з великих кам'яних плит, їх товщина сягала 1,8 м. Була збудована велика трикутна фортеця з круглими вежами на кутах, з яких збереглася лише кругла Східна вежа з брамою і барбаканом.
         Перед західною стіною було побудовано церкву в романському стилі, яку пізніше переробили на костел готичного стилю.
         На рубежі ХV-ХVІ століть будують дві міцні вежі – п'ятигранну Лицарську та північно-східну круглу – Офіцерську. Їх мури сягають чотириметрової товщини. Чим потужнішими ставали Меджибізькі укріплення, тим частіше під їх стінами зазнавали нищівних ударів татарські загони. Лише у 1516 році кочівникам двічі довелося тікати з поля бою.
         З 1540 року Меджибізькою волостю стали володіти польські магнати Сенявські, які далі реконструюють замок та зводять нові вежі. Замок розширили на захід, об'єднавши мурами Офіцерську вежу з Лицарською і дитинцем та продовживши південне прясло мурів майже у 20 метрів заввишки. В'їзд перенесли зі сходу на захід, з боку міста. Тут був викопаний рів, через який перекидали міст. А на сході до барбакану було прибудовано п'ятипелюсткову вежу, названу в народі “Турецьким бастіоном”, бійниці якої дозволяли вести прямий та перехресний вогонь.
         У 1566 році Меджибіж витримав облогу татарської орди. П'ятдесят років потому до міста підійшло стотисячне кримське військо, проте на штурм фортеці не наважилося. А під час бурхливих козацько-польських битв фортеця переходила з рук в руки: то до козаків, то до поляків, то до турків. На початку повстання 1648 року фортеця була захоплена козаками Максима Кривоноса, а наступного 1649 року під мурами відбувся запеклий бій між польським військом та козацькими полками Данила Нечая. У 1650 році Б.Хмельницький по дорозі до Кам'янця стояв із своїм обозом під Меджибожем. Поляки змушені були залишити фортецю і її зайняв гетьман, але ненадовго. Не витримала Меджибізька фортеця лише турецької агресії 1672 року, коли армія Мухаммеда ІVзуміла підкорити ще й могутній Кам'янецький замок. Меджибіж став адміністративним центром Санджаку, що тривало 27 років. Перебуваючи у фортеці, турки значно зміцнили її і прикрасили на східний зразок, а костел перетворили на мечеть. У 1686 році, після дворічної облоги, турки залишили фортецю. Згідно Карловицької угоди 1698-1699 років, Поділля знову опинилося у складі Польщі і в Меджибіж повернулися польські феодали.


      Палац Сенявських у замку ХVІ ст.

         Наприкінці ХVІІ століття фортеця поступово стала втрачати своє оборонне значення, перетворюючись на замок-палаццо. Було забутовано землею всі нижні яруси фортечних споруд. Над двоповерховими кам'яницями, пристосованими для оборони, надбудовується житловий поверх у стилі барокко. Над барбаканом зводиться банкетний зал та четвертий і п'ятий яруси східної вежі.
         Після другого поділу Польщі, Меджибіж відійшов до Російської імперії. З 1730 по 1831 роки власником містечка і замку став Адам Чарторийський та його сини, які присягнули імператриці Катерині ІІ, так як на той час Меджибіж вже був у складі Подільської губернії Російської імперії.
         В добу володіння замком Чарторийськими було реконструйовано  костел,  розбито  сад  і  квітники.  У  1792 році Меджибіж слугував осідком штабу польського патріота Тадеуша Костюшко. За участь у польському повстанні 1830-1831 років держава конфіскує замок у Чарторийських і його передано військовому відомству. Корпуси замку переплановуються для прийому високих гостей, фортечні мури увінчують декоративними зубчастими парапетами, північно-східну круглу вежу надбудовують у формах восьмигранного обсягу зі стрімчастими дверними і віконними отворами, стіни всіх будівель покривають вапняним тиньком білого кольору. Увесь комплекс позбувся вигляду оборонної споруди і перетворився на білосніжний палац, який з тих пір часто називали “Білий лебідь”.
         Варто знати, що восени 1846 року, перебуваючи у складі археологічної комісії на Поділлі, фортецю відвідав Т.Г.Шевченко – великий український поет і художник.
         З 1896  по 1914 роки  в  замку  розміщувався елітний 12-й Охтирський полк, яким опікувалася княгиня Ольга Олександрівна Романова. Вона, як стверджують історики, неодноразово бувала у Меджибожі. У 1917 році у фортеці була ставка Павла Скоропадського.
         Із встановленням радянської влади, замок було занедбано: в різний час тут розміщувались маслозавод, складські приміщення, замкові мури місцеве населення розбирало на будівельний матеріал. Але попри все до нашого часу замок у Меджибожі добре зберігся і сьогодні ми маємо нагоду бачити ці могутні стіни і вежі, порівнюючи все побачене із розповідями історичними. Дійшов він до наших днів з розкопками мурів фундаментів ХІІ ст., з пам'ятками пізньої готики, ренесансу, барокко, класицизму та псевдоготики. Ще в середині 1960 року почалася реставрація замкових будівель, а в 1971 році тут було відкрито музей – відділ Хмельницького краєзнавчого музею. У подальші роки Меджибізький музей-фортеця перетворився у значний центр туризму на Хмельниччині.

         З 2004 року Меджибізький замок – це державний історико-культурний заповідник “Межибіж”. В реставрованих пристінних корпусах замку (бувші казарми) розгорнуто експозиції краєзнавчого та етнографічного музеїв, в яких зібрано багато експонатів, що розповідають про багатовікову історію міста  і  фортеці,  унікальну  колекцію  ікон,  старожитностей  та предметів побуту. Заслуговує на увагу і картинна галерея сучасного українського мистецтва. В колишньому Каретному залі розміщено музей пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

         

          Це невеличке подільське містечко приваблює й іншими цікавими пам'ятками історії і культури. Наприклад, тут можна побачити колону-каплицю, що відноситься до часів перебування на Поділлі турків. Збереглися руїни Тринітарського костела, каплиця-ротонда, що вико-нувала оборонні функції, замчище в урочищі Раківці, що за 2 км. на схід від фортеці, а ще тут зберігся єврейський некро-поль, що виник у І половині ХVІ століття, на якому похований засновник хасидизму І.Баал-Шем-Тов (Бешт).
          Сьогодні все більше звучить думка, що слід розширити реальні межі історико-культурного заповідника, включивши до нього й інші Меджибізькі пам'ятки. Отож, поступово відроджується, оживає древній Меджибіж, а з ним і наша пам'ять про неповторне і героїчне минуле рідного краю.

       

       

      Познайомся, прочитай:

      Друге дихання древнього Меджибожа // Байдак І. Стежками рідного краю / І.Байдак. – Хмельницький, 2008. – С. 109-116.
      Єсюнін С. Місто між Богами / С.Єсюнін // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 98-99.
      Меджибіж // Двадцять дев'ять зупинок від Хмільника до Хмельницького : путівник. – К., 2009. – С. 37-53.
      Меджибіж // Сердюк О.В. Найцікавіші місця України / О.В.Сердюк. – Х., 2008. – С. 37.
      Меджибіж: 850 років : матеріали науково-практичної конференції 17 серпня 1996 р. – Меджибіж : Офсет, 1996. – 169 с.
      Меджибіж 860 років : фотоальбом . – К. : Поліграф-Експрес, 2007. – 27 с.
      Меджибіж: історія та сучасність : бібліографічний покажчик. – Хмельницький : Заколодний М.І., 2009. – 28 с.
      Меджибозький замок // Мунін Г.Б. Визначні пам'ятки західної України / Г.Б.Мунін, Х.Й.Роглев, О.О.Гаца. – К., 2008. – С. 164-168.

      Меджибізький замок // Гуркіна Г.О. Замки та фортеці України / Г.О.Гуркіна, О.В.Сердюк. – Х., 2008. – С. 52-53.

      *     *     *

      Гординський В. Заповідники “Кам'янець”, “Межибіж” та “Самчики” увійшли до “Ста чудес України” /В.Гординський // Є Поділля. – 2007. – 28 червня.
      Дудар Л. Подорожуємо рідним краєм / Л.Дудар // Проскурів. – 2008. – 29 травня.
      Єсюнін С. Меджибіж – це не лише фортеця / С.Єсюнін // Є Поділля. – 2009. – 27 серпня.
      Жила М. Меджибізька фортеця виявилася старшою на два століття / М.Жила // Є Поділля. – 2008. – 30 жовтня.
      Жила М. У Меджибожі відбувся музично-історичний фестиваль / М.Жила // Є Поділля. – 2009. – 27 серпня.
      Заржицький В. Коли ж держава зглянеться на древній Меджибіж? / В.Заржицький // Подільський кур'єр. – 2006. – 20-26 липня.
      Золотарьов М. На території Меджибізької фортеці знайдено рештки тіл Ромео та Джульєтти / М.Золотарьов // Проскурів. – 2000. – 11 серпня.
      Іванович П. Кам'яний автограф між Бугами / П.Іванович // Проскурів. – 2000. – 11 серпня.
      Медведчук Г. Меджибіж – це літопис у камені / Г.Медведчук // Подільські вісті. – 2007. – 19 січня.
      Подольська Р. Якби каміння могло говорити… / Р.Подольська // Урядовий кур'єр. – 2010. – 5 червня.
      ● Пономар В. Меджибіж як правнук Болохівський : до 855-річчя першої згадки про Болохівську землю / В.Пономар // Подільські вісті. – 2005. – 5 травня.
      Слободянюк Т. Меджибізький замок: вперед, у минуле / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2008. – 16 травня.
      Слободянюк Т. “Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України” / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2009. – 3 липня.
      Слободянюк Т. Це – фантастика, що потрясає, це – молитва за Україну / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2008. – 9 жовтня.
      Федоров І. “Межибіж”– Державний історико-культурний заповідник / І.Федоров // Хмельниччина. – 2004. – 16 квітня.
      Шандебура С. Старий свідок діянь людських / С.Шандебура // Подільські вісті. – 2005. – 12 серпня.
      Шпулак Н. Нерозгадані таємниці Меджибожа / Н.Шпулак // Є Поділля. – 2008. – 10 липня.


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр