Рома вже попрощався з садком: за два дні їде з татом і мамою до моря відпочивати, а через місяць йому до школи. Але ще навідувався до друзів, бо його дім недалеко, через дорогу. – Я вже піду, Галино Никифорівно, – підійшов до виховательки. – Добре, Ромо. Не забув – вулицю переходь лише там, де встановлено світлофор, – нагадала вона, милуючись карооким хлопчиком у голубій тенісці. – Я знаю. – А на яке світло можна йти? – запитала Галина Никифорівна. – Можна йти лише на зелене світло, – чітко відповів Рома. – А коли світлофор дивиться на тебе червоним оком? – допитувалася вихователька. – Тоді стій на тротуарі. І при жовтому світлі ще треба стояти. – Правильно, Ромо. Ну, щасливої дороги тобі! – побажала Галина Никифорівна, проводжаючи малого до хвіртки. Хлопчик зачинив за собою залізну хвіртку і вийшов на вулицю. Вздовж тротуару двома рядами вишикувалися заквітчані білими люстрами каштани, а під ними вбирали очі зелені газони. Повз нього йшли люди – старші й молодші, мами й бабусі вели малят за руки чи везли у колясках. Зупинився біля переходу. Мимо їхали легкові автомобілі й вантажівки, мотоцикли, автобуси і тролейбуси. Рома чекав, коли світлофор навпроти гляне на нього зеленим оком. Та ще не згасло червоне світло, як дідусь у темних окулярах, що стояв поряд, ступив з хідника на бруківку. А прямо на нього мчав автомобіль. Хлопчик не розгубився – ухопив старого за руку і різко потягнув до себе, гукнувши: – Назад, назад, дідусю! Обох їх швидко підхопили дужі руки якихось хлопців, а мимо, розчавивши колесами дідову палицю, пролетіло кілька машин. Навколо діда і хлопчика з'юрмилися люди. Хтось хвалив Рому, а хтось лаяв діда і водіїв. Старий же обійняв малого і схвильовано: – Дякую тобі, любий, дякую. Ти сьогодні врятував мені життя. Якби не ти, зі мною сталося б так, як з палицею. Я дуже погано бачу. Коли світлофор у який вже раз запросив пішоходів переходити вулицю, Рома за руку перевів старого на протилежний тротуар. – Як же тебе звати, дорогий мій рятівниче? – запитав дід. – Ромою. – Ще раз дякую тобі, Ромочко. – Нема за що, – сказав хлопчик по-дорослому. – До побачення, дідусю. – До побачення, любий! Рости здоровий та щасливий! Старий попрямував своєю дорогою, а Рома вистрибцем побіг додому.
ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:
Чи сподобався вам Рома? Як можна назвати вчинок хлопчика? Що допомогло Ромі врятувати діда? Чи знаєте ви правила дорожнього руху?