ЛАСОЩІ ДЛЯ БІЛОЧКИ

   Гай-гай, скільки снігу насипала зима! І подвір'я, і город – усе біле. На деревах – кожна гілочка наче пухом вкрита.
   З іграшковими лопаткою та відерцем Настуня господарює на подвір'ї. Вранці дідусь попрокидав стежки до хвіртки, до льоху і хліва, пройти є кудою, та Настуня іще далі сніг відносить. Нагортає лопаткою у відерце – і на город.
   Аж душно стало від роботи. Зупинилась коло ганку відпочити хвилинку. Коли глянь – біля ясена, що на межі височить, майнуло щось на снігу. Білочка! Скік-скік – і на ясен махнула пухнастим хвостом. Й не стало за стовбуром.
   Зірвалася Настуня з місця, скочила до хати, до дідуся гукає:
   –  А в нас білочка! На ясені сховалася! Дідусь відклав корзину, яку плів з лози, зняв з носа окуляри, усміхнувся:
   –  Гніздечко там у неї. В дуплі. Вона й зіскочила звідти на землю. Там же горіх поряд. От вона й збирає горішки. А для неї це – ласощі.
   –  Де ж ті горішки там, як ми зібрали їх? Та ще й сніг упав.
   –  Ну, – дідусь розвів руками, – лишилось трохи під листям, то вона з-під снігу вигрібає.
   Довго ще стояла Настуня на подвір'ї, з ясена очей не зводила. Не видно білочки. Мабуть, не знайшла горішків, он який сніг глибокий. Тепер вона вже не схоче спускатися намарне.
   “Голодна, певне”, – подумала Настуня.
   Згадала, як восени вони з дідусем назбирали там аж три відра горіхів. Настуня так старалась тоді – вишукувала їх у листі.
   Дівчинка заспішила до хати.
   –  Мамо, дай мені горішків.
   Мама набрала з мішечка цілу жменю, насипала Настуні в кишені.
   –  А як же ти їх полущиш? – похопилася раптом. – Попроси дідуся, хай подушить.
   Настуня розгублено глянула на дідуся. Той одірвався від своєї корзини, подивився понад окуляри, усміхнувся:
   –  Біжи, онучко, біжи... Снігу було на городі – ледве пробилась Настуня. Підійшла до самого ясена. Під ним виднілись дрібненькі білчині сліди. А самої і не видно. Ондечки тільки дупло чорне високо.
   Дивилась Настуня на те чорне вічко – аж шия заболіла голову тримати догори. Потім дістала з кишені горіхи, сипнула їх у сніг.
   –  Виходь, білочко! – гукнула. – Їж горішки. Це ж для тебе ласощі.