www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Діда спродують. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Електронна бібліотека » Читаночка.
      Діда спродують.

      ДІДА СПРОДУЮТЬ

         То було десь у березні 1932 року.
         В обідню пору я повертався із школи ще сніжною вулицею. Сонечко давно вже просушило солом'яні дахи, бралося і за землю.
         Ще здалеку побачив розчинені навстіж наші ворота, а зверху на дідовому хліві, половина даху якого вже висвічувала голими кроквами і латами, сиділа стара суха п'яничка Бінська. Баба відривала порослі зеле­ним мохом сніпки від спорохнілих лат. Вони, перегнилі від давності, роз­сипалися між руками і повільно зсувалися на велику купу гною, який ще був під хлівом з позаминулого року.
         Тоді через дідову впертість (бо не хотів йти до комуни) забрали у нього спочатку коня з возом та залізним плугом, а потім – і корову, бо не міг семидесятисемирічний чоловік своєчасно сплатити податки, накладені сільрадою.
         І хоч цілу зиму дід виготовляв шпиці до коліс, дерев'яні ручки до сокир, сап і рискалів, але ті копійки для податку, що обчислювався сотнями карбованців, були краплею в морі. Тому і продала сільрада (тепер уже порожній) старий дильований хлів за безцінь на дрова.
         Про це. я довідався уже дорослим, коли приїжджав на канікули з університету. Баба без сліз не могла згадувати ті страшні знущання, яких зазнавали ті, що не хотіли йти до колгоспу. У сусіда Олекси не лише спродали всі будівлі, нажиті дідами і батьками, але й з хати – ліжко, скриню, шафу з начинням...
         За якусь мить я тоді пробіг подвір'ям, став коло криниці і злякано закричав:
         – Ви навіщо хлів розбираєте? Ану злазьте, злазьте! Чуєте?!
         Баба випросталася на латі, аж та затріщала, і як загарчить:
         – Людоньки! Дивіться на того пуцьвірінька! І воно вже голос подає. Ану, киш до хати, підкуркульнику!
         Аж тут десь взявся батько, підійшов до мене, пригорнув до себе, а бабі погрозливо:
         – Ви, Бінська, робіть свою чорну справу, а дитину незаслуженими сло­вами не кривдіть!
         – Хіба я його чіпала? – горланила стара на все село. – Я заплатила аж десять рублів за цей гній. А в сільраді хотіли ще більше з мене бідної здерти, бо думали, що у таких багачів розбагатію. А тут хоч би один сніпок цілий був. І крокви, і лати, і дилі – все розсипається під руками.
         Батько невесело посміхнувся у прокурені вуса і порадив:
         – Ніколи, бабо, не кидайтеся на дурничку. Цей хлів ще прадід побудував, йому коло ста п'ятдесяти років. Перш, ніж купувати, було прийти до батька (адже ми майже сусіди!), розпитати, порадитися, оглянути хлів. Тоді б і не втратилися.
         – Ти правду кажеш, – погодилася баба.
         Раптом затріщала лата, баба хотіла схопитися за сніпок, той випорснув з рук - стара з криком “Рятуйте-е-е!” провалилася до хліва.
         Батько кинувся Бінській на допомогу...
         Мені ще й зараз буває якось негарно на душі, коли згадую, як я щиро реготав з тої оказії та ще й потім розповідав про неї не один рік одноклас­никам і пастушкам.
         А коли тато виніс бабу на руках із хліва і посадив під хатою на призьбу, бо вона зламала руку, то я ледь не танцював, пошепки примовляючи: “А так тобі й треба, стара відьмо! За гріхи тебе Бог покарав! За дідового хліва!”.
         Дід Іван, почувши гармидер на подвір'ї, вийшов з хати, глянув на Бінську, яка плакала від болю, напрочуд спокійно промовив:
         – Сама зможеш піти до фершала, чи допомогти?
         – Ой, рученька мене болить, ой, боли-и-и... – стогнала баба.
         – То підеш до старого Бокулича? (так звали фельдшера)?
         – А чим він мені допоможе? – ревіла на все подвір'я стара. – Ой, що ж я тепер робитиму?
         Баба раптом побачила мене і зі злістю:
         – Це той пуцьвірінок мене прокляв, не інакше! Ой-йой-йо-йой!..
         Дід суворо подивився з-під кошлатих брів на стару:
         – Тебе силою повести, чи сама підеш до фершала?
         – Ти чого причепився? – огризнулася Бінська. – Може, і ти проклинаєш мене?
         – А чого тебе проклинати? Не ти, то інший робив би те саме. Це антихрист колотить людьми. Хіба ти не пам'ятаєш, як дід Ярило нам, пастушкам, під Чорним лісом пророкував: ви, дітоньки, ще відчуєте антихристову руку з мечем. Це, мабуть, воно й починається: спочатку він натравлює одне на одного, а потім – держави на держави...
         – Пам'ятаю, Іване, пам'ятаю діда Ярила... Ой-ой-ой... І справді він розповідав про антихристові страхіття... А про голод пам'ятаєш? Що по дорогах валятимуться трупи спухлих від голоду жінок і діточок, що матері їстимуть своїх дітей, що з голоду вимруть на нашій землі цілісінькі міста і села... Ой-ой-йо-йой!..
         Батько, який стояв осторонь і курив самокрутку, порадив бабі:
         – Ви не гайте часу, поки рука не спухла. Потім важче буде її лікувати. У мене у дитинстві був перелом ноги, то знаю, як це болить.
         Стара, стогнучи і ойкаючи, повільно підвелася, зле глянула на нас і побрела з подвір'я.
         Розорений хлів висвічував обдертим дахом десь до середини літа, аж поки якось надвечір не зірвався ураган – і знесло вітром ті рештки прадав­ньої будови хтозна-куди.

      ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

         Хто такий дід Іван?
         Хто його розорив господарство?
         За що його спродують?
         Що сталося з бабою?
         Як поставився дід Іван до баби?
         Що пророкував дід Ярило?
         Чи правильно зробила сільрада, розоривши споконвічного хлібороба?


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр