www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Шевченко і пастушки. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Карта сайту


      Пошук по сайту


       
        Головна » Електронна бібліотека » Читаночка.
      Шевченко і пастушки.

      ШЕВЧЕНКО І ПАСТУШКИ

      (Уривок з повісті "Кам'янецькими стежками")

         Пастушки з'юрмилися коло малого циганчука, який сидів на камені і розтирав по обличчю брудними кулачками сльози.
         Коли Шевченко наблизився до них, то менші зразу дременули, а старші повільно відступили на певну відстань, приготувавшись, на всяк випадок, до втечі.
         Тарас Григорович присів навпочіпки коло хлопчика і запитав:
         –  Чого ти плачеш?
         Той замовчав і, як загнане зайчатко, зиркав великими чорними очима то на невідомого пана, то на хлопчаків. Убоге подерте вбрання, крізь яке виглядали кісточки, обтягнені тонкою темною шкірою, давно не стрижена голівка, що скидалася на куделю з овечою кучерявою вовною, викликали жаль, який давив за горло, роздирав груди.

         –  Скільки того лиха на землі, – прошепотів поет. Чужим, хриплуватим голосом знову до малого: – Тебе кривдять пастушки?
         Але хлопчик опустив очі і почав шпортати ногою землю. Тоді Тарас Григорович пальцем поманив пастушків. Ті не рухалися з місця. Він погладив малого по голові і гукнув до хлопців:
         –  Та йдіть сюди, я щось запитаю вас!
         Пастушки переглянулись, про щось порадились і кілька найбільших (мабуть, і найпрудкіших) трохи наблизилися, зупинившись за десяток кроків від циганчука.
         –  Навіщо ви обижаєте малюка? – спокійно запитав Шевченко.
         –  Та це ж циганчук! – випалив одним духом високий білявий хлопчисько. – Хіба ви не бачите, який він чорний?
         –  А цигани хіба не люди?
         –  Авжеж ні, – відповів той же пастушок. – Вони лише крадуть і обманю­ють.
         –  Не всі ж крадуть, – глухо промовив Тарас Григорович. – Ось цей хлопчик у тебе щось украв?
         –  Ще ні, а як виросте?
         –  Хіба він виросте? Ти глянь, який він худенький, тільки шкіра і кісточки. – Се його так шинкар загодував, – співчутливо промовив чорнявий хлопчик. – Він його козу пасе.
         –  Чи не той, що на базарі?

         –  Той самий. Скупердяга страшний!
         –  А цей – сирота?
         –  Сирота, – сказав білявий хлопчик.
         –  І ви на сироту підняли руку?
         –  Се не ми, пане, а он той, Кушнірів син, – показав рукою чорнявий на чубатого вгодованого хлопця, що стояв оддалік.
         –  За що він його?
         –  Каже, що цигани у них курей покрали, – промовив тоненьким голосочком кароокий хлопчик-мізинчик.
         –  Ось що, хлопці, – сказав голосно Тарас Григорович. – Якщо цього малюка котрийсь хоч пальцем торкне коли-небудь, то попаде ось гуди. Знаєте, що там?
         –  Знаємо! – хором відповіли пастушки. – В'язниця!
         –  А ми звідти втечемо, як Кармалюк! – випалив одним духом білявий.
         –  Як же Кармалюк утік з такої висоти?

         –  А он з того вікна на мотузці, – показав пальцем хлопчик.
         –  Щось не віриться.
         –  Мій дідуньо казали. Спочатку Кармалюк ся спустив на мотузці, а потім із скелі злетів на килимі-самольоті.
         –  Не знав про це, – серйозно сказав Шевченко.
         –  А ви, пане, не тутешній? – запитав білявий хлопчик.
         –  Тепер тутешній. А хто такий Кармалюк?
         –  Як, ви не знаєте? – здивувався кароокий.
         –  Вперше чую про нього.

         –  Кармалюк, пане, у багатих забирав гроші, а бідних наділяв, – пояснив білявий хлопчик. – Його всі пани ся бояли, навіть цар.
         –  Він такий сильний був?
         –  І сам був сильний, і товаришів сильних мав багато, цілу армію, – авторитетно сказав білявий.
         –  А я, коли виросту, буду Кармалюком, – несподівано заявив циганчук. – Тоді ніхто мене не буде бити.
            У Тараса Григоровича радісно забилося серце. “А з цих хлопців будуть люди”, – майнуло в голові, а в голос сказав:
         –  Що ж ти робитимеш, коли станеш Кармалюком?

         –  Заберу гроші в шинкаря і роздам коло церкви жебракам.
         –  Як тебе звати, хлопчику?

         –  Миколкою.
         –  Бачите, хлопці, яке добре серце у Миколки, а ви його обижаєте.
         –  Ми не будемо більше Миколку бити.
         –  Ось тобі, – звернувся Тарас Григорович до білявого хлопчика, – доручаю Миколку. Не дай, щоб пальцем хто торкнув його. Зрозумів?
         –  Зрозумів, пане.
         –  А ще, діти, дружіть щиро і чесно: горою стійте за сиріт і бідних – хто б він не був: циган чи єврей, українець чи поляк, росіянин чи вірменин. Зрозуміли?
         –  Аякже, паночку, – невлад гукнули діти.

      ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

      Хто такий Тарас Григорович Шевченко?
      Хто знає напам'ять вірші поета?
      Може хто знає, коли Шевченко побував у Кам'янці-Подільському?
      Чого пастушки били циганчука Миколку?
      Про що довідався Шевченко від пастушків про втечу Устима Кармалюка із фортеці?
      Як радив Тарас Григорович пастушкам дружити?


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Сергій Гридін “Не ангел”
      Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
      Наталія Щерба “Чароділ”
      Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
      Оксана Лущевська “Задзеркалля”
      Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
      Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр