НЕСЛУХНЯНЕ КУРЧАТКО

   Знаєте, чого одна курка вдягнена у рябе плаття, друга – у жовте, третя – у біле, інша – чорне, а півні завжди у пишних костюмах? Не знаєте? То послухайте ось цю казку.
   Якось курка нанесла яєць і висиділа аж десятеро курчат. Такі вже вони гарненькі, м'якенькі, геть-чисто у ніжному пуху.
   Рано-вранці квочка вивела своїх малят на подвір'я. А там всі стежки були обсаджені квітами. Цвіли купчаки і чорнобривці, флокси і настурція, троянди й айстри, ромашки і маки. Яких тільки квітів не було! І червоні, і жовті, і білі, і сині, і оранжеві. Такого дива поки що курчата ще не бачили.
   Найхитріше курчатко й питається матері-квочки: 
   –  Матусю, а що це таке гарне?
   –  То, дитино, квіти.
   –  Де вони тут взялися? – запитало друге курчатко.
   –  Бабуся посадила.
   –  А хто така бабуся? – запитало третє курчатко.
   –  Вона старенька і дуже ласкава. Вас пшоном годуватиме.
   –  А що таке пшоно? – запитало четверте курчатко.
   –  То дуже смачна їжа. Від пшона ви будете швидко рости.
   –  А навіщо нам рости? – запитало п'яте курчатко.
   –  Щоб бути такими, дітоньки, як я.
   –  А навіщо нам бути такими, матусю, як ви? – запитало шосте курчатко.
   –  Щоб яйці, дітоньки, нести.
   –  А навіщо яйці нести? – запитало сьоме курчатко.
   –  Щоб квочкою стати.
   –  А навіщо квочкою бути? – запитало восьме курчатко.
   –  Щоб маленьких курчаток висидіти.
   –  Яких курчаток висидіти, матусю? – запитало дев'яте курчатко.
   –  Таких, дітоньки, як ви.
   –  І вони будуть такі, як ми? – здивувалося десяте курчатко.
   –  Такі, дітоньки, такі, – щасливо квоктала квочка.
   Малі дуже зраділи цьому і почали весело гратися. Коли ж досхочу набавилися, то захотілося їм пити. Побігло двоє курчаток до ромашок і побачили на білих пелюстках крапельки води.
   –  Що це таке прозоре, матусю, що в ньому сонячні зайчики граються? – запитало курчатко.
   –  То, дітоньки, росичка, – відповіла квочка. – Хто нап'ється з ромашки, в того виросте біле-пребіле пір'ячко, а хто вгамує спрагу росичкою з настурції чи кульбаби, той матиме жовтеньке вбрання. Хто ж збиратиме росичку з різних квіток, той вбереться у рябеньке платтячко, як ось у мене. Найкраще вбрання матиме те з вас, котре попробує водички із струмка після грози, коли на небі веселка засяє.
   Кинулися курчата збирати росичку з квітів, які кому припали до вподо­би.
   А одне, найбільшеньке, все поглядало на небо: чи не пливе з моря-океану хмара синя, чи не приніс вітер на своїх дужих крилах красуню-веселку? Таки дочекалося. Надвечір темна хмара заховала сонце, почало блискати і гриміти. Скоро й дощ пішов. Тільки впали останні краплі з неба, як у високості з'явилася веселка. Та така яскрава, та така різнобарвна, аж очі вбирає. Курчатка побачили веселку і до матері:
   –  Що то на небі?
   –  То веселка, дітоньки, веселка.
   Як почуло найбільшеньке про веселку, то притьмом побігло до струмка, який в'юнився між споришем на подвір'ї, і напилося з нього води.
   А найменшеньке курча було дуже неслухняне і вередливе. Квочка кличе його їсти, а воно тікає у бур'яни, просить, щоб воно погрілося у неї під крилом, а воно, хоч і змерзло, та бігає, ніби на нього гедзь напав.
   Гралося мале, гралося, аж доки побачило велику калюжу з брудною- пребрудною водою. Тільки хотіло напитися звідти, аж квочка як замахає крильми, як закудкудаче:
   –  Не пий, не пий, дитино, тієї води! Не пий!
   –  А я хочу! – зухвало вигукнуло курча!
   –  Не пий, любе, бо матимеш таке брудне пір'ячко, як та вода!
   –  Ну і хай! – заверещало неслухняне мале і всунуло дзьобик у калюжу ...
   Може, два місяці минуло з того часу, може й більше. Не скажу вам точно. Курчатка повиростали, давно у пір'я вбралися. Квочка радіє, що діти у неї такі гарні і чистенькі, бо слухняними росли. І біленькі, і рябенькі, і жов­тенькі, а півник – то вже такий красень, що ні словами передати, ні пером описати. Як веселка після грози!
   Лише одна курочка, найменшенька, ніби з болота вилізла. Якась вона брудна, наче ніколи не вмивається. Гляне іноді на своїх сестричок і брати­ка – і ледь не плаче: “Чого я матусю не слухала? Навіщо пила брудну воду з калюжі?”.
   Є каяття, та нема вороття.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Скільки висиділа квочка курчаток?
   Про що питали курчатка матусю?
   Чому кури мають різного кольору пір'я?
   Чому півник у такому гарному вбранні?
   Що стало з курчатком, яке не слухалося матусі?
   Як ви розумієте вислів: “Є каяття, та нема вороття”?