www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Пригода четверта Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальні виставкиБуктрейлери
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      "Героїв пам’ятаєм імена"
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека

        Веб-уроки
        Здійснення закупівель
        Карта сайту


        Пошук по сайту


         
          Головна » Електронна бібліотека » Щоденник Славка Хоробрика, або Пригоди хлопчика-міліціонера
        Пригода четверта

        ПРИГОДА ЧЕТВЕРТА

        Мобілка

           Навколо Дмитра зібрався такий гурт школярів, ніби він роздавав правильні відповіді до контрольної з математики чи розповідав найсмішніші анекдоти. Сьогодні, ледве дзвінок з уроку сповіщав про чергову перерву, діти з усіх класів збігалися до Дмитра, аби на власні очі побачити його обновку – супер-пупер нову мобілку! Хлопчик гордовито піднявся на підвищення – насправді, всього на дві сходинки, що вели на другий поверх школи, але вони здалися йому найвищим п'єдесталом! Там він поблажливо дозволяв школярам потримати мобілку й поахкати від захоплення.
           –  У неї можна завантажити стільки музики, скільки влізе! – Дмитрик вихваляв свою цяцьку, аби ще більше вразити дітей. – А ігор в ній стільки, що можна всі уроки гратися і ще на потім залишиться!
           –  Нічого собі!..
           –  Оце так!..
           –  Вав!..
           –  Класно!.. коментували вражені школярі.
           Славко Хоробрик і собі протиснувся крізь гурт дітлахів, аби й собі глянути на предмет Дмитрової гордості. Найновіша модель мобільного телефону саме перекладалася з одних рук в інші. Блиснув величезний екран із сенсорним покриттям,  щось там спалахувало і гаснуло, майоріло кольорами, блимало, миготіло і пілікало…
           –  Красивий телефон, – погодився Славко. – Ти б його тримав при собі, – обережно порадив він хвалькові.
           –  Іще чого?! – хмикнув розпашілий від гордості Дмитро. – У мене від друзів немає таємниць. Нехай собі дивляться! Хто, крім мене, ще покаже їм такі новинки техніки?
           Дзвінок на урок розігнав школяриків, ніби наполохану пташину зграю. Славко лише знизав плечима і не став сперечатися із зазнайкуватим власником найновішої моделі мобілки. Той, певно, навіть не зрозумів, чому Славко Хоробрик порадив йому тримати телефон при собі…
           А Славко, як справжній майбутній міліціонер, знає – бо тато постійно навчає його! – що мобілки крадуть найчастіше, мало не щодня. Така дорога річ, як у Дмитра, – ласа приманка для будь-кого, хто й собі захоче покористуватися супер-телефоном. А спокуса поцупити його надто велика, особливо коли він так блимає і виграє у тебе в руках.
           …Через два уроки Дмитрик сидів на тій самій другій сходинці і так голосно плакав, що аж луна йшла коридором.
           –  Що в тебе сталося? – запитав Славко.
           –  У мене… у мене… телефон… украли! – схлипуючи, відповів неборака.
           –  Негайно потрібно сповістити у міліцію! – скомандував Славко Хоробрик.
           –  А міліція допоможе? – з надією поглянув Дмитрик.
           –  Звичайно! – відповів майбутній міліціонер.
           –  Ой-ой-ой! – гірко зойкнув Дмитрик, – Тато відлупцює мене ременем, коли дізнається, що сталося! Це ж… його мобілка…  Я взяв її без дозволу… – признався хвалько.
           –  Отакої! – розвів руками Славко. – Ти поцупив телефон у тата, а хтось – поцупив його у тебе.
           –  Ні, я в тата не поцупив! – Дмитрик так швидко заперечливо крутив головою, що вона ледь не зірвалася йому з в'язів. – Я збирався повернути її одразу після школи. Просто… похвалитися хотів… трохи…
           –  Гаразд. Згадуй усіх, кому ти хвалився, – Славко Хоробрик взявся до справи, як справжній міліціонер.
           –  Усім… – шморгнув носом обікрадений.
           –  Так, я бачив, – пригадав Славко. – А де була мобілка до того, як зникла?
           –  У кишені, в портфелі, у пальто, на парті, в папці, в пеналі… – Дмитрик навіть пальці почав загинати, аби перелічити усі місця, де побував сьогодні його – не його телефон.
           Коли міліція наблизилася до гурту дітлахів, які вкотре за сьогодні оточили Дмитрика щільним колом, Славко Хоробрик вже встиг зібрати всю необхідну інформацію.
           –  Мобільний телефон, найпевніше, поцупили під час уроку фізкультури, – одразу повідомив Славко свої висновки старшому групи. – На початку уроку мобілка ще була у Дмитрика, а наприкінці – вже не було.
           –  Дякую   тобі,   Славку  за  інформацію,  –  серйозно відповів капітан. – Ми перевіримо ці дані. А тепер, діти, вам час розійтися по класах і зайнятися своїми справами, а нам – наодинці поспілкуватися з потерпілим, – скомандував міліціонер.
           Професіонали взялися до роботи, а дитяча цікавість могла їм завадити.  Найголовніша справа для школярів – гарно навчатися і бути законослухняними дітьми. Навіть коли дуже-дуже цікаво довідатися, як саме міліціонери шукатимуть крадія Дмитрикової мобілки…
           За п'ять хвилин до завершення останнього уроку до класу Славка Хоробрика завітав уже знайомий капітан міліції в супроводі схвильованої директорки школи. Учні дружно піднялися з-за парт і так само дружно сіли після дозволу вчительки.
           Діти, ми зовсім ненадовго перервемо урок, – урочисто оголосила директорка. – Увага! Товариш міліціонер має вам дещо сказати.
           –  Подякувати! Я маю подякувати! – уточнив капітан. – Славку, підійди, будь ласка, до нас і дозволь потиснути тобі руку! Завдяки інформації, яку ти зібрав, ми швидко знайшли крадія і повернули поцуплений телефон! Молодець! Справжній майбутній міліціонер!


        • 4
        • 3
        • 2
        • 1
        • 2222
        • АРТ територія111
        • Дошкільнятам2

        БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

        Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг "Літо - 2017". Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
        Сергій Гридін “Не ангел”
        Андрій Кокотюха “Гімназист і чорна рука”
        Наталія Щерба “Чароділ”
        Василь Карпюк “Ще літо, але вже все зрозуміло”
        Оксана Лущевська “Задзеркалля”
        Марина Рибалко “Марічка і червоний король”
        Люсі-Мон Монтгомері “Діти з долини Райдуг”







        © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2017 г.
           Офіційний сайт
        29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
        www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
        Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
        адміністратора, а також активного посилання на сайт.
        створення
        сайту
        Студія Спектр