www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Палацовий ансамбль князя Сангушка  у древньому Ізяславі Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаОнлайн послуги
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      Героїв пам’ятаєм імена
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Онлайн послуги
      Відкриті дані
      Карта сайту
      Аудіокниги


        Головна » Ресурси бібліотеки » Наші видання » Сім чудес Хмельниччини
      Палацовий ансамбль князя Сангушка у древньому Ізяславі

      Палацовий ансамбль князя Сангушка
      у древньому Ізяславі

         Ізяслав – одне із найдавніших українських міст сучасної Хмельниччини. Розташоване воно на річці Горинь – притоці Прип'яті. Людські поселення у цій місцевості існували ще у сиву давнину. До наших днів збереглися тут пам'ятки археології, історії, архітектури. На березі Горині знаходили чимало знарядь праці періоду неоліту: кам'яні молотки, сокири, рубила, скребки, а недалеко від міста було виявлено пам'ятки трипільської культури.
         Щодо часу виникнення самого міста Ізяслав серед істориків немає єдиної думки. Найімовірніше воно було засноване у 1146 році князем Ізяславом Мстиславовичем – онуком Володимира Мономаха. У різні часи місто дещо міняло назву: Ізяславль (ХІІІ ст.), Заслав (ХVІ ст.), Жослав (ХVІ ст.), пізніше Заславль і остаточно – Ізяслав.


      Замок князів Заславських.

         Відомо, що у 1240 році місто знищили Батиєві орди. В ті роки місто входило до складу Галицько-Волинського князівства. У 1321 році литовський князь Гедимін захопив Волинь і місто Ізяслав потрапляє в руки його сина Любарта. Після з'єднання Литви з Польщею у ХІVстолітті місто стало власністю князів Острозьких. У ХVстолітті після смерті Василя Острозького Ізяслав у спадок отримав його молодший син Юрій, який поклав початок   роду  князів  Заславських. Він  будує  на  лівому  березі Горині замок, який мав дві вежі, палацовий дім, церкву. Тепер від замку князів Заславських залишились лише руїни – рештки башти, побудованої у 1539 році. Коли помер останній із князів Заславських Олександр, його племінниця Марія виходить заміж за Великого Маршалка Литовського Павла-Карла Сангушка. Отож, отримавши у своє володіння місто Ізяслав, Павло Сангушко будує на пагорбі правого берега Горині велику садибу, до якої входить палац з аркою-галереєю, та флігелем, міст через великий рів, а також костел святого Йосипа з монастирем для католиків-місіонерів.
         Справжньою окрасою Ізяслава протягом чотирьох століть був палацовий ансамбль князів Сангушків. Він збудований у стилі бароко в 1746-1750 роках видатним італійським архітектором


      Палац князів Сангушків.

         Пауло Антонієм Фонтана. Розкішні інтер'єри палацу були увішані портретами знатних князів роду Заславських і картинами видатних художників, містили зібрання предметів старовини, книги. Тут були колекції китайського фарфору, цінний архів. Цей палац став головною резиденцією княжого роду Сангушків. Багато його представників увійшли в історію як видатні діячі своєї епохи, проте однією із  найвидатніших була дружина князя Януша Сангушка – Анелія. Дякуючи її авторитету та енергії, у палаці побували відомі політики, царедворці, воєначальники ХVІІІ століття. Князь Януш Сангушко вів тихе і усамітнене життя, не цікавився політикою, а його дружина Анелія, навпаки, вела діяльне політичне життя, займалась посередницькими справами між найвищими особами Європи. Двічі, у 1780 та 1787 роках, тут побував австрійський імператор Йосиф ІІ. У 1781 році польський король Станіслав Август ІV, повертаючись із Кам'янця, теж зупинявся у Заславлі. Заїжджав король до Сангушків і в 1787 році перед зустріччю з російською імператрицею Катериною ІІ. Отож, ймовірно, в Заславському палаці вирішувалися важливі політичні моменти, які торкалися майбутнього поділу Польщі між Австрією і Росією. Варто згадати, що в свій час тут побували: російський імператор Петро І, полководці Олександр Суворов та Михайло Кутузов. У 1846 році в складі археологічної комісії, що збирала історичні документи і фіксувала пам'ятки старовини, побував в Ізяславі і Тарас Шевченко. Місто йому сподобалось, а про Горинь сказав: “Горинь – річка козацька”.
         У другій половині ХІХ століття син Сангушка продав маєток російському уряду за 90 тисяч карбованців і тут розмістилися військові частини.
         У 1917 році солдати четвертого батальйону 264 піхотного полку з селянами Ізяславського повіту захопили замок Сангушка. На вимогу селян Сангушко був страчений, а палац спалений. В радянські часи в палаці також розміщувалася військова частина, а згодом цей красивий палац перетворився в руїну. Лише з 1963 року цю унікальну пам'ятку історії та архітектури взято під охорону держави. Відтоді палац є пам'яткою архітектури національного значення.
         До наших днів добре збереглася в Ізяславі ще одна визначна пам'ятка – комплекс монастиря Бернардинців ХVІІ століття. Але вхід до монастиря віруючим, дослідникам історії, просто туристам недоступний, бо сьогодні там знаходиться виправна колонія.
         Давні джерела стверджують, що на початку ХVІІ століття князь Януш Сангушко заснував в Ізяславі римо-католицький монастир для ченців бернардинського ордену і при ньому костел в ім'я Св. Архангела Михайла. Він був побудований в готичному стилі, на горі над річкою Горинь і навкруги обведений кам'яною стіною. Служив цей монастир і фортецею для захисту від ворогів.


      Монастир ордену Святого Бернарда.

         У 1648 році під час визвольної війни Б.Хмельницького монастир був зруйнований. У 1727 році його відбудував у стилі бароко новий власник Заславля князь Павло Сангушко за проектом архітектора П.А.Фонтана. Сангушко записав на утримання монастиря великі кошти, завдяки яким цей католицький кляштор був одним з найбагатших на Волині. В монастирі була багата бібліотека давніх рукописів і книг, велика портретна галерея. Цікаво, що не одну сотню років ходили в краю чутки про казкові скарби бернардинців. Підтвердились ці чутки вже в радянські часи. Під час земляних робіт, в'язні знайшли скриню із коштовностями. За спогадами очевидців, скарб складався із дорогоцінних церковних речей: золоті чаші, срібні хрести, ланцюжки, тарелі і т. інше – все це було відправлено до Москви. Нині порушується питання про переведення виправної колонії в інше місце.
         Найстаріша культова споруда Ізяслава – католицький костел Іоанна Хрестителя, так звана Фара. Побудована вона Юрієм Острозьким у 1539 році. За обрисами вона нагадує велетенський  хрест, збудований із тесаного каменю. У сімейних склепах тут зберігалися домовини предків князів Заславських та Сангушків. У період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького костел був зруйнований, лише через сто років він був відбудований дружиною Сангушка. В радянські часи тут розміщувався музей, а сьогодні ця архітектурна пам'ятка в руїнах.


      Костел Іоанна Хрестителя.

         Високо в небо піднявся купол дзвіниці найвеличнішої культової споруди православної громади міста – храму Різдва Христового. Споруджений у 1836 році, він проіснував століття, потім був зруйнований і лише в роки незалежності зусиллями жителів міста знову відроджений.


      Костел Святого Йосипа.

         Ще один пам'ятник архітектури ХVІІ століття – костел Святого Йосипа – відновлено теж в останні роки. Існує легенда, що саме в цьому костелі можна відшукати ту ниточку, яка відкриє сучасникам підземне життя міста. Кажуть,  що Старе місто Ізяслав стоїть на підземних ходах, якими можна було пройти від костелу Святого Йосипа до палацу Сангушків, а далі до замку Заславських. Про існування підземних ходів, які не вивчені до цього часу, свідчать часті провали грунту. І хоч досі стоять в руїнах ці мовчазні свідки історії, вони ще і ще нагадують нам про славне і драматичне минуле краю, в якому живемо.

      У твій записничок

         Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають на вірність народу Президенти України, розпочали писати в серпні 1556 року монахи Свято-Троїцького монастиря, який був у ХVІ столітті в селі Двірець, що недалеко від Ізяслава. Справедливіше було б назвати цю українську першокнигу Двірецько-Пересопницьким Євангелієм. Творці Євангелія залишили у книзі інформацію, яка вказує на час та обставини написання книги (15 серпня 1556 – 29 серпня 1561 року) та місця, де вона створювалась – Двірецький та Пересопницький монастирі. Отож, у 2011 році Пересопницькому Євангелію виповнюється 450 років.

      Познайомся, прочитай:

       

      Єсюнін С. Палац Сангушків / С.Єсюнін // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 129.
      Єсюнін С. Бернардинський монастир: ченці, скарби та в'язні / С.Єсюнін // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмель-ницький, 2007. – С. 130.
      Стародавній Ізяслав має “голову”, “серце” і “живіт” / Байдак І. Стежками рідного краю : історико-архітектурні пам'ят-ки Хмельниччини / І.Байдак. – Хмельницький, 2008. – С. 57-60.
      Тимощук О. Пересопницьке Євангеліє писали на Ізяславщині / О.Тимощук // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 132-133.

      *     *     *

      Боровець Л. Дух старовини, таємничі волхви та містичне озеро : усе це ви знайдете на Заставщині, або в Ізяславі / Л.Боровець // Є Поділля. – 2010. – 1 липня.
      Вишинська Н. Палац Сангушків засяє у всій своїй красі / Н.Вишинська // Є Поділля. – 2007. – 18 січня.
      Гостинна Д. До священних джерел древнього Ізяслава / Д.Гостинна // Подільські вісті. – 2006. – 4 липня, 7 липня.
      Лісовик В. Ізяслав – місто старовинне, а Горинь – річка козацька / В.Лісовик // Проскурів. – 2008. – 27 березня.
      Ненцінський А. Засяй, перлино, над Горинню / А.Ненцінський // Подільські вісті. – 2005. – 15 липня.

      Філінюк А. Ізяслав – перлина Волині / А.Філінюк, О.Журко // Подільські вісті. – 1993. – 9 грудня.
      Цимбалюк М. Спадщина старої Волині / М.Цимбалюк // Подільський кур'єр. – 2010. – 24 червня.


      Календар знаменних дат

      Знаменні події 28 березня

      1. Руцький, Микола Миколайович -- 28.03.1961 р. народився Руцький М.М.
        До ювілею 7 років (інтервал 5 років), з дати події минуло 63 років
      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      Бібліотека запрошує

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Якій літературі ти надаєш перевагу:
      Історичній
      Пригодницькій
      Детективній
      Містичній
      Фентезі
      Мотиваційній







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2024 г.
          Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua             mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр