Недаремно усі кажуть, що Юрасик – дуже роботяща дитина. Не посидить і хвилинки, щоб чогось не майструвати. У його дерев'яній скриньці є різні ключі, молоток, обценьки, гайки, цвяхи, шурупи і викрутки. Все це добро подарував йому тато. Коли тато порається коло свого легковика, хлопчик не відійде й на крок. Він допомагає чим тільки може. – Юрасику, подай плоскогубці. – Візьміть. – Рашпіль, – просить тато. – Є. – Викрутку. – Котру? – запитує хлопчик, бо має їх декілька. – Тонку. – Ось. – Закручуй гайку. І малий крутить. Потім залазить у машину, вмикає і вимикає освітлення, сигналить, натискує ногою на стартер. Коли закінчать роботу, довго миють руки, обличчя. Юрасик, заглядаючи татові в очі, каже: – Ми зробили добру справу. – І швидко. – А чому? – хитро посміхається хлопчик. – Бо ж удвох працювали, – серйозно відповідає батько. – Правда, так легше? – У гурті, Юрасику, і борщ смачніший.
ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:
Чи сподобався Юрасик за роботою? Чи розбирається хлопчик в інструментах? Коли працювати легше: самому чи у гурті?