ТАК ТОБІ Й ТРЕБА

  У березні цілий день і ніч лютувала хуртовина. Снігу намело повне подвір'я. У білих пухнастих кучугурах потонули високі кущі смородини і порічок, навіть ворота і хвіртка. А наступного дня сонце розігнало темні хмари, і з дахів задзюрчала вода.
   Юрасик вийшов надвір. У хутряній шапочці, у чорному кожушку і битих валянках. Він став на сходах ганку і зачудовано дивився на прокинені вузькі біло-сині стежки. Хлопчик взяв лопату і пірнув у м'яку кучугуру.
   Побрів до гаража і почав відкидати сніг від широких зелених дверей. Працював доти, поки не зіпрів.
   Захотілося пити. А ліньки ж піти до хати. 1 хлопець набрав у жменю пухнастого снігу, стиснув у кулаці і почав їсти.
   – Смачно, – промовив сам до себе. – Якби ще цукру та варення, то було б справжнісіньке морозиво.
   Втамувавши спрагу, почав ліпити снігову бабу. За тією роботою його застала мати, що саме поверталася з роботи. Вона оглянула сина, похитала головою:
   – А бабуся де?
   – Обід варить.
   – А ти не змерз?
   – Ні.
   Мати взяла малого за руку і ласкаво промовила:
   – Підемо, Юрасику, до хати, бо у тебе мокрі-мокрісінькі валяночки.
   Того вечора хлопчик захворів. Боліло горло, давило щось у грудях, не закривався рот від кашлю.
   Тільки лікареві зізнався, що їв сніг, коли захотілося пити. Ще й просив не казати бабусі і мамі. Той слова дотримав, а малий справно пив ліки. І дуже шкодував, що мусить валятися у ліжку.
   Два тижні Юрасика не пускали надвір. Лише через вікно бачив, як зникає сніг, як течуть гомінкі ручаї. Пускав би кораблики тими струмка­ми. Не послухався бабусі і мами, то сиди тепер у хаті і ковтай різні ліки. Так тобі й треба.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Чи сподобався вам Юрасик?
   У чому був одягнений хлопчик?
   Чому Юрасик занедужав?
   Про що просив хлопчик лікаря?
   Що треба було зробити Юрасикові, коли захотів пити?
   Чи слухаєтеся своїх батьків?