www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Олександр Купрін Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальна довідкаОнлайн послуги
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      Героїв пам’ятаєм імена
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Онлайн послуги
      Відкриті дані
      Карта сайту
      Аудіокнига


       

       
        Головна » Сторінка юного краєзнавця » Їх надихало Поділля
      Олександр Купрін

         Народився Олександр Купрін 7 вересня 1870 р. в місті Наровчат (Пензенська губернія) в небагатій родині дрібного чиновника. Після смерті батька у 1871 р. сім'я переїхала до Москви. В шестирічному віці хлопчика віддали до Московського сирітського училища, яке він закінчив у 1880 р. Далі вирішив робити військову кар'єру.
         Після закінчення ІІІ-го Олександрівського військового училища в Москві підпоручик Олександр Купрін 16 серпня 1890 р. прибув у Проскурів (сьогодні м. Хмельницький) для подальшої служби в 46-му Дніпровському піхотному полку.
         Молодий обдарований офіцер прослужив у Проскурові майже чотири роки. В цьому маленькому повітовому містечку з одноповерховими будиночками та лише двома вимощеними камінням вулицями, Купрін щоранку приходив на військовий плац для занять із солдатами, під який передали ярмаркову площу (тепер на цьому місці кінотеатр та сквер ім. Т.Шевченка).
         Бував він і в інших містечках Поділля: Красилові, Волочиську, Гусятині, Ярмолинцях, у навколишніх селах. Після невдалої спроби восени 1893 р. вступити до військової академії, Олександр залишає військову службу.
         Проте, роки служби на Поділлі не пройшли для нього даремно. Тут він почав серйозно займатися літературою, написав твори, завдяки яким став відомим письменником.
         На все життя закарбувалися у його пам'яті спогади про наш край, про пережиті тут успіхи і невдачі, про бачене тут і почуте. Відображення містечкового побуту, традицій, природи можна  знайти в багатьох  його  оповіданнях,  повістях. Адже за час проходження військової служби ним було написано більше 30 творів. Серед них: “Славянская душа” (1894), “К славе” (1894), “Миллионер” (1895), “Ужас” (1896), “Жидовка” (1904), “Куст сирени” (1894). У його творах можна знайти згадки назв різних населених пунктів Поділля. Наприклад, в оповіданні “Брегет” згадується село Ружична, в “Миллионере” – Красилів, в “Лазурных берегах”, “Свадьбе”, “Телеграфисте”, “Марианне” – Волочиськ, у “Конокрадах” – Ярмолинці, у творах “Яма”, “Юнкера”, “Мой паспорт”, “Гад” – Проскурів. Та найбільше про Проскурів письменник розповів у повісті “Поединок”. Вона майже автобіографічна. Через головного героя повісті Ромашова автор розповідає про власне нещасливе кохання до дівчини-сироти. У повісті детально змальовано картини побуту тодішніх мешканців містечка. “В бедном еврейском местечке не было ни одного ресторана. Клубы,как военный,так и гражданский, находились в самом жалком запущенном виде, и поэтому вокзал служил единственным местом, куда обыватели ездили частенько покутить и встярхнуться и даже поиграть в карты” – писав О.Купрін.
         Так ми дізнаємось, що офіцерське зібрання було одноповерховим і знаходилось на розі нинішніх вулиць Свободи і Проскурівської. Полковий палац розташовувався за переїздом, на місці сучасної електростанції. Офіцери їздили розважатися на Завалля (за вулицею Кам'янецькою і річкою Плоскою), а дуель відбулася в гаю Дубечному, який знаходився за версту від міста (сьогодні Дубове). Можна пишатися тим, що цей твір про наше місто Проскурів сприяв утвердженню Олександра Купріна у світовій літературі, приніс йому визнання і славу.
         Отож, подільські села, містечка, люди, звичаї, природа ввійшли до багатьох оповідань і повістей О.Купріна. Мальовничі краєвиди, біленькі хатки, оточені яблунями та черешнями, вулиці провінційного містечка з парканами, через які звисають кущі бузку, плесо річки та гребля річки Буг – всі ці пейзажі присутні майже в кожному купрінському творі.
         “Мені відгукали “ура!” на прощання, – пише він в оповіданні “Як я був актором”. – І коли стали зникати з очей голубі хатки Заріччя… сум стис моє серце. Ніби там залишилась навіки частка моєї душі” (Заріччя – і сьогодні мікрорайон  міста Хмельницького).
         Після виходу у відставку письменник багато подорожує, пробує себе у різних професіях, знайомиться з відомими на той час письменниками: Іваном Буніним, Антоном Чеховим, Максимом Горьким і, звичайно, пише.
         У його творчості багато місця займають твори про кохання. Одним з найулюбленіших і великих його творів були повісті “Олеся” (1898), до якої прототипів героїв автор теж знайшов у нашому краї, та повість про нерозділене кохання “Гранатовий браслет” (1910).
         Олександр Купрін любив також писати оповідання для дітей. Для дитячого читання ним були написані твори “Слон”, “Шпаки”, “Білий пудель” та інші.
         У роки революції Купрін емігрував до Франції, проте жив там у матеріальній скруті і тужив за батьківщиною. Через 17 років письменник повертається до Росії. 25 серпня 1938 р. Олександр Купрін помер, похований у Санкт-Петербурзі, поряд з могилою Тургенєва.
         На Хмельниччині з пошаною ставляться до творчості О.Купріна. В обласному літературному музеї зберігаються речі, пов'язані з життям письменника, в області проводяться заходи, присвячені його пам'яті, популяризуються його твори, його іменем названо вулиці у містах нашого краю.

      Прочитайте про О.І.Купріна:

      ♦ Боневич В. Купріна і знають, і шанують / В.Боневич, І.Нечаєва // Проскурів. – 2008. – 25 верес.
      ♦ Гостинна Д. Поділля у житті і творчості Олександра Купріна / Д.Гостинна // Подільські вісті. – 2010. – 5 листоп.
      ♦ Єсюнін С. 46-й піхотний Дніпровський полк – місце служби Купріна / С.Єсюнін // Є! Поділля. – 2010. – 9 верес.
      ♦ Єсюнін С. 130 лет назад / С.Єсюнін // Моя газета. – 2005. – № 8.
      ♦ Матусяк В. Волочиські враження Олександра Купріна / В.Матусяк // Є! Поділля. – 2011. – 27 січ.
      ♦ Міцінська Т. Купрін у Проскурові / Т.Міцінська // Подільські вісті. – 2000. – 19 жовт.
      ♦ Міцінська Т. Купрінська осінь у Проскурові / Т.Міцінська // Подільські вісті. – 2008. – 2 верес.
      ♦ Назаренко Є. Підпоручник Купрін: “Никакой, мама, это не Париж” / Є.Назаренко // Подільський кур'єр. – 2011. – 10 берез.
      ♦ Небесна Я. Браслет, як пам'ятник / Я.Небесна // Подільський кур'єр. – 2009. – № 42.
      ♦ Подольська Р. Герої Купріна повернулися у Проскурів / Р.Подольська // Урядовий кур'єр. – 2010. – 28 верес.
      ♦ Шевчук Л. Подільські корені у творчій спадщині Олександра Купріна / Л.Шевчук // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. – № 12.
      ♦ Шевчук Л. Поділля у творчій спадщині О.І.Купріна / Л.Шевчук // Майбуття. – 2000. – № 14-15.


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      Бібліотека запрошує

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг “Весна - 2020”. Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Юлія Чернінська “Лицар смарагдієвого ордену”
      Андрій Кокотюха “Клуб боягузів”
      Андрій Бачинський “З Ейнштейном у рюкзаку”
      Тетяна Руменко “Магічна зброя панчохоїдів”
      Лариса Денисенко “Усміхаки”
      Макс Кідрук “Заради майбутнього”
      Маріо Феслер “Ліззі Карбон”
      Улісс Мур “Двері у міжчасся”
      Джон Щешка “Франк Ейнштейн і двигун антиматерії”
      Тоска Ментен “Мій братик мумія”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2020 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр