www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Володимир Свідзінський Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальна довідкаОнлайн послуги
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      Героїв пам’ятаєм імена
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Онлайн послуги
      Відкриті дані
      Карта сайту
      Аудіокнига


       

       
        Головна » Сторінка юного краєзнавця » Їх надихало Поділля
      Володимир Свідзінський

         Володимира Свідзінського по великому праву називають сином Поділля.
         Народився Володимир Свідзінський в 1885 р. в с. Маняків Вінницького повіту Подільської губернії в сім'ї священника. У 1890 р. батька перевели в село Моломолинці Летичівського повіту, недалеко від містечка Меджибіж.
         Село Моломолинці стало селом його дитинства, адже хлопчику було тоді п'ять літ і саме тут він почав свідомо сприймати навколишній світ.
         Брат Володимира – Вадим Свідзінський згадував: “Моломолинці оточені лісами; тут було велике глибоке озеро з островом, два ставки, річка Бужок – притока Бугу. Це робило місцевість вельми мальовничою. В Моломолинцях проходило наше дитинство – час, коли враження глибоко западають у душу і певною мірою надалі визначають характер людини.
         Незабутня радість, з якою ми зустрічали весну, що приносила з собою пробудження природи. З'являлися у великій кількості дикі качки, на лузі ходили лелеки, болотяні курочки, сад наповнювався співами птахів. У нас під впливом цих вражень рано пробудилася любов до природи, яку ми пронесли через усе своє життя. Особливо чутливо і глибоко сприймав природу Володя”.
         У такому оточенні формувався світогляд хлопчика – майбутнього видатного українського поета.
         Коли у 1899 р. батька перевели у с. Лянцкорунь (тепер Зарічанка Чемеровецького району), для 14-річного Володимира прощання з Моломолинцями було прощанням з дитинством. Після навчання в бурсі у Тиврові, з 1900 року навчався у Кам'янець-Подільській семінарії. Вже тоді, у 14-15 років він починає писати перші вірші.
         Не закінчивши через хворобу духовної семінарії, Володя вступає до економічного відділу Київського комерційного інституту. На період навчання в Києві припадає перша публікація вірша Володимира Свідзінського “Давно, давно тебе я жду…” у місячнику “Українська хата” (1912 р.).
         По завершенні навчання, на запрошення Подільської земської управи у 1913 р. В.Свідзінський займався обстеженням ткацького промислу, його нарис “Ткацький промисел” згодом увійшов до книги “Кустарні промисли Подільської губернії”.
         У 1916-1917 рр. довелось Свідзінському працювати у Волинській контрольній палаті в Житомирі, служити в діючій армії в управлінні польового контролю при штабі 7-ї армії, а з жовтня 1918 р. він знову в Кам'янці-Подільському на посаді редактора української мови у видавничому відділі Подільської народної управи.
         У Кам'янці поет знайшов свою долю – одружився з донькою священника Георгіївської церкви Зінаїдою Сулковською, яка подарувала йому доньку Мирославу.
        Кам'янецький період життя В.Свідзінського відзначається цілим рядом його публікацій у тогочасних періодичних виданнях. З 1921 р. Володимир Свідзінський переходить працювати архіваріусом до Кам'янець-Подільського університету, згодом працював завідуючим архівами Кам'янеччини, завідувачем архівного управління.
         У 1922 р. у Кам'янецькій філії Державного видавництва України вийшла перша книжка В.Свідзінського “Ліричні поезії”.
                              Чолом тобі,
                              Землі ласкавої куточку милий.
                              Ти дав мені колись щасливі дні.
                              Прийми ж ізнов, і другом будь мені,
                              І миром оклони…                               .
         В цей час він займається дослідженням документів старовини, пише розвідки. У зв'язку з реорганізацією Кам'янецького окружного архівного управління, і зрозумівши, що продовжити вивчення історії подільського селянства сподівання марні, переїжджає із сім'єю до Харкова. Працював коректором, літературним редактором в журналі “Червоний шлях”.
         Тут, у Харкові він часто згадував Поділля, яке навіки стало йому рідним, навічно залишилося у його серці. Тут вповні розгоряється його поетична творчість, він багато перекладає з іноземних літератур.
         У 1927 р. в Харкові Свідзінський видає свою другу книгу “Вересень”. В багатьох поезіях він згадує рідне Поділля. Звертаючись до дружини, пише:
                              А імені твойого звук
                              Як огнекрилий мак у полю,
                              Як сорні наспіви кукалю,
                              Як пахощі подільських лук.
         “З любов'ю до старовини, гарячої заінтересованості звичаями, з багатющих знань народного побуту, із закоханості в рідну природу погорбленого грабовими лісами й перелісками порослого Поділля, із закоханості в мову рідної землі і походив, думається мені, поетичний талант і сама поетична своєрідність таланту Свідзінського. Це був справді неповторний поет. Поет своєрідно-український, якого не знаю, чи можливо перекласти, хіба що переспівати іншими мовами” – згадував згодом великий приятель В.Свідзінського Юрій Смолич.
         У 1940 р. В.Свідзінському пощастило видати ще одну книжку поезій “Медобір”. “Це була поезія надзвичайно багата своїми поетичними засобами, зачерпнута з джерел народної мови, заслуговувала на увагу критики, куди більше як творчість Рильського чи Тичини” – писав дослідник його творчості Б.Кравців. Проте офіційна критика ігнорувала творчість поета.
                              В полум'ї був з первовіку
                              І в полум'я знову вернуся…
                              І як те вугілля в горні
                              В бурхливім горінні зникає,
                              Так розімчать, розметають
                              Сонячні вихори в пасма блискучі
                              Спалене тіло моє…
         Так писав Володимир Свідзінський в одному із своїх віршів. І ніби напророчив свою долю.
         У 1941 р., у ще не окупованому німецькими  фашистами Харкові, прокотилися нові хвилі репресій. За грати НКВС потрапив і видатний український письменник Володимир Свідзінський. Його донька Мирослава згадувала: “27 вересня 1941 р. пішла я в чергу по хліб (було це ополудні, день був похмурий), коли повернулася додому, то батька не застала. Бабуся Ганна, котра жила з нами в одній хаті, розказала мені, як “чорний ворон” забирав мого батька. При обшуку в нас усе перерили. Потому я ходила на Чернишевську, де був великий будинок НКВД, щоб довідатись про батькову долю. Мені щоразу казали, щоб я прийшла вдруге.  Я приходила, і мені знову нічого не казали”.
         Коли виникла загроза оточення Харкова німцями, заарештованих погнали на Схід. 18 жовтня 1941 р. у селі під Куп'янськом їх загнали в сарай і жорстоко знищили – спалили. Серед згорілих живцем був і поет Володимир Свідзінський.
         За радянських часів творчість Володимира Свідзінського замовчувалась, як і його трагічна смерть. Та все ж правда, як і його творчість, не загинула. Його твори неодноразово видавалися у Західній Європі, в Америці. Вже в часи незалежності України його творча спадщина видана у двох томах. І таки повернувся Володимир Свідзінський до рідного Поділля: пам'ять про нього живе у серцях подолян. У ювілейні роки проводяться літературно-мистецькі свята, присвячені його пам'яті, його іменем названі вулиці у містах, відкрито пам'ятник на території Кам'янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка. А найголовніше – з нами його поезії – ліричні, теплі, щемливі, справжні, багаті на глибинні почуття, добро, які народжувались у спогадах про рідне Поділля.

      Прочитайте про В.Свідзінського:

      ♦ Горбатюк В. “Явись мені, коханий саде мій” / В.Горбатюк // Свідзінський В. “Там, на рідній межі…” / В.Свідзінський. – Хмельницький, 2015. – С. 3-16.
      ♦ Літературно-критичні матеріали [про В.Свідзінського] // Свідзінський В. Вибрані твори / В.Свідзінський ; упоряд. Е.Соловей. – Київ, 2011. – С. 309-384.
      ♦ Соловей Е. Поет, якого ми могли втратити зовсім / Е.Соловей // Свідзінський В. Вибрані твори / В.Свідзінський ; упоряд. Е.Соловей. – Київ, 2011. – С. 5-22.
      ♦ Соловей Е. “Самотність, труд, навчання” / Е.Соловей // Свідзінський В. Тай-зілля : збірка поезій / В.Свідзінський. – Кам'янець-Подільський, 2015. – С. 5-28.

      *     *     *

      ♦ Василевський М. Володимир Свідзінський повертається. До Кам'янця, України і світу / М.Василевський // Подільські вісті. – 2006. – 7 листоп.
      ♦ Горбатюк В. “…І в полум'я знову вернуся” : до 120-річчя В.Свідзінського – укр. поета, сина Поділля / В.Горбатюк // Подільські вісті. – 2005. – 11 жовт.
      ♦ Горбатюк В. “В полум'ї був спервовіку і в полум'я знову вернуся…”  / В.Горбатюк // Літературна Україна. – 2013. – 10 жовт. – С. 15.
      ♦ Горбатюк В. “Землі ласкавої куточок милий!” : дні В.Свідзінського на Хмельниччині / В.Горбатюк // Літературна Україна. – 2011. – 10 листоп.
      ♦ Горбатюк В. “Найпрекрасніша з квіток саду” : В.Свідзінський – син Поділля / В.Горбатюк // Подільські вісті. – 2004. – 22 лют.
      ♦ Горбатюк В. Смерть у полум'ї : видатний поет В.Свідзінський загинув 65 років тому / В.Горбатюк // Подільський кур'єр.  – 2006. – № 41.
      ♦ Горбатюк В. “Там, на рідній межі…” : на Хмельниччині відбулися заходи, присвячені 125-річному ювілеєві В.Свідзінського / В.Горбатюк // Літературна Україна. – 2010. – 11 листоп.
      ♦ Гостинна Д. Володимир Свідзінський: “Три радості у мене неодіймані: самотність. Труд. Мовчання” / Д.Гостинна // Подільські вісті. – 2010. – 5 листоп.
      ♦ Гостинна Д. Елеонора Соловей: Поезії Свідзінського давали духовну силу протистояти тоталітарній системі / Д.Гостинна // Подільські вісті. – 2010. – 24 груд.
      ♦ Жуйкова М. Знайдено помешкання Володимира Свідзінського у Кам'янці-Подільському / М.Жуйкова // Проскурів. – 2003. – 8 серп.
      ♦ Ловець невидимого і неможливого // Слово Просвіти. – 2012. – № 23.
      ♦ Малюта І. В дорозі до Свідзинського / І.Малюта // Літературна Україна. – 2016. – 20 жовт. – С. 7, 15.
      ♦ Малюта І. З іменем поета / І.Малюта // Культура і життя. – 2016. – 25 листоп. – С. 22.
      ♦ Назаренко Є. Подільські адреси Володимира Свідзінського / Є.Назаренко // Проскурів. – 2001. – 19 жовт.
      ♦ Пастухова А.С.  Лірика В.Свідзинського кам'янець-подільського періоду творчості / А.С.Пастухова // Матеріали ІХ-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Хмельницький, 1995. – С. 325-326.


      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      Бібліотека запрошує

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг “Весна - 2020”. Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Юлія Чернінська “Лицар смарагдієвого ордену”
      Андрій Кокотюха “Клуб боягузів”
      Андрій Бачинський “З Ейнштейном у рюкзаку”
      Тетяна Руменко “Магічна зброя панчохоїдів”
      Лариса Денисенко “Усміхаки”
      Макс Кідрук “Заради майбутнього”
      Маріо Феслер “Ліззі Карбон”
      Улісс Мур “Двері у міжчасся”
      Джон Щешка “Франк Ейнштейн і двигун антиматерії”
      Тоска Ментен “Мій братик мумія”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2020 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр