ВІТАЛІЙ КМИТЮК

    Холодного похмурого ранку 1941 р. в село Стригани Славутського району увійшли фашисти. Вони палили хати, стріляли в людей, принесли велике горе на подільську землю. 
    Серйозний та відчайдушний хлопець Віталій Кмитюк поклявся боротися з ворогом. Невдовзі він став членом підпільної групи, яку очолив учитель початкової школи Антон Захарович Одуха. До підпільної групи ввійшли колгоспники, вчителі, учні. До кінця серпня 1941 р. їх було 12 чоловік.
   Стриганські підпільники вели агітаційну роботу проти окупантів і зрадників, писали і розповсюджували листівки і зведення Інформбюро. З перших днів існування підпільної групи Віталій разом із друзями збирали на місцях боїв гвинтівки, гранати, патрони та іншу зброю. На 1 жовтня група вже мала 30 гвинтівок, міномет і ручний кулемет, 22 ящики патронів, 200 мін до міномета, 2 центнери вибухівки, 300 електропідривних пристроїв. Цю зброю підпільники зберігали у спеціальних найпотаємніших схованках і незабаром вона була використана в боротьбі проти ворога.
    У 1942 році почала свою діяльність диверсійна група, створена М.І.Петровим – бувшим військовополоненим. До складу групи входили і стриганські хлопці. Під керівництвом Петрова було проведено більше ста бойових операцій. Віталій Кмитюк брав участь у багатьох ризикованих операціях, в яких проявив себе вмілим, стійким та мужнім бійцем. Наприклад, у листопаді 1942 р. група партизанів: М.Петров, О.Іванов, А.Троцький, О.Гіпс та В.Кмитюк зухвало захопили склад боєприпасів у лісі неподалік Славути. Вони сміливо знешкодили охорону, загрузили вибухівкою три підводи, а решту – підірвали. У березні 1943 року начальник поліції безпеки і СД повідомляв у Берлін з Рівного: “У Славуті було пограбовано, а потім підірвано склад вибухівки головного лісництва. До рук партизанів, які залишилися до цього часу невідомими, потрапило 1025 кг вибухівки, 320 м запального шнура і 5 тисяч капсулів-детонаторів” (із книги С.Ковальчука, Т.Жоган “Йшли в славутські ліси партизани”).
    У січні 1943 р. Віталій та його друзі – Шура Гіпс, брати Льоня та Боря Троцькі одержали чергове завдання. Їм необхідно було підірвати на баластному кар'єрі привезене німцями устаткування.
   Темної ночі хлопцям вдалося перебити охорону і підірвати екскаватор, мотори, лебідки, бочки з пальним та дизельну електростанцію, яка забезпечувала освітлення вагонів під час їх завантаження піском у нічний час. Не знали хлопці, що за ними стежать підлі очі зрадника. Фашисти схопили Віталія та його товаришів. Допитували юнака у Шепетівці, вимагали сказати де розташовується партизанський загін. Скільки жахливих тортур довелося йому пережити. Коли від побоїв і знущань хлопець не міг триматися на ногах, його силоміць ставили на розпечене залізо. Але жодного слова вороги не почули від мужнього підпільника.
   Цілий місяць катували фашисти Віталія і його друзів, але нікого вони не видали, не зрадили. А одного квітневого ранку у селі Стригани поліцаї зігнали всіх жителів до кар'єру. Невдовзі із машини карателі викинули чотирьох закривавлених юнаків і поставили їх під шибениці. Вони сміливо дивилися односельчанам в очі, совість їх була чиста. Коли Віталію накинули на шию зашморг, він вигукнув: “Всіх не перевішаєте, бийте фашистів, люди”. Після війни юних месників перепоховали на сільському цвинтарі, на їх могилі стоїть обеліск.
   Свято шанують земляки пам'ять про сміливого і мужнього хлопця Віталія Кмитюка, який виріс на цій землі і віддав своє життя за її волю і незалежність.

ПРОЧИТАЙТЕ ПРО ВІТАЛІЯ КМИТЮКА:

♦ Доманк А. Подвиг доктора Михайлова / А.Доманк, М.Сбойчаков. – М. : Сов. Россия, 1971. – 284 с.
             Віталій Кмитюк – с. 29-31, 194, 213-217, 220.

♦ Их земля, их небо // Макухин М. Мартовские громы / М.Макухин. – Хмельницкий, 1995. – С. 150-155.
             Віталій Кмитюк – с. 152.

♦ Ковальчук С. Йшли в славутські ліси партизани / С.Ковальчук, Т.Жоган. – К. : Київська правда, 2006. – 304 с.
             Віталій Кмитюк – с. 25-26, 94, 123-124, 126-127.