www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Карл Кошарський. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаОнлайн послуги
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      Героїв пам’ятаєм імена
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Онлайн послуги
      Відкриті дані
      Карта сайту
      Аудіокниги


        Головна » Ресурси бібліотеки » Цікаві книжки з книжкового сховища
      Карл Кошарський.

      КАРЛ КОШАРСЬКИЙ

         Людина сильної волі і незламного духу – так можна сказати про цього молодого проскурівського підпільника. Народився Карл Кошарський у 1919 році в місті Проскурові в родині робітника. Тут у 1937 році він закінчив середню школу № 3, мріяв продовжити навчання у вузі, але в  його родину прийшла біда. Безпідставно заарештували його батька. Він працював бригадиром у депо, був головою залізничної профспілки, декілька років очолював Проскурівський міськвиконком. Проте його – чесну і порядну людину назвали зрадником, ворогом народу, агентом іноземної розвідки.
         Для юнака настали часи важкого болю і роздумів. Мати хворіла, довелося йти працювати на цукрозавод. Згодом Карл закінчив курси по підготовці вчителів для сільських шкіл. У 1939 році 19-річний юнак почав працювати вчителем спочатку у Ярославській, а потім у Пархомівській школах. Він викладав математику, геометрію, фізкультуру. Карл дуже любив дітей, був для них хорошим другом і наставником.
        Невдовзі Карл починає заочно навчатися у педагогічному інституті. Та його навчання і працю перериває війна. Про події перших днів і місяців окупації юнак так писав у своєму щоденнику: “Тяжко писати про те, що відбувається в місті. Організовуються поліцейські загони. Щоденно розстрілюють.. Гітлерівці оточують базари, в жінок забирають масло, цибулю, картоплю, розбирають будинки, знущаються. Про права людини навіть не згадуй, бо чекає удар гумової палиці. Сотнями знищується худоба, відбирають коней, запаси сільськогосподарської продукції і вивозять до Німеччини. У місті організовують “облави на людей”.
         Петро Семенюк – вірний товариш, знайомить Карла із керівником Проскурівського підпілля Миколою Храновським. Під підпільною кличкою “Леонід” він став одним із найактивніших членів Проскурівської підпільної організації. В селах Пархомівці, Ярославка, де працював до війни, із знайомих та підлітків-учнів створює підпільні групи. Організовує підпільну групу і в Меджибожі, таким чином є зв'язковим із Проскурівським підпіллям.
         Ці групи під керівництвом Карла Кошарського ведуть активну підпільну боротьбу і розповсюджують антифашистські листівки, збирають боєприпаси, знищують у Меджибожі склад пального. Якось Карлу разом із друзями вдалося перервати зв'язок між Проскуровом, Летичевом, Меджибожем і Вінницею, в кількох місцях пошкодивши телефонний кабель.
         Свої думки, спостереження, переживання молодий підпільник і далі занотовує у щоденнику, який сьогодні зберігається в Хмельницькому обласному архіві. Ось що він занотував у червні 1942 року: “У мене радісно на душі: вдалося зв'язатися з підпільними групами Замрія, Шашка і Голови. Наші ряди ростуть. Причому, з Шашком і членом підпільної групи Вовком пошкоджував лінію зв'язку. Нам удалося порвати дроти, що зв'язують Проскурів з Меджибожем і Проскурів з Летичевом і Вінницею. У МТС німці завезли біля десяти тонн бензину.
         Гадали, що вистачить на всю посівну, а ми утрьох – Шашко, Максименко і я – відкрили кран у цистерні, потекли бензинові струмки. Вранці начальник гестапо зі смаком відхльостував поліцаїв, що охороняли МТС, і старшого поліцая Ставниці за те, що вони не зуміли вберегти бензин…
         Хочу поспішати жити, а то яка-небудь необачність може обірвати мій земний шлях, а хочеться жити, горіти, працювати і боротися…”.
        Квітень 1943 року став дуже трагічним періодом в історії Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації. В гестапівських застінках з вини зрадників загинуло багато друзів К.Кошарського. Незадовго до цих подій група К.Кошарського одержала завдання комітету схилити на свій бік угорські роти, які були розташовані у Меджибожі. Разом з друзями-підпільниками Карл успішно проводить роботу з угорцями. Більше сорока чоловік вже готові були за сигналом арештувати офіцерів і виїхати в ліс до партизанів. Завершення роботи серед угорців було пов'язане з начальником Меджибізької поліції. Той деякий час тримав зв'язок із підпіллям, повідомляв про плани гестапо, але у вирішальний момент він зрадив. У щоденнику К.Кошарського читаємо: “Не підозрюючи, що Шашко підпільник, Бойко проговорився, що знищить Замрія, Кокору і одного хлопця з Проскурова. Це він, очевидно, на мене гострить зуби”.
         У Старокостянтинові, в гестапо по боротьбі з партизанами зрадник розповів про Меджибізьке підпілля. У травні 1943 року до рук гестапівців серед інших підпільників попадає і Кошарський. Ось як про це розповідає Микола Мачківський в художньо-документальному романі “Пароль “Проскурів”: “Була одинадцята ранку. Карл Карлович зібрався в Меджибіж. Через хвилин десять-п'ятнадцять він, можливо, залишив би свою квартиру; треба поспішати, щоб випередити Бойка. Зрадник одержить по заслузі…
         На порозі почулося тупотіння. Двері не замкнені, бо ж білий день. І на тобі: шестеро гестапівців, не проскурівських, а старокостянтинівських, безперешкодно увірвалися в хату. Навіть не поцікавилися хто він, накинулися на нього, скрутили руки за спиною, зв'язали і почали бити”.
         Щоб зламати дух молодого підпільника, гестапівці застосовували звірячі методи: били нагайкою з шипами, пекли розпеченим залізом, підтягували на диби. Понівечений, напівосліплений , мужній юнак не міг самостійно пересуватися, кості ніг і рук були перебиті, повідбивані нутрощі.
        Нічого від Кошарського не добившись, гестапівці його розстріляли. Це сталося 8 липня 1943 року. Йому йшов двадцять четвертий рік. На стінах старокостянтинівської    в'язниці    він   написав:   “Прощайте,   товариші!  Я вмираю, нічого не виказавши!”.
         Подоляни високо цінують подвиг полум'яного патріота, мужнього борця з фашизмом Карла Кошарського. Його іменем названо одну з вулиць міста Хмельницького, відкрито пам'ятник у селі Ярославка Хмельницького району. Часто організовувалися зустрічі молоді з матір'ю цього мужнього юнака Марією Миколаївною Кошарською, нині покійною.
         Світлій пам'яті патріота і героя Карла Карловича Кошарського присвячені книги одного із членів його підпільної групи Юхима Нетяги “Патриоты” та “Непобежденный”.

      ПРОЧИТАЙТЕ ПРО КАРЛА КОШАРСЬКОГО:

      Із звіту про діяльність Проскурівської окружної підпільно-партизанської організації // Поділля у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.) : збірник документів і матеріалів. – Львів, 1969. – С. 204-214.

      ♦Карась П. Буремний Буг : художньо-документ. роман / П.Карась. – Хмельницький : Поділля, 2001. – 677 с.

      Кошарського вулиця // Єсюнін С. Вулиці Хмельницького / С.Єсюнін. – Тернопіль, 2005. – С. 47.

      “Жити, горіти, працювати і боротися” // Сваричевський А. Йшла війна Поділлям : нариси, статті, дослідження / А.Сваричевський. – Хмельницький, 2004. – С. 39-42.

      ♦ Мачківський М. Пароль “Проскурів” : художньо-документ. роман / М.Мачківський. – Хмельницький : Поділля, 1997. – 543 с.

      ♦ Макухин М.Е. Мартовские громы / М.Е.Макухин. – Хмельницкий : Поділля, 1995. – 192 с.

      ♦ Михайлів Т. За рідну землю, за Україну! / Т.Михайлів // Майбуття. – 2014. – № 19.

      ♦ Нетяга Е. Патриоты : воспоминания / Е.Нетяга. – Шепетовка, 2012. – 200 с.

      ♦ Нетяга Е. Непобежденный : документальная повесть о Кошарском Карле Карловиче и его боевых друзях / Е.Нетяга. – Симферополь : Доля, 2005. – 192 с.

      ♦ Хрящевська О.В. Подвиг, що житиме вічно / О.В.Хрящевська // Місто Хмельницький в контексті історії України : матеріали ІІІ науково-краєзнавчої конференції “Місто Хмельницький в контексті історії України”. – Хмельницький, 2011. – С. 341-351.


      Календар знаменних дат

      Знаменні події 29 березня

      1. Огієнко, Іван Іванович --
        з дати події минуло 52 років
      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      Бібліотека запрошує

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Якій літературі ти надаєш перевагу:
      Історичній
      Пригодницькій
      Детективній
      Містичній
      Фентезі
      Мотиваційній







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2024 г.
          Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua             mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр