ПРИГОДА П’ЯТНАДЦЯТА

Парне молоко

   Славко, Катруся і пекінес Малюк цілий тиждень житимуть у Катрусиної тітки Оксани в селі. Незадовго до нового навчаль­ного року дітей відправили у село, аби, як сказали дорослі, вони подихали чистим, а не міським, загазованим повітрям, поїли свіжих овочів і фруктів та попили парного молока. Саме довкола молока і закрутилася історія, котра спершу здалася кримінальною, а потім стала повчальною.
   Хтось занадився випивати все молоко, яке тітка Оксана надоювала від своєї улюбленої кізки Мілки. Зазвичай воно стояло, накрите марлею, в банках на веранді. Діти, досхочу набігавшись округою, надскакували до веранди, наливали молоко в чашки і, прицмокуючи, випивали його. Ото задово­лення!!! Чудово!!!
   Коли, ні сіло ні впало, тітка почала помічати, що молоко невідомо як зникає з банок. Кішка Руда (її так назвали за колір шерсті) була поза підозрою, бо вона мала свою мисочку, куди господиня наливала їй молока і та пила його досхочу. Та й не змогла б Руда спершу зняти марлю з банки, випити молоко, а потім повернути накривку на місце.
   Отже, Славко, як майбутній міліціонер, узявся з'ясувати: хто ж це такий ласун, що готовий красти молоко з чужої веранди? Тим більше, що товариство хлопчикові склала Катруся Розум­ниця і майже справжній міліцейський пес Малюк. Разом вони неодмінно розплутають цю молочну таємницю!
   Як професійні слідчі, друзі спершу взялися розпитати міс­цевих мешканців, хто, на їхню думку, здатен на такий вчинок.
   –  Та кицька випила молоко! – однозначно заявила сусідка баба Клава.
   –  Міг і собака занадитися, – припустив дядько Іван.
   –  Вуж! – компетентно промовив колишній лісник дід Микола.
   –  З двома руками і двома ногами – людина, – відмах­нулася тітка Світлана і знову взялася до прополювання бур'янів на городі.
   Ціле тобі гроно підозрюваних!..
   Для того, аби об’єктивно оцінити ситуацію, діти навідалися на берег, де зазвичай паслася коза Мілка. По сусідству з нею якісь господарі припнули велику чорно-рябу корову і кількох телят. Малюк, як тільки побачив незнайому величезну тварину (він-бо ніколи раніше так близько не бачив корову, хіба в рекламі по телевізору), зчинив такий лемент, що переля­кав усю живність, котра до цього мирно паслася на бережку! Схоже, Малюк не зможе взяти слід. Він надто вразливий до живої природи...
   –  Славку, кого ж ми будемо шукати? – розгубилася Катруся.
   –  Навіть не знаю... – зізнався замислений хлопчик. – Кат­русю, скажи, а хіба тут не у всіх є корови чи кози? – навіщось поцікавився Славко.
   –  Майже у всіх, – Катруся не вперше бувала в тітки, тому знала всі подробиці тутешнього життя. – У кожному господарстві тримають корів, лише дехто, як моя тітка Оксана, – кіз. А чо­му ти запитуєш?
   –  Мені здається, що молоко не крастиме той, у кого вдома і так його досхочу, – почав Славко розмірковувати вголос. – Отже, на веранду до тітки Оксани занадився хтось, хто не тримає господарства!
   –  Справді! – погодилася дівчинка.
   –  А в кого тут поруч немає господарства? – розпитував далі Славко.
   –  У всіх є... – знизала плечима Катруся і для більшої впевненості навіть один за одним загнула пальці, пригадавши усіх сусідів. – Зажди! – спохопилася вона. – Просто через город від тітки Оксани живе дід Федір. Він дуже старенький і ходить, спираючись на два ціпки. У нього немає ніякого господарства, – запевнила Катруся Розумниця.
   –  Може бути... – замислився Славко Хоробрик. – Може бути... Тоді – влаштуємо засідку!
   Доки тітка Оксана поралася на городі, діти заховалися у заростях в’юнкої троянди неподалік веранди і почали чекати... Спершу біло цікаво виглядати з-за пахучих трояндових кущів: ти бачиш геть усе, а тебе не помічає ніхто! Але згодом діти трохи потомилися і врешті їм стало геть нудно отак бити байдики другу чи третю годину поспіль.
   –  Славку, а може, ми вигадаємо якийсь інший спосіб знайти крадія молока? – з надією запитала сонна Катруся.
   –  Заждімо ще зовсім трішки, – попросив її Славко.
   Він-бо точно знав, що терплячість у такій справі завжди винагороджується успіхом. Звідки знав? Звісно, з розповідей дідуся і тата.
   І зовсім скоро Славкові здогади почали втілюватися в життя. Спочатку з-за хати почулося характерне стукання – так стукає ціпок, коли вдаряється у щось тверде, наприклад, підмурок, камінець чи бордюр. Згодом – у полі зору юних слідчих з'явився старенький дідок. Він весь час озирався і підтюпцем, спритно спираючись на палиці, попростував прямісінько до веранди.
   –  Нам час! – пошепки скомандував Славко.
   Діти залишили схованку в трояндових кущах і хутко побігли услід за непроханим гостем. Дідусь саме приклався до слоїка з молоком.
   –  Ой... – зніяковів він, коли діти зненацька опинилися на порозі й застали його, можна сказати, на місці злочину.
   Славко й Катруся також розгубилися: як їм присоромлю­вати за крадіжку такого старого-старого чоловіка? Він навіть старший за Славкового дідуся...
   Несподівано допомогла тітка Оксана, яка саме на цю пору повернулася до хати.
   –  Діду Федоре!.. То це Ви?.. – розгубилася вона від неспо­діваного і неприємного відкриття. – Чого ж Ви, як злодій, про­крадаєтеся до обійстя?
   –  Молоко дуже добре... – прицмокнув старенький.
   –  Хіба я не пригостила б Вас отим молоком? – запитала тітка Оксана. – Невже треба красти?
   –  Дуже смачне... – повторив дід Федір і присоромлено опустив очі. – Вибач, Оксано... Кхи-кхи..
   –  Та це Ви мене вибачте, – раптом розчулилася тітка. – Могла б сама здогадатися і запропонувати Вам молочка. Сідайте, не стійте. Вам же важко...
   Тітка Оксана підсунула старенькому стілець, а решту молока з банки перелила в чашку і подала дідусеві.
   –  Ви більше не крадіть! – настановила господиня дому. – Я Вам щоранку залишатиму слоїк парного молочка. А ще – подарую кізочку, яку цієї весни народила моя Мілка.
   –  Куди мені кізочку? – відмахнувся дід Федір. – Я старий, слабкий, самотній...
   –  Ото будете її доглядати, а вона навесні почне частувати Вас молоком, – постановила тітка Оксана. – Вже буде Вам веселіше і не так самотньо! А треба буде – я Вам допоможу.
   Потім тітка Оксана дістала з духовки пиріжки з яблуками, і всі дружно смакували випічкою зі свіжим молоком.