МАЛЕНЬКИЙ ПОЕТ

   І вдома, і в дитячому садку Грицька називають поетом. Правда, нашому героєві виповнилося лише п'ять. Він ще не вміє ні читати, ні писати, хоч знає багато літер і навіть деякі цифри. Зате гарно співає і складає вірші.
    Оце мати прийшла з роботи і принесла книжку. Новісіньку, бо ще пахне фарбами. У Грицька не перша книжка. Є вже невелика бібліотека. Вона займає аж дві полиці у шафі для книжок. Хлопчик береже кожну покупку. Ось і зараз побіг до вмивальника, помив з милом руки і лише тоді сів до столу. Так його навчили змалечку.
   Полюбувався малюнком на обкладинці і обережно розгорнув книжку. З першого ж аркуша Грицькові хитро підморгнув рожевий кабанчик. Пере­горнув ще аркуш. А там – ой, леле, як цікаво! На одному малюнку – кабанчик брикає по подвір'ю, а від нього розбіглися навсібіч кури, качки, гуси, і навіть, індик та півень. На другому – маленький витівник заліз у брудну калюжу і лукаво поглядає на зажурене сонечко, а на третьому – купається у ночвах.
  Грицько підвівся з стільця і, розмахуючи руками, швидко почав ходити по кімнаті і напівголосно нанизувати слово до слова. Його карі очі світилися радістю, щоки розчервонілися і нагадували червонобокі достиглі яблука.
   Раптом хлопчик став серед кімнати і почав декламувати:
   – Брикав, скакав кабанчик,
   Неначе з гуми м'ячик,
   В калюжі серед двору
   У жарку літню пору.
   Грицько проказав складений віршик ще раз, потім проспівав його, лу­каво усміхнувся і, замахавши руками, ніби купається у ночвах, зарохкав:
   – Рох-рох, рох-рох, рох-рох,
   Купаємось удвох:
   І рильце п'ятачок,
   І хвостик-бубличок,
   Рох-рох, рох-рох, рох-рох.
   Хлопчикові дуже сподобалося придумане оте “рох-рох”, і він повторював його багато разів. Потім подивився на малюнки і почав знову складати віршика:
   – Кабанчик вже втомився,
   Бо довго дуже мився
   В калюжі серед двору
   У жарку літню пору.
   Він тричі повторив новий віршик і придумав ось таку кінцівку:
   – Рох-рох, рох-рох, рох-рох,
   Чистенькі, як горох,
   І рильце-п'ятачок,
   І хвостик-бубличок,
   Рох-рох, рох-рох, рох-рох.
   Коли Грицько продекламував складений ним віршик, то усім домашнім припав до душі. Наступного дня цю поезію вже знали навіть няні у дитя­чому садку.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Чи сподобався вам Грицько?
   Чи запам'ятався вам Грицьків віршик?
   А які ви знаєте вірші напам'ять?
   Попробуйте скласти свої вірші.