www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Методичні матеріали Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаВіртуальна довідкаОнлайн послуги
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      Героїв пам’ятаєм імена
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Онлайн послуги
      Відкриті дані
      Карта сайту
      Аудіокнига


       

      Методичні матеріали

        Головна » Бібліотечному фахівцю » Методичні матеріали
      Бібліотека для дітей – центр діалогу культур і формування толерантності.

      4 червня 2014 р.


       
         Толерантність… Як мало в цьому слові для серця українця. Сьогодні воно сприймається багатьма як заморська дивина. Але з часом воно отримає прописку і в нашій мові, і в нашій свідомості.
         Поняття “толерантність” сьогодні трактується дуже різнопланово. Перш за все, це терпиме ставлення до іншого, несхожого на тебе, прийняття іншої людини, інших думок і поглядів. Толерантність в перекладі з англійської – можливість почути іншого, зрозуміти іншого. Це мистецтво жити поруч з несхожим, спосіб вирішення конфліктів, мистецтво цивілізованого компромісу.
         16 листопада 1995 року держави – члени ЮНЕСКО прийняли Декларацію принципів толерантності. У 1996 році Генеральна асамблея ООН запропонувала щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний День толерантності. Символом толерантності визнано райдужний прапор.
         Бібліотека – один з найбільш підготовлених майданчиків для виховання і пропаганди толерантності. Саме бібліотека може стати місцем зустрічі, інтеграції і співіснування представників різних культур, віросповідань і національностей, “полігоном”  з формування нової моделі міжнаціональних відносин. Виховуючи толерантність, ми забезпечуємо мирне і продуктивне майбутнє нашої країни і всього світу. Формування толерантної свідомості підростаючого покоління дозволить їм у майбутньому бути успішними в суспільстві та подальшому житті. Виховання культури толерантності в дітей необхідне для того, щоб, подорослішавши, прийшовши в доросле життя, вони були озброєні розумінням цінностей ненасильства, терпимості, вмінням поважати права і свободи іншої людини.
         “Бібліотека – територія толерантності” – таке гасло можна часто почути в останні роки, хоча нічого нового в цьому немає. З найдавніших часів і до наших днів бібліотеки зберегли статус особливого суспільного інституту, цінністю якого були безкоштовність і доступність. Бібліотека, велика чи маленька – це відкрита система, куди може прийти будь-хто – провести час, зустрітися з друзями, обмінятися думками. Тут тепло і затишно, є газети,  журнали  і книги. Тут можна довідатися про культуру, традиції і погляди інших людей на прикладах світової художньої літератури, використовуючи сучасні інформаційні технології. Бібліотека має сьогодні в своєму розпорядженні унікальний фонд,  в якому збереглася культурна спадщина різних народів і різних країн. Бібліотека – це міст, перекинутий в інші культури. І вона є центром виховання толерантної свідомості дітей і молоді в сучасному полікультурному суспільстві.
         У роботі по формуванню толерантності можна йти різними шляхами: від загальних уявлень про толерантність до формування толерантних якостей кожної конкретної дитини. Успішними є такі форми роботи, де має місце діалог, інтерактивні методи спілкування, проблемне навчання, ситуації вибору.
         В останні роки великі і малі, обласні і сільські бібліотеки  реалізують багато проектів і програм. В галузі виховання толерантності з метою розширення кругозору юних читачів, знайомства з традиціями, менталітетом та звичаями різних народів можна розробити проект чи програму читання “Інші про інших” або “Хмельниччина інтернаціональна”.
         Бібліотечні фахівці не повинні забувати про таку традиційну та ефективну форму роботи, як книжкова виставка. Можна організувати виставку “Будьте толерантними” для учнів 3-4 класів та “Школа толерантності та впевненості” для старшокласників. На книжкових експозиціях доцільно представити книги про звичаї різних народів, культурне різноманіття, особливості спілкування, милосердя та добро. Виставки можуть бути доповнені предметами національної культури,  творчими роботами читачів, рецептами кухні інших народів.
         Багато творів класичної та сучасної дитячої літератури піднімають проблеми толерантності, взаєморозуміння та поваги. Тема толерантності в художній літературі висвітлена в таких творах, як “Малюк і Карлсон” А.Ліндгрен, “Мауглі” Р.Кіплінга, “Король Матіуш І” Я.Корчака, “Хатина дяді Тома” Г.Бічер-Стоу, “Червоненька квіточка” С.Аксакова, “Поліанна” Е.Портера, “Торт у небі” Д.Родарі, “Русалонька із 7-В” М.Павленко, казки В.Сухомлинського. Ці твори можна як рекомендувати читачам, так і  використовувати при організації  книжкових  виставок і тематичних полиць.    
         Працюючи з дітьми та підлітками, можна використовувати різноманітні форми роботи для підготовки та проведення просвітницьких і дозвіллєвих  заходів.
          Вихованню культури людських відносин, терпимості, взаєморозуміння сприятимуть уроки толерантності “Мистецтво жити разом”, “Толерантність врятує світ” (Додаток №1), година роздумів “Давайте знайомитися”, година відвертої розмови “Добро. Зло. Терпимість”, бесіда-огляд “Милосердя на книжковій полиці”, зустрічі дітей різних культур “Дізнаємося один про одного – дізнаємося один від одного”, молодіжні перехрестя “Величина нації визначається…”, ток-шоу “Свої і чужі” та інші.
          Можна організувати свято національних культур “Я, ти, він, вона – разом дружна сім’я”, де братимуть участь діти – представники нацменшин, які у національних костюмах розповідатимуть про свою історичну Батьківщину, співатимуть пісні, танцюватимуть національні танці. Насамкінець пригостять всіх гостей національними стравами, які вони приготували разом з батьками.
         Загальновідомий вислів – “Хто володіє інформацією, той володіє світом” – частіше всього вживається, коли треба підкреслити значення бібліотеки в сучасному суспільстві. Кожна бібліотека має забезпечувати право людини на вільний доступ до інформації. А поєднати інформаційне забезпечення з вихованням толерантності допоможуть інформаційні раллі. Читачі-учні 4-6 класів обирають країну, в якій хочуть “побувати” і одержують можливість використати різні джерела інформації про цю країну. А далі – бажаючі відправляються в заочну мандрівку на експресі толерантності. З кожного маршруту читачі “привозять” все цікаве, що знайдено ними із запропонованих бібліотекарем книг, довідників, періодичних видань, інших доступних інформаційних джерел.
          Для маленьких читачів цікавою буде гра-вікторина за казками народів світу “Чарівна квітка”, гра-подорож “З казкою по країнах і континентах”, конкурс костюмів “Літературні герої різних країн”. Толерантність можна відобразити на сцені лялькового бібліотечного театру – інсценувати казку Г.Х.Андерсена “Гидке каченя”. Дієвими є уроки гарної поведінки “Поспішаймо творити добро”, “Озирнись на свій вчинок”, гра “Давай помиримось”.
         Для читачів-учнів 4-6 класів буде цікавим цикл відео-екскурсій та заочних подорожей “Світ навколо нас”: “Прогулянка по Італії”, “Чудо, ім’я  якому – Японія”, “Подорож по індійських джунглях” тощо.
         Великий інтерес у читачів середнього та старшого шкільного віку викличе День толерантності “Під сонцем місця вистачить усім”. В рамках дня можна провести круглий стіл “Дружба уявна і справжня”, годину толерантності “Зіркова країна” (Додаток №2), тренінг “Який я друг?” та інші заходи. А для маленьких читачів варто провести День доброти: урок доброти “Спішіть робити добро”, конкурс малюнків “Добро і зло в казках”.
         Доцільно провести у бібліотеці Тиждень толерантності, який розпочати 16 листопада, у Міжнародний День толерантності, а завершити 21 листопада у Всесвітній День привітань. Використовуючи книжкові фонди, протягом тижня бібліотекарі мають можливість донести до читачів будь-якого віку принципи толерантності: терпимість, дотримання прав людини, взаємоповагу, доброзичливість, гуманізм, талант слухати, доброту, ввічливість тощо. Тиждень варто розпочати з презентації книжкової виставки-роздуму “Толерантність – це…”.

      ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА ТИЖНЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ

      День поваги і терпіння:
      “Дорогою добра” – урок толерантності. (Додаток №3)
      “Складне поняття “толерантність” – година-роздум.

       

      День національних меншин, які проживають на території області, району, міста, села:
      “Шедеври етнічної музики” – музичний вечір.

      “Рампа дружби” – свято нацменшин. (Додаток №4)    
      “Народів дружна сім’я” – літературно-етнографічна подорож.
      “Дружба без кордонів” – година етнографії.

      День літератури народів світу:
      “Скільки народів – стільки казок” – театралізоване свято.

      “Неllo, Європа” – віртуальний етнокруїз.

      День національних ігор:
      “Національні пристрасті” (ігри народів світу) – розважальна  програма.

      “Ігри, ігри, ігри” – свято національних ігор.
      “Приказка – квітка, прислів’я – ягідка” – фольклорна ігрова програма.

      День національних кулінарних делікатесів (національні страви різних народів):
      “Про смаки не сперечаються” – кулінарне свято.

      “Готуємо смачно – їмо з задоволенням” – виставка-рецепт.
      “Кухні народів…” – бесіда-дегустація.

       День привітань:
      “Слова особливого значення” – урок етикету.

      “Ви сказали “здрастуйте!” – аукціон привітань.

         Готуючись до проведення Тижня толерантності, доцільно дати в ЗМІ рекламну інформацію про заходи, виготовити плакати, листівки, буклети, пам’ятки, скласти списки літератури для спільного читання батьків та дітей. Протягом Тижня варто проводити з читачами різних вікових груп індивідуальні та групові бесіди про толерантність і ввічливість, знайомити з матеріалами діючих книжкових виставок.
         Разом з дітьми можна “виростити” дерево толерантності, де на листочках діти можуть написати, як вони розуміють принципи толерантності. Наприклад, “Потрібно поважати, розуміти, цінувати людей, які оточують тебе”, “Відноситись до людей терпиміше”, “Поважати чужу думку!” та інші. Можна разом  написати  “Поему про  толерантність”. Всі бажаючі отримують по аркушу паперу і фломастер. Кожний пише на своєму листі короткий рядок, з якого буде починатись поема (наприклад: “Толерантність – це повага і впевненість в тому, що тебе зрозуміють”, “Це – можливість знайти друзів”, “Таким коли-небудь стане наш світ”, “Толерантність – це непросто!” і  т.ін.). Бібліотекар збирає в учасників їхні аркуші і зачитує їх один за одним як поему. Поему можна розмножити і роздати всім читачам.
         Корисно і цікаво проходять тренінги “Толерантність і ми”, “Толерантна поведінка в сім’ї”, тести “Наскільки я толерантний?” (Додаток №5), “Толерантність і права”, “Чи вмію я контролювати себе?”, рольові ігри, анкетування “Хто я в  цьому світі?”, міні-опитування тощо. Серед старшокласників можна провести діагностику толерантної особистості. (Додаток №6).
         Можна підготувати і видати інформаційний дайджест “Щоб світ добрішим став!”, який вміщуватиме адреси і зміст сайтів з проблем толерантності, спілкування, взаємодопомоги.
         Цікаві акції “Ти та я, та ми з тобою”, “Візьмемося за руки” (Додаток №7), інтерактивні та дискусійно-діалогові форми вчать юних читачів бути терпимими, гуманними, співчутливими, приймати думки і дії інших, співпереживати, слухати і чути своїх близьких і друзів. По закінченні акцій  треба подякувати за активну, ефективну роботу та особисту зацікавленість дитини. Можна подарувати дітям рекомендації та побажання з “Мішечка порад”. Наприклад:
            - будьте готові до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;
            - навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтесь змінити в них те, що нам не подобається;
            - цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими;
            - зберігайте “своє обличчя”, знайдіть себе і за будь-яких обставин  залишайтеся самим собою;
            - прагніть завжди бути толерантними.   
         Дуже важко уявити абсолютно толерантну людину. Вирішити проблему виховання толерантності непросто. Необхідна координація зусиль з боку держави, освітніх установ, громадських організацій, бібліотек. Коли людина навчиться подумки ставити себе на місце інших і, таким чином, корегувати свою поведінку, вона стане по-справжньому толерантною. Це непросто, але ми, бібліотекарі, повинні до цього прагнути.

      Додаток №1
      УРОК ТОЛЕРАНТНОСТІ
       “ТОЛЕРАНТНІСТЬ ВРЯТУЄ СВІТ”
       
         Ведучий 1: В Україні проживають люди 134 національностей. Кожна має свою самобутню культуру, історію, традиції. Але всім нам слід бути толерантними по відношенню один до одного. Що ж таке толерантність? У перекладі з латинської tolerance означає “терпіння”. Це слово в медицині знають як здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві це означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.
         Ведучий 2: На Генеральній Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року була  прийнята  Декларація  принципів толерантності та визнана необхідність впровадження толерантності в суспільство. Адже толерантність – це не тільки позитивний принцип, але і засіб підтримки миру, а також економічного і соціального прогресу всіх народів.
         Ведучий 1: Декларація принципів толерантності вступила в силу в новому XXI столітті. 16 листопада проголошено Міжнародним Днем толерантності, який щорічно відзначається в усьому світі.
          Ведучий 2: Що означає толерантність?

         Ведучі (по черзі):
                -   Співробітництво,  дух партнерства.
                -   Готовність миритися з чужою думкою.
                -   Повага людської гідності.
                -   Повага прав інших.
                -   Прийняття іншого таким, яким він є.
                -   Здатність поставити себе на місце іншого.
                -   Повага права бути іншим.
                -   Визнання рівності інших.
                -   Терпимість до чужих думок, вірувань і поведінки.
                -   Відмова від домінування шкоди й насильства.
         Ведучий 1: Толерантність – це повага, прийняття і розуміння  різноманіття світової культури.
         (Входять підлітки в костюмах воїнів різних епох – римський воїн, мушкетер, воїн Великої Вітчизняної війни. Звучить інструментальна музика).
          Мушкетер: Мир – це перша і необхідна умова для повноцінного  дитинства. Немає більш несумісних понять, ніж війна і діти. І немає більш благороднішої мети у людства, ніж захистити дітей і всіх людей Землі від війни і конфліктів, забезпечити на Землі міцний мир і взаєморозуміння.
          Римський воїн: Толерантність – не поступливість чи примха. Толерантність вище цього, це активна позиція, викликана визнанням прав і свобод людства.У II столітті в Римській імперії правив імператор Марк Аврелій. Він постійно вів війни і разом з тим був філософом. Вважав, що перед обличчям світового закону всі люди рівні – вільні і раби, греки і варвари, чоловіки і жінки.  Марку Аврелію належить  ряд  висловлювань. Прошу подумати над  деякими з них: “Гідність людини полягає в тому, щоб любити тих, хто її ображає”, “Найкращий спосіб помсти – не відповідати злом на зло”. Питання: “Чи могли б ви керуватися в житті цими рекомендаціями древнього філософа?”.
          Воїн Великої Вітчизняної: У боротьбі народжувалося майбутнє України, відроджувалася національна гордість за Батьківщину з глибокою історією, давніми традиціями, історичними особами. Ми не ставимо за мету переглянути  історію, але пропонуємо вам пошук правди. До вашої уваги вірш О. Довженка “Українське”:
             Повстрічалися брат з братом:
             – Признавайся, брате!
             – Ой вийду я за ворота,
             – Заплакала мати.
             Вийшла мати за ворота.

             – Хто в хатині б’ється?
             – Сини мої. – Вернулися?
             Сини? Живі? Розбороним!
             Чим не поділили?
             – Не трогайте, люде добрі.
             Не розборонити.
             Один німця бив три роки,

             Другий... – затужила...
             В одній хаті на сім світі
             Уже їм не жити...
             … Я весь у ранах, живодьоре!
             – А я в отруті, брате.
             – В мене обпалена душа!
             – А в мене...
             – Проклятий!
             – Убий мене.
             Уб’ю тебе!..  Брязнув орденами.
             Перед образами
             Чує мати, стогне хата.
             Убиває брат герой предателя брата.

         У своїх серцях ми давно простили німців, японців, поляків.  Ми  простили всіх, хто, можливо, був по той бік окопів.
         Тепер настав час простити самих себе. Порозуміння і примирення йде через прощення. Не залежно від кольору прапора чи крою мундира  всі українці боролися за одне – право вільно жити на батьківській землі. Потрібно віддати шану кожному українському героєві, який в час воєнного лихоліття боровся за визволення рідної землі від тоталітарних загарбників.
         Усі вони любили свою Україну. Відстоювали її честь, мову, історію, гідність... Та всі вони зазнали лиха через це чи від фашистів, чи від радянської влади... Лише зараз ми сміливо проголошуємо  їхні імена й твори та можемо знати правду, яка була в ті страшні часи по різні боки людської свідомості. А нам, сьогоднішнім українцям, треба подбати про увічнення тих імен, пам’ятати те, що вони хотіли передати нам у спадок, аби ніколи не повторити божевілля війни...
         Сучасник: Ми вже побачили, що, на жаль, протиріччя, сутички, конфлікти та війни супроводжують людство з перших кроків його існування. За 50 віків, за підрахунками вчених, відбулося приблизно 14500 воєн (за останні 50 років – 200 воєн). За всю свою історію людство мало лише 300 “мирних років”. Якщо весь час існування людства прийняти за добу (24 год.), то ці мирні роки складуть у ній лише 6,5 секунди. Людство витратило на  конфлікти величезні  кошти і  заплатило мільйони життів.
         Ведучий 2: Зараз нам потрібна ваша допомога, дорогі учасники. У нас є квітка “толерантність”, але вона без пелюсток. Завдання для вас: заповнити пелюстки синонімами та рисами толерантності. (Мудрість, чуйність, доброзичливість, відповідальність, терпимість, взаємоповага, об’єктивність, небайдужість, людяність, взаєморозуміння).
         Ведучий 1:
            Свою Україну любіть,
            Любіть її во время люте,
            В останню тяжкую минуту  
            За неї Господа моліть.
         Ведучий 2: Пам’ятаймо цей заклик великого Кобзаря. Якою буде Україна в майбутньому, вирішувати і вам, сьогоднішнім підліткам. Тож гуртуймося навколо національної ідеї. Будьмо гідними наших славетних ровесників,  які віддали за Україну своє життя. Роз’єднаність, невміння дійти злагоди у родині і в суспільстві дуже шкодять нам, нашому благополуччю, затьмарюють радість життя. Тільки мир і злагода, взаємодопомога, подолання особистого егоїзму принесуть щастя і впевненість у майбутньому.

      Додаток №2
      ГОДИНА ТОЛЕРАНТНОСТІ “ЗІРКОВА КРАЇНА” 
       
         Бібліотекар:  Дорогі діти, сьогодні ми з вами вирушимо в казкову подорож. А потрапити в казку нам допоможуть ось ці чарівні намистинки. Зараз я підійду зі скринькою до кожного з вас, і ви виберете ту намистинку, яка вам сподобається. Бережіть цю намистинку, щоб завдяки їй потім повернутися назад. А тепер, коли всі вибрали, стисніть свою намистинку в лівому кулачку, закрийте очі і подумайте про те, що є доброго і гарного в вашій душі, за які якості ви себе любите, цінуєте і поважаєте. Хто готовий – відкрийте очі.
          Отже, ми з вами потрапили в казкову країну і зараз послухаємо одну історію.
       КАЗКА “ЗОРЯНА КРАЇНА”
       
         В одній казковій країні жили-були зірочки, тому країна називалася Зоряна. Зірочки були різні: блакитні і білі, жовті і сині, зелені і рожеві, червоні і навіть чорні. Вони і за розміром були різні.  Жили  тут  і зовсім  крихітні  зірочки,  жили  і  зовсім крихітні зірочки, жили і зовсім величезні зірки.  Не  було  серед них жодної зірочки, точнісінько схожої на іншу. Але всіх їх об'єднувала одна загальна властивість: душа кожної зірочки була заповнена любов'ю до всіх жителів цієї казкової країни. Тому вони бачили один в одному тільки гарне і добре, від цього світилися дивним чарівним світлом. Зіркова країна від цього чудесного сяйва була надзвичайно красива і неповторна. Всюди панували мир, злагода, взаєморозуміння й любов.
          Але одного разу пролітав над Зоряною країною найкапосніший  з усіх капостей на світі – злий чарівник, якого так і звали Капості Пакостьєвич. Побачив Зоряну країну Капості Пакостьєвич – і закипіла в ньому заздрість. Як же так, думає, любов, краса, мир. Ніхто не воює, ніхто не свариться. І не стало Капості Пакостьєвичу спокою. На жаль, ще зустрічаються такі, яким дуже погано, якщо іншим добре. І задумав Пакостьєвич свою злу справу. А щоб зірочки його не  впізнали, обернувся  вітром  змін і  почав нашіптувати,  що, мовляв, в інших країнах веселіше, цікавіше і краще живуть. Захвилювалися зірочки, занепокоїлися. Їм теж хотілося зажити ще цікавіше, ще веселіше, ще краще.
      – А що ж потрібно для цього зробити? – поцікавилися зірочки.
      – Все дуже просто: потрібно знаходити в інших недоліки, весь час лаяти, побільше критикувати, згадувати всі помилки, які коли-небудь були вчинені, – учив зірочок  Капості  Пакостьєвич.
      Але зірочки не вміли цього робити. І злий чарівник почав їх навчати далі.
      – Ей, ти, – крикнув він чорній зірочці по імені Аделаїда.
      – Ти чого така чорна? Знаю, знаю, вмиватися лінуєшся. Фу, бруднуля яка ... Тонну мила треба, щоб таку замурзану відмити. Хі-хі-хі ... ха-ха-ха ...

      Хтось підхопив, хтось промовчав ... Але веселіше не стало. А чорна зірочка Аделаїда від грубих насмішок  стала у всіх на очах тьмяніти і не світилася вже дивовижним чарівним світлом як раніше. А Капості Пакостьєвич не вгамовувався.
      – Гей, громадина, – крикнув він великій зеленій зірці Іоланту – Ось роз'їлась... Дивись, скоро всю країну без продуктів залишиш з такими апетитами. Ха-ха-ха ...
         Ніхто не заступився. І від грубих насмішок почала тьмяніти яскрава, раніше зелена, зірочка Іоланта. А Капості Пакостьєвич все не вгамовувався. Він підійшов до маленької рожевої зірочки  Юти і став сміятися над нею:
      – Ой, не можу... Що це за крихітка? Це не зірочка, а мікроб якийсь. Тільки в мікроскоп таку роздивлятися. Який від неї толк, дарма тільки небо коптить. І знову весело розреготався.
         Від таких грубих слів, дивного сміху крихітна рожева зірочка Юта майже зовсім згасла. І тут багато зірочок підхопили ідею Капості Пакостьєвича. Вони заходилися з більшою ретельністю вишукувати недоліки в кожній зірочці, критикували один одного, згадували всі проступки, які були скоєні колись. І від грубих, образливих слів, поганих думок любов стала покидати зірки, а душі почали заповнюватися ненавистю, злобою, заздрістю.
         І від цього зірочки зблякли, потьмяніли і вже не світилися дивним чарівним світлом, яке колись надавало неповторну чарівність Зоряній країні. Прекрасна і світла раніше, вона перетворювалася на сумну, сіру, мляву країну. Першою  отямилася зовсім юна біла зірочка на ім'я Люська. Вона вирішила, щоб не стало, врятувати свою улюблену батьківщину. “Що ж робити? – думала Люська. – Може, почекати доброго чарівника? Але коли він прилетить? Адже так можна прочекати і рік, і два, і три, і тридцять три, а то й зовсім не дочекатися. А діяти треба прямо зараз, негайно, інакше може бути пізно”. І вона на свій страх і ризик почала діяти. Люська стала замість недоліків знаходити в зірочках гідності, шукала те добре й хороше, що було в душі кожної з них. Спочатку вона звернулася до чорної зірочки Аделаїди:
      – Аделаїда, ти дуже добра, ти завжди піклувалася про хворих зірочок. Завдяки твоїй увазі, чуйності, терпінню вони швидше видужували.
      І сталося диво. Зблякла зірочка Аделаїда засяяла раптом дивовижним чарівним світлом.
      – Ура! Вийшло. Добрі слова допомагають, – раділа Люська.
      І почала діяти вже впевненіше.

      – Іоланта, я завжди захоплювалася твоєю відповідальністю, твоєю пунктуальністю. Адже ти жодного разу в житті нікуди не запізнилася. І від цих добрих слів Іоланта знову спалахнула, заблищала, переливаючись всілякими  відтінками  чудесного зеленого кольору. Потім Люська заговорила з малесенькою зірочкою Ютою:
      – Хоч, ти, Юта, і дуже маленька, але душа твоя нагадує величезне невичерпне джерело всіляких творчих ідей. Саме завдяки тобі наші свята проходили так весело і цікаво.І Юта засяяла знову дивним чарівним світлом. Люсьчину ідею підхопили інші зірочки. Вони заходилися шукати один в одному щось добре і хороше, що було в душі кожної з них.
         І сталося диво. Зірочки спалахували одна за одною як вогники новорічної гірлянди. Знову Зоряна країна засяяла дивним чарівним світлом, знов вона стала прекрасною і неповторною, мабуть, вона стала ще кращою, ніж раніше.
         А Капості Пакостьєвич зрозумів, що йому тут нічого більше робити і забрався геть. Він полетів шукати таку країну, жителі якої обожнюють знаходити в інших недоліки, а позитивних якостей не помічають, де люблять критикувати один одного, сваритися, згадувати помилки, де довго пам'ятають образи.
         А чи не пролітав Капості Пакостьєвич випадково над вашою країною?
         (Далі бібліотекар обговорює з дітьми те, про що була ця історія, чому вона може їх навчити, пригодиться вона в житті дітям, чи ні, і чи у всіх можна знайти позитивні якості.) (Підсумок обговорення.)
         Бібліотекар: Історія ця нагадує те, що всі ми різні. Ми відрізняємося зовнішністю, інтересами, захопленнями, бажаннями. Від кожного з нас залежить, чим ми наповнимо своє життя і життя наших близьких – любов'ю чи злобою. Вишукуючи в собі і в іншій людині тільки недоліки і помилки, ми  тим самим підштовхуємо людину до того, щоб вона стала гіршою, втратила віру у свої власні сили, прагнення робити добрі вчинки. І, навпаки,  підкреслюючи  в  людині  позитивні якості,  ми допомагаємо їй стати кращою.
         Казка вчить, що не можна безоглядно довіряти всім підряд, пам'ятати, що у світі є і добро, і зло, що часом з нашої мовчазної згоди хтось творить жахливі речі. У житті бувають ситуації, коли звичайнісінька людина має  взяти на себе відповідальність за зміну ситуації. А деколи не варто поспішати щось змінювати, потрібно терпиміше ставитися один до одного.
         А тепер візьміть намистинку в ліву долоньку, стисніть її в кулачку, закрийте очі, прикладіть намистинку до серця і подумайте, який досвід кожен з вас візьме з собою з цієї казкової історії. Нехай цей досвід допомагає вам у житті бути добрішими і терпимішими один до одного, допомагає знаходити щось добре і гарне, що є в душі кожної людини. Хто готовий, відкрийте очі.
         Отже, діти, ми з вами повернулися з казкової подорожі. Намистинки ми зараз нанизаємо на одну загальну нитку і потім зв’яжемо її кінці.
         (Бібліотекар допомагає дітям нанизати намистинки на нитку).
         Подивіться, яке чудове намисто у нас вийшло! Які різні намистинки! Так і ми з вами всі різні.
         Сьогодні 16 листопада по всьому світі відзначають День толерантності. Толерантність – це терпиме ставлення до різних людей. Толерантна людина спокійно намагається зрозуміти, чим інші відрізняються від неї, намагається знайти в цих відмінностях багато корисного і цікавого.
         Подивіться на наше намисто: кожна намистинка пов'язана з іншими, але  в  той же час вона існує окремо. Так і людині деколи хочеться бути разом з усіма, а деколи хочеться побути на самоті. Подивіться, як намистинки щільно прилягають одна до одної, ніби вони дуже дружні між собою. Я хочу, щоб ви теж були згуртованими та дружними. Я хочу, щоб показували взаєморозуміння і підтримку не тільки в День толерантності, але і в будь-який інший день. Тоді, я впевнена, що кожен день у вашому житті буде світлий і затишний.
         А зараз я хочу, щоб ви допомогли запалити зірку, як це робила Люська з казкової історії. Давайте допоможемо один одному засяяти  різнокольоровими  промінчиками того доброго і хорошого, що є в душі у кожного. Зараз я роздам вам різно-кольорові промінчики, і кожен з вас напише щось хороше і добре про свого друга.
         (Вивішується плакат, в середині якого приклеєна зірка. Після того, як промінчики з написами готові, вони приклеюються на плакат навколо зірочки. Написи ще раз зачитуються).
         Бібліотекар: Ось бачите, як по-новому засяяла наша зірка. І в цьому їй допомогли всі ви. Всім дякую!
       Додаток №3
      УРОК ТОЛЕРАНТНОСТІ  “ДОРОГОЮ ДОБРА”

         Мета заходу: познайомити дітей з поняттям “толерантність”, організувати співпрацю дітей, батьків, вчителів, розвивати в дітях творчу, пізнавальну та пошукову діяльність.
         (Звучить пісня “Дорогою добра”).
         Бібліотекар: Наша зустріч почалася з пісні. Подивіться на екран. Виберіть, яка з трьох доріг є Дорогою добра? Перша дорога – звивиста, вона для людей хитрих. Друга – вузька, вона тільки для однієї людини. А остання – широка, на ній місця вистачить для мене і для вас. Тому Дорога добра – остання.
         Сьогодні, 16 листопада, Міжнародний день толерантності. Не всім знайоме це слово, але розуміння його дуже важливе для нас. Що ж означає слово “толерантність”?
         (Демонструється слайд 1).
         Бібліотекар: Слово “толерантний” походить від латинського слова tolerantia, що перекладається як “терпіння”. Це слово існує в багатьох мовах і, незважаючи на деякі відмінності у значеннях, вимовляючи це слово на будь-якій мові, ми маємо на увазі практично одне і те ж:
               ... що інші можуть думати інакше, ніж ти сам;
               ... милосердя, співчуття;
               ... вміння бути великодушним і терпимим;
               ... визнання ідей, відмінних від твоїх власних.
         А є й така історія, пов'язана з цим словом. Близько двох століть  назад у Франції  жив  князь Талейран Перигор.  Він відрізнявся тим, що при різних правителях залишався  міністром закордонних  справ.  Він  враховував настрої людей, шанобливо до них ставився, при цьому зберігаючи свою точку зору. Багато хто стверджує, що якраз від імені цієї людини склалося поняття “толерантність”.
         Англійський письменник Бернард Шоу одного разу написав: “Тепер,  коли  ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного – навчитися жити на землі, як люди”.
         (Демонструється слайд 2).
         (Зображена планета,  на  ній стоять діти з різних  країн з  квітами  в руках).
         Бібліотекар: Це зображення символізує мирне сусідство, розуміння, бажання подружитися один з одним. Тут люди з різними кольорами шкіри, різної віри, але вони разом. Вони цікаві один одному.
         Бібліотекар: А зараз пропоную вашій увазі переглянути сценку “Казочка про щастя” на вірші Ірини Токмакової.
         (На сцену виходять учасники постановки).
                 Ведучий:
                 На світі жив король,
                 Багатий і могутній.
                 Завжди сумував він. І часом
                 Бував похмуріше хмари.
                 Гуляв він, спав, обідав,
                 А щастя він не відав!
                 Але вічно пхикати і тужити
                 Бідоласі набридло.
                 Закричав король:
                 Король:
                 Не можна так жити!
                 Ведучий:
                 І з трону зістрибнув сміливо.
                 Та вмить порушить свій уділ
                 Не в королівській владі?
                 І ось король в карету сів
                 І покотив за щастям.
                 Король в віконечко дивиться,
                 Карета бадьоро котиться.
                 Король:
                 Стривай-но, хто там на шляху?
                 Ведучий:
                 Дівча в драній спідниці.
                 Дівчинка:
                 О, всемогутній мій король,
                 Подати грошик мені зволь.
                 Король:
                 Гей, жебрак, пропусти
                 Скоріш мою карету.
                 Зійди негайно зі шляху,
                 Бо я за щастям їду.
                 Ведучий:
                 Сказав король і покотив.
                 А в синім небі місяць холонув ...
                 Карета мчиться навмання
                 Бог знає в який бік.
                 Раптом на шляху стоїть солдат,
                 поранений, обірваний.
                 Солдат: О, мій король ...
                 Ведучий:
                 ... Закричав солдат...
                 Солдат:
                 Тебе я бачить дуже радий!
                 Прошу уклінно: влаштуй
                 Мене ти в служінні,
                 Я за тебе стояв горою,
                 Я, право, бився, як герой,
                 Я виграв бій.
                 Король:
                 А ну, служивий, пропусти
                 Скоріш мою карету.
                 Зійди негайно зі шляху,
                 Бо я за щастям їду!
                 Ведучий:
                 Сказав король і покотив.
                 А в синім небі місяць холонув ...
                 Карета мчить щосили,
                 Кінь скаче, що є духу.
                 Раптом на дорогу вийшла з гір
                 Сутула стара.
                 Старенька:
                 Прости, люб'язний мій король,
                 Стару самотню.
                 Мій дім - он, бачиш, за горою,
                 З ранку пішла далеко я.
                 Ношу з лісу я дрова -
                 Важка робота.
                 Дивлюсь навколо, ледь жива:
                 А раптом допоможе хтось ...
                 Король:
                 А ну, стара, ти пропусти
                 Скоріш мою карету.
                 Зійди негайно ти з шляху,
                 Бо я за щастям їду!
                 Ведучий:
                 Сказав король і покотив,
                 А в синьому небі місяць холонув ...
                 І все б скінчилося бідою -
                 Сумнівів у цьому немає.
                 Та фея з доброю душею
                 Карету зупинила
                 Фея:
                 Ти шукаєш щастя для себе,
                 Ти мандруєш по світу.
                 Але, тільки ближнього люблячи,
                 Знайдеш ти щастя це.
                 Скоріше послухай мене:
                 Назад розверни коня,
                 Дитя зігрій і нагодуй,
                 Солдата в сторожа найми,
                 Все це зроби, але спершу
                 Старенькій ти допоможи:
                 До будинку довези дрова,
                 Розпиляй і склади ...
                 Ведучий:
                 Король понині в палаці
                 Всім людям допомагає.
                 І щастя на його обличчі,
                 Як ясний день, сяє!
            Бібліотекар: А зараз послухайте ваших однокласників, які прочитали  книги дитячих письменників про добро.
            (Розповіді дітей.) Наприклад:
           Учень: Я прочитав книгу Василя Сухомлинського. В оповіданні “Червона або багряна” йдеться про двох хлопчиків, які жили в одному   будинку. Але  життя   у   них  було  різне. В одного була дружина, сім’я, де всі любили один одного, від цього хлопчик був дуже щасливим. У іншого хлопчика була тільки мама. Вона не знала, що таке людська доброта, її серце було холодним і байдужим. І сталося так, що її син став нещасливим. Хлопчики спілкувалися між собою. Одного разу, в літній вечір вони дивилися в небо. І одна зірка замерехтіла якось особливо. Щасливий назвав її червоною, а нещасливий – багряною. Не дивно, що кожен бачив одну й ту ж зірку по-своєму. Яскраво-червоний колір асоціюється з яскравими емоціями, з теплом, любов'ю, розумінням, а багряний – дуже темний, холодний, жорсткий і асоціюється з грозою, штормом, бурею і тривогою. Герої оповідання – звичайні хлопчики, але сприймають світ по-різному. Так хочеться, щоб всі люди на землі були щасливі і завжди поруч з тими, кому потрібна допомога. Читайте книги В.Сухомлинського і ви навчитеся бути толерантними.
            Бібліотекар: А зараз давайте всі разом переглянемо мультфільми, які вчать нас добру та дружбі.
            (Перегляд мультфільмів). Наприклад: “По дорогам с облаками”, “Леопольд” та ін.
            Бібліотекар: Отже, тим, хто вибрав дорогу добра, належить оволодіти мистецтвом жити в світі несхожих ідей і людей.  На закінчення нашої зустрічі хотілося б сказати, що ваш клас – це маленька родина. І хотілося б, щоб у ній завжди панували добро, повага, взаєморозуміння, не було сварок. Що   для цього потрібно? Хочете дізнатися? Встаньте в коло, візьміться за руки. Послухайте притчу.
            (Звучить музика).      
            Жила-була на світі сім’я. Вона була не проста. Сто чоловік налічувалося в цій родині. І панував в цій родині лад. Ні сварок, ні бійок, ні чвар. І вістка про цю родину дійшла до владики країни.  Прибув  він  в село,  де  вона  жила, і попросив розкрити секрет мирного життя. Взяв голова сім’ї аркуш паперу і написав три слова: любов, прощення, терпіння. А в кінці додав: “Сто разів любов, сто разів прощення, сто раз терпіння”. “І все?”. “Так, – відповів старий. – Це основа будь-якої гарної родини і світу”.
            Як ви думаєте, скільки разів нам треба любити, прощати і терпіти?
            Учні: Двадцять сім разів, за кількістю учнів у класі.
            Бібліотекар: На пам’ять про наш захід я хочу подарувати вам зроблені мною календарі з символом толерантності – великим люблячим серцем. Дякую за увагу.

       
       Додаток №4
        СВЯТО НАЦМЕНШИН “РАМПА ДРУЖБИ”
      Мета:
          1. Познайомити користувачів з поняттям “толерантність”, виявити основні риси толерантності, сформувати правильне уявлення щодо толерантної поведінки. Виховувати почуття поваги один до одного, до звичаїв, традицій і культури різних народів; виховувати інтернаціоналізм, комунікативну культуру спілкування та взаєморозуміння.
          2. Сприяти розвитку самосвідомості, яка допомагає  бачити себе та інших такими, якими  вони є насправді. Розвивати терпимість до відмінностей між людьми.
          3. Стимулювати уяву учасників у пошуках власного розуміння толерантності, розвивати вміння діяти спільно, дружно.
          (Обладнання: комп'ютер, мультимедійний проектор, екран).
          Зала святково прикрашена кольоровими кульками. На журнальних столиках разкладені літературні видання мовами національних меншин.  Поряд з літературою – поробки дітей, які розкривають культуру різних народів.
          (Звучить приспів пісні “Ти, я, він, вона”).
          У залу заходять запрошені
      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      Бібліотека запрошує

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Давай разом визначимо рейтинг книг “Зима 2019-2020”. Яка книга, на твою думку, найцікавіша:
      Валентина Захабура “Ой лише, або З чим їдять вундеркіндів”
      Олександр Гаврош “Музей пригод”
      Сашко Дерманський “Мері”
      Микита Гайдамака “Кібершулер”
      Сергій Щербаков “Бізнесмаги”
      Роланд Сміт “Пік”
      Рейнбоу Ровелл “Фанатка”
      Катерина Соболь “Дарителі”
      Сер Стів Стівенсон “Агата Містері”
      Рік Ріордан “Син Нептуна”







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2020 г.
         Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua            mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр