Із друзями-письменниками –
членами міської літературної спілки

Ольга Лихогляд – учасниця народного хорового ансамблю
музики і пісні “Ретро”

На Хмельницькому майдані в День Незалежності України

Творча зустріч у Хмельницькій
гуманітарно-педагогічній академії

Всеукраїнський день бібліотек у Хмельницькій міській ЦБС

З нагоди 15 річниці літературної спілки “Поділля”. 2008 р.

Я звертаюсь до Вас, Читачі мої славні.
Лину думкою й словом до ваших сердець.
Хай здійсняться усі ваші сонячні плани,
Хай з вас кожен буде молодець і взірець.

Батьківщина для вас розмережує шати,
Мудра книга відкриє цікавого світ.
Вам – зростати, бо ви ще сьогодні – пташата,
Але завтра, на крилах міцних – ваш політ.

Тож, летіть у цей світ, неозорий, прекрасний,
Пізнавайте, вивчайте, творіть, бережіть…
І нехай вам щастить, хай надія не гасне.
Рідним краєм своїм крізь роки дорожіть.

Ви – майбутні співці! Вчителі! Бізнесмени!
Хлібороби! Світила! Ключі золоті!..
Хай від радісних Слів, що дарує Письменник,
Засівається вам щедре поле в житті.

                                                        Ольга Лихогляд
                                                        травень 2012 р.

Біографічне

Я – двадцять четвертого дня народилась,
Тоді, як завія у січні крутилась,
Тоді, як фашисти чинили наругу.
Це вік був Двадцятий, а рік – сорок другий.

Зростала між маків Червоного Степу,
На Вінницьких долах водила вертепи.
Поріг Голубівський – шкільне перше свято,
За ним – Заливанщини клас був десятий.

Дитинства скінчилися сни кольорові –
Освіту зв'язківця здобуто у Львові.
З тих пір я в активному творчому русі,
На благо Хмельницького-міста труджуся.

Чи сонечко сходить, чи сонце сідає,
Про рідне Поділля я вірші складаю,
Викохую Слово, бо люди тут славні,
Шановні, трудящі – мої подоляни.

Пишу про минуле, сучасне й майбутнє,
І про Україну – щасливу й могутню.
Найкраще, найвище поетове свято –
Це твори свої читачам дарувати.

Аби вони віршами душі зігріли,
Аби веселково їх очі зоріли,
Любов щоб рождалась від чарів сонета.
Нести людям радість – мій поклик поета.

Поетичний ужинок Ольги Лихогляд

   Ольга Захарівна Лихогляд – подолянка. У чудовім подільськім краю – в селі Червоний Степ Калинівського району на Вінниччині 24 січня 1942 року вона народилася. Там промайнуло її напівсирітське дитинство та юність, адже батько Захар Семенович пропав безвісти на фронтах Другої світової війни. Важко було мамі – Людмилі Яківні, в сім'ї крім Олі було ще двоє дітей.

Ми – діти Всесвіту, у нас космічний шлях,
І нам би щастя пізнавать уроки,
А ми свої ступали перші кроки
На мінами усіяних полях.
Вечірня казка нас не кликала у сни,
Ми сум збирали, злидні і патрони,
З фронтів приймали вісті похоронні…
Ми стали дітьми мачухи-війни?

   Так згадує поетеса важкі повоєнні роки.
   Кмітливою та старанною ученицею була Оля Лихогляд. Навчалася в Голубівській, згодом в Заливащинській загальноосвітній школі. Ще в школі почала віршувати. У четвертому класі Голубівської школи написала свій перший вірш, а восьмикласницею Заливащинської школи написала своє перше оповідання. А як любила Оля співати дуетом зі старшою сестрою.

У родинному колі

   Трудовий шлях Ольги Лихогляд розпочався у 1960 році у місті Хмельницькому. Працюючи у Хмельницькому підприємстві електрозв'язку “Укртелеком”, вона одночасно навчалася у Львівському технікумі електрозв'язку, який закінчила у 1966 році. На все життя Ольга Захарівна залишилася вірною обраній професії. Тут, на підприємстві електрозв'язку, вона пройшла всі етапи тогочасної виробничої і громадської діяльності: була членом та ватажком першої в області молодіжної виробничої бригади, ударником у праці, відмінником соціалістичного змагання. Неодноразово обиралася депутатом Хмельницької міської ради, була народним  засідателем  у  суді.  Ольга  Захарівна  завжди  брала активну участь у житті колективу. Була постійним учасником художньої самодіяльності та редактором стінних газет. І, звичайно, писала вірші, замітки, сценарії святкових вечорів. Часто на підприємстві зв'язку проводилися творчі зустрічі з відомими особистостями і саме там, як згадує письменниця, вона вперше почула напутні слова на майбутню поетичну творчість від таких письменників, як Володимир Дольд-Михайлик, який знайомив виробничників зі своїм новим романом “І один у полі воїн”, та Павло Загребельний – автор знаменитої “Роксолани”.
   Отримавши підтримку місцевих журналістів, два роки  студіювала журналістику при редакції газети “Радянське Поділля”, де вчилася майстерності у відомих на Поділлі журналістів.
   Перше знайомство із поезією Ольги Лихогляд відбулося у 1992 році на українському радіо, коли у популярній програмі “Від суботи до суботи”на всю Україну прозвучала її гумореска “Чому плачуть багаті”, присвячена ювілейній даті відомого поета-гумориста Павла Глазового.
   Все частіше поезії Ольги Лихогляд стали з'являтися на шпальтах періодичних видань. Вони отримували схвальну оцінку відомих на Хмельниччині письменників: Миколи Магери, Надії Пукас, Анатолія Сваричевського, Івана Кубицького. У 1993 році Ольга Лихогляд стала членом міської літературної спілки “Поділля”. Згодом було видано перший колективний альманах спілки – “Творче Поділля”, де вперше надруковано її вірш “Пісня сойки”. Тривалий час О.Лихогляд очолювала об'єднання жінок-літераторів “Лесина пісня”.
   Витончені, ліричні і мелодійні вірші Ольги Захарівни для дорослих не могли бути непоміченими подільськими композиторами. У 1997 році вперше прозвучали пісні “Гімн хмельницьких зв'язківців”та “Хмельничанки”, створені у співавторстві із композитором Михайлом Люшнею. А далі прекрасним результатом їх співпраці стали пісні: “Збігло літо”, “Маестро, біс”, “Срібна заздрість”, “Чумацьке кохання”, “Сину-ясеночку”, “Христос воскрес” та інші. Вони часто є окрасою репертуарів багатьох подільських виконавців: Раїси Осипової, Галини Яківчук, Наталі та Степана Тимчишаків.

З композитором Іваном Пустовим

   Надзвичайно плідною є також творча співпраця поетеси Ольги Лихогляд з подільським композитором Іваном Пустовим, яка розпочалася із пісні “Хмельницький – Модесто”. Майже два десятки пісень сьогодні налічує доробок цього творчого тандема: “Новорічний романс”, “Я так люблю”,  “Фабрика  кондитерська”, “Емігрант”,  “Крадене кохання”, “Осіння мелодія”, “Ювілейні свічі” та інші. Іван Пустовий зробив цікаве аранжування авторських пісень Ольги Лихогляд: “Алло”, “Батьківщина”, “Соловейко”, “Книга-іменинниця”, “Бібліотека”, “Я вас запрошую”, “Княгиня Ольга”. Пісня “Бібліотека” стала гімном бібліотекарів Хмельниччини і часто виконується на різноманітних всеукраїнських бібліотечних зібраннях.

 
Теплі зустрічі із школярами області

   Ще у 1997 році вийшла перша збірка поезій Ольги Лихогляд “Весела вертушка”– кольорове, цікаве видання для маленьких читачів. Презентація її відбулася у Хмельницькій обласній бібліотеці для дітей ім. Т.Г.Шевченка. Маленькі вихованці дитсадка “Голуб'ятко”читали вірші із цієї збірочки. Вірш “Поросятко”читав найменшенький хлопчик, тримаючи в руках рожеве поросятко, ледь не більше за самого маленького артиста. Викладачем Хмельницького музичного училища Оленою Толстиковою веселі та повчальні віршики “Веселої вертушки”були покладені на музику, їх з успіхом виконували на телебаченні маленькі учасники дитячого ансамблю “Золотий ключик”. Сьогодні – це вже дорослі, досвідчені митці, які співають у різних академічних колективах міста, області, України
   В наступні роки письменниця порадувала молодших школяриків ще однією цікавою книжечкою віршів – “Киця-витівниця” (1998). Тут смішні, веселі, дотепні вірші, які гарно запам'ятовуються та ще й доповнені малюнками авторки.
   Третя книга для дітей – “Новорічне коло” (2004), до якої ввійшов віршований сценарій новорічного ранку. За цю книжечку вдячні Ользі Захарівні не лише діти, а й вчителі початкових класів, вихователі дитсадків.
   Але не лише дитячу поезію пише Ольга Захарівна. В її творчому доробку чудова лірика для дорослих. У 2005 та 2007 роках вийшло дві збірочки: “Вінок сонетів”та “Пробудження весни”. Ці надзвичайно ліричні чотирнадцятивірші оспівують найкраще із людських почуттів – кохання. У 2012 році з-під пера поетеси виходить ще один вінок сонетів “В саду надій”. Із відтінків любові та молитви, смутку і радості зіткане полотно збірки поезій “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся…” (2005):

Поезіє! У сонячнім промінні
Зумій купати кожен божий день.
Високим Словом дай моїй країні
На всі віки рясних благословень.

   Отож, у збірці – вірші громадянського звучання, пісенна, пейзажна лірика, фольклорні мотиви та вічна тема любові. Логічним продовженням цієї збірки стала збірка поезій “Політ крізь сутінь та осоння” (2011). Тема любові проходить тут через усі образи та події: історичні, міфологічні, духовні. Кожна поезія, включена до даної книги – це лірична перлинка, яка так і проситься в уявний музичний простір:

Я чула спів…
Немов це голос Бога
Свою одвічну думу промовляв.
З тепла, перлин і полум'я святого
Рождався спів – він душу окриляв.
І слів краса,
І звуки невагомо,
Вінчали храм любові і весни.
Сягав небес, злітав, котився гомін,
І людських душ торкався глибини.
І легко так
У цім многоголосі
Знайти для серця барви осяйні.
Я чула спів… Я чую його й досі –
В його полоні сонячно мені.
                                    (“Я чула спів”)

   Перу Ольги Захарівни належить і масштабна за своїм обсягом книга краєзнавчого характеру “Подільські телекомунікації”, над якою письменниця працювала декілька років (2007). В книзі з великою шаною і любов'ю Ольга Захарівна пише про своїх колег зв'язківців та просліджує історію становлення телекомунікацій Хмельниччини. В цей період поезії Ольги Захарівни часто друкуються в періодичних виданнях, художньо-публіцистичному альманасі “Творче Поділля”, альманасі “Лелеки літа”.

Презентація книги “Р-р-рипулька”

   Та найтепліші і щирі стосунки у письменниці склалися із маленьким читачем. У наступні роки побачили світ її нові надзвичайно  цікаві і  потрібні  для  дітей  книги  віршів  “Р-р-рипулька” (2007), “Свято хліба” (2008), які високо оцінили вчителі та батьки. Читаючи дотепні віршики, кожне слово яких розпочинається з букви “Р”, дитина швидко і просто навчиться правильно вимовляти звук “Р”, опанує чітку і гарну вимову.
   А ось книжечка “Свято хліба” навчить дитину з повагою і любов'ю ставитись до хліба, до праці хлібороба і хлібопекаря, до рідної землі та рідного слова:

Хліб – це мир, життя основа!
Хліб – це дім і рідна мова,
Міць – од роду і до роду
Українського народу.

   Розкриваючи дітям поетичним словом сутність хліба, його цінність, його святість, письменниця подбала про те, щоб зміст спонукав дитину поміркувати, потрібне запам'ятати та шанобливо ставитися до хліба. І все це з іграми, жартами, піснями. Отож, “Свято хліба” – це справжній гімн хлібові та його творцям.
   Надзвичайно урожайним став ювілейний, 2012 рік для письменниці. Юним читачам вона подарувала три збірочки чудових віршів: “Аялка”, “Моїй матусі”та “На щастя, на долю – українською  мовлю”.  Незвичним,  ніби  взятим  із  дитячого сленгу, словом “Аялка”названо віршовану абетку для найменшеньких читачиків. Незвичайна абетка ще й тим, що кожне віршоване слово розпочинається із тієї літери, якій він присвячений. Так діти швидко запам'ятовують потрібну літеру, її значення:

Півень плавно, повноправно,
Походжа попід парканом.
Поспіває, потім проса
Пополуднати попросить.
                    (Із вірша “Півник”).

   Теплом, щирістю, любов'ю пронизаний кожен віршик збірочки “Моїй матусі”. Серйозно і жартома поетичним словом письменниця розповідає дітям про різні професії наших матусь і підводить їх до думки, що ким би не працювали наші матусі – всі вони рідні, талановиті, мудрі.

Матусю кохана, ти сонячна мама,
Ти радісна мрія і мудрості суть.
Твоя доброта розпливеться світами,
Любов твою діти у світ понесуть.
                         (Із вірша “Моїй матусі”).

   А збірочка “На щастя, на долю – українською мовлю” возвеличує нашу рідну українську мову, її значення у житті людини, її роль у державотворенні, вчить любити та шанувати рідне слово.

Моя могутня Українська Мово,
З глибин віків веде твій мудрий слід.
Крізь тебе чую пращурівське слово,
Ти бережеш і зміцнюєш наш рід.
Ти дивний скарб, і щит, і меч, і мати,
Ти голос той, яким гласить народ.
Без тебе зась мені собою стати,
Бо ти мій дух і генетичний код.
                    (Із вірша “Українська мова”).

   Ольга Захарівна надзвичайно уважно ставиться до кожного видання своїх творів, часто сама ілюструє свої книги, вкладаючи у малюнки фантазію та вигадку, зрозумілі маленьким читачам. А ще поетеса Лихогляд є автором цілої низки пісень для малят, адже написала до них не лише слова, а й музику. “Бібліотека”, “Книга – іменинниця”, “День знань”, “Алло”, “Корівка”, “Батьківщино моя” – пісні, які часто співають діти у школах, дитсадках, бібліотеках. До речі, Ольга Захарівна є чудовою виконавицею своїх власних пісень. А з 2009 року – вона учасниця народного хорового ансамблю музики і пісні “Ретро”, а також вокального жіночого гурту “Мелодія”. Ще одне незвичне захоплення поетеси – любительська фотозйомка краєвидів рідного краю, якими вона часто прикрашає свої книги.
   Ольга Захарівна бере активну участь у поетичних конкурсах, літературному житті нашого краю. У 2007 році вона стала лауреатом міського конкурсу на кращий поетичний твір “У віршах і піснях славімо наше місто”.
   Щира дружба пов'язує Ольгу Захарівну Лихогляд з бібліотеками міста Хмельницького та області. Вона є частим гостем  обласної   бібліотеки  для   дітей  імені  Т.Г.Шевченка, бере активну участь у вихованні у дітей любові до рідного слова, до книги.

Ольга Лихогляд – частий гість обласної бібліотеки для
дітей імені Т.Г. Шевченка

Пишу про минуле, сучасне й майбутнє
І про Україну – щасливу й могутню.
Найкраще, найвище поетове свято –
Це твори свої читачам дарувати –

так поетеса визначає своє поетичне кредо.
   Тож здоров'я і наснаги Вам, Ольго Захарівно, плідного та гарного Вам поетичного ужинку!

“Весела вертушка”Ольги Лихогляд

   Як любити дітей? Цим питанням задавалися у різні часи – і не лише батьки чи педагоги. А тому й вигадували, хто що міг: чудові захоплюючі ігри, найхимерніші цяцьки та іграшки, лакітки та цукерки, прекрасний та зручний одяг чи взуття. До того ж дорослі полюбляють  гуцати діток на колінах, носити їх на плечах, водити в кіно чи в зоопарк. Чого ж найбільше хочуть самі діти? Може, просто дива? Хоча б такого:

Якось дівчинка Маринка
В землю кинула зернинку.
Зерня те, дощем умите,
Проросло зеленим житом.
Згодом колос зарясниться –
Плигне з печі паляниця.

   Ольга Захарівна Лихогляд любить дітей по-своєму: вона складає для них віршики. Але не прості, бо все в її рядочках бігає, стрибає, веселиться, спалахує, сміється, гуркотить, хлюпає:

Дзень-дзелень!
Цвірінь! Ква-ква!
Чий це спів? Чиї слова?
Хто це мукає, чому?
Гу-гу-гу, – а хто це кличе?
Що за звуки таємничі?
А розгадка таємниці
Є у цій барвистій книжці.

   Все у цій книжечці – для веселих, допитливих, спокійних, чемних і нетерплячих діток. Саме таких мала на увазі авторка, коли підбирала назву для своєї первісточки. Бо так, як вертиться вертушка телефонного апарата, так, часом, круть-вертяться малюки: дуже вже непосидами зростають вони. Тому й кукурікає, квакає, крякає та дзеленькоче там, де є діти. А ще тому книжка така дзвінкотюча, що у ній розмовляють звірята, птахи і все суще на землі:

–    Кря-кря-кря, – люблю болото,
–    Ква-ква-ква, – я також. Хто ти?
–    Я з'являюсь тут весною,
–    Щоб поквакати зі мною?
–    Я не квакаю, дивачка,
–    Ти не Жаба?
–    Ні, я – Качка!

   Ось яку розмову підслухала Ольга Захарівна. Чи не по телефону, бува? Адже вона зв'язківець. Ось як представляється малятам:

А працюю я зв'язківцем,
І моє робоче місце
У Хмельницькім “Телекомі”.
Отже – будемо знайомі!

   Якось зателефонував поетесі маленький Отсапчик Ковшаров, внук родини Гуменицьких, і похвалив книжечку. А це, будьте певні, авторитет: покійний дідусь-поет передав Остапу смак до щирого слова.
   Нехай “Весела вертушка”дзвенить-лунає у кожній  оселі, де є малеча – чемна і не зовсім…

Н.Качеровська

ІЗ ЗБІРОК ОЛЬГИ ЛИХОГЛЯД

Вивів пісню Кукуріка
І Горобчик зацвірінькав,
Ще й будильник: – Дзень-дзень-дзень…
Це новий почався день.
І до Катрі у віконце
Зазирнуло ясне сонце.
                 (Із книги “Весела вертушка”)               

Грізно Шпак кричить Вороні:
– Звідкіля в гнізді сторонні?
Зла, непрохана, лиха ти,
Вилітай з моєї хати!
І на дереві у сквері
Шпак закрив за нею двері.
                 (Із книги “Весела вертушка”)

Ми – Зими маленькі діти.
Гарні, білі і тендітні.
Ми Сніжинки, ми Перлинки,
Тихо сіли на ялинку.
У святкову ніч, гадаєм,
Нас ялинка погойдає.
                 (Із книги “Новорічне коло”)

Ой ялиночко-ялинко,
Сяюча красуне.
Нам з тобою, веселинко,
Не буває сумно.
Ми візьмем тебе у коло
І почнем таночок.
Радість сіється навколо,
Цока чобіточок.
Грай, музиченьки троїсті!
Розгуляйтесь, бубни!
Нумо, скрипки голосисті!
Гей, веселі струни!
Хай на ноті, на високій,
Радість завирує:
Нам надію, мир і спокій
Рік Новий дарує.
                 (Із книги “Новорічне коло”)

Киця-бешкетниця

Киця глечика розбила:
– Геть! – Бабуся розізлилась,
Грізно віником махнула –
Киця з хати дременула.
Знає ця пустунка сита,
Як пробачення просити,
Тож, як тільки вечоріє,
Киця бабці ноги гріє:
– Мур-р-р, – стурбовано муркоче
Цей пухнастий килимочок.
                 (Із книги “Киця-витівниця”)

Киця-витівниця

– Що за диво? Біла Мишка
По кімнаті ходить пішки!?
Киця витріщила очі,
А тоді з вікна як скочить
І зухвале мишеня те
Стала швидко доганяти…
Як миша не утікало,
Киця муркнула: “Попалось!”
………………………………
Та не Мишку ловить Киця –
Ловить іграшку на нитці.
                 (Із книги “Киця-витівниця”)

Киця-рятівниця

Солодко Бабусі спиться,
Та підбігла раптом Киця:
– Няу, няв, – тривожно кличе.
Тягне лапку до обличчя –
Бабцю лапкою за носик:
– Няв, прокинься, спати досить
І надвір мерщій ходімо,
Бо у хаті пахне димом!..
………………………….
А затим приймала гордо
Наша Киця нагороди –
Різні ласощі й троянди
Від ПОЖЕЖНОЇ КОМАНДИ.
Обіймала Бабця Кицю:
– Ой, моя ж ти рятівнице…
                 (Із книги “Киця-витівниця”)

Ну скажіть, будь ласка, діти,
Віршам як таким радіти,
Де різка, рипуча Р-р-р
Не рипить на свій манер?
Той, хто р-р-рикати боїться –
Сам із себе розсміється,
Бо без “Р” читач-мастак
Прочитає вірша так:
“Лобот ладісно легоче.
Лоздлатовано локоче.
Лобот лобить лізні лухи,
Лозпускає лейки-луки”.
Ну скажіть, будь ласка, діти,
Як цей віршик зрозуміти?
Усміхнулись? А тепер
Замість “Л”читаєм “Р”.
“Робот радісно регоче,
Роздратовано рокоче.
Робот робить різні рухи,
Розпускає рейки-руки”.

*     *     *

Стала “Р”у слово кожне
І вже зміст збагнути можна.
Тож тренуй вимову “Р”,
З “Р”бери любий бар'єр!
                 (Із книги “Р-р-рипулька”)

ХЛІБ – багатство найцінніше,
Варте слова, пісні, вірша.
Вам спасибі, хлібороби,
Вам, хто свято Хліба робить!

Хлібороб – звання високе,
Скрізь його відчутні кроки.
Жилка в нім міцна, селянська,
Познайомтеся, будь ласка…

Знана праця тракториста,
Він виоре поле чисто.
Він засіє, заскородить,
Після того жито вродить!

Основна, не менш відома,
Також праця агронома!
Це йому про сорт подбати,
Як, коли культивувати!

Скосить жито рівно й гарно
Комбайнер своїм комбайном.
Комбайнеровий комбайн
Обмолот веде: “Бам-бам”!          

А шофер те жито зважить
Та машину завантажить
І снують, немов джмелі,
Вантажівки чималі.

Аби жита більш набрати –
Поспіша рефрижератор.
Була гарна посівна –
Є мільйони тонн зерна!

Кажуть, що не буде горя,
Якщо жито є в коморі.
Трактористів, комбайнерів
Хліб збирає до вечері.

ХЛІБ зігріє в лютий холод!
ХЛІБ – це формула життя!
ХЛІБ завжди здолає голод!
З ХЛІБОМ наше майбуття!
                 (Із поеми “Свято хліба”)

Рипучі вірші

Рип № 1

Розпочато “Рип-ревю”,
“Рип-ревю”– “Рай у раю”.
Розпливлися рідні ритми,
Рип-риплять рипучі рими.
Ряснота, різноманіття,
Різних ролей розмаїття.
Ролей райдуга рясна,
Роль для ‘Р”тут – головна!

Рип № 2

Р-р-р рядочками розбіглись,
Розряснілись, розрябілись…
Р-р-р – це літери родзинки,
Ранку райдужні росинки.

Рип № 3

Розуміє руку ручка –
Розписалась ручка рвучко.
Рівними рядками речень
Розповість розумні речі.

Рип № 4

– Рукомийник руки миє,
Розумієш? – Розумію.
– Що робитимеш руками?
– Розітру їх рушниками.

Рип № 5

Розтривожив Рябчик Рекса.
Розгарчався Рексик, рветься!
Раптом різко розвернувся
І за Мур-р-ркою рвонувся.

Рип № 7

Р-р-раз! – Рахунок розпочну:
Регулятора рухну
І ракета як рвонеться!
Розбіжиться, розженеться!
“Р-р-р”– реве, рокоче, рине!
“Р-р-р”– ракета реактивна!

Рип № 9

Розставляє равлик ріжки,
Розглядає роздоріжжя.
Рясно ряст розцвів, розвився –
В рясті равлик розгубився.

Рип № 11

Реп'яхів Руслан не рве,
Розгубився і реве:
– Реп'яхи росли в ровах,
Чом вони на рукавах?

Рип № 17

Родичаються родини.
Розростаються рослини.
Рятувальники рятують.
Режисер репрезентує.

Рип № 19

Рип, рип, рип, – риплять ресори,
Роз'їжджають ревізори –
Ревізують, розглядають,
Різні ребуси рішають.

Рип № 23

Робот радісно регоче.
Роздратовано рокоче.
Робот робить різні рухи,
Розпускає рейки-руки.

Рип № 24

Ручкам раді рукавички.
Ручаєві рідна річка.
Річку радує русло.
Роботягу – ремесло.

Рип № 26

Рівномірно, раз у раз,
Робітник розсіє рапс –
Розростеться, розрясніє
“Рафінована олія”.

Рип № 37

Розважались, римували,
Разом Р-р-р розгальмували.
Разом радість розділяти –
Рівноцінно розмовляти!
Рівно рухайтеся з Р-Р-Р!
“Рип-ревю”вів репортер-р-р!
                 (Із книги “Р-р-рипулька”)

Застелю я білу скатертину
І стола прикрашу до ладу.
А у центрі золото-Хлібину,
Ніби сяйне сонце покладу.

Як той хліб у хаті задухмянить –
На душі відчується тепло
І, неначе, поле те поманить,
На якому житечко зросло.

Я тоді вклонюся тому полю
І скажу спасибі тим дощам,
Що жита мої поїли вволю
Та волошок вірили очам.
Ще скажу я сонечку спасибі
І вітрам, що жито берегли.
Ще рукам, що виорали скибу
І Хлібину сонячну спекли.
За столом так радісно і любо.
Хай дзвенять осяйні кришталі!
Відсвяткуй зі мною СВЯТО ХЛІБА
Найсмачніше свято на землі!
                 (Із поеми “Свято хліба”)

Сонет перший

Начало всіх божественних начал
Явило Світ і першим було Слово,
Яке зійшло із-під святого крову.
Йому вовік не суджена печаль.

У цвіт сонета слово переллю,
Цей задум ти не обезсудиш, Віро?
Було тим першим – сонячне “люблю”,
Вуста чиїсь його сказали щиро.

Вітало небо сяєвом зірок
Отой дитинний слова перший крок
І на скрижалях дихало майбутнє.

Питань нема – на чім Земля стоїть –
Тримає плин усіх швидких століть
Лише любов, прекрасна і могутня.
                 (Із книги “Вінок сонетів”)

Сонет другий

Лише любов, прекрасна і могутня,
Тримає світ і ростить дивний сад,
Буяє цвітом сонячних троянд
І гріє день мелодіями лютня.

Лише любов весні дає світання.
Вона зведе два береги ріки,
Сама в житті розставить всі крапки
І серед них не стрінеться остання.

Любов зуміє серце те знайти,
Яке блукає в муках самоти.
Ну як на клич такий не відгукнутись?

Відлине сум, прилине щастя щем
І це доводить безліч теорем –
Любов – життя призначеність і сутність.
                 (Із книги “Вінок сонетів”)

Сонет І

Весна іде! Яка жадана мить!
Весни полине дихання гаряче
І сніг останній з розпачу заплаче:
“Кап-кап, кап-кап”, – сльоза його бринить.

На всі лади і безлади бурлить
Струмків змагання радісне, юначе,
А тиха повінь, дівчина неначе,
Під вербами, замріяна, стоїть.

І так до сонця лине все земне!
Лиш теплий промінь сонячний майне –
Бетон зламає паросткова сила.
Весняний клич зворушує мене
І хай тебе ця радість не мине…
Весна! Весна! – Природа сповістила.
                 (Із книги “Пробудження весни”)

Сонет ІІ

Весна! Весна!– Природа сповістила.
Весна! Весна! – Летить в усі кінці,
Несуть цю звістку янголи-гінці,
Яких метіль остання не спинила.

Високе небо синь заполонила,
Хмаринок білі сяють острівці.
Які безмежно рідні види ці,
У них тебе весна мені наснила.

Цей сон весняний справдиться колись.
Тож наяву скоріш мені явись,
Бо сни весна розгадує уміло.

Досяжною стає найвища вись.
Весни краса довкола, подивись,
Всміхнулось сонце лагідно і мило.
                 (Із книги “Пробудження весни”)

Сонет ІІІ

Всміхнулось сонце лагідно і мило,
І ним твоє осяялось чоло.
У серці смутку, ніби й не було.
Рясним дощем розлуку нашу змило.

До сонця перше тягнеться стебло,
Снагою сонця сповнюється тіло,
Душа не хліба – пісні захотіла.
Ростки добра весни – долають зло.

Весна іде, усміхнена і горда.
Вишневий цвіт, її весняна мода,
Заквітне ось, ще мить одна, ще мить.

Весні дарунок – ця мажорна ода.
Весна іде – виспівує природа
І серце, повне радості, щемить.
                 (Із книги “Пробудження весни”)

Ти серцю найдорожча

-1-

Молюсь тобі й схиляюсь я уклінно,
Бо славна ти в красі і без прикрас.
Моя ти, земле, рідна Україно,
Дозволь тобі освідчитись ще раз.

Дозволь, скажу слова прості і звичні,
Зізнання це у пісню переллю –
Красу твою, і гордість, і величність,
Оспівую, бо я тебе люблю.

Спізнала ти і війни, і потопи,
Але в борні міцніла і росла.
І крізь віки писала свій літопис,
Де був порадник Мудрий Ярослав.

І мудра ти навік своїм народом.
Ясних світань для тебе я молю.
Тебе, святу, як вищу нагороду,
Оспівую, бо я тебе люблю.

-2-

Україно,
Люблю тебе веселою,
Люблю тебе сумною.
Мене ти повниш силою
І мудрістю земною.

Україно,
Моя колиско сонячна
І мій весняний дощик.
Чи радісна, чи зболена –
Ти серцю найдорожча.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Спаси і сохрани

Ледь зоря вечірня загориться,
Та як втома з'явиться в очах,
Сива мати входить до світлиці,
Де затим спалахує свіча.

Там свої, неписані закони –
Зі стіни зорять Кобзар і Бог –
В рушники обвиті дві ікони.
Мати погляд зводить до обох.

Тихо мовить: “Поможи нам, отче,
Спокоєм благослови наш час…”
І молитву Богові шепоче,
І святому – з іменем Тарас.

В рідні очі щиро перелила
Тиху радість, і журбу, і сум,
Образом вона не помилилась,
Бо Кобзар – душі її Ісус.

Сина українського розп'ято,
Наче на біблійному хресті!
Вислано із батьківської хати!
Муки він терпів! На самоті!

Ниточка обірвана остання –
Матір-Україну відняли,
І перо, і пензель, і кохання,
Тільки Думи взяти не змогли.

І тому на Паску, чи на Спаса,
Або просто, як іти у сни,
Молиться старенька на Тараса,
Хрест кладе – “Спаси і сохрани…”

Хай Гора Чернеча освятиться
Спокоєм душі і вічним Сном.
Тихо плаче свічка у світлиці.
Березень п'є воду за вікном.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Маки

Січень зблід і віхола не крутить,
Бо завмерла в білому зима
І слізьми, якими плачуть Крути,
Вже, здавалось, плакала сама.

Грім небесний не гримів у січні,
Це гарматний викликали дрож
Триста юнаків, які у вічність
Крикнули:
                    – Якщо не Я, то хто ж?

Стихло все. І не дзвонили дзвони
За синів.
                    А триста їх лягло.
На снігу, на білому – червоним,
Наче триста маків розцвіло.

Іспити на мужність і безсмертя
На  студентськім полі, біля Крут,
Складено навічно, без конспектів.
Тут і Храм, і тут їх інститут.

Крізь роки, як пам'яті ознака,
Сонечком зігріті щовесни,
В Крутах розцвітає триста маків.
Рідні Маки… Це вони, сини!

Вітер їх гойдає, щось шепоче,
А вони, з снігів неначе тих,
Дивляться і дивляться нам в очі,
Мов питають:
                 – Хто ж, якщо не Ти?..
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Рідна Мова

Запитаю у поля – чи жито цвіте
І чи визріти колос зуміє.
І почую без слів одкровення святе.
Мову поля свого зрозумію.

Запитаю у тиші про чари її,
Як вона замиловує очі:
– Діють чари мої у краю солов'їв, –
Українською тиша шепоче.

Запитаю у вітру – куди він летить,
Ні доріг, ні стежок не питає:
– Я над краєм лечу, де калина вогнить, –
Українською вітер гукає.

– Розкажи, де збирала свої кольори, –
Запитаю веселку барвисту,
І веселка ясна усміхнеться згори:
– На мені українське намисто.

Запитаю у себе, чи сумніви є.
Поле, вітер почує і тиша –
Українською серце співає моє,
Українською тужить і дише.

Від прапрадіда-діда ми з нею йдемо.
Вічно юна посланниця отча…
Є на світі багато уславлених мов,
Тільки рідна – одна, найдорожча.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Моя Земля

Вербові коси вітер ледь колише.
В очах ріки синіють небеса,
А я стою і п'ю ранкову тишу.
О, як мене полонить ця краса!

Моя квітуча й буйна пшеницями
Свята земля – чи в світі краща є?
Як солов'ї шаліють до нестями
Та срібло рос на травах виграє!

І мить щасливу, й смуток журавлиний,
Усе, що є, – з тобою я ділю,
Тут миле все і рідне до стеблини,
І цю стеблину кожну я люблю.

Тобі сказати хочеться – спасибі
За те, що п'ю красу твою до дна.
І барвам я молюсь, і чорній скибі,
Твоїй сльозі, бо в серці ти одна.

Твоїм роздоллям пісня лине лунко.
Ти крізь віки здолати все змогла.
Барвінком слів, неначе поцілунком,
Торкнусь тебе, як матері чола.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Місяць за місяцем

*1*

Тріщать морози!
Шаліють хуртовини!
Це Січень винен.

*2*

Лютує Лютий,
Бо б'є стріла відлиги
Під панцир криги.

*3*

Верба заквітла
І Березень негоді
Шепоче: “Годі”.

*4*

Розливши повінь,
Сипнув бруньки на віти
Рожевий Квітень.

*5*

Спів солов'їний,
Кульбаб, бузку буяння –
Це подих Травня.

*6*

Сміється Червень,
Душа його в полоні
Троянд, півоній.

*7*

А в Липні спека…
В ставок би упірнути!
В траві б заснути…

*8*

Багатий Серпень
Зерном, плодом і садом.
Ще Зорепадом.

*9*

Злетіла осінь,
А Вересень за нею
Іде стернею.

*10*

Барвистий Жовтень
Скидає лист осінній –
Вдягає іній.

*11*

Спливають хмари
Крізь Листопад плаксивий
За обрій сивий.

*12*

Пречистим снігом
Упав землі на груди
Холодний Грудень.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Вечірній етюд

Відсяяв день і стомлено згасає,
Вечірніх чар лягає дивне тло
І, мов свіча, останній промінь сяє,
Ще гріє він святим своїм теплом.

Легка імла спада на плечі тиші.
Відтінки барв зібравши звідусюд,
Мазками хмар вогненний обрій пише
На схилі дня прощальний свій етюд.

У сяйві барв вклонюсь небесній висі,
Струни торкнусь – мелодіє, пливи…
Вечірня мить, молитвою озвися
І день новий на світ благослови.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Мальви Марії

Чому стоять в німій зажурі мальви,
Чому їх цвіт сумує край вікна?
Ой мальви, мальви, киньте сум і жаль ви –
Не ваших скронь торкнулась сивина.

Скажіть, чому застигли у замрії, –
Ще ж цвітом ви, немов ясні свічки,
Вознесені до Матері-Марії,
Засвічені теплом її руки.

Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся,
А як журба пригнічує мене –
До маминої квітки доторкнусь я
І враз печаль і смуток мій мине.

Ціною втрат, крізь роки, ми мудрієм,
Коли вже мальв немає край воріт.
Святись ім'я, святись ім'я Марії,
Хай зорі сяють мальвами вгорі.

Мальви Марії,
Мальви ясні –
Стомлене серце гріють мені.

Мальви Марії,
Мальви в цвіту –
Спомин про Матір,
Рідну й святу.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

Колискова

Тихий вечір землю вкрив своїм теплом.
Спати сонечко за обрієм лягло.
Мов ліхтарики надворі,
Вже засвічуються зорі.
Смеркне у вікні.
Скоро ніч.

Вже годинник в сон запрошує малят.
І метелики, і квіти – смачно сплять.
І царівни сплять казкові,
Тільки линуть колискові.
Люлі, – сон співа –
“А-а-а”.

Сонце спить, і ти у ліжечко лягай.
Кольоровим хай насниться рідний край.
Уві сні літай високо.
Боже, дай для тебе спокій,
Дай тобі весни –
Спи, засни.

Тебе любить мама й татко,
На добраніч, спи, малятко.
Сплять уже й слова –
А-а-а.
                 (Із збірки “Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся”)

ІЗ НЕОПУБЛІКОВАНОГО

Хмельницький в ошатнім убранні

Хмельницький в ошатнім убранні
Над Бугом Південним стоїть,
І сяють тут промені ранні,
Як сяяли безліч століть.

Навколо – краса промениста.
Полонить будов ренесанс.
Годинник на ратуші міста
Звіряє з Європою час.

Мозаїкою тротуарів,
У сяйві гірлянд-ліхтарів,
Гуляють закохані пари.
Ніщо не забув “Плоский Рів”.

Цю землю топтали злі орди.
Кроваві бої відгули.
Мов Трійця свята, сяє гордо
Твій Герб, оберіг – Три Стріли.

І радістю повняться очі –
Наш Вершник до злагоди мчить.
І Стяг синьо-жовтий уроче
Над містом моїм височить.

Герої твої незабутні.
На зміну їм юність іде.
Поглянь, як щасливе майбутнє
Матуся за ручку веде.

Бібліотека

Пізнаю я світ так легко
І допитливим скажу,
Що ходжу в бібліотеку,
Бо я з книгами дружу.

У читальні – світ читання,
Там поезія з крильми.
Там казки, оповідання
І фантастики томи.

Хочу знати більше, більше,
Хочу стати мудрим я.
Українське, наймиліше –
Книголюб – моє ім'я.

Тож хвала бібліотеці,
Що веде нас до мети!
Від пізнання тепло в серці –
Знову хочеться прийти.

Приспів:

Бібліотека – беру я книгу в руки.
Бібліотека – гризу граніт науки.
Бібліотека – тут вибір до душі,
Є книг цікавих повні стелажі!

Книга – іменинниця

Кожен любить іменини,
День народження – це клас!
А цікава книга нині
Іменинниця у нас.

Танці, музика і вірші.
Їй пісень співаєм ми.
Тож вітання найтепліші,
Люба книжечко, прийми!

Ти думок і сонця повна.
Лине радісно в юрбі:
Книго-книжечко, шановна,
Хай завжди щастить тобі!

Помандруєм сторінками,
Аби твій пізнати зміст.
Читачам служи віками,
Ти до знань могутній міст.

Приспів:

Іменини, іменини!
Побажань багато лине –
Щастя, радості, удачі.
Очі світяться дитячі.

Іменини, іменини!
Іменинниця – перлина.
Книгу з святом привітай
І читай її, читай!

Каменяру

В Хмельницькому – у місті пісні й слави,
Де шатами каштани обнялись,
Іван Франко у бронзовому сяйві
Залюблено на край наш задививсь.

Мислителю, ви йшли з свого століття
Крізь сльози, грім, репресії та млу!
З неправдою у вічному конфлікті!
Гукали Ви: “Лупайте цю скалу!”.

І всі, хто чув, – вони її лупали,
Аж молотів важких котився дзвін!
І мури ті, ненависні, упали,
А люд зумів піднятися з колін.

Щасти Вам тут, філософе, – спочиньте,
Бо є плід втоми Вашої – томи!
Є Ваше слово чесне, гостре, чисте,
Що здатне пломінь викресати з тьми.

Минуле сліз гірких хай кане в Лету.
Під небом нашим стигнуть колоски…
Мислителю, Філософе, Поете,
Які тепер бентежать Вас думки?

І словом Вам, і піснею літати
До всіх сердець жагучості стожар!
Хмельницькому – рости і процвітати,
Віднині тут на чатах КАМЕНЯР!

Лесине плесо

Хомора веснами
Плюскоче веслами,
Там понад берегом рясна верба.
Пливе-біжить ріка,
Гойдає човника,
А в ньому сонечко, а не журба.

Поміж осоками,
Поміж високими
Сховався вітер-пан і течія.
Зелена, Лесина,
Коса розчесана…
Ріка дивується –
“А ти чия?”.

У тихій заводі
Латаття на воді.
Віночок, ген, поплив за небокрай…
Краса – мальована,
Полонить світ вона –
Подолля, краю мій, чарівний край.

*     *     *

Сміється сонце з піднебесся – Леся.
Шепоче тихо річки плесо – Леся…
Танцює з вітром гілочка,
Виспівує сопілочка,
Виспівує про вроду молоду.
І лине пісня радісна –
“Подолля, ти красо ясна,
До тебе я із юності іду”.

День знань

Літо швидко відспівало
Своє тепле соло.
Свято вересня настало –
Здрастуй, рідна школо.

Сяють радісні обличчя,
Сміх, обійми, жарти…
Дзвоник весело нас кличе –
Кличе в клас, за парти.

Приспів:

День знань! День знань –
Свято зустрічей, вітань!
День знань! День знань –
День надій і сподівань!

День знань! День знань –
Свято здійснення бажань!
День знань! День знань –
Хочеш стати мудрим – стань!

Розгорну підручник гарний,
Зошит свій розкрию.
Буду вчитися старанно,
Щоб здійснити мрію.

Рідна вчителько, голубко,
Поділіться з нами
Таємницями науки,
Мудрістю й знаннями.

Класна

Люблю я голос ваш і ласку,
Радію щиро, що ви є.
Коли ви входите до класу –
У класі сонячно стає.

І ваші очі – очі мами,
Тепло і відданість у них.
Ви і сувора й ніжна з нами,
Наш рідний класний керівник.

Минають швидко дні, хвилини,
Роки навчання промайнуть
І на простори України
Всі ваші учні попливуть.

Засяють сонячні вітрила –
Вітрила зрілості життя.
Спасибі, вчителько, за крила,
Що нас несуть у майбуття.

Класна, класна.
Ви сонце ясне.
Класна, класна –
Душа прекрасна.
Класна, класна –
Зоря незгасна.
Класна, класна,
Нам з вами класно.

У мандрівку

Вирушаю у мандрівку –
Все лежить у рюкзаку.
Я здіймусь на гору стрімко,
Перетну гірську ріку.
Порахую зорі ранні,
Сили зміряю свої:
На плоту-катамарані
Ринусь проти течії.

А птахи співають “хіт”–
Супроводжують похід.
З лісу вийде на лужок
Туристичний ланцюжок.
Я міцний намет зведу!
Я багаття розкладу!
Я за коропом пірну!
Юшку я зварю смачну!

А маршрут нас кличе далі
До земних перлин-принад.
Юні, радісні й засмаглі,
Повертаємось назад.
Ми закон природи вчили,
У поході все змогли:
І пізнали, й відпочили,
І природу зберегли.

Дім моєї мрії

У полоні чарівних дитячих мрій
Я під небом нашим зоряним зростаю.
Я милуюся тобою, краю мій,
І співанками красу твою вітаю.

Та одна із мрій у мене – золота,
Що ласкаво у майбутнє мене кличе.
Тож, як тільки заряснять мої літа –
Стану сильним і надійним будівничим.

Я збудую ДІМ хороший,
Я у ДІМ гостей запрошу.
Хай заможно в нім живеться,
Хай у вікна сонце ллється.

Я збудую ДІМ на славу
З доброти і слів ласкавих.
В домі житиму сім'єю
З Україною моєю.

Буде ДІМ мій повен світла і тепла.
Рідний дах мене сховає від морозів.
Буде радість і не буде в домі зла,
Оберегом стане щастя на порозі.

Я збудую ДІМ, аби стояв віки.
Вірю я, цей ДІМ усі серця зігріє.
Тож заходьте на гостини залюбки,
Я ласкаво прошу в дім моєї мрії.

ПОЕТИЧНІ ЗБІРКИ ОЛЬГИ ЛИХОГЛЯД ДЛЯ ДІТЕЙ

♦ Лихогляд О.З. Аялка : вірші для дітей / О.З.Лихогляд. – Хмельниць-кий : Цюпак, 2012. – 36 с.
    Аялка – це поетичний парад літер від А до Я. Слово АЯЛКА – цікаве, незвичне – придумала сама авторка, на зразок того, як маленькі діти придумують якісь свої, лише їм зрозумілі слова. У цій книжечці – незвичайні вірші для дітей, написані на основі спеціального поетичного прийому, коли кожне слово починається з тієї літери, з якою авторка знайомить маленького читача і ця літера стає головною в іменному вірші. Нехай “Аялка”стане доброю помічницею як малятам, так і вихователям, і батькам..
  

 

♦ Лихогляд О.З. Весела вертушка : [вірші] / О.З.Лихогляд. – Хмельницький, 1997. – 28 с.
    Це перша збірка віршів адресована дітям. Знайомлячи малят із барвистим і незвіданим ще навколишнім світом, письменниця виховує в них любов до всього живого, спонукає бути спостережливими, добрими, кмітливими. Цікаво, що до  віршів  цієї  збірочки  було  написано  музику і маленькі учасники ансамблю “Золотий ключик” співали їх у телевізійній програмі “Грайлик-читайлик”.

♦ Лихогляд О.З. Киця-витівниця : вірші для дітей / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Евріка, 1998. – 28 с. : ілюстр.
    Веселі, дотепні, повчальні, легкі для запам'ятовування – ось такі вони віршики про кицю-витівницю. Здобрені цікавими малюночками, які намалювала сама авторка, вони гарно сприйматимуться найменшими читачами. Як розповідає письменниця, прототипом Киці-витівниці стала реальна весела киця, яка здійснила подвиг – ціною власного життя врятувала маленьких кошенят.

   ♦ Лихогляд О.З. Моїй матусі : вірші / О.З.Лихогляд. – Хмель-ницький : Цюпак, 2012. – 39 с.

                 Матусю кохана, матусю єдина
                 Ти сяєш, немов промінь сонця ясний.
                 В душі моїй ти – найдорожча людина,
                 Ти символ любові, тепла і весни.

    Отож, ця книжечка присвячена найсвятішій та найдорожчій людині на землі – матері. Крім найвищого свого призначення бути матусею, кожна жінка має свою професію. Вірші цієї книжечки і серйозно, і жартома розповідають про фахові здібності наших славних, люблячих, мудрих і талановитих матусь. Ці вірші діти залюбки будуть читати і вивчати.

♦ Лихогляд О.З. На щастя, на долю – українською мовлю : двадцятій річниці Незалежності України присвячую / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2012. – 32 с.
    “Так любо-мило розмов-ляти своєю рідною мовою – мовою дідів-прадідів і чути її звучання на рідній землі” – каже у вступі до книги письменниця. У цій книзі, яка є поетичним освідченням в любові рідній мові, кожен читач знайде саме той вірш (любисток), який його цікавить, яким коротко і чітко можна сказати більше, важливіше і яскравіше, аніж упродовж тривалої розмови. Ця книжечка обдаровує своїх читачів величезним багатством – пізнанням рідної мови.

♦ Лихогляд О.З. Новорічне коло : сценарій новорічного ранку : для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку / О.З.Лихогляд. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. – 24 с.
    “Кожна книга покликана навчати дітей любити світ і робити його кращим та добрішим”, – каже у передмові письменниця. Запропоноване театралізоване прочитання   книги  “Новорічне  коло”дає можливість не лише спостерігати, а ще й вивчати цей світ та осмислювати його. Граючи, діти вникатимуть у сутність таких загальнолюдських понять, як дружба, родина, держава. Це сприятиме духовному збагаченню та вихованню особистості. Отож, весела новорічна вистава буде цікавою не лише дітям, а й стане в нагоді вихователям дитсадків, вчителям.

♦ Лихогляд О.З. Р-р-рипулька : вірші для дітей / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2007. – 16 с.
    Чимало дітей дошкільного віку не можуть швидко, чітко і виразно вимовляти звук “Р”. Подолати цю проблему допоможуть дітям легкі і веселі віршики, вміщені до даної збірки. Кожне слово в цих віршиках розпочинається з літери “Р”, що допомагає дітям тренувати чітку і виразну вимову. Книга знадобиться вихователям дитсадків, вчителям початкових класів, логопедам та батькам. 

♦ Лихогляд О.З. Свято хліба : [поема для дітей] / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2008. – 32 с.
    Щиро, просто і дохідливо поетичним словом розповідає письменниця наймолодшим читачикам про значення і важливість хліба. Розкриваючи дітям його сутність, розповіда-ючи якої праці вартує духмяна смачна паляниця, вона спонукає дітей до усвідомлення святості хліба, пошани  до труда хлібороба, любові до рідної землі. “Батьківщино моя, хлібосольна моя Україно” – пише поетеса у пісні “Батьківщино моя”, якою закінчується книга. До речі, музику до цієї пісні теж написала Ольга Лихогляд.

КНИГИ ОЛЬГИ ЛИХОГЛЯД ДЛЯ ДОРОСЛИХ

♦ Лихогляд О.З. В саду надій : вінок сонетів / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2012. – 20 с.
    В сонетному вінку, ніби крізь легку поволоку віків, проглядаються контури реального і напівтони міфічного, постають окремі історичні події та романтичні постаті, вив'язуючи цілісність сюжету. В основі сюжетної лінії: вона – вічно кохана і він – її вічний захисник та високе і вічне кохання, іменем якого твориться історія.

♦ Лихогляд О.З. Люблю, молюсь, і плачу, і сміюся… : поезії / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2005. – 115 с.
    У п'яти розділах цієї поетичної збірки зібрані вірші громадянського звучання, пісенна, пейзажна лірика, фольклорні мотиви та лірика кохання. Такі вірші знайдуть своїх прихильників і серед дорослих, і серед юних, бо в них є всі відтінки життя: любов та молитва, смуток та радість. Лише поезією високої проби можна так щиро зізнатися в любові до рідної землі:

                 Тобі сказати хочеться – спасибі
                 За те, що п'ю красу твою до дна.
                 І барвам я молюсь, і чорній скибі,
                 Твоїй сльозі, бо в серці ти одна.
                 Твоїм роздоллям пісня лине лунко.
                 Ти крізь віки здолати все змогла.
                 Барвінком слів, неначе поцілунком,
                                                                Торкнусь тебе, як матері чола.

♦ Лихогляд О.З. Одвічна філософія любові : вінок сонетів / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2005. – 20 с.
    Сонячні, дзвінкі, піднесені вірші-сонети вміщено до даної збірки. Вони оспівують “начало всіх божественних начал”– любов, духовну красу людини і віру поета в те, що любов і краса змінять наш світ на краще.

                 Злітай над Світом, музо, кожну мить,
                 Нехай смертельна зброя замовчить –
                 Нехай лунають сонячні сонети.

 

♦ Лихогляд О.З. Подільські телекомунікації: історія і сучасність / П.Я.Слободянюк, О.З.Лихогляд. – Кам'янець-Подільський : Медобори-2006, 2007. – 431 с.
    На широкому історико-фактологічному матеріалі висвітлюються у книзі процеси розвитку різних галузей телекомунікацій – телефонної, телеграфної, телевізійної та радіофікації на Хмельниччині. З великою шаною і любов'ю письменниця   пише  про  своїх колег-зв'язківців. Книга містить цифри, цікаві світлини. 

♦ Лихогляд О.З. Політ крізь сутінь та осоння : вірші / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2011. – 130 с.
    Вічна тематика кохання наповнює собою всі поетичні твори, включені до даної збірки. Тема любові проходить через всі художні образи та події: історичні, міфологічні, духовні, моральні. Це – і поетичні пастелі, і пісенна лірика, яка так і проситься в уявний музичний простір.

♦ Лихогляд О.З. Пробудження весни : вінок сонетів / О.З.Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2007. – 20 с.
     Ще один “вінок сонетів”поетеси. Піднесений настрій, м'який ліризм, закоханість у світ непідробної краси, мелодійність – все це присутнє у кожному сонеті.

                 Весна іде! Яка жадана мить!
                 Весна! Весна! – Природа сповістила.
                 Всміхнулось сонце лагідно і мило,
                 І серце, повне радості, щемить.

Читайте, насолоджуйтесь справ-жнім поетичним словом!

♦ Лихогляд О.З. На подіум Історія виходить : вірші / О.З. Лихогляд. – Хмельницький : Цюпак, 2012. – 36 с.
    Цей альбом подільського вбрання незвичайний – поетичний. Письменниця поетичним словом розкриває перед читачем історію подільського одягу і доводить, що історія наша прочитується в кожному витворі, залишеному нам нашими попередниками і цим витвором може бути звичайна сукня, за фасоном якої можна уявити собі модну течію минулої епохи. І якими б модними не були сьогодні міні, максі. 

                                                                                 Лиш строї праотчі – вічне!
                                                                                 Це подільське, автентичне.
                                                                                 Линуть ці скарби безцінні
                                                                                 З покоління в покоління.

ПУБЛІКАЦІЇ ПОЕЗІЙ  ОЛЬГИ ЛИХОГЛЯД У ЗБІРНИКАХ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ

♦ Лихогляд О. Біле поле : вірш / О.Лихогляд // Хмельницький вечірній. – 1997. – 1 серпня.
♦ Лихогляд О. Был прекрасный месяц май :вірш / О.Лихогляд // При світлі вічного вогню :Хмельницький : поетична антологія / упоряд. В.Касакович, В.Олійник. – Хмельницький, 1999. – С. 39-40.
♦ Лихогляд О. Вірші / О.Лихогляд // Доля. – 1996. – № 6. – С. 20-22.
♦ Лихогляд О. Збігло літо : вірш / О.Лихогляд // Хмельницький вечірній. – 1993. – 14 жовтня.
♦ Лихогляд О. Існуючий рай : вірш / О.Лихогляд // Проскурів. – 1996. – 22 серпня.
♦ Лихогляд О. Косачки : вірш / О.Лихогляд // Подільські вісті. – 1994. – 1 листопада.
♦ Лихогляд О. Маки : вірш / О.Лихогляд // Подільські вісті. – 1997. – 30 січня.
♦ Лихогляд О. Марія – Оранта : вірш / О.Лихогляд // Подільські вісті. – 1996. – 21 травня.
♦ Лихогляд О. “На самій лінії вогню…” : вірш / О.Лихогляд // Подільські вісті. – 2004. – 7 травня.
♦ Лихогляд О. Осіння мелодія : вірш / О.Лихогляд // Поділля. – 1993. – 17 серпня.
♦ Лихогляд О. Осіння ода ; Гріх : [вірші] / О.Лихогляд // Творче Поділля. Ювілей : художньо-публіцистичний альманах. – Хмельницький, 2003. – С. 59.
♦ Лихогляд О. Півонії ; Не стривожу я поглядом вас ; О, як серце щемить… : [вірші] / О.Лихогляд // Осик осінній сон : сучасна поезія Хмельниччини. Кн. 2. – Хмельницький, 2001. – С. 50.
♦ Лихогляд О. Президентське танго : вірш / О.Лихогляд // Хмельницький вечірній. – 1994. – 20 серпня.
♦ Лихогляд О. Спадає ніч на землю і милується… / О.Лихогляд // Енергія. – 1999. – Грудень.
♦ Лихогляд О. Срібна заздрість : вірш / О.Лихогляд // Хмельницький вечірній. – 1994. – 5 березня.
♦ Лихогляд О. Тобі, Хмельницький : вірш / О.Лихогляд // Хмельницький вечірній. – 1993. – 18 листопада.
♦ Лихогляд О. Тризна ; Ти серцю найдорожча ; Прости і вір ; Доля ; Рідна мова ; Моя земля ; На віденському кріслі ; Екологія сумління : вірші / О.Лихогляд // Лелеки літа : альманах. – Хмельницький, 2008. – С. 154-158.
♦ Лихогляд О. У гаю зозуля сива… ; Мамо, мамо, – каже Галя… : вірші / О.Лихогляд // Педагогічний вісник. – 1997. – № 1. – С. 36.
♦ Лихогляд О. Український борщ : вірш / О.Лихогляд // Літературна громада. – 2000. – Травень.

МАТЕРІАЛИ ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ
О.З.ЛИХОГЛЯД

♦ Його величність сонет // Кульбовський М. З подільського кореня. Кн. 4 / М.Кульбовський. – Хмельницький, 2007. – С. 63-72.
♦ Качеровська Н. “Весела вертушка” Ольги Лихогляд / Н.Качеровська // Подільські вісті. – 1998. – 27 січня.
♦ Лихогляд Ольга Захарівна // Хмельницький в іменах. Прозаїки. Поети. Журналісти : довідник / [уклад. В.Дмитрик, Є.Семенюк]. – Хмельницький, 2006. – С. 78.
♦ Маринич Н. Хай звучать весняні слова і музика Люшні / Н.Маринич // Проскурів. – 1999. – 9 липня.
♦ Мацько  В. Книги для малят / В.Мацько // Педагогічний вісник. – 1997. – № 1. – С. 36.
♦ Овчарук А. Ніжність і пластика поезії Ольги Лихогляд / А.Овчарук // Проскурів. – 2006. – 16 лютого.
♦ Ольга Лихогляд : поетеса // Патріоти рідного краю : довідник літературної спілки “Поділля” / уклад. Г.Ісаєнко. – Хмельницький, 2010. – С. 37-38.
♦ Олійник В. Ще одне обдарування Ольги Лихогляд / В.Олійник // Проскурів. – 1997. – 5 квітня.
♦ Олійник Л. Зустрічі з літераторами / Л.Олійник // Проскурів. – 2008. – 18 грудня.
♦ Олійник Л. “Лелеки літа”/ Л.Олійник // Проскурів. – 2008. – 18 грудня.
♦ Перша збірка інженера // Хмельницький вечірній. – 1997. – 15 березня.
♦ Променюків В. Мистецтво / М.Променюків // Енергетик. – 1999. – Грудень.
♦ Совінська О. Мелодія і слово / О.Совінська // Позиція. – 2002. – Лютий.
♦ “У віршах і піснях славімо наше місто”: визначено переможців конкурсу // Проскурів. – 2007. – 20 вересня.
♦ Чернюк Р. Вірші та пісні – рідному місту / Р.Чернюк // Проскурів. – 2008. – 2 жовтня.
♦ Шандовська Л. Коли приходить натхнення / Л.Шандовська // Хмельниччина. – 1997. – 19 грудня.