Український поет, член Спілки письменників України з 1972 року, лауреат обласної літературної премії імені Володимира Булаєнка. Народився на Славутчині 21 травня 1936 року у селі Цвітоха.
    Закінчив десятирічку в Теофіполі. Ще в школі почав писати вірші, один з яких був надрукований у районній газеті. Закінчив Львівський університет (1959). Працював у редакціях газет “Радянське Поділля” (нині “Подільські  вісті”), “Прапор юності”, “Корчагінець”. Автор поетичних збірок “Озброєне серце” (1963),”Хвилини і хвилі” (1969), “Вишнева задума” (1974), “Свідок весни” (1981), “Луни близькі і дальні” (1983). І всі вони не залишили байдужими читачів, бо написано просто і зворушливо, а найголовніше по-своєму, оригінально.
    Іван Рибицький давно вже живе у Дніпропетровську. Тут він знайшов щирих друзів, написав чимало віршів. Та він не забуває краю, де народився, звідки злетів у небо української поезії, де отримав високу літературну нагороду.

    ♦ Рибицький І. Свідок весни : поезії / І. Рибицький. – Дніпропетровськ : Промінь, 1981. – 63 с. : іл.
    Назва книги українського поета складається з розділів “Лист у майбутнє”, “Я до тебе спішу…” та поеми “Степові суниці”.
    Більшість віршів присвячено красі рідної землі, трудовим звершенням наших сучасників.

    ♦ Рибицький І. Хвилини і хвилі : поезії / І. Рибицький. – Київ : Радянський письменник, 1969. – 64 с. : іл.
    Поет з Поділля, Іван Рибицький закоханий у рідну землю, в таємниці подільських лісів, у легенди і перекази, якими така багата українська земля.
    Разом з тим поета тривожить і тема сьогоднішнього дня, боротьба за світле майбутнє, утвердження великого ймення Людини.