У центрі міста Хмельницького, у невеличкому сквері, де низько нахилили до землі свої віти плакучі верби, стоїть пам'ятник, який привертає увагу всіх перехожих. На невеликому підвищенні з хрестом у правиці застиг у скорботній ході Ангел Скорботи. Здається, він ніби з небес ступає до нас, щоб нагадати всім живущим прості заповіді господні: не убий, возлюби ближнього, як самого себе, шануй батька і матір своїх. На пам'ятнику – скромний, але багатомовний напис: “Мешканці міста – жертвам репресій”. Народні художники України – батько і син – Микола і Богдан Мазури та архітектор В.Козубенко створили пам'ятник-символ, який увіковічнив пам'ять про жертви насилля, об'єднав і примирив людей різних поколінь і національностей, різних політичних поглядів.
   Цей пам'ятник має нагадувати нам, живущим, та всім грядущим поколінням про трагічні долі мільйонів людей – жертв тоталітарного режиму. Майже 13 тисяч незаконно убієнних жителів нашої області, 60 тисяч насильно вивезених у 30-50-х роках. Серед загиблих були робітники, селяни, військові, керівники підприємств і установ. Під жахливі жорна репресій потрапляли українці, росіяни, поляки, євреї… Це були численні жертви “колективізації”, “розкуркулення”, “шпигуни та диверсанти”, вигадані “вороги народу”.
   У 1966 році у підвалах бувшого НКВС під час будівництва нового універмагу було виявлено останки розстріляних в'язнів. Лише на початку 90-х років у сквері, поряд із місцем тих кривавих злочинів, було поставлено гранітну плиту “Пам'ятний знак жертвам сталінських репресій”, а 24 серпня 1998 року, у сьому річницю незалежності України тут було відкрито Меморіал пам'яті жертв політичних репресій, в центрі якого – Ангел Скорботи.
   За цей високохудожній витвір мистецтва, а також за пам'ятник С.Параджанову, що встановлений на території кіностудії ім. О.Довженка, Б.Мазуру було присуджено Національну премію України ім. Тараса Шевченка.
   Щороку тут, біля Ангела Скорботи, у дні вшанування жертв репресій та голодомору, збираються тисячі подолян, приносять квіти, ставлять поминальні свічі – щоб не забути немилосердно важкої нашої історії, щоб пам'ятати всіх убієнних, життя яких стало символом незнищенності людського духу. Людно тут і в буденні дні. У затишному сквері біля Ангела відпочивають літні люди, збирається молодь. Здається, легка витончена постать Ангела несе нам мир і спокій, дає надію на краще майбутнє, охороняє наше місто і його долю.

Прочитайте:

   ♦ Бендюг В. Забуттю не підлягає / В.Бендюг // Проскурів. – 2000. – 22 грудня.
   ♦ Білорусцев В. Ангел Скорботи – символ надії / В.Білорусцев // Проскурів. – 1998. – 28 серпня.
   ♦ Василевський М. Ангел Скорботи став символом примирення / М.Василевський // Подільські вісті. – 1998. – 25 серпня.
   ♦ І зійшов “Ангел Скорботи”// Майбуття. – 1998. – № 15.
   ♦ Іов І. Пам'ятник жертвам репресій / І.Іов // Подільські вісті. – 1996. – 13 грудня.
   ♦ Кабачинська С. Ангел / С.Кабачинська // Дзеркало тижня. – 2000. – 25 листопада.
   ♦ Теленько Б. Всеукраїнський реквієм пам'яті жертв репресій та голодомору на Хмельниччині/ Б.Теленько // Проскурів. – 2005. – 1 грудня.
   ♦ Теленько Б. Забуттю не підлягає… / Б.Теленько // Проскурів. – 2000. – 24 листопада.