Леся Українка не раз бувала в містах і селах Хмельниччини. Як відомо, 1888 року 17-річна Леся Косач їздила лікуватися на південь України і враження від цієї вимушеної мандрівки відбито в циклі поезій “Подорож до моря”. У третьому його вірші “Красо України Подолля” поетеса з любов'ю малює образи розкішної подільської природи.
    Проте зв'язки Лесі Українки з нашим краєм набагато глибші, хоч, на жаль, майже не досліджені в науковій і популярній літературі.
    У стародавньому місті Полонному в 90-х роках ХІХ століття мешкав рідний брат батька Лесі Григорій Антонович Косач. В листах і архівних матеріалах Лесі Українки і взагалі Косачів є чимало згадок про Полонне і про перебування там сім'ї Косачів, в тому числі і Лесі. В листах і архівних матеріалах Лесі Українки і взагалі Косачів є чимало згадок про Полонне і про перебування там сім'ї Косачів, в тому числі і Лесі. Весною 1893 р. з Колодяжного Леся писала М.П.Драгоманову: “Весна, хоч і поганенька, мене дуже поправила, а то зимою, як то звичайно, мені приходилось часто погано. Тепер я повернулась на літній устрій і вже думаю, куди б то насамперед поїхати. Хочу в кінці мая рушити з тіткою до Полонного, звідти одбігти до Звягля…”.
    Після відвідин Полонного поетеса повідомляє свою матір 5.VІ.1893 р.: “Люба мамочко! Сьогодні ми вже в Києві і все-таки ніякої згуби і ніякого трафунку лихого не сталося з нами. Так, дасть Бог, і до Гадячого заїдемо… У Полонному ми були тільки біля пам'ятника та в Новоселиці, а в Миропілля дядько одного дня збирався нас повезти, та коней не було. В Новоселиці дядько взяв у палаці картину, щоб Тося змалював, та ми вже за ту картину сварились і з Тосею, і з дядьком, бо де ж таки – вибрав вид кладовища, та ще вночі!..”.
    Як і більшість листів Лесі, цей написаний невимушено й докладно, у вигляді живої розмови. З нього видно, що поетеса під час цієї поїздки була не тільки в Полонному, але й в навколишніх селах, зокрема в Новоселиці. В Новоселиці, в палаці княгині Гагаріної, як стверджують старожили, було багато різних картин, більшість яких створили місцеві художники з селян. Одну з картин, про що згадувала в листі Леся, Косачі взяли, щоб перемалювати.
    Ще чекає свого дослідження питання зв'язків поетеси з учасниками революційних організацій “Кам'янець-Подільська народницька комуна” і “Подільська дружина”.
    Про перебування  геніальної поетеси в Славуті місцеві краєзнавці ведуть мову давно. Спонукали до цього рядки з її першого вірша циклу “Подорож до моря”:

Прощай, Волинь! Прощай рідний куточок!
Мене від тебе доленька жене,
Немов од дерева одірваний листок…
І мчить залізний велетень мене.
Передо мною килими чудові
Натура стеле – темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги…

    Цей вірш написаний 17-річною поетесою у 1888 р., коли вона з батьком добиралася поїздом на лікування з Ковеля до Одеси. Вірш та інші документи засвідчують, що Леся Українка їхала через залізничну станцію Славута.

Список літератури:

♦ Гостинна Д. Леся і Полонне, або “Вона була непохитна, як скеля, й трепетно-ніжна, ніби лілея…” / Д.Гостинна // Подільські вісті. – 2006. – 24 лют.

♦ Ковальчук С. Леся Українка і Славута / С.Ковальчук // Майбуття. – 2003. – № 5-6.

♦ Магера М. Леся Українка і наш край / М.Магера // Рад. Поділля. – 1991. – 15 жовт.

♦ Сваричевський А. Зі співом на устах / А.Сваричевський // Проскурів. – 2006. – 23 лют.

♦ Сваричевський А. Тут нога її ступала… / А.Сваричевський // Рад. Поділля. – 1991. – 23 лют.