Гніздечко ледь тримається – так накринилось.
Ганнусі лячно, і вона скрикує:
– Мамо-о! Ластів'ята-а!
Вибігли мама з хати. Гніздечко вже на цементній доріжці під вікном валяється. Жовторотики лежать. Порозкидувані. – Не побилися? – Живі, мамо!
Надійшли татко. Рятували пташат гуртом. Татко були на драбині, а мама ту драбину підтримували. Ганнуся подала гніздечко з голопузиками. Татко підперезали те жительце пташине дротиною і прикрипили до стіни, де воно трималося і не втрималося, під острішком.
Ганнуся принесла із кухні кілька шматочків м'яса. Вибралась на драбину. – Ось і погодую вас! Ось і погодую!
А ластів'ята їжі не беруть. Хитають голівками на тоненьких шийках. Високо над подвір'ям показалися старі ластівки і зникли кудись. – Ой, навряд чи вони повернуться, – ніби самі собі мовлять татко. – Не люблять птахи, щоб до їхніх гнізд хто доторкався. Зречуться як пить дать.
Ганнусі в очах забриніли сльози, вона виструнчується – з татковими словами не згідна аж ніяк. – Наші не зречуться! Не зречуться! – Я за те, – погоджуються татко. – Щоб вернулися.
І вранці ластів'ята їжі не взяли.
Звістка про ластів'ят-сиріток облетіла півсела. Зібралися до Ганнусі сусідські діти. І вони журилися: – Як їм допоможеш? – Їсти не хочуть.
Івасик уже ногою став на щабель драбини. З дому виходив, прихопив скибку хліба. Намірився вилізти до пташат: хочуть, не хочуть – їсти треба. – Почекай! – застерегла Івасика Ганнуся. Теж мала корм – свіжі шматочки котлети. Добралася до гніздечка, уткнула крихточку крайньому в його широкий рот, в саме горло ще й пальцем торкнула. – З'їло!
І друге, і третє, і четверте проковтнуло їжу.
Ганнусині гості сиділі на лавці під парканом і міркували: – Де їм, бідним, тата і маму взяти? – Хто літати їх навчить? – Я! – з притиском заговорила Ганнуся. – Я буду як рідна. Всього навчу.
Татко і мама Ганнусині поралися на подвір'ї, поглядали на дітей і на підашшя хати.
На третій чи, може, на четвертий аж день об'явилась одна ластівка. По часі прилетіла — друга. Взялися вони їжу носити — комах і комашок — своїм пташенятам. Ганнуся сплеснула від радості в долоні й побігла розказати новину цю мамі, таткові та сусідам.