ЗАБІЯКА

   Я давно знаю, що є півні забіяки, що в деяких країнах навіть вирощують такої породи когутів і влаштовують привселюдні змагання – бої між гребе­нястими. Але не думав, що зустріну забіяку у рідної тітки.
   Мене попросили нагодувати собаку, кота і курей. Почав, звичайно, з курей. Набрав у велику миску пшениці, у відро води і поніс все те у закриту сітчасту дротяну вольєру. Відчинив хвіртку і побачив кілька курок, білу качку і червоно-чорного середнього зросту півня.
   Я зайшов у простору вольєру. Причинив хвіртку і почав порядкувати: зерно висипав у два дерев'яні коритця, а воду... а воду з несподіванки порозливав!
   Злякано скрикнув, коли відчув на плечах чиїсь гострі пазурі, які вп'яли­ся в тіло через сорочку. І зразу нападник почав клювати мене то в голову, то в шию. Позасвідомо мої руки миттю знялися вгору, схопили якогось великого птаха, сильно стиснули його і зірвали з плечей. Яке ж було моє здивування, коли побачив, як з рук виривається отой півень, що хвилину тому наїжачений ходив по вольєрі. Забіяка клював мені руки, виривався, аж поки його не пустив на землю.
   Скривавлений, я позадкував до хвіртки, а півень знову весь з'їжився і раз за разом кидався до ніг. Він так сильно бив крильми і лапами, що на моїх гомілках надовго залишилися синці.
   З того пам'ятного ранку я остерігався напасника. Але він завжди при- ловчувався хоч раз кинутися на мене, хоч раз вдарити крильми чи лапами по черевику.
   Сторож з того півня був неабиякий. Якось сороці щось приглянулося у вольєрі, і вона сіла спочатку на хлів, а потім почала підкрадатися до вже величеньких курчат. Забіяка як кинувся на непрохану гостю, то вирвав з неї немало пір'я. Тепер птаха десятою дорогою обминає півнячу заповідну зону.
   Одного разу я вийшов на подвір'я помилуватися вечірніми сутінками і почув якийсь гармидер у хліві. Коли це Бровко як залає, ніби кличе: “Скоріше сюди! Рятуйте курей!”.
   Я прислухався. Справді, ніби у курнику злякано закахкала біла качка, закудкудахкали курки.
  Витягнувши з кишені сірники, я побіг на той шум. Рвучко відчинив двері курника, черкнув сірником. Кури продовжували лементувати, а на підлозі лежав скривавлений півень і міцно тримав ногами за шию якогось чорного звіра. Я підбіг до забіяки, присів. Насилу вивільни: мертвого тхора і викинув на подвір'я. Героя битви заніс до хати, змастив йому рани йодом і поклав лежати на підлозі коло дверей.
   Поки я мив руки, півень поволеньки підвівся, оглянувся, А коли підійшов до нього, то він з'їжився і пішов битися зі мною. Розсміявшись, схопив пораненого і поніс до курника. Правда, забіяка не сидів спокійно, а хоч і кволо, та покльовував мою руку.
   Через кілька днів птах повністю одужав і знову щиро служив курям і качці. І хоч я став йому у пригоді, він не переставав гніватися, коли бачив мої ноги у вольєрі. Нічого не вдієш. Такий вже у півня характер.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Чи сподобався вам півень?
   А як би ви назвали цього півня?
   Як забіяка врятував курей і качку?
   Як півень розправився з сорокою?
   Чи не зустрічався вам такий півень?