ОСЬ ВІН ЯКИЙ

   Юрасик вже великий. Це він так каже. Ще й руку над головою підіймає і показує: дивіться, мовляв, ось який я.
   Вміє він і рахувати. Свої п'ять років на пальцях точно полічить.
   У Юрасика є автомашина. Дитяча. На ній він чудово їздить. Ось хлопчик щосили вперся ногами у педалі – заводить свого легковика. У цей час Юрасикові губи голосно вуркочуть, нагадуючи рокотання справжнього двигуна: “Джи-джи-джи, джи-джи-джи, джи-джи-джи-и-и!”. Коли ж машина рушила з місця й почала набирати швидкість,хлопчик завуркотів тихіше: “Жжи-и-и, жжи-и-и, жжи- и-и”.
   У Юрасика русява чуприна, що біля комірця сорочки закучеряви­лася, а па лобі відгорнена до лівого вуха. Очі сині, як небо весною.
   Батько хлопчика працює муляром, а мама – штукатур. Зараз вони будують новий дитячий садок для Юрасика та його друзів. Онде, в парку, бачите великий білий будинок? На широкій і високій стіні мама з робітницями вже викладають з кольорових плиток велику пустотливу білочку. Бо так називатиметься їхній дитячий садок  – “Білочка”.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Які у Юрасика очі, зачіска? Скільки йому літ?
   Чим захоплюється хлопчик?
   Як заводить свого легковика?
   Ким працюють батьки Юрасика?
   Що вони будують?