На розі вулиць Грушевського та Театральної стоїть пам'ятник, який привертає увагу всіх перехожих. На постаменті із червоного мармуру, який має форму циліндра, встановлено гранітну півсферу, що уособлює земну кулю. По ній величезна рука, ніби граючи в шахи, переставляє фігуру воїна, готового кинутися в бій. Скульптурна композиція виконана з бронзи, складається із виконаної в натуральну величину фігури солдата, який в силу свого обов'язку, склавши присягу, повинен виконувати наказ, і надреальних розмірів руки правителя, що є втіленням велетенської нездоланної сили. Адже, як свідчить історія, криваві війни розв'язуються з ініціативи політиків і саме руки високих чинів управляють людьми, як пішаками на шаховій дошці. Підкоряючись наказам “згори”, солдати відправляються у справжнє пекло, щоб виконати свій інтернаціональний обов'язок. І, подібно шаховим фігурам, вони першими гинуть у війнах.
   На монументі викарбувано: “Помиляються правителі – страждає народ”. Так, цей пам'ятник – то увіковічення у бронзі і камені образу воїна, який загинув далеко за межами батьківщини, виконуючи свій так званий “інтернаціональний обов'язок у гарячих точках планети”. Є дані, що за період, що минув від Великої Вітчизняної війни, наші земляки брали участь у 23 локальних війнах і збройних конфліктах по всій планеті.
   Здається, що цей, вилитий із бронзи, красивий і мужній молодий солдат – один із тих сімнадцяти хмельничан, які не повернулися із далекого Афганістану, сьогодні таки повернувся до рідних країв. У бронзі… Повернувся, щоб люди пам'ятали і задумалися: кому, за що, навіщо потрібно було його молоде життя? Пам'ятали і ніколи не допускали до того, щоб через помилки правителів гинув народ.
   Цей глибокий філософський задум втілили у монументі народні художники України – батько і син – Микола та Богдан Мазури. Відкрито пам'ятник у вересні 2002 року і з тих пір, кожного року 15 лютого, в день, коли у 1989 році було виведено радянські війська з Афганістану, тут збираються колишні воїни-афганці і ті, хто ніколи вже не дочекається своїх синів. Збираються всі, хто не байдужий до нашої історії і нашого непростого сьогодення, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг у тих далеких і нікому не потрібних війнах.

Прочитайте:

   ♦ Василевський М. Пам'ятник з історією, або Пам'ятник для історії, яка повторюється / М.Василевський // Подільські вісті. – 2001. – 5 жовтня.
   ♦ Рожко-Павленко Л. Пам'ятник подолянам, полеглим у Афганістані та локальних війнах/ Л.Рожко-Павленко // Хмельницький культурний: з минулого в майбутнє. – Хмельницький, 2006. – С. 50-51.