ПОЛЯКИ
Історична довідка

   Поляки на території сучасної Хмельниччини почали з'являтися ще в період раннього середньовіччя, за часів Київської Русі. Це були купці, ремісники, військові переселенці, захоплені Ярославом Мудрим після походів на Польщу (1030-1031 рр.) У Галицько-Волинській державі багато поляків служило при князівських дворах.
   Перша хвиля польської еміграції була пов'язана із захопленням у ХІVст. Галицько-Волинського князівства. У середині ХVІ ст. переселяються на захоплені землі вихідці зі східних польських воєводств – Жешувського, Люблінського, Келецького, Краківського. Особливо інтенсивно заселялося Поділля селянами і міською біднотою. Масове переміщення польського населення було викликане наявністю “свобод”, ослабленням Речі Посполитої після приєднання України до Росії і поразки Польщі у війні з Туреччиною. Основними причинами цих втеч були посилення феодальної експлуатації, зростання відробіткової ренти у самій Польщі. У ХVІІ-ХVІІІ ст. після Люблінської Унії збільшилася кількість польських переселенців з центральних районів Польщі.

Кафедральний костьол Петра і Павла
у місті Кам'янці-Подільському

   Поляки на Правобережжі в кінці ХVІІІ ст. були панівним феодальним класом. Майже всі поміщики, за винятком кількох старовинних українських родин, були поляками. Є дані, що до 1862 року полякам-поміщикам належало в Подільській губернії 90% всієї землі, на якій було розміщено 1194 садиби і знаходилося 930 927 душ селян. Це 6/7 всіх селян. В кожній поміщицькій польській садибі були цукровий завод, винокурня, млин.
   Поляки були неоднорідними у соціально-етнічному плані. Частину з них становили так звані “мазури” – у минулому бідні селяни, переселенці з Мазовії, іншу групу становила “шляхта”, тобто чиновники – нащадки дрібної польської шляхти, яку привезли з собою польські магнати, щоб було кому нести військову службу та охороняти кордони.

   Наприклад, села Шаровечка (нині Хмельницький район) і Гречани (сьогодні входять до складу м. Хмельницького) були заселені “мазурами”, а в деяких селах нині Волочиського району жила в основному шляхта. Ці дві етнічні групи поляків є й понині і мають певні відмінності в культурі і побуті.
   Відчутного удару зазнало польське населення Поділля внаслідок поразки польського національно-визвольного повстання 1830-1831 років. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків, чиншова шляхта була позбавлена дворянських привілеїв. Було вжито також ряд репресивних заходів щодо польської освіти та культури, зокрема ліквідовано всі польські школи, пансіони. Таким чином, поляки з панської нації перетворилися на соціально пригнічений етнос.
   Незважаючи на несприятливі соціальні умови, які склалися для поляків у другій половині ХІХ-початку ХХ ст., етнічні поляки, вихідці з нашого краю,  їх  діти  внесли значний вклад у розвиток Росії, України, Польщі. Принагідно згадати: відомого польського письменника, історика і етнографа Яна Потоцького, академіка Зелінського, конструктора перших підводних човнів С.Джевецького. В Подільській губернії народився відомий декабрист О.Юшневський.
   Серед сузір'я видатних уродженців подільської землі – видатний польський письменник Сигизмунд Милковський, вчений-ботанік Стефан Маковецький, український і польський композитор Владислав Заремба і багато інших видатних людей.
   Надії поляків на національне відродження посилилися після повалення у Росії монархічного ладу. За даними перепису 1926 року у Шепетівській окрузі проживало 60,2 тис. поляків, у Проскурівській – 58,5 тис.
   В місцях компактного проживання поляків більшовицькою владою створювалися польські міські і сільські ради. Наприклад, у 1927 році в Проскурівській окрузі було 15 польських рад і в них 10 польських трудартілей. У місцях компактного проживання поляків особливо відчутною була тенденція до збереження своєї культури, традицій, релігій.
   З початку 30-х років ХХ ст. розпочалася політика згортання роботи щодо забезпечення національно-культурних інтересів польського населення, почалися репресії і депортації. Це призвело до зменшення кількості поляків, їх масово переселяли у східні області, Казахстан.
   Багато поляків загинуло під час другої світової війни, воюючи пліч-о-пліч з іншими народами проти окупантів. У Книзі Пам'яті Хмельницької області поіменно занесено короткі біографічні дані на уродженців і жителів Хмельниччини, які загинули під час Великої Вітчизняної війни. У цьому величезному списку імена 2745 поляків – наших земляків.
   Десятки тисяч уродженців Поділь-ського краю допомагали полякам звільняти територію Польщі від фашистських загарбників. За героїчні вчинки проти гітлерівців на території Польщі високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні: Ц.К.Малиновський із с. Купіль Волочиського району, П.К.Бабак із с. Костянець Старокостян-тинівського району, І.П.Пиявчик із с. Жилинці Ярмолинецького району, М.Л.Слободян із с.Пилипи Красилівького району, У.Є.Швець із с.Березне Шепетівського району, Д.Г.Бачин-ський із с. Смотрич Дунаєвнцького району, Р.Й.Бортник з Ізяславського району, М.Й.Гавришко з Хмельницького, Ф.Є.Гончарук з Новоушицького району, М.А.Прокоп'юк з Старокостянтинівського району, І.Г.Рисюк з Ярмолинецького району, С.І.Костров з Шепе-тівки, Т.А.Коцюбинський і М.С.Осліковський із Летичева. Подвиг цих і багатьох інших синів Хмельниччини навічно вкарбовано в історію двох братніх народів.
   Після Великої Вітчизняної війни було проведено репатріацію населення (повернення на Батьківщину): з України було репатрійо-вано 810,4 тис. поляків до Польщі, одночасно з Польщі було репатрійовано українське населення – 518 тис. осіб. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року на Хмельниччині проживало 23005 поляків.

Чи знаєте ви, що…

   ● В історії поділлєзнавства велике значення мають праці Юзефа Антонія Роллє – історика, краєзнавця, письменника, лікаря, громадського діяча. Народився він 1830 року на Вінничині, закінчив медичний факультет Київського університету, працював лікарем, захопився історією, вивченням сімейних архівів, давніх документів. Його праці “Замки подільські на молдавському пограниччі”, “Друкарні на молдавському пограниччі”, “По малих шляхах”, “Історичні оповіді”, котрі об'єднані у 9 серій, що охоплюють 77 науково-популярних нарисів з історії Поділля та Волині, – мають велике наукове значення і в наш час. Цінні вони унікальними історичними фактами, подіями, описами життя і побуту польської шляхти і українського населення. Наприклад, “Замки подільські…”стали базовою книгою для написання історії Поділля. Перший та другий том цієї праці присвячені історії Кам'янця-Подільського, розповідають історію оборонних укріплень та замку Кам'янця, про його населення, римо-католицизм, монашеські ордени, унію та православ'я на Поділлі, зокрема в Кам'янці. В його працях вміщені цікаві описи багатьох подільських поселень, сіл та містечок: Жванця, Панівців, Смотрича, Чорнокозинець, Сутковець, Ярмолинець, Шарівки, Боднарівки, Бакоти і багатьох інших. “Історичні оповіді…” Роллє охоплюють період з ХVІ по ХІХ століття і стосуються всіх сторін життя тогочасного Поділля. Хоч переважно він описував шляхту та магнатів, проте, чимало місця тут відведено важливим сторінкам історії України, видатним особистостям: Івану   Богуну,   Саві   Чаленку, Юрію Хмельниць-кому, Івану Підкові, гетьманам Ханенку і Дорошенку та іншим.
   ● Граф Ігнатій Сцибор-Мархоцький – відомий подільський землевласник, леген-дарний дивак та романтик, але справжній господар та реформатор, на межі ХVІІІ-ХІХ століть оголосив свої маєтки (нині це Дунаєвецький і Новоушицький райони). “Незалежною державою” і встановив на кордонах стовпи з написом: “Границя Російської імперії і Держави Миньковецької”. Для своїх селян  він запровадив власні закони, звільнив їх від панщини, заснував на власних землях друкарню, папірню, суконну мануфактуру, відкрив школу, аптеку. У своїх володіннях спорудив чотири резиденції – для весни, літа, осені та зими. Найрозкішнішою була літня резиденція в маєтку Отроків. Головна будівля садиби мала вигляд старовинного замку із круглими вежами. Тут Сцибор Мархоцький видавав свої укази, приймав гостей, влаштовував бали. Сьогодні, на жаль, збереглися лише фрагменти Отроківської садиби.

Варто знати

   ● Місіонери-проповідники найбільших католицьких орденів – Домініканського, Францісканського, Бернардинського, Єзуїт-ського з'явилися на наших землях у середині ХVІ ст. Католицькі ордени, маючи великі інтелектуальні сили і матеріальні можливості, споруджували костьоли, монастирі, відкри-вали при них школи, гімназії, друкарні, шпиталі і залучали туди місцеве населення, спонукаючи його до нової віри та культури.
      Перші католицькі навчальні заклади на Поділлі з'явилися в Смотричі (1579р.), Кам'янці-Подільському (1611р.). В школах вивчали народні і класичні мови, діалектику, риторику, поетику, арифметику, геометрію, астрономію, музику. Навчання дітей здійснювалося  латинню.
      У католицьких школах дітей навчали 5 днів на тиждень, по 4 години на день без домашніх завдань. За порядком слідкували чергові учні.
      Через католицькі братства населення краю зуміло серйозно познайомитися з досягненнями європейської культури, освіти, науки.

Палац Сенявських у Меджибізькому замку XVІ ст.

   ● На території сучасної Хмельниччини до цього часу збереглися величні панські будинки і садиби. Це Малієвецький палацо-парковий ансамбль, що належав графу Орловському (1785р.), палацо-парковий ансамбль в Самчиках, побудований у 1725 році за часів Ліпських, палац в Антонінах, побудований Ігнацієм Малочевським, в Голозубинцях, побудований Скибишевським, в Кривчику палац Кружинських, в Макові палац Рациборських та інші.

Тринітарський костьол  (ХVІІІ-ХХ ст.)
м. Кам'янець-Подільський

   ● Сьогодні на теренах Хмельниччини діє Кам'янець-Подільська дієцезія, Городоцька вища духовна семінарія, 76 римо-католицьких костелів, 4монастирі, будинки милосердя та недільні школи при костелах. У місті Летичеві часто проводяться міжнародні паломницькі заходи, присвячені дню святої матері Божої Летичівської (6 липня), в яких беруть участь представники з Польщі та Ватикану.
   ● Нині відкрито класи з польською мовою навчання в трьох школах (у Городку, Кам'янці-Подільському і Хмельницькому), факультативно вивчають польську мову у багатьох школах районних центрів області.
   ● З Поділлям пов'язані життя і творчість багатьох видатних і відомих письменників польської літератури: Юзефа Ігнація Крашевського, Генрика Сенкевича, Северина Гощинського, Юзефа Корженьовського, Мавриція Гославського.

   ● З 1997 року на Хмельниччині успішно діє обласний осередок спілки поляків України, одним із головних завдань якого є відродження польської культури. В районах області створено 16 відділень, які об'єднують біля 4 тисяч польських активістів. Вчителі польської мови та сестри костелів охопили вивченням мови та польської культури біля 10 тисяч дітей.

Летичівський Домініканський монастир

      Спілка поляків Хмельниччини щорічно організовує фестивалі польської культури “Квіти Поділля” в Городку, Шепетівці, Славуті та “Маріїні пісні” в Летичеві, в яких беруть участь понад 20 тисяч чоловік. За ініціативою товариства в селі Зеленці Старокостян-тинівського району відкрито пам'ятник “Віртуті Мілітері” – тут у 1792 році здобув успішну перемогу польський король Август Понятовський. Пам'ятник Івану Павлу ІІ відкрито у Летичеві. Місцем паломництва польських туристів є пам'ятник Ю.Володиєвському у Кам'янці-Подільському. Відділеннями осередку поляків проведено благодійні бали в палацах Поділля: Потоцьких-Грохольських у Грицеві, Пшездецьких у Чорному Острові, Замойських у Дунаївцях. В балах брали участь нащадки цих польських родів із Польщі.