Андрійко був звичайним хлопчиком. Рівні чорні брови пташиними крилами розкинулись на білому високому чолі, а по боках від тонкого з ледь помітною горбинкою носа з-під густих темних вій зорили небесною блакиттю очі. Він був слухняним і допитливим. Іноді зайва цікавість псувала настрій і малому, і рідним. Так сталося і цього разу... Хлопчик дуже зрадів, коли над вікном, що виходило на балкон, ластівки облюбували собі куточок під домівку. Він не раз спостерігав, як пташки у дзьобах звідкілясь носили болото, соломинки і, немов справжні муляри, будували собі овальне гніздечко. Щоранку прокидався від голосного ластів'ячого щебету. Вибігав на балкон і радісно вітався: – Доброго ранку, ластівочки! І пташки ніби розуміли його мову, бо ще голосніше співали. Одного разу, коли мати поралася на кухні, а батько пішов до крамниці, Андрійко вийшов на балкон. Здивувався, що вже не було чути щебету пташок. Потім пригадав, як кілька днів тому тато казав, що скоро у гнізді будуть маленькі ластів'ята. Почав допитуватися у нього, чи можна буде їх побачити. І тато запевнив, що малята самі виглядатимуть з гнізда. Тепер же треба менше бувати на балконі, щоб не лякати птахів. “А що, коли я зазирну у гніздо? Це ж зовсім невисоко. І якраз пташок немає, мабуть, полетіли кудись. Що там у гнізді? Може, вивелися маленькі ластів'ята?” – подумав Андрійко. Він швиденько виніс стілець, став на нього і рукою торкнувся гнізда. Аж раптом звідти з відчайдушним криком вилетіла ластівка. Хлопчик з переляку ледь не впав із стільця. Десь узялася ще одна птаха – закричали, затужили на весь білий світ! Андрійкові злізти б зі стільця, піти геть. Однак цікавість перемогла, як це часто з ним бувало. Став навшпиньки, дотягнувся до гнізда і хотів засунути в отвір пальці. Та ластів'яча хатина раптом відірвалася від стіни і впала долі. Хлопчик кинувся до понівеченого гнізда і злякано закричав: – Ой, мамочко, таточку, рятуйте-е-е! На лемент прибігла з кухні мати, з'явився захеканий батько. Обоє осудливо дивилися на Андрійка, а той плакав гіркими сльозами над побитими маленькими білими яйцями. Чи не вперше його ніхто не втішав.
ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:
Що можна сказати про Андрійків вчинок? Чому батьки осудливо дивилися на сина? Як ви вважаєте: варто співчувати Андрійкові чи ні? Чи побудують ластівки нове гніздо? Чи шкода вам пташок?