СВІТАЄ

   –  Цінь! Тьох-тьох!
   Десь ще й бренькнуло. Борсучок протер лапками очі, вибіг із нори. Леле! Пташки цінькають, витьохку­ють, щебечуть. Трави, квіти, дерева, умиті росою, – ніби з казки з'явилися. І зорі із високого неба пада­ють рясно у струмок. І чути срібний їхній бренькіт об камінчики і камінці.
   Слухаєш – не наслухаєшся. Дивишся – не нади­вишся. Дихаєш і чуєш: здоров'я прибуває.
   “Гріх”, – подумав Борсучок, – у таку пору спати”. І притьмом кинувся до братиків і сестричок.
   –  Вставайте! Світає!