ЩЕДРІСТЬ

   Летіли молоді горобці та й сіли на кущ калини. Дивно їм: зима – і ягоди на гілках.
   Звідкись об'явилася літня ворона і – ну смакувати спілими, висолодженими на морозах, ягідками.
   –  Це і від простуди помагає – ка-ар! Чуєте, го­робці-молодці? Горло десь я підхолодила. Ка-ар! І їсти захотілося.
   –  Справді храпите, тітонько вороно! – цвірінькну­ли горобці й собі спробували ягід.
   –  Смачні-і! Цьвірінь!
   –  Їжте-їжте! – обізвалася калина. – Я ще буйні­ше навесні зацвіту, ще більше буде плодів.
   Горобці й ворона смакували й далі.