www.odb.km.ua Відгуки та побажання
Серед букв і слів. Хмельницька обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка
Діти Хмельниччини читають! Приєднуйся!   Читати - це круто!   Читати - престижно!   Читай і будь успішним!   Будь в тренді: читай і знай!   Читають батьки - читають діти!   Читай! Формат не має значення!
    Електронний каталогЗведений електронний каталог БХООб’єднана віртуальна довідкаОнлайн послуги
      Про бібліотеку
      Ресурси бібліотеки
      Сторінка юного краєзнавця
      Проекти та програми
      Героїв пам’ятаєм імена
      Бібліотечному фахівцю
      Конкурси для дітей
      Електронна бібліотека
      Веб-уроки
      Здійснення закупівель
      Онлайн послуги
      Відкриті дані
      Карта сайту
      Аудіокниги


        Головна » Електронна бібліотека » Письменники Хмельниччини - дітям » Вибране
      Серед букв і слів.

      А

         Архипко, Арсеник, Алла та їхні друзі сидять за бук­вариками. Андрійко читає:
         –  А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є...
         ...Аж гуде кімната – АБЕТКУ малята вчать.

      Б

         Барабанить Барабан:
         –  Бум!
         –  Бом!!
         –  Бух!!!
         Барабане, я б тебе, – питає буква П, – не перебарабанило, якби у мене був більший за тебе барабан? Більший? Від мене? Більший – то я?
         –  Бум!
         –  Бом!!
         –  Бух!!!

      В

         Віють вітри:
         –  В-в-у! В-в-у!
         Вітряк ворушить крильми. Сиплеться борошно. Буква В подає в кіш зерно, впрошує вітрів:
         – 
      Ви не завітали б на вечерю? Вареники в мене будуть, варениці, ватрушки.
         Вітри озвались:
         –  В-в-у! В-в-!!

      Г

         Горою голоси:
         –  Гил-гил-гил! Гил-гил-гил!
         Г аж тягнеться вгору, просить:
         –  Гуси-гусенята, візьміть мене на крилята!
         –  Гарно мовиш, – на те гуси. – Летимо в чужі краї – чи гоже буквам з нами вирушати?
         –  Гадка ваша слушна, гуси!
         –  Гил-гил-гил! Гил-гил-гил!

      Ґ

         –  Ґ, де ти? – загукало Г. – Гасу в лампі не стало, ґніт згорів. Нема при чім грати в доміно. Ніби мене посадили за ґрати. Сиджу. Терплю гніт.
         –  Ґвалт! – підняла тривогу вся Абетка. Рятуймо Ґ! Ґ рятуймо! – розхвилювались хлопчики й дівчатка.

      Д

         –  Др-р! Др-р!
         Деркачик.
         –  Д-дорога де? – питає.
         –  До річки? До діброви?
         –  Д-додому др!
         Добре ти десь погуляла, букво. Осока викоше­на, дерева давно вбралися в золото. Дивися, шукай, знайдеш.
         –  Д-дуже др-р! дякую.

      Е

         –  Е-е, –  заекало Е на екзамені. Не знало, яка буква в Абетці стоїть після нього.
         –  Ей! Слухай! – показало Є на себе. Це я, Є. Е недочуло і сказало: – Ей!
         –  Еге ж, – нахмарився учитель. – Коли хтось чогось не знає, – екає.
         Е пішло довчати Абетку.

      Є

         –  Є! – вигукнуло Є. – Я називаюся Є!
         –  Є то Є, – загомоніли Й із Е. – Якби не ми, тебе не було б на світі. Дивись: стоїть Й, за ним – Е. Про­читай.
         –  Йє! Є! Єй-богу – Є!

      Ж

      Жебонять між собою жаби: артисти приїхали, кон­церт буде. Жабенятко Жабурик – у сльози:
         –  Животик болить! На концерт не хочу! Жаба-мати і каже-квакає до синочка:
         –  Жарти і сміх та пісні – то здоров'я. Від них усі болячки проходять. Збирайся...
      Жабурик повеселів, схопився із ліжка-лопушка.

      З

         –  Зозуле! — заскрекотала Сорока. – Зволь моє гніздо минати, яєчок мені не підкидати.
         Зітхнула Зозуля, знітилась. Тільки що зябликам поклала одненьке яйце. Два тижні йому – очеретянці...
         –  Змушена я це робити, – крізь сльози проказала Зозуля.
         Чому ця птиця мусить так чинити?

      И

         –  И-и! – озвалося дитя і заплакало.
         –  Ич який! – сваряться бабуся на котика. – Ич капосний! Хоче у колиску, аби йому співати: люлі, ой люлі! Сплять птиці дрімулі, вовки і козулі поснули. Спи, моє золотко. Спи.
         –  И? – всміхнулося маля і стулило повіки.

      І

         –  І-га-га! – ірже Лошачок.
         Інші тварини теж вміють радіти. Одне каже: бе-е! друге: ме-е! третє: му-у. Наш Лошачок любить букву І. Прокинеться вранці, уздріє маму-лошицю і почи­нає:
         –  І-і-і! І-га-га!

      Ї

         –  Їсти! – просять їжака їжачата. – Їсти!
         Їжак, щоби чули всі домашні, хрюкнув: – Їжа буде! Їжачиха заусміхалася: хрю-хрю! таки буде їжа. А їжак знайшов поляну, вкриту грибами-сироїжками.
         –  Їдальня іде! – вибігли назустріч їжакові дітки та онуки.

      Й

         –  Ймення моє Йорж, – почув Окунець.
         –  Ймовірно, – погодився той і додав: – Иоржишся, дмешся. Хоч сам рибина... дрібненька.
         Йосипок тим часом закинув у річку вудочку.
         –  Йой! – жахнувся Йорж. – Мене щось за губу смикнуло й тягне кудись!..

      К

         –  Ковалю! – об'явився Змій у кузні. Настали, кажу тобі, мені зуби, аби кожного, кого стріну, скарав або роздер.
         –  Коли так хочеш, – крекнув Коваль, – клади свої голови всі три на ковадло.
         –  Кладу!
         –  Кламц! Кламц! – повиламував Змієві Коваль зуби-ікла, прикрикнув:
         –  Котись тепер, кляте поріддя, звідси колесом!

      Л

         Лис проник у кошару. До овець. Господар це зачув – ухопив злодія за хвоста. Хвостяра лишився у дядь­кових руках.
         –  Лобуре безхвостий! – скрикнула дома Лиска. – У мого лиса он який хвостище. Не мій ти – геть з нори! Не лякай мені лисенят.

      М

         –  Маляр я такий: пензель мій невидимий, а фар­би мої – іній. Малюю квіти, дерева, зорі...
         –  Може, ви, Маляре, в хату зайдете? Погрітися.
         –  Мені це ні до чого – погрітися. А поспішати мушу. У вікнах в людей шибок ого! скільки.
         Малята загукали:
         –  Мороз! Дід Мороз – маляр!

      Н

         –  Новина!
         Крига на всіх ріках і річках скресла. Норець-птиця навідалась:
         –  Н-на! Тут і рибку можна піймати!
         ...Низинами струмки біжать. Навипередки. Невдовзі квіти нас порадують.
         Новина-а!

       

      О

         –  О! – дивується пташа. Виринула з води. На очеретинках – гніздечко-кошичок. І співає хтось отак:
         –  Лин-лин-лин! Їм-їм-їм!
         –  Ов! Хто там?
         –  Очеретянка, теж птиця. Ти — хто?
         –  Оляпка. Бігаю під водою. А це виринула.
         –  От ми і познайомились.

      П

         –  Піть-пільвіть!
         Петрик почав прислухатися пильніше. Піть-пільвітькає в житі. Що за диво?
         –  Перепел я, – хвалиться Перепел. – Будуть у мене і перепелиці моєї перепелинята. Отож і радію.
         –  Перепеленята, Перепеле, то добре.
         –  Піть-пільвіть! Піть-пільвіть!

      Р

         P-раз! Шурх-шарх! копає Робот грядку.
         –  Робиш роботу вправно! – сміються хлоп'ята. Підохочують трудягу.
         –  Робот же я. Люблю попрацювати. Грядка вро­дить – на столі все в мене буде.
         –  Розуміємо, – стали роздумувати хлопці, тоді:
         –  Разом давай трудитись.
         –  Разом – то разом, – погодився Робот.

      С

         Спинився Сонях на межі.
         Сонце здіймалося вгору, стало в зеніті, потім поко­тилося на захід – за ліси і гори.
         Сонях весь день повертав за Сонцем голову – так любив його.
         –  Стрінемося завтра! – сказало променями Сон­це.
         Сльози радості закапали в Соняха з кожного зер­нятка.

      Т

         Туркоче Комбайн до Трактора:
         –  Товаришу! Як ся маєш?
         –  Трохи перепочину – і знову до праці. Зорав ниву, посіяв... Тепер возитиму вантажі.
         –  Так-так! А мені треба чекати жнив.
         –  То прекрасно – жнива. Бачиш результат своєї роботи.
         –  Твоєї, тракторе, теж.

      У

         –  Ух! – озвався Сич. – От коли життя: ховрахи ігри затівають. Ти – їх ловиш та смакуєш ними.
         –  Угу! – присвиснув Ховрашок і шмигнув до нірки.
         –  Ух ти! – зашелестіли крила. – Упіймаю-у! Це не складно.
         –  У-у! Ненаїсний!
         ... Ухкають сичі, свищуть ховрахи. Ніч.

      Ф

         –  Фа! – проспівало Фортепіано. – До-ре-мі-фа!...
         –  Фо-о! Фо-о! – прогув Фагот.
         Флейти, кларнети, баси та скрипки – хто як може – форсують звуки.
         –  Файно все-таки в нас виходить! – хвалила себе і музикантів Фаїнка.
         Фаня – фортепіаністка.

      Х

         –  Хто в тій хаті оселився?
         Хата як хата. Десять тисяч у ній мешканців. А мати – одна.
         –  Хм-м! – почухав потилицю хлопчик. – Це ву­лик і бджоли.
         –  Хлопче! – зрадів Пасічник. – Бджілки люблять кмітливих. Будеш мені помічник.

      Ц

         –  Ціп-цяп! – голосок свій подало Курча.
         –  Цінь-цінь! – Синичка.
         Це твоє “цінь-цінь”, – питало Курчатко, – що оз­начає?
         –  Цікаве питаннячко. Означає: доброго тобі дня!
         –  Цього я чекало. І тобі – ціп-цяп! У нас так вітаються.

      Ч

         –  Чвир! – прилетіла Сорока. – Нова вість: чорніє сніг. Тане.
         –  Чесно? – перепитала Ворона й почала обсми­кувати на собі пір'я.
         –  Чепуришся, дядино?
         –  Чого ж? Весна іде.

      Ш

         –  Шайбу!
         Шурхотять хокеїсти ковзанами по ігровому майдан­чику — аж лід свистить.
         –  Швидше!
         Шайба, гнана клюшками, ніби ошаліла, котиться-літає. Шарах у ворота. Гол!
         Шум. Оплески.

      Щ

         –  Що, Журавлику, щиплеш?
         –  Щавель. Ще додам буряка, картоплі, солі, нал­лю води... Угадай, що буде?
         –  Щавле-буряко-картопле... Важко вимовити!
         –  Ще б пак! Прочитай ось із кінця, тобто – на­впаки:
         .щроБ – 

      Ю

         –  Юла-юл-ла! Цвів-цвів!
         –  Юрчик підвів голову: пташок співає.
         Юрк! Шасть! – і сховався він, золотистий, у ліщині. Юннат Юрасик знає, що є жайворонок польо­вий, а оцей – лісовий.

      Я

         Явір над яром.
         Яр глибокий. Джерельце б'є з-під каменя.
         Як хто пити захоче – звір, птиця чи людина сюди, до явора, в яр прошкує. Якщо дощ кого в полі застане чи спека, – під явір іде.
         Явір не даром стоїть над яром.

      Ь

         Наткнулось Н на М'який знак.
         –  Всі букви, – засміялося Н, – мають голос. Ти, братику, – німий.
         –  Німий? – здивувався Ь. Ану, скажи, не згадую­чи мене; ДЕНЬ, ЛИПЕНЬ, ВОГОНЬ.
        Н вимовило: ДЕН, ЛИПЕН, ВОГОН... тоді стало вибачення просити:
         –  Не гнівайся, М'який знаку. Ти ніби музика із буквою, після якої стоїш!

         –  Ото – бо.

      А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Й, К, Л, М, Н,
      О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я, Ь


      Календар знаменних дат

      Знаменні події 29 березня

      1. Огієнко, Іван Іванович --
        з дати події минуло 52 років
      • 4
      • 3
      • 2
      • 1
      • 2222
      • АРТ територія111
      • Дошкільнятам2

      Бібліотека запрошує

      БЛОГИ БІБЛІОТЕКИ

      Шановний читачу! Якій літературі ти надаєш перевагу:
      Історичній
      Пригодницькій
      Детективній
      Містичній
      Фентезі
      Мотиваційній







      © ХОБ для дітей ім. Шевченка. , 2010-2024 г.
          Офіційний сайт
      29001, Україна, м. Хмельницький, вул. Свободи 51.
      www.odb.km.ua             mail@odb.km.ua
      Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
      адміністратора, а також активного посилання на сайт.
      створення
      сайту
      Студія Спектр