Народна артистка України, лауреат телерадіоконкурсу “Нові імена”, дипломант Першого Міжнародного конкурсу оперних співаків імені Соломії Крушельницької (1991 р.), дипломант Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг “Золота фортуна” в номінації “Зірка української опери” (1998 р.), дипломант фестивалю “Шлягер року” (1998 р.), лауреат премії імені Григорія Сковороди (1997 р.), почесна громадянка міст Полонне (Україна) та Ла Плата (Аргентина), кавалер ордена княгині Ольги (2003 р.), кавалерственна дама Ордена Святого Станіслава IVступеня (2004 р.) – так, це наша землячка, солістка Національної опери Валентина Анатоліївна Степова. В народі кажуть: “Якщо Бог дає людині талант, то щедро”. Краса, чарівність, срібний голос, творча натура, працелюбність, ціленаправленість – це лише деякі риси її творчого портрета.
   Народилася Валя Стельмах (дівоче прізвище) у м. Полонному Хмельницької області. З дитинства вона була закохана у народну пісню. У п'ять років пробувала співати з мамою у два голоси “Несе Галя воду”, “Чом ти не прийшов”. Мама помітила здібності доньки і повела її до музичної школи. На іспиті дівчинка несподівано заспівала “Била мене мати…”. Успіх був шалений.
   У шкільні роки грала у ляльковому театрі, багато читала, ходила на бальні танці, вчилася грати на скрипці. Але понад усе вона любила співати, навіть була солісткою шкільного хору.
   Професійне навчання Валя розпочала у Хмельницькому музичному училищі ім. В.Заремби на факультеті хорового диригування. Згодом працювала солісткою ансамблю пісні і танцю “Подолянка”. Побувала з колективом в усіх куточках України. Зрозумівши, що понад усе мріє співати на оперній сцені, вступила на вокальний факультет Київської консерваторії. А навчалася Валентина у професора, уславленої співачки, народної артистки України Євгенії Мірошниченко, яка пророкувала дівчині щасливе майбутнє на оперній сцені.
   Закінчивши навчання у 1990 році, молода співачка стала солісткою оперної студії при консерваторії, де блискуче дебютувала в партії Аделі в опереті Йоганна Штрауса “Летюча миша”. Одночасно співала у концертах з різними колективами народні пісні, романси, естрадні твори сучасних композиторів. Гастролювала в Австрії, Франції, Греції, Канаді, Аргентині, Бразилії, Парагваї, США.
   На одному із благодійних концертів Валентині пощастило виступати з Анатолієм Мокренком – директором Національної опери. Він і запропонував їй прослухатися у театрі. Доленосний спектакль відбувся 4 квітня 1993 року. Валентина виконувала партію Лючії де Ламмермур в однойменній опері Г.Доніцетті. День 17 вересня 1994 року став для неї другим народженням – Валентина Степова виконала партію Розіни у “Севільському цирюльнику” Дж.Россіні на сцені Національної опери. Це був дебют, справжній успіх.
   Упродовж 1993-2003 років В.Степова була солісткою Національного театру опери та балету України ім. Т.Шевченка. Твердо й невідступно йдучи до своєї творчої мети, вона освоює одну оперну партію за другою: Віолетта (Дж.Верді “Травіата”), Розіна (Дж.Россіні “Севільський цирюльник”), Церліна (В.А.Моцарт “Дон Жуан”), Мозетта (Дж.Пуччіні “Богема”), Адель (Й.Штраус “Летюча миша”).
   Урожайним для В.Степової був 1995 рік. З ансамблем “Рідні наспіви” вона побувала в Австрії, зачарувала французів оперними аріями та камерними творами. У цьому ж році їй було присвоєно почесне звання “Заслужена артистка України”.
   На пропозицію своїх земляків Анатолія Дударя та Броніслава Грищука у 1996 році Степова записала пісню “Діві Марії” та зняла відеокліп (першою серед українських співаків академічних жанрів). Однією з головних подій того періоду Валентина вважає великий сольний концерт, що відбувся 2 жовтня 1997 року в одному з кращих залів столиці Австрії – Віденському “Концертхаузі”. Згодом співачка записала альбом популярних класичних творів у сучасних аранжуваннях “В обіймах вічної музики”.
   У 1999 році В.Степовій присвоєно звання ”Народна артистка України”. У 2002 році вона здійснила масштабний проект – велику концертну програму в Національному Палаці “Україна” за участю Національного симфонічного оркестру, солістів столичної опери та рок-групи “Галактика”. Через два роки співачка знову зібрала прихильників свого таланту на розкішний концерт у Національному Палаці “Україна” за участю двох провідних оркестрів країни.
   Своїм чарівним лірико-колоратурним сопрано і прекрасною сценічністю вона неповторна в українській народній пісні і сучасному естрадному шлягері, у вишуканому романсі і нестримних стихіях арій з оперет, у найскладніших оперних партіях. Її голос самобутньо і проникливо звучить у радіоефірі, у музичних телепередачах, у компактдисках.
   Сьогодні у дискографії артистки – “Арії з опер” (1998 р.), класичні твори у сучасних аранжуваннях “В обіймах вічної музики” (1999 р.), українські народні пісні та романси “Соловейко” (1999 р.), пісні сучасних українських композиторів “Волошкове поле” (2000 р.), сучасна музика зарубіжних авторів “Thebest” (2002 р.), романси та фортепіанні твори Сергія Рахманінова (2003 р.), “Мамин вальс” (2005 р.).
   Надійною підмогою у творчому доробку Валентини Анатоліївни є її сім'я – син Артем та чоловік Ігор – її надійний друг, помічник, імпресаріо.
   Висока вокально-технічна майстерність, красива зовнішність у поєднанні з благородством голосу та багатством тембрально-образної палітри співу, тонкий артистизм, вміння швидко перевтілюватися від образу до образу при розмаїтості оперно-камерного репертуару – все це притаманне їй – подільському соловейку Валентині Степовій.
   Сьогодні Валентина Степова – завідувачка кафедри естрадного співу Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва. Співачка завжди “в дорозі”, вона продовжує традиції і відкриває нові горизонти, живе заради свого призначення  – дарувати людям радість і задоволення від мистецтва, музики, краси. Вона вважає себе щасливою людиною як в житті, так і в творчості, в роботі, в сім'ї, в колі друзів, в суспільстві.

Матеріали про життя і творчість Валентини Степової:

♦ Жук О. Наперекір пафосу : як оперна співачка В.Степова записала альбом AveMariaі від чого Діва уберегла її родину / О.Жук // Україна молода. – 2007. – 16 жовтня.
♦ Зінковська Л. Валентина Степова : “Життя артиста красиве на сцені…” / Л.Зінковська // Молодь України. – 2002. – 25 січня.
♦ Карась П. Український соловейко і в січні молодо співа / П.Карась // Подільські вісті. – 2001. – 1 січня.
♦ Кириченко Е. Парад превращений Валентины Степовой / Е.Кириченко // Моя газета. – 2002. – 26 июня.
♦ Клейменова О. Валентина Степова: “В жорстокому оперному королівстві я була сліпим кошеням. Це мене і врятувало” / О.Клейменова // Є! – 2003. – 8 травня.
♦ Клейменова О. Іменини, іменини Валентини. Повний зал гостей : про співачку Валентину Степову // О.Клейменова  // Голос України. – 2003. – 27 червня.
♦ Клейменова О. Незбагненна, як рідкісна квітка / О.Клейменова // Голос України. – 2002. – 16 лютого.
♦ Концертыв подарок себе // Оленка + Сергійко. – 2008. – № 7. – С. 6.
♦ Копровская И. Народная артистка Украины, солистка Национальной оперы Валентина Степовая: “Для меня жареный карп – такой же знак внимания со стороны мужа, как букет цветов” /  И.Капровская // Факты. – 2000. – 19 июня.
♦ Кульбовський М. Колиска Валентини Степової / М.Кульбовський // Поділля. – 1998. – 6 березня.
♦ Ларіонов П. Свято української пісні : його подарувала киянам та гостям столиці народна артистка України В.Степова / П.Ларіонов // Урядовий кур'єр. – 2008. – 24 червня.
♦ Назаренко Є. Оперна співачка з Полонного / Є.Назаренко // Ровесник. – 1994. – 23 грудня.
♦ Сингаївський М. Подільська зоря Валентини Степової / М.Сингаївський // Демократична Україна. – 1997. – 3 травня.
♦ Сингаївський М. Ранковий жайворонок Поділля / М.Сингаївський // Демократична Україна. – 1998. – 7 квітня.