Летить молодий Бусол понад ставом, коли чує:
– Квак! Наше болото... найкраще!ф
“Знайшли лупоокі чим хвалитись!” – засміявся Бусол.
Летить він, Бусол, понад лугом, чує:
– Дир! Наша осока і наші верби та струмочок – пречудові!
“І деркачики хвалять свій закутень”.
Летить Бусол понад полем, а з високості лине:
– Мій край найкращий у світі!
“І жайвір тієї ж – вихваля свою округу”.
– Гм! – задумався молодий Бусленко. – І мати Буслиха, і татко Бусол не раз говорили: “Нема кращого краю, як той, де ти народився!” Чого це так?
– Бо то Батьківщина, — сказали Буслові СТАВОК, ЛУГ, ПОЛЕ І НЕБО.