МАРИНКА БАВИТЬСЯ

   Світлокосій, синьоокій Маринці сестра Оля, шестикласниця, подарува­ла книжку. Дівчинка ще не вміла читати, хоча деякі букви вже знала. Вона гортала сторінки й розглядала кольорові малюнки. їй сподобалася розквітла яблуня: стовбур коричневий, а квіти біло-рожеві.Точнісінько так цвіли яблуні цієї весни у їхньому садку.
   Маринка милувалася то червоним метеликом, то бджілками, то шпака­ми, яких вправно намалював художник. Аж тут пригадала, що в садку на одній із яблунь прикріплена шпаківня. Бачила, як птахи сідали на розквітлі гілки і як потім носили їжу шпаченятам.
   “А чому це тут окремо намальовано яблуню, шпаків і метелика?”– поду­мала Маринка. Вона витягла з шухляди ножиці і швиденько вирізала з книжки розквітлу яблуню, потім – шпаківню з чорними птахами. Склала малюнки докупи – вийшло майже так, як було в садку.
   “Але ж на яблуневих квітах сиділи бджоли, над гілками пурхали червоні і жовті метелики” – майнуло в голові.
   Скоро знайшла у книжці аркуш з намальованими бджолами і метелика­ми – і теж вирізала їх.
   Потім взяла клей і все, що вирізала, наклеїла на малюнок розквітлої яблуні.
   Дівчинка так втішилася своєю роботою, що побігла похвалитися сестрі. Коли Оля побачила понівечену книжку, вона суворо глянула пекучими чорними очима на малу і сердито вигукнула:
   – Ти й цю книжку порізала?
   – Я хотіла, щоб було так гарно, як у нашому садку,– промовила Маринка.
   – Я ж казала тобі,– сердито картала старша сестра молодшу, – що книжку псувати не можна. Що не можна різати, малювати на ній. Ти ж обіцяла?
   – Обіцяла,– буркнула дівчинка. – А чому на цій яблуні немає шпаківні, не літають над нею бджоли і метелики?
   – Значить, їх там не треба, – роздратовано пояснювала Оля. – Або вже полетіли додому.
   – То був би вечір, і яблуню не було б видно, – трималася свого Маринка.
   – Не патякай, розумнице! – гримнула сестра. – Тепер я більше не куплю тобі жодної книжки. Зрозуміла чому?
   – Ні, – стенула плечима вперта мала.
   – Бо ти не вмієш шанувати книжку! А тепер іди собі, не заважай мені готувати уроки.
   Маринка захмарилась, як небо на дощ, узяла порізану книжку і жбур­нула нею у захламлений поламаними іграшками і подертими книжками куток біля етажерки з порожніми полицями.

ЗАПИТАННЯ ДО ДІТЕЙ:

   Чи правильно вчинила Маринка з книжкою?
   Чому розгнівалася Оля?
   Як Маринка ставиться до іграшок?
   Чому на етажерці порожні полиці?
   Що мала зробити Оля, коли дарувала Маринці книжку?
   У якому стані ваші книжки та іграшки?