Щороку 7 липня в Україні відзначається одне з найзагадковіших свят. Його походження має цікаву історію. У ньому переплелися споконвічні вірування, традиції і обряди предків. Наші читачі завжди з неабияким захопленням відзначають свято Купала. Бо ж у бібліотеці їх чекають цікаві розповіді, ігри та купальські розваги: можна і через імітоване вогнище стрибати, і хоровод водити, і загадки відгадувати. Юним панночкам дуже подобається особливий обряд плетення вінків із запашних трав та барвистих квітів. Прикрашаючи свої голівки цим прадавнім символом дівочої вроди, вони якось особливо посміхаються, наповнюючи магічним сяйвом простір навколо. Так, ніби, усі ті віковічні дівчачі прагнення гарної долі втілюються в єдиний світлий промінь, що струменить з-поміж тендітних гілочок різнотрав’я. А у міському сквері маленькі читайлики, які, можливо, ще й не зовсім розуміють увесь символізм зелених оберегів, із задоволенням розмальовують їх на папері та виготовляють купальські листівки. Їхні віночки виходять теж дуже барвистими, бо ж вплітають малюки у них і різнокольорові квіти, і яскраві стрічки, а ще свою дитячу безпосередність та надзвичайне ставлення до дійства. І тим, і іншим ми розповіли не тільки про магічний цвіт папороті, а й про особливу квітку, створену до відзначення 30-річчя Незалежності України. Бо ж наші традиції нероздільно пов’язані з цим тендітним паростком, що виплеканий мільйонами сердець борців за країну, а тепер втілився в образі святкової квітки і символізує Незалежність як мрію, якої завжди прагнули українці.