III

Корабель з'явився з неба:
–  Вам на Марс? Як є потреба,
–  То заходьте у салон,
Місце є для двох персон.
Сіли. І в ілюмінатор
Поглядають поросята,
Бачать: он пливуть хмарки,
Місяць он, зірки й зірки...
Онде Марс. І марсіяни
Позбирались край поляни,
Де летовище. У них
Квіти, хліб і сіль. Pуxстих.

IV

Рох і Хрю по трапу сходять,
Та очима так поводять,
Мов шукають тут чогось.
Може, нам таке здалось?
Хрюкнув Хрю: – Я хочу рити!
Рохнув Рох: – То... будем рити.
Рила в землю. Тут таки.
Грудомахи і грудки
Полетіли. Марсіяни
Без привіту і пошани
Впхнули в корабель гостей.
– Де їх взяв, там скинь! О'кей.

V

Тут могли буть бараболі,
Морква, мак і буряки
Та смаленні кабаки, –
Чорні гони голі...
Збоку глянути –рілля.
Вихорець по них гуля.
Рохнув Рох: – І тут ми рили.
Хрюкнув Хрю: – То що, як рили?
Я братухо, щось би з'їв.
Йдімо звідси!

VI

А за яром
Луг рядном розкинувсь карим.
Не рілля і мов рілля.
Вихорець-вітрець гуля.
Сумно, тихо, як в пустині.
Ось що натворили свині!
Джерела нема, ківша.
Аж болить мені душа!
Хрюкнув Хрю: –Вже хочу пити!
Рохнув Рох: –Ой, пити! пити!
І заплакав гірко Рох:
–  Я внутрі весь пересох!
Ми і тут, мій брате, рили.
Хрюкнув Хрю: –То що? як рили?!
Йдім-ходім додому, в саж.
–  Йти не можу.
–  Сядь, приляж.

VII

І сиділи, і лежали
Хрю із Рохом – так охляли –
І заплакали. Удвох.
–  Їсти! Питоньки!
–  О-ох!

Певно, Хрю і Рох знайдуться.
Бути може, доберуться
До матусеньки самі.
В мене інше на умі:
Це ж вони попотинялись
По світах, а чи набрались
Глузду-розуму? Як ні,
Жалко дуже їх мені!